Інформаційні системи та їх роль в управлінні економікою

Тема 1. Інформаційні системи та їх роль в  управлінні економікою

1.1.  Інформаційна система

Інформаційна  система - це взаємозв'язана сукупність засобів, методів і персоналу, використовувана для зберігання, оброблення та видачі інформації з метою вирішення конкретного завдання.

У роботі інформаційної  системи можна виділити такі етапи:

1.       Зародження даних - формування первинних повідомлень, що фіксують результати певних операцій, властивості об'єктів і суб'єктів управління, параметри процесів, зміст нормативних та юридичних актів тощо.

2.       Накопичення і систематизація даних - організація такого їх розміщення, яке б забезпечувало б швидкий пошук і відбір потрібних відомостей, методичне оновлення даних, захист їх від спотворень, втрати, деформування цілісності та ін.

3.       Обробка даних - процеси, внаслідок яких на підставі раніше накопичених даних формуються нові види даних: узагалюючі, аналітичні, рекомендаційні, прогнозні. Похідні дані також можуть зазнавати подальшого оброблення, даючи відомості глибшої узагальненості і т.д.

4.       Відображення даних - подання їх у формі, придатній для сприйняття людиною. Передусім - це виведення на друк, тобто виготовлення документів на так званих твердих (паперових) носіях. Широко використовують побудову графічних ілюстративних матеріалів (графіків, діаграм) і формування звукових сигналів.

Переважна більшість  інформаційних систем працює в режимі діалогу з користувачем.  Для мережевих інформаційних систем важливим елементом є комунікаційний сервіс, який забезпечує взаємодію вузлів мережі при спільному вирішенні задачі. Значна частина функціональних можливостей інформаційних систем закладається в системному програмному забезпеченні: операційних системах, системних бібліотеках та конструкціях інструментальних засобів розробки. Крім програмної складової інформаційних систем важливу роль відіграє інформаційна складова, яка задає структуру, атрибутику та типи даних, а також тісно пов'язана з логікою управління даними.

 

 

1.2. Економічні  інформаційні системи

Економічні  інформаційні системи – це людино-машинні системи, які збирають, нагромаджують, зберігають, оброблюють і видають за запитом чи замовленням інформацію у вигляді даних і знань, необхідних для керування економічним об’єктом.

Cучасні економічні  інформаційні системи створюються для обробки великих обсягів інформації при жорстких обмеженнях на час видачі результатів. Вони мають складну формалізацію процедур прийняття рішень для більшості задач, високий ступінь інтеграції елементів, які входять до складу системи, велику кількість зв’язків між елементами, характеризуються гнучкістю і можливістю модифікації.

В економіці  роль нервової системи відіграють інформаційні потоки. Порушення в потоках інформації призводять до перебоїв як в роботі конкретного підприємства, так і всього господарства, а без достовірної, повної та своєчасної інформації неможливо керувати будь-яким виробництвом.  

 

1.3.Розвиток  економічних інформаційних систем.  

 

У 50-і роки минулого століття на ЕОМ в основному вирішувалися окремі економічні завдання, пов'язані з необхідністю переробки великих інформаційних масивів, наприклад, такі, як нарахування заробітної плати, складання статистичних звітів і т. п., або завдання, які виконують оптимізаційні розрахунки, наприклад, розв”язоктранспортної задачі.

У 60-і роки м.с. виникає ідея комплексної автоматизації управління підприємствами та інтеграції інформаційного забезпечення на основі баз даних. Реальністю автоматизовані системи управління стали в 70-і роки на базі ЕОМ 3-го покоління, які дозволили створювати обчислювальні системи з розподіленою термінальної мережею. Однак недостатня швидкодія і надійність обчислювальних машин  не змогли перетворити ЕІС на інструмент докорінного підвищення ефективності управління підприємствами.

80-роки позначені впровадженням  персональних ЕОМ в практику роботи управлінських працівників, створенням широкого набору автоматизованих робочих місць (АРМів) на базі мов 4-го покоління , що дозволяють за допомогою генераторів запитів, звітів, екранних форм, діалогу швидко розробляти зручні для користувачівдодатки.

