Виборче право в роки Французької революції (1789 - 1799)

Вступ

     Велика  французька буржуазна революція  є чи не найважливішою однією в історії людства, а не тільки французької держави. Вона надихнула провідних діячів кінця ХVІІІ, ХІХ і навіть ХХ століття на боротьбу за соціальну справедливість. Головний лозунг Революції “Свобода, рівність та братерство” взяли собі на озброєння партії і діячі, що дотримувалися різних, іноді навіть протилежних політичних поглядів. Саме тому переоцінити значення Великої французької буржуазної революції для подальшого розвитку людської спільноти просто неможливо. 

     Крім  ідеологічного значення, Революція  похитнула засади абсолютизму і феодалізму не тільки у Франції, але й по всій Європі, показавши попри свою поразку, що цей суспільний лад не є вічним. 

       Причинами революції стали глибокі  суперечності між третім станом (торговці та промисловці, селянство, робітники мануфактур, міська біднота) і пануючими привілейованими станами -- дворянством і духовенством. Інтереси і завдання тих, хто складав третій стан, не в усьому збігалися, але всі вони були однаково політична безправні та прагнули змінити існуючий порядок. 

     Наприкінці XVII ст. суспільні суперечності у  Франції поглибилися фінансовою і торговельно-промисловою кризами, неврожаєм і як наслідок -- дорожнечею продуктів харчування. Щоб знайти вихід зі скрутного становища, король Людовік XVI був змушений скликати Генеральні штати -- збори представників трьох станів, які не збиралися впродовж 175 років. Депутати третього стану, обрані в Генеральні штати, і деякі представники від перших двох станів проголосили себе Національними зборами, а 9 липня Національні збори проголосили себе Установчими зборами, поставивши за мету вироблення Конституції. Спроба короля розігнати збори спричинила народне повстання. 

     Штурм парижанами 14 липня 1789 р. фортеці-в'язниці Бастілії став початком революції, що охопила всю країну. На місцях народ знищив старі органи влади. Збройними силами революції стала Національна гвардія. 

     Установчі збори на початку серпня 1789 р. виробний законопроект, згідно з яким скасовувалися  станові переваги, феодальні права, церковна десятина і прого-лошувалася рівність усіх перед законом у сплаті державних податків. 

     У серпні 1789 р. збори прийняли Декларацію прав громадянина і людини, в якій проголошувалися принципи народного суверенітету, рівність усіх перед зако-ном, право людини на безпеку й опір пригнобленню, свобода слова, друку і совісті, "священне і недоторканій!" право приватної власності. 

     Установчі збори завершили вироблення Конституції: встановлювалася конституційна монархія, законодавча влада належала однопалатним Законодавчим зборам, виконавча -- монарху і міністрам, яких він призначав. Усі громадяни були

     - 1 -

поділені  на активних і пасивних, тобто на тих, хто мав право обирати (власники віком від 25 років, які платили  прямий податок), і тих, хто не мав цього права. Конституція затвердила і юридично оформила соціальне і політичне панування заможних громадян, що свідчило про розмежування в третьому стані. [2, c. 14-15] 

     Темою даного дослідження є «Виборче право в роки Французької революції (1789 - 1799)» 

     Слід  зазначити, що протягом Великої Французької  революції виборче право зазнавало  певних змін. Про  що свідчать три  Конституції (1791, 1793, 1795, 1799 рр.) Найкраще розглядати зміни у праві поетапно. Істориками прийнято виділяти три етапи Французької революції 1789 – 1799рр.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

- 2 -

     І. ПЕРШИЙ ЕТАП РЕВОЛЮЦІЇ 

     Слідом  за Англією та Америкою революційні  події назрівали у Франції. У травні 1789 р. відбулося відкриття Генеральних штатів. Правлячі кола, прагнучи зберегти про урядову більшість, зажадали дотримання старого порядку голосування – кожен стан має один голос. З цим не погодилися представники «третього стану». Вони вимагали, щоб засідання проводилися не окремо по станах, а спільно; рішення приймалися більшістю голосів. У відповідь на відмову уряду прийняти новий порядок голосування депутати «третього стану» в червні 1789 р. оголосили себе Національними зборами , а через місяць  - Установчими зборами . король вирішив розігнати Збори, але коли в Парижі стало відомо про це , народ піднявся на розбійне повстання. На його бік незабаром перейшла велика частина військ,  і майже весь Париж опинився в руках повсталих. 14 липня 1789 р. вони взяли штурмом королівську фортецю – в’язницю Бастилію. День падіння Бастилії , власне кажучи , став днем нової Франції, днем її національного свята. 

     На  початковому, першому етапі революції (14  липня 1789 р. – 10 серпня 1792р.), представники ліберального дворянства й великої буржуазії, котрі переважали в Установчих зборах (так звані конституціоналісти.), провели важливі антифеодальні заходи. Але конституціоналісти , котрі не поділяли радикалізму народних мас, пішли на компроміс з королівською владою, в результаті чого у Франції була встановлена конституційна монархія , закріплена в Конституції, прийнятій Установчими зборами 3 вересня 1791 року. [1, c. 106] 

1. Конституція 1791 р.

     Закріпила раніше встановлені законами 1789 р. деякі обмеження у правах: обирати могли тільки громадяни – чоловіки, яким виповнилося 25 років і які мали відповідне майно (розділ ІІ ст. 2). Однак цей майновий ценз, порівняно з Англією та США, був незначним (необхідно було сплачувати податок у розмірі не меншої триденної платні робітника) , що додавало виборчому праву досить високий рівень демократизму. Право брати участь у первинній організації законодавчої влади отримали 4,3 млн. чоловік з 26 млн. населення країни. Для того часу це було значним прогресом. [7, c. 322-323] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     - 3 -

     ІІ. ДРУГИЙ ЕТАП РЕВОЛЮЦІЇ 

     Перехід до нових форм організації влади здійснювався з 10 серпня 1792 р. по 2 червня 1793 р. (другий етап революції) в обстановці подальшого посилення революційних настроїв і розширення народного руху. Протягом серпня-вересня 1792 р. фактично встановилася республіка на основі рішень Законодавчих зборів. У системі зв’язків елементів форми правління був ліквідований  головний юридичний обмежувач законодавчої влади – право королівського вета на прийнятті закони; управління державою доручалося надзвичайному органові – Виконавчому комітету з 6 чоловік (його очолив керівник Паризької комуни Дантон ). Було також увалено скликання Національного конвенту з конституційною владою. Законодавчо встановлений новий  порядок проведення виборів у конвент говорив про посилення демократичного змісту політичного режиму. Вони мали проводитися на онові загального виборчого права (чоловічого), за яким правом обирати  наділлися всі французи віком від 21 року з річним цензом осілості, котрі працювали (тільки не обслугою) і мали самостійний заробіток.[1, c.126] 

     З вересня 1792 р. – по червень 1973 р. юридично конституювалася республіка на основі нових конституційних рішень Національного конвенту.  Вибори до Конвенту  завершились у вересні 1792 року. Найбільш серйозним показником радикального політичного процесу, що відбувався у країні, була відсутність у Конвенті конституціоналістів (фейянів).  

     Конвент відкрився 21 вересня 1792 року в обстановці національного піднесення з приводу  перших перемог реорганізованої  патріотичної армії над монархічною  інтервенцією. Першими його рішеннями  були скасування монархії, анулювання Конституції 1791 р. І проголошення 25 вересня 1792 р. Франції республікою. Встановлена у Франції республіка з цього часу й до відновлення монархії Наполеоном отримала узагальнену назву – Перша республіка. 

     Упродовж 1789--1792 рр. революція у Франції  скасувала феодально-абсолютистську монархію і встановила в країні республіканський лад. Державу очолили представники буржуазії. Однак революція не вирішила проблеми найбільшої частини населення -- селянства.[2, c. 53] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     - 4 -

ІІІ. ТРЕТІЙ ЕТАП РЕВОЛЮЦІЇ 

     На  третьому етапі  (2 червня 1793 р. – 27 липня 1794 р. ) з приходом до влади широкого блоку революційно-демократичних сил -  якобінців революційна боротьба досягла своєї кульмінації, завдяки чому були знищені самі корені феодальної системи, проведені глибокі демократичні перетворення, ліквідована загроза контрреволюційної інтервенції коаліції європейських держав та реставрації монархії. 24 червня 1793 року була прийнята нова Конституція, в якій підтверджувалося встановлення республіканського ладу у Франції. Форма праління цього періоду отримала назву якобінської республіки.[3, c. 221-222] 

     1. Якобінська диктатура  

     Війна проти республіканської Франції  затягувалася. 1793 р. до антифранцузької  коаліції приєдналися Англія, Іспанія, Голландія, ряд італійських та німецьких країн. їх підтримувала Російська імперія. 

