Зміни у правотворчій і правовиконавчій діяльностей в умовах війни

Нові Укази забезпечували  виконання колгоспами підвищених планів сівби за допомогою меншої кількості  робочої і тяглової сили. Постанова  РНК СРСР і ЦК ВКП (б) від 9 травня 1942 р . рекомендувало колгоспам починаючи  з 1942 р . ввести для трактористів МТС, бригадирів тракторних бригад і ряду інших категорій механізаторів додаткову оплату натурою або грошима. На селі не вистачало робочих рук і тому постанова РНК СРСР і ЦК ВКП (б) від 13 квітня 1942 р . надало РНК союзних і автономних республік, крайовим та обласним виконкомам право залучати в найбільш напружені періоди сільськогосподарських робіт у порядку мобілізації на роботу в МТС, колгоспи і радгоспи працездатне населення міст і сільських місцевостей, не працює на підприємствах промисловості і транспорту, а також частина службовців установ , учнів з 6-х по 10-е класів, студентів технікумів і вузів. Їхня праця оцінювався в трудоднях. Крім того, за мобілізованими службовцями зберігалося за місцем роботи 50% окладу, а за учнями технікумів і вузів - стипендія. Колгосп повинен був оплатити дорогу в обидва кінці, забезпечити житлом та харчуванням. Розвивалася далі система додаткової оплати праці в колгоспах. У 1942 - 1943 рр.. був прийнятий ряд нормативних актів про охорону молодняку, збільшенні поголів'я худоби, коней. Постановою РНК СРСР і ЦК ВКП (б) у липні 1942 р . був створений хлібний фонд Червоної Армії з кожного гектара ріллі і за цінами, як з поставок. Всі колгоспи, звільнені від німецької окупації, на період 1943-1945 рр.. не повинні були поставляти коней для потреб оборони та народного господарства.

Таким чином, в колгоспному  праві під час війни були введені  і діяли надзвичайні норми.

2.5. Кримінальне право

У роки війни виникла  проблема збільшення всіх видів злочинів, боротьба з якими мала велике значення для вирішення і основного завдання - розгрому ворога. Діяли довоєнні норми кримінального права, але з'явилися і нові, викликані воєнною обстановкою. Так, поширення неправдивих чуток, збудливу тривогу серед населення, каралося позбавленням волі на строк від 2 до 5 років, якщо ці дії за своїм характером не вабили за законом більш жорсткі покарання. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 15 листопада 1943 р . свідчив, що за розголошення державної таємниці або втрату документів, що містили державну таємницю, винні посадові особи каралися позбавленням волі до 10 років, а приватні особи - до 3 років. Було видано ряд нормативних актів щодо посилення покарання за розкрадання соціалістичної власності. Кримінальна відповідальність стала застосовуватися за дії, раніше карані в адміністративному порядку, в цей час посилювалася і кримінальна відповідальність за порушення трудової дисципліни. Широко застосовувалася відстрочка виконання вироків з відправкою засуджених на фронт. Відзначилися в боях звільнялися від покарання і з них знімалася судимість. За Указом Верховної Ради СРСР від 30 грудня 1944 р . була оголошена амністія щодо осіб, засуджених за Указом від 26 грудня 1941 р . за порушення трудової дисципліни.

З'являється загальна тенденція до розширення гіпотез багатьох статей Кримінального Кодексу (про спекуляції, розкрадання та ін.) Для кримінального права характерно більш використання принципу аналогії і відплати як однієї з цілей покарання.

У 1943 р . 2 травня була введена  кримінальна відповідальність військових начальників за незаконне нагородження. Втрата прапора військових частин приводила до розформування цієї частини, а винні підлягали суду військового трибуналу. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1943р. вводилися нові види покарань за радянських кримінальне право - страта через повішення і посилання на каторжні роботи на строк від 15 до 20 років щодо злочинів, вчинених німецько-фашистськими загарбниками і їх посібниками. У цей час було проведено ряд процесів над німецько-фашистськими злочинцями. Надзвичайна комісія з розслідування німецько-фашистських злодіянь збирала матеріали про ці злочини і готувала слідчі дані для процесів, що проводилися в СРСР, а також для Міжнародного військового трибуналу.

Радянська держава правовим регулюванням домагалася якнайшвидшої перемоги над ворогом. Зміни в праві були спрямовані на допомогу і підтримку військовослужбовців та їх сімей, вирішення проблема безпритульності, матеріальне стимулювання народжуваності та виховання дітей як своїх, так і усиновлених, зміцнення шлюбних відносин, забезпечення продовольством і сировиною радянського народу, фронту, промисловості, вирішення проблеми підвищення злочинності і т.д. Цивільним свободу та права довелося іступіть інтересам держави в перемозі над ворогом, закони, прийняті військовими начальниками, не піддавалися обговорення і виконувалися беззаперечно. Такі заходи часткового вирішення свободи можна виправдати складними обставинами воєнного часу.

ВИСНОВОК

У результаті прочитаного  був освоєний матеріал щодо зміни радянського права, перетворення у правотворчій діяльності. Вивчено наскільки трудомістка була проведена робота в законодавчих органах за час Великої Вітчизняної війни. Після початку війни державні структури, не розгубившись від раптового блискавичного нападу ворога, проявили надзвичайну мобільність у вирішення питань підняття всього радянського народу на благо фронту. У мінімальні терміни державний апарат розробив величезну за масштабами програму.

Для прискорення відбиття нападу ворога були істотно розширені права військового командування, так військовим давалася як законодавча, так і виконавча функція. Створені військові трибунали звинувачували за найменший проступок, за підозрілі дії, які не потрапляють під інтереси радянської держави. Рішення військових трибуналів були практично незаперечні, і часто суворий вирок приводився на місці без необхідного розслідування. Жорстокі заходи радянського уряду яскраво показують накази 270 і 227, за якими кожен хто потрапив у полон військовослужбовець Червоної Армії оголошувався зрадником, навіть якщо це сталося з вини командування, і організовувалися штрафні батальйони, які розстріляли всіх відступаючих під час битви. Такі тверді заходи можна пояснити тільки важкими умовами воєнного часу.

Радянське соціалістичне право стало серйозним вектором, що спрямувало всю діяльність державних організацій, підприємств, установ, поведінку громадян на перемогу у війні. Величезну роль зіграло право на виконання функцій держави: оборони країни від зовнішніх ворогів, соціальна стабільність, здійснення господарство - організаторської (економічної) і культурно - виховної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бєляєв І.Д Історія російського  законодавства: Підручник для  вузів. СПб., 1999

2. Історія держави і права  Росії. Підручник / За ред. Ю.П. Титова. - М. Проект 2002. -416с.

3. Коржіхіна Т.П., Сенін А.С. Історія  російської держави. М., 1995

4. Хрестоматія з історії держави  і права України: Навч. Посібник / Упоряд. Ю. П. Титов. М., 2004

5. Хрестоматія з історії вітчизняної держави і права. 1917-1991/Под ред. О. І. Чистякова. М., 1997