Підвищення пізнавального інтересу на уроках інформатики

2

|задач|

План

1.      Актуальність питання підвищення пізнавального інтересу.

2.      Теоретичні аспекти розвитку пізнавального інтересу.

3.      Класифікація творчих завдань і використання їх на уроках інформатики.

4.      Прояв пізнавального інтересу в процесі вивчення предмету.

5.      Додатки.

1.      Актуальність питання підвищення пізнавального інтересу.

На думку психологів, інтерес до навчання|вчення| - один з домінуючих мотивів навчання|вчення|. На сучасному етапі реформування системи освіти|утворення| в педагогіці знову|знову| виникла потреба в перегляді відношення|ставлення| вчителів|учителів| до пізнавального інтересу. Звернення суспільства|товариства| до особи|особистості| обумовлює| уважніше вивчення індивідуальних особливостей інтересу у кожної людини, зацікавленість в самореалізації, в знаходженні |цілковитого| і використанні|застосування| його нахилів, здібностей і інтересів. У зв'язку з цим, однією з головних|чільних| цілей вивчення предмету “Основи інформатики і КТ”|загальної|утворення| в загальноосвітній школі є|з'являється| розвиток пізнавальної активності учнів. Але|та| розвиток пізнавальної активності не мислимий|гаданий| без розвитку пізнавального інтересу.

Інтерес є|з'являється| єдиним мотивом, який підтримує повсякденну роботу. Він необхідний для творчості. Жоден навик|навичка| не формується без стійкого пізнавального інтересу. |та| |гаданий| Розглянемо|розглядатимемо| чинники|фактори|, що формують пізнавальну активність учнів:

Мотиви обумовлюють| пізнавальні інтереси учнів і їх вибірковість, самостійність навчання|вчення|, забезпечують його активність на всіх етапах.

За останні декілька років змінилися мотиви вивчення предмету. Інколи|іноді| від учнів можна почути фразу: “Навіщо мені потрібна інформатика? Я не збираюся бути тим-то або тим-то”. Зазвичай|звично| це відбувається|походить| при необхідності вивчати математичні аспекти інформатики (теорія алгоритмів, мат. логіка, табличний процесор і так далі). Мотивом для вивчення інформатики, звичайно, насамперед|передусім| виступає|вирушає| інтерес до комп'ютера. Проте|однак| з|із| кожним днем для більшості дітей комп'ютер стає, фактично, побутовим приладом, а разом з ним втрачає|розгублює| і мотиваційну силу. Появу дуже великої кількості програмних|програмових| продуктів понизило|знизило| прагнення учнів до теоретичної інформатики. Враховуючи, що мотиви учнів формуються через їх потреби і інтереси (Потреба —> Інтерес —> Мотив), всі зусилля вчитель|учитель| повинен направити|скеровувати| на розвиток пізнавальних інтересів учнів.

Пізнавальний інтерес виступає|вирушає| перед нами і як сильний засіб навчання|вчення|. Класична педагогіка минулого стверджувала|стверджувала| – ”Смертельний гріх вчителя|учителя| – бути нудним|скучним|”. Коли діти|дитина| займаються з-під палиці, вони завдають багато клопоту вчителю|учителеві| і розчарувань, коли ж діти займаються з|із| інтересом, то |річ| навчання відбувається зовсім по-іншому.

Активізація пізнавальної діяльності учня без розвитку його пізнавального інтересу не лише|не те що| важка|скрутна|, але|та| практично і неможлива. Ось чому|от чому| в процесі навчання|вчення| необхідно систематично збуджувати|порушувати|, розвивати і укріплювати|зміцнювати| пізнавальний інтерес учнів і як важливий|поважний| мотив навчання|вчення|, і як стійку рису особистості|особистості|, і як потужний|могутній| засіб навчально-виховного процесу|вчення|, підвищення його якості.

2.      Теоретичні аспекти розвитку пізнавального інтересу.

Розвиток пізнавальних інтересів вивчали|розглядали| багато психологів і педагогів. На кожному етапі розвитку людства відношення|ставлення| до значення інтересу в навчанні|вченні| формувалося під впливом соціальних, філософських, релігійних і національних переконань і традицій.

