Закони Хамураппі Короткі відомості

§ 115. Якщо людина має за людиною  борг хлібом або сріблом і буде тримати її закладника, а закладник помре у будинку того, хто взяв його закладником, за своєю долею, то це не підстава для претензій.

§ 116. Якщо закладник помре у будинку того, хто взяв його у заклад, від побоїв чи поганого ставлення, то господар закладника має викрити свого тамкара; якщо взятий у заклад — син людини, то треба вбити сина тамкара, якщо він — раб людини, тамкар повинен відважити 1/3 міни срібла, а також втрачає все, дане ним у заклад.

§ 117. Якщо людина має на собі борг і віддасть за срібло або віддасть у боргову кабалу свою дружину, свого  сина або свою дочку, то вони повинні  служити у будинку позичкаря або лихваря три роки; на четвертий рік треба відпустити їх на свободу.

§ 120. Якщо людина засипле  свій хліб для зберігання у домі людини, і у хлібній коморі виникне  нестача або господар дому, відкривши  комору, візьме хліб або зовсім відмовиться, що хліб засипано в його домі, то господар хліба повинен, клянучись, вказати  перед богом свій хліб, і господар дому повинен віддати господареві  хліба взятий у нього хліб у  подвійному розмірі.

§ 124. Якщо людина віддасть людині на зберігання срібло, золото або щось інше при свідках, а та відмовиться  перед нею, то цю людину треба викрити, і вона повинна повернути все, від чого відмовлялась, у подвійному розмірі.

 

 

 

Шлюб, сім'я, спадкування.

§ 127. Якщо людина, у якої нічого не пропало, скаже: «У мене пропало щось», — і зганьбить своїх сусідів, то її сусіди мають, клянучись, викрити  її перед богом у тому, що у  неї нічого не пропало, і вона повинна  віддати своїм сусідам у подвійному розмірі те, на що вона зазіхала.

§ 128. Якщо чоловік візьме жінку без письмового договору, то ця жінка — не дружина.

§ 129. Якщо дружина буде заскочена  такою, що лежить з іншим чоловіком, то треба їх зв'язати і кинути у воду. Якщо господар жінки збереже  життя своїй дружині, то і цар  збереже життя своєму рабу.

§ 130. Якщо чоловік зґвалтує жінку, яка не пізнала чоловіка і  живе у будинку свого батька, і  ляже на її лоно, а його схоплять, то цього чоловіка треба вбити; ця жінка  звільняється від відповідальності.

§ 131. Якщо дружину звинуватить  під клятвою її чоловік, а лежачою  з іншим чоловіком вона не була заскочена, то вона має поклястися богом  і може повернутися у свій дім.

§ 132. Якщо проти дружини  чоловіка буде протягнуто палець (буде звинувачено) із-за іншого чоловіка, а  лежачою з іншим чоловіком  вона не була схоплена, то для свого  чоловіка вона повинна кинутись у  Ріку.

§ 134. Якщо чоловіка буде полонено і в його домі відсутні засоби для  харчування, то його дружина може ввійти в дім іншого, ця жінка не винна.

§ 135. Якщо чоловіка буде полонено і в його домі відсутні засоби для  харчування, і тому його дружина  ввійде в дім іншого і родить дітей, а потім її чоловік повернеться  і досягне своєї громади, то ця жінка повинна вернутися до свого  першого чоловіка; діти йдуть за своїми батьками.

§ 138. Якщо чоловік кидає  свою першу дружину, яка не народила йому дітей, то він повинен віддати  їй срібло в обсязі її викупу, а також  відшкодувати їй посаг, який вона принесла з дому її батька, і може кинути її.

§ 141. Якщо дружина, яка живе у будинку чоловіка, захоче піти і стане розтринькувати, розоряти свій дім, ганьбити свого чоловіка, то її треба викрити, і якщо чоловік  вирішить кинути її, — він може кинути її; він може їй у дорогу не давати ніякої плати. Якщо її чоловік вирішить не кидати її, то він може взяти шлюб з іншою жінкою, а та жінка повинна  жити у домі свого чоловіка як рабиня.

§ 144. Якщо чоловік візьме шлюб із безплідною жінкою, ця безплідна жінка дасть своєму чоловікові рабиню і створить таким чином дітей, а цей чоловік захоче взяти наложницю, то цього не треба дозволяти цьому чоловікові, він не може взяти наложницю.

§ 146. Якщо чоловік візьме шлюб із безплідною жінкою, вона дасть  своєму чоловікові рабиню і та народить дітей, а потім ця рабиня стане  рівнятись до своєї господині, то, по-скільки вона народила дітей, її господиня не може віддати її за срібло; вона може накласти на неї знак рабства і зарахувати до решти  рабинь.

