15 липня 1920 року з’явився декрет російського Раднаркому «Про розрахункові операції», дія якого негайно поширилася на територію України. Проголошувалося, що всі установи, підприємства та організації, які потребують будь-яких виробів, матеріалів або продуктів, зобов’язані для одержання їх звертатися у відповідні розподільчі радянські установи. Купівля на вільному ринкові заборонялася. Розрахунки між установами та підприємствами могли здійснюватися лише в безготівковій формі.

  В грудні 1920 року розгорнулася безпосередня підготовка до скасування грошового обігу. Було підготовано проект заміни грошей «тродами» (трудовими одиницями). Напередодні запланованого скасування грошей (яке так і не відбулося), 4 грудня 1920 року Ленін підписав «Декрет про безкоштовний відпуск продовольчих продуктів і предметів широкого вжитку».¹³  

6. Заключення.

 

  Політика воєнного комунізму зламала господарство, саме її наслідком стало різке скорочення виробництва зерна. Водночас із загостренням дефіциту продуктів харчування великі райони Південної Росії та України охопила посуха, наслідком чого став голод 1921—1922 років, що забрав життя сотень тисяч людей на Україні й ще більше у Поволжі. Але — на відміну від своєї майбутньої поведінки — радянський уряд не приховував наявності голоду й організував у країні та за кордоном масову кампанію допомоги голодуючим.

  Катастрофічне становище в економіці призвело до різкого зростання невдоволення більшовиками, що вилилося у військові заколоти, великі робітничі страйки та селянські повстання, які у 1921 році охопили Росію та Україну. Хоч Червона армія й Чека нещадно придушували ці повстання, Ленін був змушений визнати провал політики воєнного комунізму й провал політики воєнного комунізму й необхідність піти на поступки, особливо селянам.

   У праці «Про продовольчий податок» (квітень 1921 року) Ленін схарактеризував свою попередню політику, яку багато хто у більшовицькій партії вимагав продовжити, у недвозначних виразах: «Така політика була б дурістю й самогубством тієї партії, яка спробувала б її. Дурістю, бо ця політика економічно неможлива, самогубством, бо партії, які пробують подібну політику, зазнають неминучого краху».¹⁴

 

Додаток 1

Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки (березень 1919 р.)

 
---

І. ОСНОВНІ ПОСТАНОВИ

    1. Українська Соціялістична Радянська  Республіка є організація діктатури працюючих і експльоатуємих мас пролетаріяту і біднійшого селянства для перемоги над їх віковими гнобителями й експльоататорами капіталістами й поміщиками.

2. Завданням  цієї діктатури є здійснення  переходу від буржуазного ладу до соціялізму, шляхом проведення соціялістичних реформ і сістематичного подавлення всіх контрреволюційних намірів з боку заможніх кляс. Після здійснення цих завдань діктатура зникне, а слідом за нею, по остаточнім оформленню майбутнього комуністичного ладу, зникне й держава, уступивши місце вільним формам суспільного життя, збудованого на основах організації загальної праці на загальну користь і братерську солідарність людей.

    3. В цілях здійснення свого основного  завдання Українська Соціялістична  Радянська Республіка:

    а) провадить в життя заходи, що безпосередньо  направлені до знищення існуючого економичного устрою і виявляються в скасуванні приватної власности на землю і на всі инші засоби виробництва;

    б) в області будівництва державного життя закріпляє владу за робітничою клясою, усталюючи в здійсненню державної  влади виключно для працюючих  мас і цілком усуваючи пануючі  кляси від такої участи;

    в) утворює для працюючих мас  можливість користуватися правами (свободою живого і друкованого слова, зборів і спілок), позбавляючи цих  прав пануючі кляси і спільні  з ними по своїй політичній позиції  громадські групи;

    г) організує озброєну оборону здобутків  соціялістичної революції притягненням до цієї оборони всіх трудових елементів країни.

    4. Пориваючи рішучо з минулим,  намагаючись знищити, разом з поділом загалу на кляси, а також і національний гніт і національну ворожнечу. Українська Соціялістична Радянська Республіка заявляє свій твердий намір увійти в склад єдиної Соціялістичної Радянської Республіки, як тільки утворяться умовини для її збудови. Разом з тим Українська Соціялістична Радянська Республіка заявляє про свою повну солідарність з нині існуючими вже Радянськими Республіками і про свій намір вступити з ними в тісніше політичне об'єднання для спільної боротьби за перемогу світової комуністичної революції, в тісніше співробітництво в області комуністичного будівництва, можливого лише в міжнародньому масштабі.

    5. Влада працюючих мас на території  Української Соціялістичної Радянської Республіки здійснюється через Ради Робітничих, Селянських та Червоноармійських депутатів та инші органи влади по означенню Рад. 

II. КОНСТРУКЦІЯ РАДЯНСЬКОЇ  ВЛАДИ

А. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ  ВЛАДИ

    6. До відому Центральної Радянської  Влади на Вкраїні належать:

    1) Всі питання загальнодержавного  значення, а зокрема:

    а) затвердження, зміна і доповнення Конституції;

    б) установлення і зміна державних  меж Республіки;

    в) зносини з чужоземними державами, зокрема і оголошення війни й  усталення згоди;

    г) усталення основ організації  збройних сил;

    д) загальне керівництво внутрішньою  політикою;

    е) цивільне, карне і процесове законодавство;

    ж) усталення основ соціялістичного  будівництва в області народнього господарства;

    з) керування грошовою системою і організація  фінансового господарства Республіки;

    і) державна контроля над діяльністю Радянської влади, зокрема над правильністю, закономірністю і доцільністю грошових витрат.

    2) Всі питання, що не мають загальнодержавного значення і які будуть взяті на розгляд органами Центральної Радянської влади.

