Верховна Рада України: склад та порядок формування

3. Конституційний  склад і структура Верховної  Ради України

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Конституції України конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.

На всеукраїнському референдумі 16 квітня 2000 р. громадяни України висловилися за скорочення конституційного складу Верховної Ради України до трьохсот народних депутатів України, однак це рішення не знайшло свого законодавчого закріплення.

Встановлена Конституцією України кількість народних депутатів України обумовлена різними чинниками, зокрема: кількість громадян України та виборців; система виборчих округів та кількість виборців у них; виборча система; однопалатність парламенту тощо.

Якісний склад Верховної Ради України, природно, не передбачається ні конституцією, ні законами, оскільки вибори до неї є вільними та демократичними.

Як відомо, ефективність роботи парламенту значно залежить від його структурованості, а вона, у свою чергу, - від партійності  народних депутатів.

Народними депутатами, обраними за списком  політичних партій (виборчих блоків політичних партій), які за результатами виборів  отримали депутатські мандати, на партійній  основі формуються депутатські (парламентські) фракції. У зарубіжних країнах депутатські фракції ще іменуються парламентськими партіями (Велика Британія), парламентськими групами (Іспанія), депутатськими клубами (Польща).

Відповідно до глави 11 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" депутатські фракції  формуються на першій сесії Верховної Ради нового скликання до розгляду питань про обрання Голови Верховної Ради України, створення органів Верховної Ради.

Депутатські фракції формуються на партійній основі народними депутатами, обраними за списком політичних партій (виборчих блоків політичних партій), які за результатами виборів отримали депутатські мандати. Політична партія (виборчий блок політичних партій) має право формувати у Верховній Раді лише одну депутатську фракцію.

Принципи функціонування депутатської фракції повинні бути демократичними і не суперечити вимогам Конституції України, Закону України "Про статус народного депутата України" та Регламенту.

Мінімальна кількість народних депутатів для формування депутатської фракції має становити не менше  ніж 15 народних депутатів.

Народний депутат може входити  до складу лише однієї депутатської фракції  політичної партії (виборчого блоку  політичних партій)1.

Голова Верховної Ради України, Перший заступник та заступник Голови Верховної Ради України не входять  до складу депутатської фракції.

Народний депутат, якого виключено  чи який вийшов зі складу депутатської фракції, є позафракційним.

Позафракційні народні депутати можуть об'єднуватися у депутатську групу  народних депутатів (далі - депутатська  група). Мінімальна кількість народних депутатів для формування депутатської групи має становити не менше ніж 15 народних депутатів.

Народний депутат може входити  до складу лише однієї депутатської групи. Голова Верховної Ради України, Перший заступник та заступник Голови Верховної  Ради України не входять до складу депутатської групи.

Зареєстрована депутатська група  має права депутатської фракції.

Кожна депутатська фракція (депутатська  група) реєструється в Апараті Верховної  Ради. Умовою реєстрації є надходження  до Апарату Верховної Ради підписаного особисто кожним народним депутатом, який увійшов до складу депутатської фракції (депутатської групи), письмового повідомлення про сформування депутатської фракції (депутатської групи). У письмовому повідомленні зазначаються повна (та, за наявності, скорочена) назва депутатської фракції (депутатської групи), її персональний склад та партійна належність членів депутатської фракції (депутатської групи), а також прізвища голови депутатської фракції (депутатської групи) та заступників голови депутатської фракції (депутатської групи) з розрахунку не більше одного на 15 членів депутатської фракції (депутатської групи). Повна та скорочена назва депутатської фракції має збігатися з назвою відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій). Повна та скорочена назва депутатської групи не повинна співпадати з назвами зареєстрованих депутатських фракцій (депутатських груп).

Після відповідного оформлення матеріалів про утворення депутатської фракції (депутатської групи) головуючий на пленарному засіданні інформує народних депутатів про реєстрацію такої депутатської фракції (депутатської групи), її кількісний склад, голову депутатської фракції (депутатської групи) та заступників голови депутатської фракції (депутатської групи). Інформаційні матеріали про депутатську фракцію (депутатську групу) після її реєстрації надаються народним депутатам. У такому ж порядку повідомляється про зміни в складі депутатської фракції (депутатської групи).