§ 150. Якщо чоловік подарує  своїй дружині поле, сад, будинок  або рухоме майно і видасть  їй документ з печаткою, то після  смерті її чоловіка її діти не можуть вимагати від неї нічого через суд; мати може віддати те, що буде після неї, своєму синові, якого любить; братові  вона не повинна віддавати.

§ 153. Якщо дружина дозволить  умертвити свого чоловіка із-за іншого чоловіка, то цю дружину треба посадити на кілок.

§ 159. Якщо чоловік, який приніс шлюбний дарунок у дім свого  тестя, віддав викуп, зверне свій погляд на іншу жінку і скаже своєму тестеві: «Я не візьму твоєї дочки», — то батько дівчини може забрати все, що йому було принесено.

§ 160. Якщо чоловік принесе  у дім тестя шлюбний дарунок  і віддасть викуп, а потім батько дівчини скаже: «Я не віддам тобі своєї  дочки», — то він повинен повернути  у подвійному розмірі усе, що було принесено йому.

§ 165. Якщо батько подарує  своєму спадкоємцю, приємному для  його очей, поле, сад або дім і  напише йому документ з печаткою, то після того, як батько піде до долі, коли брати почнуть ділитись, він  має взяти дарунок, даний йому батьком, і над те, вони повинні  поділити між собою надбання батьківського  дому порівну.

§ 168. Якщо батько захоче вигнати  свого сина і скаже суддям: «Я виганяю свого сина», — то судді  мають вивчити його справу, і якщо син не здійснив тяжкого гріха, достатнього  для позбавлення його спадщини, то батько не може позбавити його спадщини.

§ 169. Якщо він здійснив стосовно батька тяжкий гріх, достатній для  позбавлення його спадщини, то вони повинні на перший раз простити його; якщо ж він здійснив тяжкий гріх вдруге, то батько може позбавити свого  сина спадщини.

§ 170. Якщо чоловікові його дружина  народить дітей і його рабиня також  народить йому дітей і батько за свого життя скаже дітям, яких народила йому рабиня: «Мої діти», —  зарахує їх до дітей дружини, то після  того, як батько піде до долі, діти дружини  і діти рабині повинні ділити між  собою надбання батьківського дому порівну; спадкоємець, син дружини, при розподілі має вибрати  і взяти свою частку першим.

§ 175. Якщо або раб двірця, або раб мушкенума візьме шлюб із вільною і вона народить йому дітей, то господар раба не може претендувати на те, щоб дітей повернути у рабство.

§ 187. Якщо людина усиновить  неповнолітнього, яким нехтують, і виростить  його, то цього вихованця не можна  вимагати назад через суд.

§ 188. Якщо якийсь ремісник візьме малолітнього на виховання і навчить  його свого ремесла, то його не можуть вимагати назад через суд.

§ 189. Якщо він не навчить  його своєму ремеслу, то цей вихованець може повернутися у дім свого  батька.

§ 192. Якщо усиновлений євнухом  або усиновлений зікрум (жрицею) скаже своєму батькові, що виростив його, або матері, яка виростила його: «Ти не мій батько» або «Ти не моя мати», — то йому треба відрізати язик.

§ 195. Якщо син вдарить  свого батька, то йому треба відрізати  пальці.

 

 

 

Злочини проти особи, її життя, честі і гідності

§ 196. Якщо людина пошкодить  око іншій людині, то треба пошкодити  її око.

§ 197. Якщо вона зламає кістку людині, то треба зламати її кістку.

§ 198. Якщо вона пошкодить  око мушкенума або зламає кістку мушкенума, то вона повинна відважити одну міну срібла.

§ 199. Якщо вона пошкодить  око рабові людини або зламає кістку рабові людини, то вона повинна відважити  половину його купівельної ціни.

§ 200. Якщо людина виб'є зуба людині, рівній собі, то треба вибити їй зуба.

§ 201. Якщо вона виб'є зуба у мушкенума, то вона повинна відважити 1/3 міни срібла.

§ 202. Якщо людина вдарить  по щоці вищого за становищем, ніж вона сама, то треба на зборах вдарити  її 60 разів канчуком із волової шкіри.

§ 203. Якщо хтось із людей  вдарить по щоці когось іншого із людей, хто рівня йому, то він повинен  відважити йому одну міну срібла.

§ 204. Якщо мушкенум вдарить по щоці мушкенума, то він повинен відважити десять сиклів срібла.

§ 205. Якщо раб людини вдарить  по щоці когось із людей, то треба відрізати  йому вухо.

§ 206. Якщо людина вдарить  людину під час бійки і поранить її, то ця людина повинна поклястись: «Я вдарив його випадково», а також  заплатити лікарю (за лікування).

