Особливості Інформаційної компетентності педагога

    МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 ЖИТОМИРСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ІВАНА  ФРАНКА

 ННІ ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 Особливості інформаційної культури педагога 
 
 

 виконала

 студентка 62 групи

 Колопельник Юлія 
 
 
 

 Житомир - 2011

    Становлення інформаційного суспільства та суспільства знань суттєво активізували необхідність спеціальної підготовки людини до життя в новому інформаційно-технологічному та освітньому середовищі. Саме тому в умовах докорінного реформування концептуальних, організаційних і структурних засад вітчизняної освіти з метою виведення її на рівень досягнень розвинутих країн світу вирішальна роль відводиться готовності освітянських кадрів до реалізації поставлених завдань. Вони «мають стати рушійною силою відродження та створення якісно нової системи освіти», так зазначено у Державній національній програмі «Освіта (Україна ХХІ століття)» [1]. Підготовка педагогічних працівників є центральним завданням модернізації освіти, провідним принципом державної освітньої політики.

    Ключовою  ідеєю розвитку сучасної системи освіти в усьому світі стала ідея «навчання впродовж усього життя» (неперервна освіта). Її реалізація неможлива без спеціальної, цілеспрямованої роботи всіх освітніх закладів із формування вмінь вчитися, знаходити інформацію, виокремлювати та використовувати необхідні знання. Лише у разі виконання всіх цих умов може бути реалізована ідея неперервної освіти. У зв’язку з цим особливе значення має організація інформаційної освіти та підвищення інформаційної культури особистості спеціалістів у сфері освіти. Питання стоїть не в поповненні рівня знань спеціаліста, а в розвитку здібностей знаходити потрібну інформацію, аналізувати її та впроваджувати у свою практичну діяльність, оперативно реагувати на інноваційний досвід, а також проектувати, створювати, експериментально апробовувати інновації, уміти їх цілеспрямовано розповсюджувати.

    Значущими в контексті розгляду питання  формування інформаційної культури педагогічних працівників є ідеї дослідників В.А. Кравець, В.Н. Кухаренко, Н.В. Новожилової, А.Г. Шабанова, Т.І. Шорохової, В.Ю. Бикова, В.В. Олійника, М.І. Жалдака. Аналізуючи праці вчених, можна відзначити, що формування та підвищення інформаційної культури педагогічних кадрів освітніх установ в епоху переходу людства до інформаційного суспільства є необхідною умовою становлення їх професійної культури. Важливою є також взаємозалежність рівня інформаційної культури освітян від стану інформаційного забезпечення їх діяльності.

    Розглянемо  загальне визначення терміну «інформаційна  культура». Термін «інформаційна культура» у вітчизняних публікаціях вперше з’явився в 70-х роках ХХ століття за ініціативи бібліотечних працівників та стосувався бібліотечної справи. Після цього концепція інформаційної культури в процесі розвитку почала об’єднувати в собі знання з різних наук, а саме: теорії інформації, кібернетики, інформатики, документалістики, філософії, логіки, культурології, лінгвістики тощо.

    Нині  інформаційну культуру все частіше  розглядають як особливу складову інформаційного суспільства. При цьому залежно від об’єкта дослідження виокремлюють інформаційну культуру суспільства, інформаційну культуру окремих категорій споживачів інформації (дітей, педагогів, юристів та ін.) та інформаційну культуру особистості. Інформаційна культура в широкому розумінні – це сукупність принципів та механізмів, що забезпечують етнічні та національні культури, їх об’єднання в єдиний загальний досвід людства. У вузькому розумінні – це оптимальні засоби спілкування з інформацією та представлення її користувачу для розв’язання теоретичних та практичних задач; механізми вдосконалення технічних засобів виробництва, зберігання та розповсюдження інформації; розвиток системи навчання, підготовки людини до ефективного використання інформаційних засобів та інформації [2].