     Ця  війна, а також поразки на фронтах  штовхнули народ під керівництвом якобінців до вигнання зі складу Конвенту депутатів-жирондистів. 

     Влада перейшла до якобінців. П'ять іноземних армій тіснили втомлені, погано озброєні війська. Контррево-люційний заколот, очолюваний дворянами-монархіста-

ми, що спалахнув у Вандеї, миттєво поширився  по всій країні. 

     Для привернення селянства на свій бік  якобінський Конвент передав селянам общинні землі та землі емігрантів, скасував феодальні повинності.[5, c. 117] 

     1793 р. Конвент затвердив нову Конституцію Франції -- демократичній, ніж Конституція 1791р. Франція проголошувалася республікою з однопалатними збо-рами, що обиралися прямим загальним голосуванням чоловіками, які досягли двадцятиоднорічного віку. У Конституції йшлося про право на освіту, працю, необ-хідність допомоги нужденним. Прийнявши найдемократичнішу конституцію, Конвент не запровадив її в життя. Крайня напруженість боїв проти європейських монархій, жорстока громадянська війна, що розділила країну на два непримиримих табори, вбивства, замахи (зокрема, був убитий редактор революційної газети "Друг народа" Жан-Поль Марат), змови -- усе це вимагало інших методів організації влади. Якобінці встановили режим диктатури. 

     2. Конституція 1795р. 

     1795 р. Конвент прийняв нову Конституцію, що скасувала загальне виборче право і запровадила виборче право для власників майна. Влада в країні перейшла до Директорії, яка складалася з п'яти осіб, обраних двопалатним законодавчим органом -- Радою п'ятисот і Радою старійшин. Правління Директорії було безпосереднім продовженням панування термідоріанців, тобто промисловців і фінансових кіл, які заволоділи багатствами колишніх власників-аристократів  і не  могли     допустити

     - 5 -

повернення  старого, дореволюційного режиму. 1796 р. уряд Директорії розкрив змову "товариства рівних", яку очолював Гракх Бабеф. Він закликав до ліквідації при-ватної власності, щоб досягти "фактичної рівності" людей. Його було страчено, а "товариство рівних" роз-громлено.[4, c. 167] 
 
 

     3. Консульська республіка (1799 - 1804) 

     У 1799 р. (9-10 листопада або 18-19 брюмера  за республіканським календарем) Бонапарт за допомогою військ  розігнав законодавчий корпус, скасував  Директорія й незабаром замінив конституцію 1795 р. новою Конституцією 1799 р.. 

     Конституція заклала принцип нової влади: верховенство уряду й представництво за плебісцитом, а також визначала  її формальні атрибути. Останнє було зроблено з урахуванням досвіду римських часів : їх прихильником був Наполеон Бонапарт. 

     Державний апарат формувався на виборчому праві, яке зазнало суттєвих змін. Усі  чоловіки, котрі мали французьке громадянство , повинні були брати участь у  виборах по комунах. Обранню Підлягала 1/10 частина громадян комуни. Ці особи включалися до писку обраних по всіх комунах дистрикту. Вони обирали зі свого вкладу наступну 1/10 частину. Аналогічним чином обиралася 1/10 частина за «департаментськими списками», і далі за «національним списком». Особи, включені до цих списків, призначалися  на вакантні посади в державному апараті відповідного рівня (з комунального списку на посаду в комуні, з департаментського – в департаменті і т. д. ) така система ліквідувала всі прогресивні завоювання у сфері виборчого права часів революції. Вибори були функцією, оскільки чиновники мали практично свободу вибору при призначені на відповідні посади. Подібна система в цілому стала відома як «представництво за плебісцитом» . з парламентським ладом було покінчено, мінімум демократичних свобод, що ще залишилися , був знищений.