Конфігурація операційної системи

      

     Таблиця 4. Типові операції з об'єктами графічного інтерфейсу.

      

 

     Концепція об'єктного підходу не нова. Дослідження  в галузі психології довели, що мислення людини в процесі діяльності оперує поняттями на рівні об'єктів та зміни їх властивостей. Враховуючи особливості сприймання та діяльності, потреби максимально наблизити роботу користувача з ЕОМ до природної, зумовили виникнення об'єктно-орієнтованих мов програмування (Small Talk, C++, Object Pascal та інші). Використання об‘єктно-орієнтованного підходу до розробки прикладного програмного забезпечення призвело до відповідних нововведень і в операційні системи. В графічному інтерфейсі користувача, програмному інтерфейсі операційної системи почали застосовувати об'єктно-орієнтовані парадигми.

     Першу реалізацію об'єктно-орієнтованих концепцій  щодо інтерфейсу користувача втілено  в операційній системі фірми IBM OS/2, та в персональних комп'ютерах Next. Усі апаратні і програмні примітиви  представлені як об'єкти з певними  властивостями та засобами їх зміни: пам'ять, дисплей, принтер, папка, звукова карта, дисковод. Наступним розширенням ідеології об'єктно-орієнтованого інтерфейсу (ООІ) стала концепція робочого столу (desktop), як аналогія робочого столу, на якому розміщуються (рис. 8).

     1) документи — файли, папки з  документами; 

     2) програми — інструменти для  роботи з цими документами.  

     

     Рис 8. Робочий стіл користувача OC Linux  
графічний інтерфейс користувача. 

     Протягом  тривалого часу desktop-ідеологія була складовою частиною різних користувацьких інтерфейсів, починаючи з Macintosh і  закінчуючи Workplace Shell операційної системи OS/2. У сучасних операційних системах Windows, MacOS, Linux "робочий стіл" користувача набув подальшого розвитку та вдосконалення.  

     6. Елементи графічного інтерфейсу. 

     Аналізуючи  графічні інтерфейси користувачів, що надаються різними операційними системами, можна виділити деякі  інваріантні елементи, об'єкти, способи  їх використання відносно функціонального призначення (табл. 5).  
 
 
 
 
 

     Таблиця 5. Елементи графічного інтерфейсу  

     Найперше  на, що необхідно звернути увагу, що з розвитком графічних інтерфейсів  поняття курсору і його зміст  змінився. Оскільки дії відбуваються як зміна певних властивостей об'єктів, то об'єкти необхідно виділяти (select), переміщувати (move) ті інше певним способом використовуючи графічний покажчик (graphic pointer). Цей універсальний покажчик і став використовуватися як графічний курсор (graphic cursor), що управляється маніпулятором "мишка". Використовуючи мишку можна:

     "клацнути" (click) — швидко натиснути і відпустити клавішу мишки;

     "двічі  клацнути" (double click) — двічі дуже швидко натиснути і відпустити клавішу мишки;

     "натиснути" (press) —натиснути і утримувати клавішу мишки;

     "відпустити" (down) —відпустити клавішу мишки;.

     "перевести  курсор мишки" (move the cursor) — означає, що мишка без натискання клавіш просто переміщується в інше місце. При цьому змінюється положення курсора мишки, а сам він не повинен змінювати форми, якщо це не обумовлено окремо. Переміщення курсору не повинно впливати на розміщенні об'єкти на екрані.

     З зображеними на екрані об’єктами  за допомогою мишки можна виконати операції:

     "вибрати" (choose) - вказати мишкою на об'єкт і клацнути лівою клавішею мишки, або просто вказати на об'єкт;

     "відкрити" (open) - вказати на об'єкт і двічі клацнути лівою клавішею мишки, або вказати на об'єкт і клацнути лівою клавішею миші;

     "перемістити" (move) - переміщення курсору при натиснутій лівій клавіші. Це досить специфічна дія, тому як правило вона супроводжується візуальним ефектом на екрані: курсор як би "тягне" за собою об'єкт. Звільнення об'єкта відбувається шляхом відпускання лівої клавіші мишки; при цьому об'єкт фіксується в місці, на яке вказує курсор.