Про вступ, вихід зі складу зареєстрованої депутатської фракції (депутатської групи) народний депутат повідомляє письмово головуючого на пленарному засіданні. Письмове повідомлення народного депутата про входження до складу тієї чи іншої депутатської фракції (депутатської групи) погоджується з головою цієї депутатської фракції (депутатської групи). Повідомлення про виключення із складу депутатської фракції (депутатської групи) робить головуючий на пленарному засіданні за поданням голови депутатської фракції (депутатської групи).

Депутатська фракція (депутатська  група), склад якої стає меншим від необхідної мінімальної кількості народних депутатів, через 15 днів після дня настання такого факту оголошується Головою Верховної Ради України розпущеною.

Народні депутати можуть добровільно  об'єднуватися у міжфракційні депутатські об'єднання без реєстрації, кадрового, матеріально-технічного, інформаційного, організаційного забезпечення їх діяльності Апаратом Верховної Ради України. Міжфракційне депутатське об'єднання не має прав депутатської фракції (депутатської групи), передбачених Регламентом. Про створення міжфракційного депутатського об'єднання оголошує головуючий на пленарному засіданні за письмовим повідомленням керівника такого об'єднання.

Важливим елементом структурування парламенту демократичної держави  є його поділ на парламентську більшість та парламентську меншість (парламентську опозицію).

Після внесення змін до Конституції  України 2004 р. і до 30 вересня 2010 р., коли ці зміни були визнані неконституційними  за Рішенням Конституційного Суду України, статус парламентської більшості та парламентської опозиції в Україні регулювався правовими нормами.

Так, відповідно до ст. 83 Конституції  України із змінами 2004 р. встановлювалося, що з дня набуття повноважень  Верховною Радою України, обраною  у 2006 р., за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій мала формуватися коаліція депутатських фракцій, до складу якої повинна була входити більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

У теорії конституційного права  парламентську більшість визначають як: необхідну кількість членів парламенту, голоси яких потрібні для прийняття рішення з розглянутих питань; частину парламенту, яка за парламентської форми правління бере на себе відповідальність за формування уряду та законодавче забезпечення його політики; коаліцію, яка включає до свого складу більшість від загального складу парламенту, що за загальним правилом дає їй можливість здійснювати контроль над його роботою. М. В. Баглай та В. А. Туманов зазначають, що у науці конституційного права термін "більшість" означає кількість учасників процесу прийняття рішення, позиція яких збігається і визначає його характер і зміст, тоді як термін "парламентська більшість" має інше (порівняно з терміном "більшість") змістовне навантаження і визначається як право партії (чи блоку партій), що отримала на виборах абсолютну більшість мандатів, сформувати уряд.

Отже, маємо підстави дійти висновку проте, що етимологія словосполучення "парламентська більшість" дозволяє використовувати його у двох значеннях:

1) як кількість голосів депутатів,  що становить більше половини  від конституційного складу парламенту (при цьому це може бути абсолютна  більшість (50% + 1 голос) або кваліфікована  більшість 2/3,3/4 тощо). Однак такий  спосіб вживання словосполучення, на наш погляд, не може використовуватися офіційно в Україні, оскільки не відповідає положенням чинного законодавства України, зокрема Конституції України, в якій не використовується термін "парламентська більшість", натомість вживається "більшість від конституційного складу Верховної Ради України" (ч. 1 ст. 84, ч. 1 ст. 87, ст. 91, ст. 110, ч. 2 ст. 111, ст. 155 Конституції України);

2) як структурне утворення парламенту, що створюється відповідно до  визначеної законодавством (як це  мало місце в Україні) або парламентськими традиціями процедури, до складу якого входять депутатські фракції (або одна фракція), з чисельністю депутатів, що становить більшість від конституційного складу парламенту, яке має на меті спільну участь його членів у виробленні державної політики (в тому числі через формування складу уряду), та в обсязі, визначеному національним законодавством, є відповідальним за її здійснення.