    На  сучасному етапі розвитку інформаційно-комунікаціних технологій інформаційна культура особистості вже є складовою загальної культури людини, яка складається з інформаційного світогляду та системи знань та вмінь, які забезпечують цілеспрямовану самостійну діяльність з оптимальним задоволенням індивідуальних інформаційних потреб за допомогою використання як традиційних, так і новітніх інформаційних технологій.

    В умовах інформаційного суспільства  важливо підготувати людину до швидкого сприйняття та обробки великих обсягів інформації, вона має володіти сучасними засобами, методами та технологією роботи. Крім того, новітні умови роботи залежать від інформованості однієї людини, від інформації, яка належить іншим, і вже недостатньо вміти самостійно засвоювати та накопичувати інформацію, потрібно навчатися такій технології роботи з інформацією, коли готуються та приймаються рішення на основі колективного знання. Інформаційна культура є продуктом різнобічних творчих здібностей людини, що проявляється в таких аспектах:

    ·        у конкретних навичках використання технічних засобів (від телефону до персонального комп’ютера та комп’ютерних мереж);

    ·        у здатності використовувати у своїй діяльності інформаційні технології, а також пов’язані з ними численні програмні продукти;

    ·        у вмінні знаходити інформацію з різноманітних джерел, а саме: періодичної преси, науково-методичної літератури, електронних джерел; і водночас доступно трактувати та ефективно її використовувати;

    ·        в уміннях аналітичного оброблення інформації;

    ·        у знаннях особливостей інформаційних потоків у галузі професійної діяльності.

    Зазначимо, що ці знання дають змогу фахівцеві  діяти в нестандартних ситуаціях, які вимагають нетрадиційного творчого підходу. Адже інформаційна культура складається зі знань з тих наук, які сприяють її розвитку у тому чи іншому виді діяльності. Невід’ємною частиною інформаційної культури є знання нових інформаційних технологій та вміння їх використовувати для автоматизації різних видів діяльності. Проблема інформаційної культури методичних працівників є особливо актуальною у зв’язку з поширенням великої кількості педагогічної інформації та неефективним використанням уже існуючих інформаційно-електронних засобів, у першу чергу комп’ютерів. Розглянемо інформаційну культури як складову загальної культури методиста закладу післядипломної педагогічної освіти. Інформаційно-педагогічна компетентність методиста – це компонент його загальної методичної культури, важливий показник його професійної майстерності та відповідності світовим стандартам у сфері освіти. Світовий досвід показує, що саме ті держави, наприклад, США, Німеччина, Японія, Франція, та ін., що зробили підготовку своїх інтелектуальних кадрів першочерговим завданням, досягли найбільшого успіху в оборонній, економічній, соціальній та політичній, правовій та культурній сферах.

    Інформаційно-методична  компетентність включає в себе активне  знання способів отримання та передавання  різнобічної інформації, володіння  сучасними інформаційними технологіями в освіті, в основі яких сукупність професійних, методологічних та загальнокультурних знань і практичних умінь, які мають стати обов’язковим компонентом більш широкого поняття – загальної педагогічної культури сучасного методичного працівника. У даному випадку методичний працівник може виступати як транслятор інформаційної грамотності в освітянській діяльності.

    Методична робота – важлива ланка забезпечення неперервної освіти працівників  освітянських закладів. Вона, у кінцевому  результаті, покликана впливати на підвищення якості та ефективності навчально-виховного процесу, зростання рівня освіченості, вихованості та розвитку молоді. Методична діяльність є специфічним різновидом освітньо-управлінської діяльності, у центрі якої стоїть методист або людина, яка виконує ці функції. Провідними функціями методиста є:

    ·        дослідницькі та діагностичні, що дозволяють збирати інформацію по об’єкту, який досліджується;

    ·        проектно-прогностичні, які цілеспрямовано й системно організовують діяльність педагогів;

    ·        аналітично-рефлексивні, що сприяють вивченню та узагальненню кращого досвіду в системі освіти.

    Взаємозв’язок означених функцій відображається в основних видах діяльності методиста (рис. 1).

