Дистанційне навчання

План

Вступ

1. Сутність дистанційного навчання
2. Технологія дистанційного навчання
3. Принципи Дистанційного навчання
4. Принципи забезпечення якісного дистанційного навчання

Висновки 

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

У наш час Інтернет - технології багато аспектів нашого життя переноситься в мережу, прискорюючи тим самим темпи розвитку інформаційного суспільства і долаючи географічні бар'єри. Не стає виключенням і освіта. Зараз вже не обов'язково знаходитись поруч з викладачем. Достатньо великий час існує заочна форма навчання студентів. Але її можливості дуже обмежені. Інтернет дає змогу розширити їх, зробити заочне навчання справді повноцінним та всеохоплюючим.

Дистанційне навчання –  сукупність наступних заходів:

- засоби надання учбового  матеріалу студенту;

- засоби контролю успішності  студента;

- засоби консультації  студента програмою-викладачем;

- засоби інтерактивної  співпраці викладача і студента;

- можливість швидкого  доповнення курсу новою інформацією,  коригування помилок. 

У наш час в умовах економічних  відносин і жорсткої конкуренції  на ринку праці особливе значення мають знання, навички та досвід. Фахівець XXI століття - це людина, яка  вільно володіє сучасними інформаційними технологіями, постійно підвищує і  вдосконалює свій професійний рівень. Придбання нових знань і навичок, практично корисних і застосовуваних у роботі в епоху інформаційного суспільства значно розширює можливості самореалізації і сприяє кар'єрному росту. Проте одною з головних перешкод, що виникає на шляху тих, хто бажає продовжити навчання (враховуючи, що більшість з них вже працює), є брак часу. Більшість не має  можливості приїжджати кожного дня  на заняття до навчального закладу. Іншою значною перешкодою є відстань. Якщо навчальний заклад розташований в іншому місті, часто відвідувати  заняття також незручно і дорого.

Слід зазначити, що "класична" заочна форма навчання часто не виправдовує  свого призначення. Знання, що отримує  студент, часто є поверховими, а самі заняття непродуктивними. Крім того, навчальний процес продовжується досить довго.

Дистанційне навчання –  все частіше ми чуємо ці слова, а сама форма навчання все активніше  завойовує своє місце в системі  освіти України. Термін “дистанційне навчання” говорить сам за себе – це навчання на відстані від навчального  закладу. Взагалі в багатьох ця форма  навчання більше асоціюється з заочною  формою. Але це не зовсім так. Схожа  вона тільки загалом, а в цілому має  ряд переваг. У чому вони полягають, і на яких принципах будується  дистанційне навчання, які перспективи  його розвитку на Україні? Це лише мала частина виникаючих питань. Давайте  знайдемо на них відповіді.

Повсюдне впровадження сучасних інформаційних технологій у повсякденне  життя українських громадян послужило  каталізатором для розвитку процесів пов’язаних з дистанційним навчанням. Інтернет як джерело інформації давно  вже став реальністю, а розвиток телекомунікації, без яких ця форма  навчання немислима, йде швидкими темпами. Таким чином, одне з умов реалізації дистанційного навчання, а саме підготовка технічної бази, фактично поступово  виконується.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність дистанційного навчання

Наслідком процесу інформатизації суспільства та освіти є поява  дистанційного навчання як найбільш перспективної, гуманістичної, інтегральної форми освіти, орієнтованої на індивідуалізацію навчання.

Передумовами розвитку дистанційного  навчання є:

- бурхливий розвиток інформаційних  технологій;

- неперервне зниження  вартості послуг на підключення  та використання глобальної мережі  Інтернет, її ресурсів і сервісів;

- суттєве поглиблення  процесів упровадження інформаційних  технологій в освітню практику;

- значне поширення засобів  комп'ютерної техніки серед населення. 

Сьогодні в умовах економічних  відносин і жорсткої конкуренції  на ринку праці особливе значення мають знання, навички та досвід. Фахівець XXI століття - це людина, яка  вільно володіє сучасними інформаційними технологіями, постійно підвищує і  вдосконалює свій професійний рівень. Придбання нових знань і навичок, практично корисних і застосовуваних у роботі в епоху інформаційного суспільства значно розширює можливості самореалізації і сприяє кар'єрному росту. Проте одною з головних перешкод, що виникає на шляху тих, хто бажає продовжити навчання (враховуючи, що більшість з них вже працює), є брак часу. Більшість не має  можливості приїжджати кожного дня  на заняття до навчального закладу. Іншою значною перешкодою є відстань. Якщо навчальний заклад розташований в іншому місті, часто відвідувати  заняття також незручно і дорого.