     Основним  елементом графічного інтерфейсу є  вікно, з яким можна виконувати операції:

1. відкрити вікно — запустити на виконання певну програму;
2. закрити вікно — припинити виконання програми;
3. розгорнути на весь екран чи згорнути до попереднього розміру;
4. мінімізувати вікно, розгорнути мінімізоване вікно;
5. змінити розміри;
6. перенести вікно в інше місце робочого столу;
7. активізувати вікно.

     Кожне вікно, що відображається на екрані, асоціюється  з виконуваною програмою. Відкриті вікна під час роботи (для зручності) можна розміщувати каскадом; зліва направо чи зверху вниз; довільно за бажанням користувача використовуючи мишку або клавіатуру, вибравши необхідний варіант в меню. Вікно містить типові управляючі та інформаційні елементи:

     1) заголовок — рядок з назвою об’єкта і кнопками управління вікном.

     2) кнопка системного  меню вікна — дозволяє згорнути чи розгорнути вікно, змінити його розмір, перемістити його з допомогою клавіатури. При роботі з мишкою це меню не використовується.

     3) кнопки управління вікном (табл.6).

     4) головне меню — ієрархічний список команд відповідної програми. В ньому, як правило, наявні такі пункти:

8. Файл – використовують для роботи з дисками, папками, файлами та ярликами. Залежно від типу обраного об’єкта може змінюватись перелік команд цього меню.
9. Виправлення – використовується для вибору (відмічання) об’єктів, а також їх редагування.
10. Вид – використовується для зміни параметрів перегляду інформації у вікні.
11. ? (Допомога) — отримання довідки.

 

     Таблиця 6. Кнопки управління вікном різних графічних інтерфейсів користувачів  

 

     5) панель інструментів  — кнопки управління, що повторюють основні команди меню. Використовуються для швидкого доступу до послуг програми.

     6) рядок стану — виводить інформацію про об’єкти, розміщені у вікні.

     7) робоча область — виводиться основна інформація

     Крім  вікна графічний інтерфейс включає  додаткові елементи (табл. 7) для введення певнних значень параметрів шляхом набору з клавіатури, вибору з наперед  заданого списку тощо.

     Перемикач – для вибору зі списку параметрів.

     Лічильник – віконце, в якому зображаються числові значення параметра.

     Список  – для вибору з переліку наперед вказаних значень.

     Рядок введення – використовується для введення текстової інформації за допомогою клавіатури. Для появи курсору в рядку введення треба натиснути ліву кнопку мишки в полі рядка.

     Так – закриває вікно зі збереженням всіх змін.  

     Таблиця 7. Елементи управління графічного інтерфейсу ОС Linux.  

 

     Відмінити – відмовитися від змін, закрити вікно.

     Для кожного об’єкту робочого столу визначений певний операції, які можна проводити з вибраним об’єктом. Отримати перелік операцій можна натиснувши праву кнопку мишки навівши курсор на об’єкт, після чого відкриється локальне меню (рис. 9). Для виконання операції слід перемістити курсор на назву операції і натиснути ліву кнопку мишки.

     

     Рис. 9. Локальне меню для файла. 

     Налагоджування  робочого середовища.

     Усі графічні інтерфейси користувача надають  достатньо широкі можливості, щодо налагоджування параметрів робочого середовища: вибір кольорової палітри, колір фону або фонове зображення, шрифт, види курсору, вид оформлення вікна, звуки як реакція на певні події операційної системи та інше (рис.10).  

     

     Рис. 10. Вікно налагоджування параметрів робочого столу. 

     Комплексний набір параметрів, що формують зовнішній  вигляд робочого столу, називають  темою. Всі сучасні інтегровані середовища користувачів мають певну кількість готових тем.

     Управління  багатозадачністю.