Роль парламентської коаліції, до складу якої входить більшість депутатів  парламенту, значно зростає, якщо у державі існує парламентська форма правління, а також пропорційна виборча система на виборах депутатів парламенту.

Зазвичай парламентська більшість  утворюється шляхом підписання коаліційних  угод.

Так, народними депутатами Верховної  Ради України III скликання, що входили до складу 11 фракцій, у січні 2000 р. було сформовано парламентську більшість із підписанням Угоди про створення, засади та основні напрями діяльності Парламентської більшості у Верховній Раді України1.

Важливим етапом структурування Верховної Ради IV скликання було підписання керівниками 5 фракцій та 4 депутатських груп Угоди про утворення та основні засади діяльності постійно діючої парламентської більшості у Верховній Раді України IV скликання2 та Положення про постійно діючу парламентську більшість у Верховній Раді України четвертого скликання3. Однак діяльність цієї більшості, як і більшості Верховної Ради України III скликання, не відзначилася стабільністю існування та послідовністю у прийнятті рішень.

Діяльність Верховної Ради України V скликання також характеризувалася нестабільністю у формуванні коаліції. Так, 22.06.2006 р. було підписано Угоду про створення Коаліції демократичних сил у Верховній Раді України V скликання4. Однак 07.07.2006 р. у зв'язку зі змінами у розстановці політичних сил було підписано нову Угоду про створення антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання між фракціями Партії регіонів, Соціалістичної партії України та Комуністичної партії України5.

У Верховній Раді України VI скликання представниками політичних сил - Блоку Юлії Тимошенко та Блоку "Наша Україна - Народна Самооборона" було укладено Угоду про створення Коаліції демократичних сил у Верховній Раді України VI скликання, а згодом представниками фракцій "Блоку Юлії Тимошенко", Блоку "Наша Україна - Народна Самооборона" та "Блоку Литвина" - Угоду про створення Коаліції "Національного розвитку, стабільності та порядку". Однак після виборів Президента України 2010 р. у Верховній Раді України VI скликання 11.03.2010 р. було сформовано Коаліцію депутатських фракцій "Стабільність і реформи"3, до якої увійшли фракції Партії регіонів у Верховній Раді України, Комуністичної партії України у Верховній Раді України, "Блок Литвина" (Народна Партія, Трудова партія України) у Верховній Раді України; народні депутати України.

4. Народний депутат  України

Народний депутат України — особа, обрана до складу Верховної Ради України.

Основні положення щодо порядку виборів, прав і обов'язків народних депутатів України визначають статті 76-81 Конституції України. Народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцять першого року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Не може бути обраним до Верховної  Ради України громадянин, який має  судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і  не знята у встановленому законом  порядку.

Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі.

Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Вимоги щодо несумісності депутатського  мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.

У разі виникнення обставин, що порушують  вимоги щодо несумісності депутатського  мандата з іншими видами діяльності, народний депутат України у двадцятиденний строк з дня виникнення таких обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про складення повноважень народного депутата України. Народний депутат наділений правом законо давчої ініціативи, яке реалізується через внесення проектів законів, поправок пропозицій до зконопроектів, проектів актів Верховної ради. Свої проекти законів народний депутат подає до апарату Верховної ради, а поправки та пропозиції до законопроектів які розглядаються Верховною Радою до апарату чи відповідного профільного комітету. Тісля реєстрації проекту закону він надсилається до відповідного профільного комітету Головою Верховної Ради чи одним із заступників. У комітеті здіснюється попередній розгляд проекту закону. За результатами розгляду комітет ухвалює рішення про доцільність включення проекту закону до порядку денного сесії, у такому випадку протягом 30 днів Верховною Радою розглядається питання про внесення його до порядку денного сесії і проект закону розглядається за процедурою трьох читань. Або приймається рішення про повернення проекту закону народному депутату без внесення його до порядку денного сесії ч.1 ст.94 Регламенту Верховної Ради. Для реалізації права законодавчої ініціативи депутат наділений такими правами. (перелік не повний) ст.19; п.1,ч.4,ст.14 Закону України "Про статус народного депутата України"