Слід зазначити, що "класична" заочна форма навчання часто не виправдовує  свого призначення. Знання, що отримує  студент, часто є поверховими, а  самі заняття непродуктивними. Крім того, навчальний процес продовжується  досить довго.

Альтернативною формою отримання  знань, що набуває зараз широкого розповсюдження в Україні і в  країнах СНД, є дистанційне навчання. Дистанційне навчання – нова організація  освітнього процесу, що ґрунтується  на використанні як кращих традиційних методів навчання , так і нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, а також на принципах самостійного навчання, призначена для широких верств населення незалежно від матеріального забезпечення, місця проживання, стану здоров'я. Дистанційне навчання дає змогу впроваджувати інтерактивні технології викладення матеріалу, здобувати повноцінну освіту, підвищувати кваліфікацію співробітників у територіально розподілених місцях. Процес навчання може відбуватися будь-де і будь-коли, єдина умова – доступ до мережі Інтернет.

Також дистанційне навчання визначають як "технологію отримання  знань за допомогою телекомунікаційних засобів, коли взаємодія того, кого навчають і викладача проходить  на відстані". У дистанційному  навчанні змінюється роль і вимоги до викладачів. Лекції складають лише невелику частку, процес навчання орієнтує студентів на творчий пошук інформації, вміння самостійно набувати необхідні  знання і застосовувати їх у вирішенні  практичних завдань з використанням  сучасних технологій. Викладачі дистанційних курсів повинні мати універсальну підготовку – володіти сучасними педагогічними  та інформаційними технологіями, бути психологічно готовим до роботи зі студентами у новому навчально-пізнавальному  середовищі. Завдяки таким засобам  дистанційного навчання, як дискусійні форуми, електронні обговорення засвоєного матеріалу, списки розсилання, створюється  нове навчальне середовище, в якому  студенти почувають себе невід'ємною  частиною колективу, що посилює мотивацію  до навчання. Викладачі повинні володіти методами створення і підтримки  такого навчального середовища, розробляти стратегії проведення цієї взаємодії  між учасниками навчального процесу, підвищувати творчу активність і  власну кваліфікацію.

Дистанційні курси характеризують:

- гнучкість – можливість  викладення матеріалу курсу з  урахуванням підготовки, здібностей  студентів. Це досягається створенням  альтернативних сайтів для одержання більш детальної або додаткової інформації з незрозумілих тем, а також низки питань – підказок тощо;

- актуальність – можливість  упровадження новітніх педагогічних, психологічних, методичних розробок;

- зручність – можливість  навчання у зручний час, у  певному місці, здобуття освіти  без відриву від основної роботи, відсутність обмежень у часі  для засвоєння матеріалу; 

- модульність – розбиття  матеріалу на окремі функціонально  завершені теми, які вивчаються  у міру засвоєння і відповідають  здібностям окремого студента  або групи загалом; 

- економічна ефективність  – метод навчання дешевший, ніж  традиційні, завдяки ефективному  використанню навчальних приміщень,  полегшеному коригуванню електронних  навчальних матеріалів та мультидоступу до них;

- можливість одночасного  використання великого обсягу  навчальної інформації будь-якою  кількістю студентів; 

- інтерактивність – активне спілкування між студентами групи і викладачем, що значно посилює мотивацію до навчання, поліпшує засвоєння матеріалу;

- більші можливості контролю  якості навчання, які передбачають  проведення дискусій, чатів, використання самоконтролю, відсутність психологічних бар'єрів;

- відсутність географічних  кордонів для здобуття освіти. Різні курси можна вивчати  в різних навчальних закладах  світу. 

На Заході ця форма з'явилася  вже досить давно і має велику популярність серед студентів через  її економічні показники і навчальну  ефективність. Дистанційну форму  навчання ще називають "освітою на протязі всього життя" через те, що більшість тих, хто навчається, - дорослі люди. Багато хто з них  вже має вищу освіту, проте через  необхідність підвищення кваліфікації або розширення сфери діяльності у багатьох виникає потреба швидко і якісно засвоїти нові знання і набути навички роботи. Саме тоді оптимальною формою може стати дистанційне навчання.