Родоначальником наукового підходу до теоретичного і практичного вирішення проблеми інтересу можна по праву вважати великого чеського педагога Яна Амоса Коменського (1592 – 1670). У своїй книзі «Велика дидактика» він писав: «Яке б заняття не розпочинати|починати|, потрібно перш за все|передусім| розбудити|порушувати| в учнів серйозну любов до нього, довівши перевагу|вищість| цього предмету, його користь, приємність і що тільки|лише| можна». На думку Коменського, в природі кожної  дитини закладені етичні і розумові можливості|спроможності|, які дозволили ученому відкинути старі методи дії, засоби|кошти| залякування, постійного контролю і придушення особи|особистості| учня, і висунути положення|становище| про легкість, приємність і ґрунтовність|докладність| навчання|вчення|.

«Вихователь не повинен забувати, що навчання|вчення|, позбавлене всякого|усякого| інтересу, і узяте тільки|лише| силою примусу|примушення| вбиває в учневі бажання вчитись|вчення|, без якого він далеко не піде», - писав К.Д. Ушинський. Великий російський педагог розробив оригінальну систему пробудження допитливості і розвитку інтересу до знань, пов'язану з вихованням уваги.

Видатні|визначні| педагоги, такі як Коменський, Ушинський, Блонський, Сухомлинський – внесли великий вклад|внесок| до розробки теорії інтересу, хоча і не всі вони займалися спеціально цією проблемою.

Під пізнавальним інтересом, ми розумітимемо – вибіркову|вибіркову| спрямованість особистості|особистості| на предмети і явища що оточують дійсність. Ця спрямованість характеризується постійним прагненням до пізнання, до нових, повніших|цілковитим| і глибших знань. Систематично зміцнюючись і розвиваючись, пізнавальний інтерес, стає основою позитивного відношення|ставлення| до навчання|вчення|.

Психолого-педагогічні| дослідження переконливо доводять, що пізнавальний інтерес, будучи|з'являтися| сильним і значним, істотно|суттєвий| впливає на навчальну діяльність школяра. Так, під його впливом, можна добитися підвищення рівня навчальної діяльності у дітей із|із| слабкою|слабою| успішністю, ледачих|лінивих| і малоактивних або змінити їх|зраджувати| відношення|ставлення| до навчання.

Пізнавальний інтерес – складне, багатозначне|многозначне| явище, яке можна розглядати|розглядати| з двох сторін. По-перше, пізнавальний інтерес виступає|вирушає| як засіб навчання|вчення|, як зовнішній стимул, з|із| яким пов'язана проблема цікавості. По-друге, пізнавальний інтерес є|з'являється| цінним|цінним| мотивом навчальної діяльності школяра. Для утворення мотивів недостатньо зовнішніх дій, вони повинні спиратися|обпиратися| на потребі самої особи|особистості|. Можна виділити внутрішній і зовнішній прояви|вияви| пізнавального інтересу. Отже, умови, що впливають на його формування, можуть ділитися на внутрішні і зовнішні:

Мотив – це поштовх|спонукання| до діяльності, який пов'язаний із задоволенням певних потреб.

Сукупність мотивів, що спонукають підлітка до якої-небудь діяльності, називається мотивацією. Мотивація навчальної діяльності як властивість особистості|особистості| представляє|уявляє| систему її цілей, потреб, які спонукають учнів|виучувати| до активного поповнення знань, опануванню умінь і навиків|навичок|.

Мотивація учбової діяльності характеризується:

                       спрямованістю на навчання |вчення| (освоєння змісту|змісту|, способів, прийомів навчання|вчення|);

                       пізнавальною активністю;

                       діяльністю.

2

3.      Класифікація творчих завдань і використання їх на уроках інформатики.

У сучасній педагогіці існують різні методи стимуляції пізнавальних інтересів учнів в навчальному процесі і різні підходи до їх класифікації.

В процесі навчання має місце використання трьох видів стимуляції пізнавальних інтересів учнів:

1-й вид стимуляції – це зміст навчального матеріалу;

2-й вид стимуляції здійснюється в ході організації навчальної діяльності школяра;

3-й вид стимуляції спирається  на фактор спілкування і пов'язаний із стосунками, які складаються в навчальному процесі між учнями, також між ними і вчителем.

Зміст навчального матеріалу є потужнім засобом стимуляції  пізнавального інтересу в учнів. Дія різних форм організації і характеру протікання навчальної діяльності школярів породжує формування їх пізнавальних інтересів в цілому.