    7. Центральна Радянська влада має  свої органи, а саме:

1. Всеукраїнський з'їзд Рад Робітничих, Селянських та Червоноармійських депутатів;

    2) Всеукраїнський Центральний Виконавчий  Комітет Рад;

    3) Раду Народніх Комісарів.

    8. З'їзд скликається В.Ц.В.К. не  менш як два рази на рік,  а по постанові В.Ц.В.К, може  скликатися і частіш.

    9. Лад виборів до з'їзду Рад  установлюється В.Ц.В.К.Р.

    10. З'їзд Рад є вищою Владою  Української Соціялістичної Республіки. В протязі між двома з'їздами  такою владою є В.Ц.В.К.Р. З  числа питань, зазначених в ст. 6, виключному віданню з'їзду належить  питання, зазначене в п. а), а  також з застереженням. зазначеним  в ст. 13. питання про оголошення  війни та установлення згоди.

    11. В.Ц.В.К. і з'їзд дають загальний  напрямок діяльности Робітниче-Селянського  уряду і всіх органів Радянської  влади в країні, зокрема виключному  віданню В.Ц.В.К.Р, належать: вибори  і звільнення Народніх Комісарів  і Голови Ради Народніх Комісарів,  розклад державних прибутків  і зборів між центральною і  місцевою владою, а також розв'язування  питань, зазначених в ст. 19 Конституції. Питання, зазначені в пп. а), б), в) (п. 2), г), д), ж), а також річного бюджету розв'язуються як владою з'їзду, так і В.Ц.В.К.Р.

    12. В.Ц.В.К.Р. відповідає перед Всеукраїнським  З'їздом Рад і обирається останнім  в кількости по призначенню  з'їзду на реченець до слідуючого  з'їзду. Рада Народніх Комісарів  відповідає перед Всеукраїнським  З'їздом Рад і перед В.Ц.В.К.Р.

    Увага: На місце вибувших членів В.Ц.В.К. заступники призначаються постановою Ц.В.К. Всі инші питання, щодо законодавства і загального керування в країні, розв’язується також В.Ц.В.К. з поясненням, вказаним в ст. 16.

    Увага: Питання про оголошення війни  та заключення згоди розв’язується  В.Ц.В.К.Р. на випадок негайности при  неможливости скликати з'їзд в належний час.

    14^*. Завідування окремими галузями керування країною накладається на окремі відділи В.Ц.В.К.Р., Народні Комісаріяти на чолі з Завідуючими, обраними В.Ц.В.К.Р. Кількість, межі відання відділів і їх внутрішня організація усталюється В.Ц.В.К.

    15. Рада Народніх Комісарів складається  з Голови і Народніх Комісарів,  у число котрих входять:

    а) всі Керовники окремими відділами  В.Ц.В.К.Р. (ст. 14);

    б) инші особи, що обіраються окремо В.Ц.В.К.Р. з його розсуду.

    Члени Ради Н. К. кожного року можуть звільнятись  владою В.Ц.В.К.

    16. Рада Народніх Комісарів має  право брати на свій розгляд  питання і справи, що стосуються  до законодавства і загального  керування країною, але має  право вирішати своєю владою  ті чи инші питання, або справи  лише з загальним, або спеціальним  уповноваженням В.Ц.В.К., а коли  нема такого уповноваження, постанови  Р.Н.К., даються на затвердження  В.Ц.В.К.Р.

    Увага: Питання, зазначені в ст.ст. 18 або 11, можуть бути переданими Ц.В.К. на остаточне  розвязання Р.Н.К.

    17. Стан Народнього Комісару належить  виключно членам Р.Н.К. У.С.Р.Р.  і жодними иншими представниками  Радянської влади як в центрі, так і на місцях не може  присвоюватися. 

Б. ОРГАНІЗАЦІЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ НА МІСЦЯХ

    18. Органи Радянської влади на  місцях слідуючі:

    а) Ради Робітничих, Селянських та Червоноармійських  депутатів (міські та сільські), а також обрані ними Виконавчі Комітети (Виконкоми);

    б) З'їзди Рад (губерніяльні, повітові і  волосні), а також обрані ними Виконавчі  Комітети (Виконкоми).

    19. Реченець і порядок виборів  місцевих органів Радянської  влади, норма представництва і  загальні постанови щодо внутрішньої організації цих органів, означених меж відання і влади між ними, як і розмеження останніх ними і органами Центральної Радянської влади, встановлюється В.Ц.В.К.Р.

    20. Право вибору мають незалежно  від релігії, народности, осілости, стану і т. п. слідуючі громадяне  У.С.Р.Р., які до дня виборів  осягли 18 років:

    а) всі, що здобувають засоби до життя  продукційною і загальнокорисною працею, а також особи, заняті домашнім господарством, забезпечуючи першим можливість продукційної праці, себто ріжні робітники і служачі, заняті в промисловости, торговлі, сільськім господарстві та инш., селяни й козаки рільники;

    б) солдати Червоної Армії і матроси  Червоної Фльоти;

    в) громадяне, що не входять в категорії, переведені н. п. а) і б) за утратою  працездатності, відповідно засвідченої.

    Увага: І. Місцеві Ради можуть по постанові  Центральної влади зменшувати усталену в цій ст. норму віку.

    Увага: 2. Чужинці, які належать до робітничої кляси і трудового селянства, користуються також виборчим правом.

    21. Позбавляються виборчого права  і права бути обраним слідуючі  особи, хоч би вони й входили  в одну з вищезазначених категорій:

    а) особи, що користуються найманою працею з корисною метою;

    б) особи, які живуть на нетрудові прибутки, а саме прибутки з підприємства, з маєтків і т.п.;

    в) приватні торговці, комерційні посередники: