Війна США в Іраку: причини та наслідки

         — Урядові війська залишили позиції біля міста Мосул і були змушені відступити.

         — Станом на цей день в боях в Іраку загинули 40 і зникли безвісти 14 військовослужбовців США і союзників. З боку Іраку тільки в неділю загинули 62 солдати і понад 400 отримали поранення.

25 березня 2003 року

         — Колона морської піхоти США перетнула Євфрат і канал Хусейна в Насирії.

         — Під час бомбування Насирії загинув місцевий лідер правлячої іракської партії Баас Аттієх Шахін і кілька членів партії.

         — Коаліційні війська зайняли залізничний вокзал Насирії, який є важливою стратегічною позицією на шляху до Багдада.

         — ВПС США почали атакувати з повітря південні оборонні рубежі Багдада, які захищають частини республіканської гвардії і, зокрема, Медінської дивізії, котра вважається одним із найбоєздатніших підрозділів армії Саддама.

         — Передові частини американських військ перебувають на відстані 100 кілометрів від Багдада.

         — Британські війська увійшли до Басри.

         — У Насирії розгорівся запеклий бій між частинами морської піхоти США та підрозділами іракської армії.

         — Іракське телебачення показало ще двох полонених американців. Як заявила іракська влада, це екіпаж вертольоту “Апач”, що був змушений приземлитися у центральних районах країни.

         — Портове місто Умм-Каср перейшло під повний контроль сил коаліції. Найближчими днями сюди надішлють гуманітарну допомогу.

9 квітня 2003 року: війська США звалили статую президента Іраку Саддама Хусейна на площі Фірдос у центрі Багдада, що стало символом падіння його режиму.

1 травня 2003 року: Джордж Буш здійснив посадку на авіаносець «Авраам Лінкольн» із транспарантом "Місія виконана" і виступив із промовою, оголосивши кінець війні в Іраку.

2 жовтня 2003 року: голова представництва компанії Центрального розвідувального управління (ЦРУ) з пошуку зброї масового знищення в Іраку оголосив, що такої зброї знайдено не було, незважаючи на те що це було однією з головних причин вторгнення до Іраку, оголошених адміністрацією США.

13 грудня 2003 року: коаліційні сили затримали Саддама в його рідному місті Тікрит, він здався без опору.

28 квітня 2004 року: публікація фотографій із іракської в'язниці «Абу-Грейб», на яких зображені тортури над іракськими ув'язненими, включаючи принизливі піраміди з оголених в'язнів, на тлі яких фотографувалися усміхнені американські солдати. Це викликало гучний міжнародний скандал.

30 січня 2005 року: іракці попрямували до виборчих дільниць для голосування на перших вільних виборах в Іраку за останні півстоліття.

7 червня 2006 року: у результаті повітряного удару США був знищений Абу Мусаб аз-Заркаві, лідер організації «Аль-Каїда в Іраку».

30 грудня 2006 року: виконання смертної кари через повішення Саддама Хусейна, котрому на той час було 69 років.

Січень 2007 року: адміністрація Буша направила додаткові сили з 30 тисяч солдатів в рамках нової стратегії під назвою «Новий шлях уперед», спрямованої на боротьбу з розгулом насильства і відновлення безпеки в Іраку.

27 листопада 2008 року: іракський парламент підписав зі Сполученими Штатами угоду про безпеку, що передбачає повне виведення американських військ із Іраку до 31 грудня 2011 року.

27 лютого 2009 року: президент США Барак Обама схвалив план виведення майже двох третіх загального обсягу американських військ, розгорнутих в Іраку до кінця серпня 2010

Січень 2010 року: британські, австралійські і румунські війська покинули Ірак, змінивши назву «багатонаціональні сили» на «сили США — Ірак».

Серпень 2011 року: за цей місяць не загинув жоден американський солдат, перший місяць без жертв із моменту вторгнення сил США до Іраку.

15 грудня 2011 року: американські військові 15 грудня офіційно завершили майже 9-річну місію в Іраку. На військовій базі під Багдадом відбулася урочиста церемонія.

18 грудня 2011 року: останні частини збройних сил США покинули Ірак, перетинаючи іраксько-кувейтський кордон.

5. Втрати сторін

         Військова операція, що почалася з вторгнення коаліційних сил в 2003 році, продовжується доcі. Новий президент США Барак Обама заявив при ступі на посаду про виведення американських військ з Іраку в 2011 році.

         Станом на квітень 2009 року втрати військ США в Іракській війні складають загиблих — 4266 чоловік, поранених (тільки бойові поранення) — 31 153 чоловік і один зниклий безвісти.

         Загиблими в Іраку вважаються 317 вояків з 21 країни світу. Більше всього втратила Великобританія — 179 вояків.

         Втрати іракського цивільного населення в ході війни невідомі і не можуть бути підраховані з достатньою точністю. За деякими даними, загинуло більше 1 млн. чоловік. За даними іракського інтернет-сайту «Китабат» усиротілих сімей (що втратили батька) в Іраку налічується більше 200 тисяч, а число дітей у віці від одного до шести років, що втратили батька або матір, або відразу обох батьків, — більше п'яти мільйонів.

31 березня 2009 року Великобританія почала офіційне виведення свого військового контингенту з Іраку. Влітку 2009 року Ірак мають залишити переважна більшість британських вояків, що знаходяться там.

         19 серпня 2010 року Міністерство оборони США оголосило, що остання бойова бригада американських військ облишила Ірак. Військова операція США в Іраку була офіційно завершена 1 вересня 2010 року. 50 тисяч американських солдатів залишаться на території Іраку до кінця 2011 року, але тільки як охоронці і консультанти іракських збройних сил. Вони будуть озброєні, але використовувати зброю матимуть право лише для самооборони або за прямим наказом іракського уряду.

         28 серпня 2010 року Президент США Барак Обама в своєму щотижневому відео-зверненні до нації оприлюдненому на блозі Білого дому, назвав Ірак суверенною і незалежною країною.

         У липні 2010 американські військові відзвітували про загиблих під час війни в Іраку, опублікувавши звіт Центрального командування США (CENTCOM), проте цей звіт став відомим громадськості лише у жовтні. Методика оцінок кількості жертв військовими у звіті не розкривається, хоча звіт містить в собі найбільший витяг інформації про жертви іракської війни з випущених американськими військовими. Раніше вони неодноразово відмовлялися публікувати такі відомості.

         За даними звіту, з січня 2004 по серпень 2008 року в Іраку були вбиті 76 тисяч 939 мирних жителів і співробітників місцевих сил безпеки. 121 000 649 осіб отримали поранення. Втрати серед військовослужбовців коаліції склали 3 тисячі 952 людини. При цьому в документі не вказано, чи враховувалися в підрахунках жертви серед службовців напівофіційних збройних формувань.

         Представлені Центральним командуванням дані серйозно розходяться з інформацією іракського відомства з прав людини. Згідно зі звітом відомства, жертви серед мирного населення, армії і поліції країни в період з початку 2004 по кінець жовтня 2008 року склали 85 тисяч 694 людини. Число поранених за цей час оцінюють в 147 тисяч 195 осіб.

За даними організації Iraq Body Count, число загиблих в країні з початку військової кампанії в травні 2003 року до її завершення у вересні 2010-го становить від 98 до 107 тисяч чоловік. Iraq Body Count займається незалежним підрахунком жертв серед цивільного населення Іраку, ґрунтуючись на даних ЗМІ. Дії військових і загроза тероризму змусили понад 2,5 млн іракців покинути свою батьківщину, основний потік біженців припав на Йорданію та Сирію.

         США завершили військові операції в Іраку в 2010-му році і передали відповідальність за безпеку місцевим властям. Остання колона американських військ залишила територію Іраку через кордон з Кувейтом в ніч на 18 грудня 2011. З Іраку були виведені 100 броньованих автомашин і 500 солдатів. На території Іраку залишилися 157 американських солдатів, які навчатимуть місцевих військових, а також загін морських піхотинців, які будуть забезпечувати безпеку посольства США в Багдаді.

         Згідно з даними Пентагону, в ході бойових дії безповоротні втрати склали 4487 осіб. Крім того, на території республіки було вбито 2097 американських цивільних службовців. Бойові та небойові санітарні втрати США склали 31 тисяч 921 і 40 тисяч 350 осіб відповідно.

         В ході компанії загинули 174 журналіста, які висвітлювали конфлікт.

За даними американської некомерційної організації National Priorities Project, війна обійшлася національному бюджету США більше ніж в 805 мільярдів доларів

На момент закінчення війни видобуток нафти в країні практично вийшла на довоєнний рівень: 2,37 млн ​​барелів на добу проти 2580000 барелів за добу за часів Саддама Хусейна.

ВИСНОВОК

         Війна в Іраку не залишила байдужими людей в усьому світі. Як у самих Сполучених Штатах, так і в інших країнах громадськість і політики поділилися на противників і прихильників воєнного вирішення проблеми довкола дотеперішнього режиму Саддама Гуссейна.

         Нинішня війна в Іраку, очевидно, змусила багатьох замислитися на тим, а що таке війна взагалі? Чому, заради чого гинуть людини?

         Задумуються над тим і науковці, перш за все, соціологи, психологи та історики. І дехто з них доходить висновку, що не дивлячись на те, що війни є невід’ємною частиною людської історії, справжні причини виникнення війни невідомі.

         Війни були притаманні для усіх людських цивілізацій і усіх форм економічних стосунків, що існували та існують на землі. За підрахунками дослідників Weslean College (Веслін коледжу), починаючи з 3600 року до нашої ери у світі відбулося приблизно 14600 воєн, в результаті яких загинуло понад 3 мільярди осіб. (Для порівняння, у 2001 році чисельність населення земної кулі сягала трохи більше 6-ти мільярдів). А уся людська історія знала лише 292 роки без війни, і то є серйозні підозри, що деякі збройні конфлікти не були зафіксовані істориками.

         Серед усіх живих істот лише три види воюють із подібними до себе. Це: мурашки, шимпанзе і люди. Деякі фахівці навіть припускають, що можливо існує якийсь «ген чи гормон війни», який передається від одного покоління людей до іншого. На думку американської дослідниці Барбари Еренрейн, яку цитує інформаційне агентство «Washington ProFile», для того, щоб вести війну, жива істота повинна мати дві важливі психологічні складові. По-перше, бути здатною до агресії, а по-друге, готуватися до війни.

         Однак змусити воювати людину – досить нелегке завдання. Пацифістський рух, найімовірніше, розпочався водночас зі створенням перших армій. Прославлення миру зафіксоване у письмових пам’ятках практично усіх відомих культур. Та й у всіх арміях були дезертири.

         Війни і сьогодні залишаються повсякденним життям людства.
         За підрахунками дослідників Weslean College (Веслін коледжу), щороку відбувається 40-100 збройних конфліктів, здебільшого, це партизанські війни.

         А на початок 2003 року, за даними міжнародного Центру Оборонної Інформації, у світі тривало 30 великих збройних конфліктів. Йдеться, перш за все, про багаторічні конфлікти. Великим називають той конфлікт, у якому загинуло понад одну тисячу людей, як військових так і цивільних осіб. Сюди ж зараховане і збройне протистояння у Чеченській Республіці.

         Але повернімося до нинішньої війни в Іраку. Хоча вона і наближається до свого фіналу, але й досі тривають акції протесту пацифістів у різних країнах світу, у тому числі і Сполучених Штатах. Щоправда, акції протесту менш чисельні ніж у період розпалу бойових дій. За різними опитуваннями, проти війни в Іраку виступало і виступає 25-30 відсотків американців, тоді як більша частина американських громадян підтримала воєнну операцію.

         Очевидно, людство у своєму розвитку має прагнути, щоб якомога менше виникала потреба вирішувати ту чи іншу проблему силовим методом. І як тут не згадати слова американського публіциста 20 століття Макса Ескалі: «Цивілізація – це безперервний пошук мирних шляхів вирішення конфліктів, загальне прагнення до миру».

Список використаної літератури

1) Слобожанський І.С. Війна в Іраці // Дзеркало тижня. – 2002.

2) Ковалевський М.М. Ірак: мир і війна // ГК. – 2003.

3) Оксана Чечелін. Хронологія війни в іраку в контексті інформаційних воєн// Медіа критика. – 2008

4) Анатолій Мельник „Про міфічну миротворчість в Іраку”, „Високий   Замок”, 25 травня 2005 року

5) Журнал "Ориентир" №№ 7,8 -2003г.

2