§ 207. Якщо та помре від  побоїв, то вона повинна поклястись, і якщо покійник — хтось із людей, вона повинна відважити 1/2 міни срібла.

§ 208. Якщо покійник — хтось  із мушкенумів, то вона повинна відважити 1/3 міни срібла.

§ 209. Якщо хтось із людей  вдарить дочку людини і спричинить викинення її плоду, то він повинен заплатити за її плід 10 сиклів срібла.

§ 210. Якщо ця жінка помре, то треба вбити його дочку.

§ 211. Якщо він спричинить побоями дочці мушкенума викинення її плоду, то він повинен відважити 5 сиклів срібла.

§ 212. Якщо ця жінка помре, то він повинен відважити 1/2 міни срібла.

§ 213. Якщо він вдарить  рабиню людини і спричинить викинення її плоду, то він мусить відважити два сиклі срібла.

§ 214. Якщо ця рабиня помре, то він повинен відважити 1/3 міни срібла.

Норми щодо праці

§ 215. Якщо лікар зробить  людині тяжкий надріз бронзовим ножем  і вилікує цю людину або зніме  більмо людини бронзовим ножем і  вилікує око людини, то він повинен  одержати 10 сиклів срібла.

§ 216. Якщо хворий хтось із мушкенумів, то він має одержати п'ять сиклів срібла.

§ 217. Якщо хворий — раб  людини, то господар раба повинен віддати  лікареві два сиклі срібла.

§ 218. Якщо лікар зробить  людині тяжкий надріз бронзовим ножем  і спричинить цій людині смерть або  зніме більмо людини бронзовим ножем  і пошкодить око людини, то йому треба відрізати пальці.

§ 219. Якщо лікар зробить  тяжкий надріз бронзовим ножем рабові мушкенума і спричинить йому смерть, то він повинен відшкодувати раба за раба.

§ 220. Якщо він зніме бронзовим  ножем його більмо і пошкодить  його око, то він повинен відважити  сріблом половину його купівельної  ціни.

§ 221. Якщо лікар зростить зламану кістку людині або вилікує  хворобливу пухлину, то хворий повинен  віддати лікареві п'ять сиклів срібла.

§ 222. Якщо хворий хтось із мушкенумів, то він повинен віддати три сиклі срібла.

§ 223. Якщо хворий — раб  людини, то господар раба повинен віддати  лікареві два сиклі срібла.

§ 226. Якщо перукар без  відома господаря раба зголить рабський знак не свого раба, то цьому перукареві треба відрізати пальці.

§ 228. Якщо будівельник збудує людині будинок і закінчить їй його, то та повинна дати йому дарунок  у два сиклі срібла за кожен cap (cap — міра площі рівна 35 м²) площі будинку.

§ 229. Якщо будівельник збудує людині дім і зробить свою роботу неякісно, так, що збудований ним будинок  завалиться і спричинить смерть господарю  будинку, то цього будівельника треба  вбити.

§ 230. Якщо він спричинить смерть синові господаря будинку, то треба вбити сина цього будівельника.

§ 231. Якщо він спричинить смерть рабові господаря будинку, то він повинен віддати господарю  будинку раба за раба.

§ 232. Якщо він знищить  пожитки, то він повинен відшкодувати все, що він знищив; за те, що збудував будинок неякісно, так, що він завалився, повинен відбудувати будинок, що завалився, за свій рахунок.

§ 244. Якщо людина найме вола або віслюка і того розірве  у степу лев, то збитки падають  тільки на його господаря.§ 245. Якщо людина найме вола і спричинить його падіж неуважністю або побоями, то вона повинна господареві вола відшкодувати вола за вола.

§ 249. Якщо людина найме вола і його вразить бог, так, що він  здохне, то людина, яка найняла вола, має поклястись богом і бути вільною  від відповідальності.

§ 257. Якщо людина найме землероба, то вона має давати йому вісім курру хліба на рік.

§ 274. Якщо людина найме якогось  ремісника, то... платня землекопові 5(ше) срібла, платня шевцю (... ше) срібла, (платня ко)валеві (... ше) срібла, столяру 5 ше срібла, (платня) теслі 4 ше срібла, (на) день вона повинна давати.

§ 280. Якщо людина купить у  ворожій країні раба або рабиню і  коли вона прийде до Країни (Вавилону), господар раба або рабині упізнає  свого раба або рабиню, то якщо ці раб або рабиня — діти Країни, їх треба відпустити на волю без  срібла.

§ 282. Якщо раб скаже своєму господарю: «Ти не мій господар», — то той має викрити його як свого раба, і потім його господар може відрізати йому вухо.