2. Технологія дистанційного навчання.

Офіційно термін "дистанційне  навчання" визнали 1982 р., коли Міжнародна рада з кореспондентської освіти змінила свою назву на Міжнародну раду з дистанційного навчання.

В Україні поняття дистанційного  навчання (ДН) належить до тих дидактичних  понять, місце яких серед дидактичних  категорій не є суворо визначеним. Цьому сприяла відсутність донедавна  єдиної концепції ДН. Нині існують  різні погляди на ДН - від його абсолютизації як нової універсальної  форми навчання, спроможної змінити  традиційну, до технології комплектування засобів і методів передачі навчальної інформації.

Деякі дослідники стверджують, що термін "дистанційне навчання" означає таку організацію навчального  процесу, під час якого викладач розробляє навчальну програму, яка  в основному базується на самостійному учінні студента. Таке середовище навчання характеризується тим, що студент, переважно, а деколи і зовсім відокремлений  від викладача в просторі або  часі, водночас студенти і викладачі  мають змогу вести діалог між  собою і за допомогою засобів  телекомунікації.

Таке визначення підкреслює аспект самостійності студента в  процесі дистанційного навчання, а також його фізичну тимчасову  віддаленість від викладача.

Дослідники підкреслюють, що не варто ставити знак рівності між ДН і заочним навчанням, оскільки ДН передбачає не лише розширення спектру  носіїв інформації і засобів доступу  до них, а й наявність постійного спілкування між викладачем і  студентом через телекомунікаційні канали. Тому ДН розглядають як елемент навчального процесу інформаційно-освітньої системи віддаленого доступу, основаної на сучасних інформаційних технологіях.

Американські фахівці  з проблеми дистанційного навчання вважають, що ДН, у найширшому розумінні, це "інструкції до навчання, які передаються  на відстані одному або багатьом індивідам, що перебувають в одному або декількох  місцях". Згідно з цим визначенням, історія дистанційного навчання починається з 30-х років XX ст., коли було створено курси кореспондентського навчання. Але з появою Інтернету  роль ДН різко змінилася й ототожнюється  на цьому історичному етапі з  новими комп'ютерними технологіями.

Українські фахівці під  час створення Українського центру дистанційної освіти погодилися під  дистанційною формою навчання розуміти таку форму, яка використовує глобальні  комп'ютерні комунікації (як Інтернет і базується на індивідуальній роботі студентів з чітко підібраним навчальним матеріалом та активному  спілкуванні з викладачами та іншими студентами.

3. Принципи Дистанційного навчання

Сьогодні дистанційне  навчання розглядається як нова педагогічна  технологія або комплекс, що використовує у взаємодії та взаємодоповненні всі відомі технології навчання, підлягає основним законам педагогіки (хоча і трансформує їх згідно з новими умовами навчання і вимагає певного переосмислення у межах освітніх закладів).

Фахівці у галузі дидактики  стверджують, що традиційні дидактичні принципи навчання є основою для  дистанційної форми його організації, а після доповнення новими умовами  і критеріями нового навчального  середовища трансформуються у дидактичні принципи дистанційної освіти. Такими є:

Принцип креативного характеру  пізнавальної діяльності піл час  розв'язання задач освіти та саморозвитку. Креативні інформаційні технології інтерактивні, оскільки вони вимагають  від слухачів власних дій і  трансформації інформації із зовнішнього  світу.

Принцип відповідності фундаментальності  освіти пізнавальним потребам слухачів. Цей принцип висуває певні  критерії до психологічних потреб слухачів, а саме: висока мотиваційна потреба слухача; спрямованість його особистості на досягнення поставленої мети; достатньо висока здатність до комунікації; прагнення до саморозвитку і самокоригування; відповідність зовнішнього освітнього продукту слухача Його внутрішнім особистісним потребам.

Орієнтація на конкретний, заздалегідь відомий результат, який не залежить від індивідуальності того, хто навчається, яка притаманна традиційній системи освіти, трансформується  в орієнтацію на його особистісні  освітні зміни.