1. Різноманіття форм самостійних робіт учнів дозволяє вигідно ставити учня в позицію людини, яка оперує знаннями, прикладає максимум розумових і вольових сил до розв’язання пізнавальних завдань. Успішна самостійна діяльність викликає в учнів позитивні переживання, що посилюють активність протікання розумових процесів і що допомагають усвідомити необхідність подолання великих і малих труднощів.

2. Проблемне навчання, а не викладання готових, придатних лише для заучування фактів і висновків завжди викликає неослабний інтерес учнів. Таке навчання заставляє шукати істину і всім колективом знаходити її. У проблемному навчанні на загальне обговорення ставиться питання – проблема, що містить в собі іноді елемент суперечностей , іноді - несподіванки. Проблемна ситуація створена на уроці, породжує в учнів запитання. А в появі питань виражений той внутрішній імпульс (потреба в пізнанні даного явища), який такий цінний для зміцнення пізнавального інтересу. Для проблемного навчання характерне зіткнення різних точок зору, в яких потрібно розібратися, щоб потім мати свою власну позицію. Проблемне навчання стимулює активний пошук доказів, аргументів для відстоювання своєї точки зору. Це стимул для подолання труднощів, для інтенсивної розумової діяльності, для дослідницької активності.

3. Для розвитку пізнавального інтересу важливе ускладнення пізнавальних завдань. Навчальний матеріал побудований так, що учень поступово, але неухильно  долає все більш і більш складні його рівні. Такий процес навчання вимагає опанування все більш складних умінь логічно мислити, розв’язувати протиріччя, знаходити докази і так далі. Нудно розв’язувати задачу знайому, яка може бути розв’язана за допомогою способів, що вже стали трафаретними. Але важко і марно розв’язувати задачу, до якої ти не підготовлений. Цікаво розв’язувати задачу, яка вимагає використання як отриманих раніше знань і умінь, так і нових, складніших способів розв’язання. З захопленням можна розв’язувати задачу, де є елемент складності, подолання якого приносить задоволення, позитивні емоції.

4. Стимулюючий вплив на пізнавальний інтерес роблять творчі роботи учнів, які активізують емоційно-вольові і інтелектуальні психологічні процеси, сприяють формуванню творчих можливостей школяра. Творчі роботи включають не лише пошук своєрідних і кращих розв’язків пізнавальної задачі, але, як правило, бувають виражені в реально видимих результатах, які можна порівнювати із творчими результатами інших. Сила впливу творчих робіт школярів на пізнавальний інтерес полягає в їх цінності для розвитку особистості взагалі, оскільки і сам задум творчої роботи, і процес її виконання, і її результат – все вимагає від особистості максимального застосування сил. З творчих завдань можливі такі, як складання загадок і кросвордів, повідомлення і доповіді учнів, малюнки і так далі. Будь-яке творче завдання, яким би привабливим зовні воно не здавалася учням, не можна запроваджувати в навчання до тих пір, доки в учнів немає необхідних умінь для його виконання. Потрібна і підготовка сприйняття самого завдання, і елемент навчання, як його виконати. Тільки в таких умовах творче завдання може стати стимулом формування справжнього пізнавального інтересу.

5. Впливає на пізнавальний інтерес і виконання практичних робіт учнів. Велику частину занять по предмету складають практичні завдання. Школярі виконують їх із задоволенням , при цьому удосконалені вміння і знання стають засобом  надбання нових.

Проблема, з якою стикається будь-який педагог, полягає в тому, що ні зміст стандартних шкільних завдань, ні процес їх розв’язання зазвичай не викликають в дітей пізнавального інтересу до навчання і бажання працювати. Тому в своїй практиці для підвищення пізнавального інтересу, я намагаюся застосовувати творчі завдання. Під творчою роботою розуміється така діяльність, відвнаслідок якої отримуємо щось нове, оригінальне, яке вказує на індивідуальні нахили, здібності і індивідуальний досвід учня. Творча діяльність учнівнадбанням включає створення нового.

Але проблема в тому, що таких завдань дуже мало, можна сказати, практично немає. Тому доводиться самим їх розробляти. У своїй роботі я виділяю наступну класифікацію творчих завдань з інформатики, яка представлена в наступній|такій| таблиці (див. Таблиця1).

Таблиця1