Для 90-х років  характерний розвиток телекомунікаційних засобів, що призвело до створення гнучких  локальних і глобальних обчислювальних мереж, що визначили можливість розробки та впровадження корпоративних ЕІС (КЕІС). КЕІС об'єднують можливості систем комплексної автоматизації управління 70-х років і локальної автоматизації 80 - років. 

 

1.4. Класифікація  ЕІС

1.У зв'язку  з великою кількістю функціональних  особливостей для ЕІС може  бути виділено безліч різних  класифікаційних ознак. Так, відповідно до рівня застосування та адміністративним поділом можна розрізняти ЕІС підприємства, району, області і держави.

2.В економіці з урахуванням  сфери застосування виділяються:

• банківські інформаційні системи;

• інформаційні системи фондового ринку;

• страхові інформаційні системи;

• податкові інформаційні системи;

• інформаційні системи промислових  підприємств і організацій (особливе місце за значимістю та поширеність  в них займають бухгалтерські  ІС);

• статистичні  інформаційні системи та ін.

3.За рівнем  автоматизації процесів управління  ІС поділяються на-— інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-керівні, системи підтримки прийняття рішень, інтелектуальні ІС.

4. За ступенем  централізації обробки інформації  — централізовані ІС, децентралізовані ІС, інформаційні системи колективного використання.

5. За ступенем  інтеграції функцій — багаторівневі  ІС з інтеграцією за рівнями управління (підприємство — об'єднання, об'єднання — галузь і т.ін.), багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями планування і т.ін.

6. За типом  ІС розподіляються на фактографічні, документальні і документально-фактографічні ІС.

1.5.     Принципи побудови і функціонування ЕІС:

1)     відповідність - ЕІС повинна забезпечувати функціонування об'єкту із заданою ефективністю;

2)     економічність - економічний виграш на об'єкті від використання ЕІС повинен перевищувати витрати на обробку інформації;

3)     регламентність - обробка більшої частини інформації за розкладом, із заданою періодичністю;

4)     самоконтроль - виявлення та виправлення помилок системою в даних і процесах їх обробки;

5)     інтегральність - одноразове введення даних в ЕІС та їх багаторазове (багатоцільове) використання;

6)     адаптивність - здатність ЕІС змінювати свою структуру і закон поведінки для досягнення оптимального результату при змінних зовнішніх умовах.

 

 

1.6.Функції ЕІС

Система управління являє собою сукупність взаємодіючих структурних підрозділів економічної системи (наприклад, на промисловому підприємстві: дирекція, відділи фінансовий, виробничий, постачання, збуту тощо), що здійснюють наступні функції управління:

• планування - функція, яка визначає мету функціонування економічної системи на різні періоди часу (стратегічне, тактичне, оперативне планування);

• облік - функція, що відображає стан об'єкту управління в результаті виконання господарських процесів;

• контроль - функція, за допомогою якої визначається відхилення облікових даних від планових цілей і нормативів;

• оперативне управління - функція, що здійснює регулювання всіх господарських процесів з метою виключення виникаючих відхилень у планових та облікових даних;

• аналіз - функція, яка визначає тенденції в роботі економічної системи і резерви, які враховуються при плануванні на наступний часовий період.

 

 

1.7. Інформаційні потоки ЕІС

ЕІС пов'язує об'єкт  і систему управління між собою  та з зовнішнім середовищем через  інформаційні потоки.

1.Інформаційний потік з зовнішнього середовища в систему представляє, з одного боку, потік нормативної інформації, який створюється державними установами в частині законодавства і, з іншого, потік інформації про кон'юнктуру ринку, який створюється конкурентами, споживачами, постачальниками.

2.Інформаційний потік з системи у зовнішнє середовище - звітна інформація, фінансова інформація в державні органи, інвесторам, кредиторам, споживачам; маркетингова інформація потенційним споживачам.

3.Інформаційний потік із системи управління на об'єкт управління - (прямий зв'язок) представляє сукупність планової нормативної та інформації розпорядника для здійснення господарських процесів.

4.Інформаційний потік від об'єкта управління до системи управління - (зворотній зв'язок) який відображає облікову інформацію про стан об'єкта управління економічною системою (сировини, матеріалів, грошових, енергетичних, трудових ресурсів, готової продукції і виконаних послуги) в результаті виконання господарських процесівТема 2. Економічна інформація і засоби її формалізованого опису 

 

2.1. Суть та особливості економічної інформації.

Інформація  - це сукупність відомостей(даних), які сприймають з навколишнього середовища(вхідна інформація), видаються в навколишнє середовище(вихідна інформація) або зберігаються всередині певної системи.

Економічна інформація є інструментом управління і водночас належить до його елементів, її потрібно розглядати як один із різновидів управлінської інформації, яка забезпечує розв'язування задач організаційно-економічного управління народним господарством. Отже, економічна інформація – один з найбільш масових різновидів інформації, що відображає процеси виробництва, розподілу обмінуі споживання матеріальних благ та послуг. В управлінні виробництвом вирізняють інформаційні процеси, в яких інформація виконує роль предмету праці («сира інформація») і продукту праці («оброблена інформація»). Якщо підійти до поняття економічної інформації з кібернетичних позицій, то інформаційний процес управління можна кваліфікувати як перетво¬рення первинних відомостей (вхідних даних) на економічну інформацію, необхідну для прийняття рішень, які спрямовані на забезпечення заданого стану економіки й оптимального його розвитку.

Економічна інформація є предметом автоматизованої  обробки. Вона має ряд особливостей, що впливають на способи її збирання, реєстрації та використання. Ці особливості  полягають у тому, що вона:

• має тенденцію до постійного збільшення обсягів даних; 
• відображає різнобічну діяльність підприємств та організацій через систему натуральних, вартісних та інших показників;
• може бути цифровою, алфавітною та алфавітно цифровою, має лінійну форму подання;
• в основній своїй масі є дискретною  і фіксується на матеріальних носіях,
• характеризується масовістю та великими обсягами, тривалістю збереження та необхідністю накопичення, повторюваністю циклів виникнення й оброблення у встановлених часових межах;
• має складну структуру.

2.2. Види економічної інформації

Економічна інформація налічує багато різновидів (типів), які виділяються на основі відповідних  класифікаційних схем за обраними критеріями.

Економічну інформацію розрізняють за належністю до сфери  матеріального виробництва і невиробничої сфери, за галузями народного господарства і підгалузями згідно з прийнятим групуванням господарства.

Різновиди економічної  інформації розглядаються також  за її належністю до галузей народного  господарства і їх ланок. Із цих позицій значиться інформація за міністерствами та відомствами, за промисловими об'єднан¬нями та підприємствами, цехами, дільницями та ін. Розглядаються також види інформації за належністю до органів регіонального управління та інших підрозділів народного господарства.

Економічна інформація налічує багато різновидів. Відповідно до виконуваних функцій управління виокремлюють такі види інформації:

• прогнозна — пов’язана з функцією прогнозування, відображає ймовірне твердження про майбутній стан господарських процесів. Наприклад, прогнозований розмір прибутку;
• планово-договірна — пов’язана з функцією планування та описує господарські процеси, що мають відбутися в заданому часовому періоді. Наприклад, обсяг випуску конкретного найменування продукції, кількість матеріалів конкретного найменування за договором.
• облікова — пов’язана з функціями оперативного, бухгалтерського, статистичного обліку та відбиває господарські процеси, які вже здійснилися, а також фактичний стан.
• нормативна — пов’язана з функцією підготовки виробництва. Вона регламентує витрати матеріальних та трудових ресурсів, рівень запасів і заділів. Наприклад, норми витрати матеріалу на виріб.
• цінова — охоплює ціни, тарифи, розцінки (ціни можуть бути планові, фактичні, договірні, прейскурантні, відпускні, оптові, роздрібні).
• довідкова — призначена для деталізації процесів, розшифрування та доповнення різними відомостями. Наприклад, найменування та адреса підприємства.
• таблична — містить коефіцієнтні величини. Наприклад, розмір податку з оподаткованої суми заробітку.