Інформаційні системи та їх роль в управлінні економікою

RETURNING <список типів даних, які повертає проседура>;

набір інструкцій процкдури

END PROCEDURE ; 

 

 

 

Тригери. Для кожної таблиці може бути призначена збережена процедура без параметрів, яка викликається при виконанні оператора модифікації цієї таблиці (INSERT, UPDATE, DELETE). Такі процедури, що зберігаються отримали назву тригерів. Тригери виконуються автоматично, незалежно від того, що саме є причиною модифікації даних - дії людини оператора або прикладної програми."Усереднений" синтаксис оператора створення тригера: 
 
           CREATE TRIGGER <назва_тригера> 
                    ON <назва_таблиці> 
                    FOR (INSERT | UPDATE | DELETE) 
                         [, INSERT | UPDATE | DELETE] ... 
                    AS <SQL_оператор> 
Ключове слово ON задає ім'я таблиці, для якої визначається тригер, ключове слово FOR вказує яка команда (команди) модифікації даних активує тригер. Оператори SQL після ключового слова AS описують дії, які виконує тригер і умови виконання цих дій. Тут може бути перераховано будь-яке число операторів SQL, викликів збережених процедур і т.д. Використання тригерів дуже зручно для виконання операцій контролю обмежень цілісності . 

6.14. Оператори  створення схеми бази даних (бази, таблиці, індекси, права доступу)

Операторы бази данних

Команда	Опис
CREATE DATABASE <назва_базы_данних>	Створення бази даних.
DROP DATABASE <назва_бази_данних>	Видалення бази даних.

 

  

 

Створення таблиці: 
  
   CREATE TABLE <назва_таблиці> 
        (<назва_поля> <тип_поля> 
                          [NOT NULL] 
                          [UNIQUE | PRIMARY KEY] 
                          [REFERENCES <назва_головної_таблиці> [<назва_поля>]] 
          , ...) 
Користувач зобов'язаний вказати назву таблиці і список полів. Для кожного поляобов'язково вказуються його назва і тип , а також опціонально можуть бути вказані параметри 
NOT NULL - в цьому випадку елементи стовпця завжди повинні мати певне значення (не NULL) 
один з взаємовиключних параметрів UNIQUE - значення кожного елемента поляповинно бути унікальним або PRIMARY KEY - поле є первинним ключем. 
REFERNECES <назва_головної_таблиці> [<назва_поля>] - ця конструкція визначає, що дане поле є зовнішнім ключем і вказує на ключ якої  головної таблицівін посилається. 
Контроль за виконанням зазначених умов здійснює СУБД.

Приклади: 

CREATE TABLE formed ( id INT PRIMARY KEY, name VARCHAR(15) UNIQUE ); 

CREATE TABLE inst  ( id INT PRIMARY KEY, name VARCHAR(15) UNIQUE , f_name  VARCHAR(100));

CREATE TABLE grp (id INT PRIMERY KEY , name VARCHAR(20) NOT NULL , fed INT  REFERENCES formed(id) , inst INT REFERENCES  inst(id) ,  curs SMALLINT ); 

CREATE TABLE stud  ( id INT PRIMARY KEY, name VARCHAR(60) NOT NULL, grp INT REFERENCES  grp(id) );

DROP TABLE stud ; 

 

6.15 Таблиці індексів в БД 

 

В таблиці БД записи слідують в порядку реєстрації. Процес отримання даних з таблиці в іншому порядку чи вибірки лише певних записів  може тривати доволі довго, особливо при великій кількості записів в таблиці. Для більш ефективного виконання таких операцій використовуються індекси, які встановлюють взаємозв'язок між фізичним номером запису та його порядковим номером у таблиці згідно заданого поля (полів) сортування. Тобто кожен запис має певний порядковий номер в таблиці ( фізичний адрес ) і інший порядковий номер для кожного поля сортування, тобто індекса. Одночасно зі зміною інформації в таблиці відбуваються зміни і в таблицях її індексів. Це призводить до певного перевантаження бази даних під час введення інформації, проте значно пришвидшує операції сортування та фільтрування даних.

Інше призначення  таблиць індексів – забезпечення унікальності введення даних у певному полі чи наборі полів. Ця функція встановлюється через надання тому чи іншому індексу властивості унікальності. Так операція встановлення первинного ключа створює таблицю індексів саме з властивістю унікальності.   

 

 

     CREATE INDEX grpName ON grp (inst, name);

7. Cтандартні способи зберігання і передачі інформації системами управління базами даних 

 

7.1. DBF - формат

DBF - застаріваючий формат зберігання даних, який використовується  як один із стандартних способів зберігання і передачі інформації системами управління базами даних, електронними таблицями і т. д.

З випущених продуктів формат вперше застосовувався в dBase II в якості стандартного формату бази. Точно не відомо, чи використовувався він де-небудь раніше.

У нових версіях - dBase III, dBase IV - формат модифікувався і розширювався. У зв'язку з високою популярністю цих програм були створені їх численні клони (зазвичай їх називають загальним терміном xBase), деякі з яких використовували модифіковані версії DBF. Те ж саме відбувалося і з цілою низкою прикладних пакетів і бібліотек, які використали DBF у різних цілях. Одні їх автори йшли шляхом додавання нових типів полів, інші - вносили серйозні розширення. 

DBF-файл ділиться на заголовок, в якому зберігається інформація про структуру бази (в нових версіях - і про деякі інші характеристики, наприклад використовуваної кодовій сторінці) і кількості записів, та, власне, область даних, що представляє собою послідовно організовану таблицю із записів фіксованої довжини. Записи, у свою чергу, діляться на поля, також фіксованої довжини.

Перше поле завжди - позначка видалення (1 байт). Якщо воно дорівнює 2A в 16-ковій системі числення (символ «зірочка»), вважається, що запис позначена на видалення. Такі видалені  записи можуть бути відновлені або фізично видалені при виконанні операції «упаковка» (команда PACK xBase).

З DBF-файлами можуть бути так само пов'язані інші файли -. DBT (dBase III, IV, Clipper),. FPT (FoxBASE / FoxPro) і, в деяких випадках, якісь ще, призначені для зберігання великих об'єктів змінної довжини. . 

7.2. HTML - мова розмітки гіпертексту 

 

HTML не призначена  для опису формату документу,  а слугує лише для функціональної  його розмітки , бо неможливо передбачити,  який конкретно браузер буде  відображати Web-документ. 

Коди мови HTML, за допомогою яких здійснюється розмітка гіпертекстового документу тазиваються  тегами і являють собою набір  символів, який починається з символу "<" та закінчується символом ">". Ці символи ще називають відкриваючими та закриваючими кутовими дужками. Після відкриваючої дужки йде ключове слово, яке визначає тип тега, наприклад : <TABLE>, <BR>.  
Як правило , один тег повинен діяти лише на частину документу, тому для вказання області дії тега використовують парні теги : відкриваючий та закриваючий. Відкриваючий тег створює ефект, а закриваючий припиняє його. Закриваючий тег по написанню відрізняєтьтся від відкриваючого наявністю символа "/" перед ключовим словом, наприклад : <TITLE> тіло тега </TITLE>. 

Для тих тегів, які створюють разовий ефект , нема потреби вводити закриваючий тег. Якщо введений тег з помилкивим ключовим словом, то він ігнорується без видачі повідомлення про помилку. При відображенні документу в вікні браузера, самі теги не відображаються.  
Для HTML-документів характерною є вкладеність тегів один в одний. Вірною є конструкція: <H1> текст.<H2> текст</H2> текст </H1>. 

Відкриваючі теги часто можуть містити атрибути, які  впливають на ефект, що створює тег. Атрибути - це додаткові ключові  слова, що записуються через пропуск в відкриваючому тегу після головного ключового слова, яке визначає його тип. Деякі атрибути вимагають вказання значення атрибута, яке присвоєються за допомогою знака "=" і, як правило, записується в подвійних лапках, наприклад:<FRAME SCR="sender1.html" NAME="sender" NORESIZE>.  

 

7.3. Структура HTML документу

HTML-документ складається з основного тексту документу, в який вставляються теги розмітки, які в свою чергу теж є наборами символів. Тому готувати такий документ можна звичайним текстовим редактором, починаючи з найпростішого(NotePad- записник). Всі HTML-документи мають певну структурну схему, якої рекомендується дотримуватись.

Так кожен з  документів потрібно починати з тега <HTML>, а закінчувати тегом</HTML>, що буде означати для браузера, що це дійсно документ HTML.

Документ HTML складається з розділу заголовків, та тіла документа, які слідують один за одним саме в такому порядку. Розділ заголовків розміщений між тегами<HEAD> та </HEAD> та містить інформацію про документ в цілому. Зокрема, цей розділ повинен вміщувати теги <TITLE> та </TITLE>, між якими розміщується заголовок документу, текст якого заповнює рядок заголовку у вікні браузера та використовується при пошуку документа в Інтернеті.

Тіло документу  розташовується між тегами <BODY> та </BODY> . Ось зразок вірноскладеного HTML-документу

На практиці, деякі з наведених вище тегів  в структурі Web-документу можуть бути відсутніми, бо більшість сучасних браузерів можуть самостійно визначити їх місце. 

 

7.4 . Основні можливості HTML

Використовуючи  коди HTML, можна виконувати такі основні дії:

·                    виділяти заголовки різних рівней та керувати їх вирівнюванням на екрані ( <H1>.<H6>);

·                    розбивати текст на абзаци, використовувати прості елементи оформлення для розділення абзаців та інших частин документу(<P>, <HR>, <BR>);

·                    вставляти в текст гіпертекстові зсилки на інші Web-документи чи на інші розділи даного документу (<A HREF =.> , <A NAME=.> );

·                    вставляти в текст малюнки, управляти параметрами обтікання малюнків текстом, керувати розмірами малюнків, вводити альтернативний текст, для відображення його браузером при неможливості відобразити малюнок ( <IMGSRC =.>);

·                    керувати кольором, розміром та гарнітурою шрифту(<FONTSIZE=., COLOR=., FACE=.>, <BASAFONT>, <B>, <I>, <U>, <S>);

·                    створювати списки декількох різних видів (<OL>, <UL>, <LI>, <DL>, <DT>, <DD> );

·                    створювати таблиці (<TABLE>, <CAPTION>, <TR>, <TH>, <TD> та атрибути : COLSPAN, ROWSPAN тощо);

·                    розміщувати декілька документів на одній Web-сторінці (<FRAMESET>, <FRAME>);

·                    вставляти в текстовий документ мультимедійні об'єкти(<EMBED>) та інше.  

 

7.5 Призначеня XML 

 

XML (eXtensible Markup Language) - це розширювана мова розмітки  тексту, запропонована Консорціумом W3 у 1996 році. Це мова, яка повною  мірою визначає логічну структуру документа. Задача XML полягає в тому, щоб дані: тексти, зображення або інші частини Web-документа могли бути визначені і структуровані незалежно від платформи , що їх відтворює, постачальника і його програмного забезпечення, наприклад Web-браузерів. 

XML дозволяє визначити  формальний синтаксис мови, наприклад  правила вкладення елементів.  Семантику можна, звичайно, описувати  на звичайній англійській мові. 

XML використовується  для розмітки стандартних документів  багато в чому так само, як HTML. Проте XML перевершує його при роботі зі структурованими даними. 

Документ XML виглядає багато в чому схожим на HTML. Він також  складається з текстових фрагментів, анотованих вкладеними в кутові дужки  тегами. Проте, на відміну від HTML, зміст  тега залежить від регістра, а кожний відкриваючий тег повинний в усіх випадках мати парний закриваючий тег. 

XML (Extensible Markup Language)-є  мова розмітки, що описує цілий  клас об'єктів даних, називаних  XML- документами. Ця мова використовується  в якості засобу для опису грамматики інших мов і контролю за правильністю впорядкування документів. XML не містить ніяких тегів, призначених для розмітки, а просто визначає порядок їх створення. Таким чином, якщо, наприклад, ми вважаємо, що для позначення елемента rose у документі необхідно використовувати тег <flower>;, то XML дозволяє вільно використовувати обумовлений нами тег і ми можемо включати в документ фрагменти, подібні такому:  
<flower>rose</flower> 

Таким чином, у  розробників з'являється унікальна  можливість визначати власні команди, що дозволяють їм найбільш ефективно визначати дані, що зберігаються в документі. Автор документа створює його структуру, будує необхідні зв'язки між елементами, використовуючи ті команди, що задовольняють його вимогам і домагається такого типу розмітки, що необхідно йому для виконання операцій перегляду, пошуку, аналізу документа. 

XML дозволяє також  здійснювати контроль за коректністю  даних, що зберігаються в документах, робити перевірки ієрархічних  співвідношень усередині документа  і встановлювати єдиний стандарт на структуру документів, умістом яких можуть бути самі різноманітні дані. Це означає, що його можна використовувати при побудові складних інформаційних систем, у котрих дуже важливим є питання обміну інформацією між різноманітними додатками, що працюють в одній системі. 

7.6 Структура  XML документа  

 

Не обмежуючи  автора яким-небудь фіксованим набором  тегів, XML дозволяє йому вводити будь-які  імена. Ця можливість є ключовою для  активного маніпулювання даними. 

Приклад для  порівняння представлення списку імен і адрес на HTML і на XML.  
От фрагмент HTML:  
<H1>Еditor Сontacts</H1>  
<H2>Ім'я: Джонатан Эйнджел</H2>  
<P>Посада: старший редактор</P>  
<P>Видання: Network Magazine</P>  
<P>Вулиця і будинок: Гарісона, 600 </P>  
<P>Місто: Сан-Франциско</P>  
<P>Штат: Каліфорнія</P>  
<P>Індекс: 94107</P>  
<P>Електронна пошта:  
jangel@mfi. com</P> 

Теги розміщають дані на екрані, але нічого не повідомляють про їхню структуру. 

У випадку XML той  же самий фрагмент буде поданий у  такий спосіб (і збережений у файлі EDITORS. XML).  
<?xml version = '1.0' ?>  
<?xml-stylesheet type='text/xsl' href='editors.xsl' ?>  
<editor_contacts>  
<editor>  
<first_name>Jonatan</first_name>  
<last_name>Andjel</last_name>  
<title>chif editor</title>  
<publication>Network  
Magazine</publication>  
<address>  
<street>Garissona, 600 </street>  
<city>San-Francisko</city>  
<state>California</state>  
<zip>94107</zip>  
</address>  
<e_mail>jangel@mfi.com</e_mail>  
</editor>  
</editor_contacts>