Конфігурація операційної системи

     VFat, Fat32 — модифіковані версії FAT16, для  операційних систем сімейства Windows 9x/ME.

     NTFS файлова система для Wіndоws NT, розроблялася  як надійна, стійка до апаратних  помилок файлова системи. 

     UFS (Unix File System) — перша файлова система  для операційної системи UNIX, всі  сучасні версії походять від  неї. 

     Ext2 — достатньо функціонально розвинена файлова система з сімейства сумісних з Linux. На даний момент вважається найбільш популярною системою. Вона розроблена з врахуванням сумісності з наступними версіями, тому для установки нової версії коду системи не потрібно встановлювати її заново.

     Sysv — файлові системи System V/386, Coherent і Xenix.

     Iso9660 — стандартна файлова система  для CD-ROM. Досить популярне розширення  стандарту CD-ROM, розроблене Rock Rіdgе'm, для автоматичної підтримки імен  файлів нестандартної довжини.

     Nfs — мережева файлова система,  що забезпечує спільне використання  однієї файлової системи кількома  комп'ютерами. 

     Hpfs — файлова система, розроблена  для OS/2.

     Minix — одна з перших файлових  систем, досить обмежена за своїми  можливостями (відсутні деякі параметри, довжина імені файлу обмежена 30-ма символами) і доступним об'ємом (максимум 64 Мб на одну файлову систему).  

     4. Вказівки операційної системи для роботи з файлами та каталогами. Правила записування та зчитування інформації з дискет.  

     Для виконання операцій з файлами, копіювання, вилучення, перейменування, навігації по файловій системі, усі операційні системи забезпечують необхідний мінімум команд (табл.1).

     Поняття команди можна зрозуміти, якщо розглядати його як завдання для виконання певних дій, аргументів команди (рис. 6а), або як правила задання команд на прикладі копіювання або перенесення (рис.6б):

     1) з’ясування змісту команди копіювання;

     2) визначення об’єкта (об’єктів) операції (задання шляху до об’єкта);

     3) означення нового місцезнаходження об’єкта;  

     Таблиця 1. Основні команди ОС Linux для роботи з файловою системою 

     4) визначення виконуваної операції (копіювання, перенесення), способи  здійснення операції (командний  рядок чи за допомогою графічного  інтерфейсу шляхом “перенесення”  об’єктів)  

     Рис.6. Виконання команди копіювання. 

     

     Рис.7. Файл менеджер графічного середовища користувача. 

     Для спрощення виконання операцій з  файлами найчастіше використовують спеціальні програми — файл-менеджери, що забезпечують інтуїтивне виконання  операцій з файлами у візуальному  режимі.

     У графічних середовищах використовуються графічні файл-менеджери, що представляють файли у вигляді піктограм, а каталоги у вигляді папок (рис.7). Операції з файлами виконуються як операції над їх зображеннями, перенесення зображення файлу з однієї папки в іншу формує для операційної системи команду виконати копіювання вибраного файлу в новий каталог.  

     5. Оболонка користувача. Інтерфейс командного рядка. Графічний інтерфейс користувача.  

     Користувачі здійснюють управління комп'ютером використовуючи спеціальний модуль операційної  системи — командний процесор або оболонку системи (shell). Основною функцією інтерфейсного модуля є отримання команд для виконання, уведених за допомогою клавіатури або допоміжних пристроїв (маніпулятор “мишка”, “трекболл”), та виведення результату виконання введеної команди.

     Інтерфейс – засоби та сукупність команд операційної системи для здійснення діяльності користувачами щодо опрацювання інформації засобами обчислювальної системи.

     Алгоритм  роботи інтерфейсного модуля досить простий:

     1) більшу частину часу він очікує введення команди користувача;

     2) інтерпретує команду, що надійшла;

     3) формує відповідний системний  виклик або запускає визначену  програму;

     4) при необхідності видає на  екран повідомлення про процес  виконання; 

     5) після закінчення виконання команди переходить у режим очікування нової команди.

     У сучасних операційних найбільш поширеними є:

     — інтерфейс командного рядка дозволяє користувачеві набирати команди на клавіатурі після системного запрошення, що розташоване у рядку введення. Монітор працює в текстовому режимі.

     — графічний інтерфейс користувача забезпечує уведення команд операційної системи за допомогою виконання дій з візуальним представленням об'єктів ОС. Файли, каталоги, команди, програми користувача представляються у вигляді значків (піктограм), меню, кнопок, вікон. Для задання команд використовується маніпулятор "мишка", "трекбол".

     Командний рядок

     Найпершим способом забезпечення управління обчислювальною системою був інтерфейс командного рядка. При цій технології, як єдиний спосіб введення інформації від людини до комп'ютера використовується клавіатура, а комп'ютер виводить інформацію за допомогою алфавітно-цифрового дисплея (монітора). Таку комбінацію (монітор + клавіатура) стали називати терміналом або консоллю. Команди набираються в командному рядкові, що являє собою символ запрошення і миготливий прямокутник - курсор (рис.8.)  

     Рис.8. Інтерфейс командного рядка. 

     При натисканні клавіші на місці курсору  з'являються символи, а сам курсор зміщується вправо, неправильно набраний символ можна вилучити. Введення команди  закінчується натисканням клавіші Enter (або Return.) Після цього починається процес виконання програми, що супроводжується виведенням на екран (в міру необхідності) результатів виконання. Після закінчення виконання програми знову на екрані монітора з'являється системне запрошення.

     У багатозадачних операційних системах оболонки користувача дозволяють запустити програму на виконання у фоновому режимі, не змушуючи чекати завершення попередньої програми (табл. 2)  
 

     Таблиця 2. Засоби управління процесами консольного режиму ОС Linux 

     В різних операційних системах передбачено  різні можливості щодо надання сервісних  послуг при використанні командного рядка (табл. 3). 

     Таблиця 3. Додаткові можливості, що надаються командним процесором  

 

     Графічний інтерфейс 

     Ідея  використання графічного інтерфейсу користувача  зародилася в середині 70-х років, коли в дослідницькому центрі Xerox Palo Alto Research Center (PARC) була розроблена концепція візуального інтерфейсу. Передумовою появи графічного інтерфейсу з'явилося зменшення часу реакції комп'ютера на введену команду, зумовлене зростанням потужності центрального процесора, та додаткового обладнання. Перша система з графічним інтерфейсом 8010 Star Information System групи PARC з'явилася за чотири місяці до виходу у світ першого персонального комп'ютера фірми IBM у 1981 році. На перших етапах візуальний інтерфейс використовувався тільки для прикладного програмного забезпечення: текстовий редактор, електронні таблиці. Зростання попиту на обчислювальну техніку змусило розробників ОС використовувати засоби візуального управління в операційних системах: спочатку на комп'ютерах Atari і Apple Macintosh, а потім і на IBM-сумісних комп'ютерах.

     Паралельно  з розробкою графічних інтерфейсів  для ОС проходив процес уніфікації використання клавіатури і мишки  прикладними програмами. Злиття цих  двох тенденцій привело до створення  користувацького інтерфейсу, за допомогою  якого, при мінімальних затратах часу і засобів на перенавчання, можна працювати з будь-якими програмними продуктами.

     Основною  концепцією сучасних графічних інтерфейсів  є подання компонентів операційної  системи (файл, каталог, програма) у  вигляді візуальних графічних об'єктів, що мають певні властивості, команди операційній системи відображаються як зміна властивостей об'єктів (табл. 4).