    Рис. 1. Основні види діяльності методиста

    У сучасних умовах компетентність методиста  визначається його методичною культурою. Методична культура має структуру, яка складається з таких елементів: знання, прийоми, творчість, емоційний досвід (рис. 2).

    Знання про цілі, засоби, об’єкти, результати, прийоми процесів навчання – тобто про всі його компоненти, включаючи знання про самого себе як педагога, є першим елементом методичної культури.

    Другим  елементом є прийоми професійної діяльності, що базуються на навичках, які є складовими досвіду роботи. Саме на їх основі здійснюється репродукція методичної культури.

    Третій  елемент методичної культури –  творчість, тобто продукування нового в навчанні.

    Четвертим є досвід емоційного відношення до своєї професійної діяльності. Поява такого досвіду пов’язана з професійною діяльністю і звернена на систему цінностей особистості. Оволодіваючи елементами методичної культури, педагог піднімається на вищі ступені свого професіоналізму.   

    Рис. 2

    Для забезпечення умов випереджального  навчання в системі підвищення і  розвитку професіоналізму методиста  необхідно серед інших завдань  забезпечити виконання функцій  діяльності методиста через підсилення його підготовки у сфері знань інформаційно-аналітичних, проектно-прогностичних, планування тощо.

    Посилюється значення необхідності формування нової  інформаційної культури, яка повинна  стати елементом загальної культури. Її основою мають стати знання про інформаційне середовище, закони його функціонування, уміння орієнтуватися в інформаційних потоках.

    Інформаційна  культура – це новий тип спілкування, що дає можливість вільного виходу особистості в інформаційне середовище; свобода виходу та доступу до нього  на всіх рівнях від глобального до локального; новий тип мислення, що формується в результаті звільнення людини від рутинної інформаційно-інтелектуальної роботи, серед якостей, що визначають його, на сьогодні більш виражена орієнтація її на саморозвиток та самонавчання. Вона включає в себе грамотність та компетентність в розумінні природи інформаційних процесів та ставлень; гуманістично-орієнтовану інформаційну цінністно-смислову сферу (спрямованість, інтереси, світогляд, ціннісні орієнтації); розвинуту інформаційну рефлексію, а також творчість в інформаційній поведінці та соціально-інформаційній активності.

    Сутність  інформаційної культури методичного  працівника визначається тим, що вона проникає в усі сфери професійної  діяльності, трансформується в більш  якісну діяльність на вищому рівні  цілісної індивідуальності та особистості фахівця.

    Одним із важливих елементів інформаційної  культури людини є знання інформаційних  ресурсів. Важливим є використання мережі Інтернет, освітній потенціал  якої безпосередньо пов’язаний із змістом інформації. Частина інформації створюється цілеспрямовано різними науковими та освітніми спільнотами, решта стихійно заповнює сам простір. Зміст інформації в Інтернеті доволі різнобічний, вона буває різної якості. У зв’язку з цим виникають проблеми: етики, достовірності, надійності інформації, впливу на психіку та підсвідомість людей. Достовірність мережевої інформації важко перевірити: на багатьох сайтах немає даних про авторів та про організації, які займаються розробкою та наданням інформації, на відміну від друкованих видань, у яких завжди вказані вихідні дані. Вирішення цієї проблеми частково може взяти на себе методист, попередивши про недостовірну інформацію, яка є в Інтернеті, вчителів, з якими працює.

    Тільки  спеціаліст певного фаху, який сформував  певний рівень інформаційної культури, зможе оцінити отриману інформацію та можливості використання її в навчальному процесі зі слухачами курсів, студентами, школярами. Спільно з ними він має аналізувати повідомлення, отримані з різних сайтів, підтверджувати дані, спираючись на наукову, енциклопедичну та іншу літературу. Саме так можна орієнтуватися в сучасному інформаційному просторі.

    Розглянемо  деякі аспекти використання мережі Інтернет у методичній діяльності. Є декілька напрямів використання так  званих Інтернет-технологій: