Владимир Великий. Становление на престоле

 Зникають місцеві «ясні князі»: Володимир роздає землі в управління  
синам, яких мав 12 від різних жінок, але центральний провід залишає у своїх руках.

Тоді, наприкінці Х ст., зникають племінні назви: поляни, сіверяни, радимичі і т. д.; їх заміняють – кияни, чернігівці, смоляни і т. д.

Так творив Володимир колосальну державу – найбільшу своїми розмірами в цілій Европі, з централізованою владою князя, з міцними твердинями, славну своїми багатствами, зв'язану торговельними та дипломатичними стосунками з усім культурним світом того часу. Але ця могутня імперія складалась з різнорідних етнічних елементів, різних племен, мов і релігій. Володимир розумів, що треба було знайти, крім влади, об'єднуюче начало, і таким началом хотів зробити релігію.

 Спочатку Володимир віддавав перевагу поганській релігії. Літопис  
оповідає, що в Києві, на горі перед княжим теремом, поставив він статуї Перуна, Хорса, Стрибога, Дажбога, Симаргла й Мокоша. Цей різноманітний пантеон богів викликає багато спроб пояснити його. Найпростіша з них – вважати ці імена за пізнішу вставку в літопис, за випадкове явище. Але навряд чи такий погляд правильний. Треба гадати, що Володимир, прагнучи об'єднати всі підвладні племена, поставив у пантеоні кумирів різних племен: Перун – бог війни, бог дружини, Дажбог і Стрибог – боги слов'ян, Спмаргл та Хоре – жидівські боги, Мокоша – фінський. У цьому є деяка аналогія зі стародавнім Римом, де до Пантеону вводили богів підвладних народів. Треба звернути увагу на те, що в Новгороді поставлено тільки статую Перуна.  
Володимир вимагав офіційного визнання цих богів, яким приносили навіть  
людські жертви. Літопис оповідає, що 983 року, після перемоги над ятвягами,  
Володимир звелів принести в жертву юнака та дівчину, але за юнака заступився батько, варяг, і розбурхана юрба вбила їх обох: так земля київська прийняла кров мучеників за віру. Володимир був надто мудрий правитель, щоб не зрозуміти, що поганська  релігія не могла об'єднати його держави, ані відіграти тієї великої ролі, яку  відігравала християнізація для всіх держав Европи [5, с. 35].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Можна сказати – жодна з історичних постатей нашої давньої історії не була  
так високо шанована за життя й не була такою популярною у наступних поколінь, як Володимир. Багатий цикл історичних переказів, пісень – так званих билин – зберегли пам'ять про Володимира-«красне сонечко», про його людяність, приступність, демократизм, як сказали б тепер. Видатний ерудит, Київський митрополит Іларіон, через 30-35 років після смерти Володимира, в надхненному «Слові» так характеризував його та Русь: «не в худій бо і невідомій землі володів (Володимир), но в Руській, яка відома і слишима в усіх кінцях землі», і був там «єдинодержцем».

З Володимиром почалася нова доба в усіх галузях державного життя:  
політики, релігії, культури. «Часи Володимира Святого, чи Великого, – писав М. Грушевський, – були кульмінаційною точкою процесу будови, завершенням, так би сказати, механічної еволюції процесу утворення давньої Руської, Київської держави» [5, с. 40].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Грушевський М. С. Очерки истории украинского народа / М. С. Грушевський. – 2-е изд. К.: Лыбидь, 1991. – 400 с.

 

2. Історія України/ За ред. В. А. Смолія. - Київ: Альтернативи, 1997. - 416 с.

 

3. Історія християнства на Руси-Україні, Τ. І, с. 287

 

4. Повість врем’яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. З давньоруської,  післяслово, комент. В.В. Яременка.- К.: Рад. Письменник, 1990.- 558 с.

 

5. Полонська-Василенко Н. Історія України. — Мюнхен, 1972—1976. — Т. 1. — 640 с., — Т. 2. — 608 с.

 

6. 100 найвідоміших українців / Ю. Павленко. - 3-є вид., випр. і допов. - К. : Автограф, 2005. - 576 с.

 

7. UKRREFERAT.COM 

 

8. StudentBooks.com.ua

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний педагогічний університет

ім. А.С. Макаренка

 

 

 

 

Кафедра історії України

 

 

 

 

ІНДЗ

 на тему:

 

Утвердження на Київському престолі Володимира Святославовича

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                            Підготувала:

                                                                                            студентка 013 групи

                                                                                            історичного факультету

                                                                                            Мазнева Аліна

                                                                                            Перевірив:

                                                                                            старший викладач

                                                                                            Товстуха П. В. 

 

 

Суми 2012