Велика Депресія 1929-1933 років у США

     1. «Нова ера процвітання»  США. Передумови  світової кризи  1929-1933 років

     На  початку 1929 року економічному становищу США можна було лише позаздрити. Президент К. Кулідж став символом «нової ери процвітання» («проспериті») Америки. У цей час вартість фондового ринку зросла в небачених раніше масштабах, підприємства безперебійно випускали доступні за ціною для більшості американських сімей легкові автомобілі (найпопулярнішою була модель «Форд-Т» вартістю всього лише близько 350 дол.), холодильники, радіоприймачі, технічні новинки домашньої техніки. Нові винаходи створювали враження, що Америку очікує безхмарне й безтурботне заможне майбутнє. І якщо на початку «проспериті» не всі американці вірили в настання «чудового нового світу», то це було лише       справою часу.

     Наступник К. Куліджа Герберт Гувер (1929-1933) був сповнений сподівань на продовження «нової ери». Він був людиною досить здібною і наділеною організаторськими талантами. «Ми - в Америці, - виголосив він у 1929 р., - найближчим часом здобудемо цілковиту й остаточну перемогу над бідністю, чого не було в історії жодної іншої країни». Америка вірила своєму президентові й очікувала ще більшого процвітання, яке поспішили назвати «бізнесовою цивілізацією».

     Це  була дійсно вражаюча картина, адже піднесення охопило не лише всю промисловість, небаченими темпами зріс національний прибуток. Охоплені загальною ейфорією, американці воліли не звертати уваги на деякі насторожуючі явища. Зокрема, перестала давати приріст продукції вугільна промисловість, оскільки широко використовувалися газ та нафта. Серед американок величезної популярності набув одяг з синтетичних волокон, а відтак вироби з вовни та бавовни не знаходили в країні збуту. Залізниці вже не витримували змагання зі зручними автошляхами, літаками та модернізованими пароплавами. Ще гірше ситуація складалася в сільському господарстві.

     «Нова ера» спричинила й суттєві зміни  в моралі американців, насамперед молоді. По суті, сталася своєрідна інтелектуальна революція, яку називали то «Ревучими двадцятими», то «Добою джазу», то «Ерою надмірності». Студентські розкуті вечірки, захоплення модними танцями, короткочасними романтичними знайомствами - усе це справляло шокуюче враження на американських інтелектуалів - філософів та письменників, пересічних громадян з консервативним світоглядом.  Проте усі ці проблеми багатьом здавалися поодинокими хмаринками в цілому безхмарному небі американського «проспериті» [3]. 

2. Основні причини Великої  Депресії у США

     Велика Депресія (від лат. depressio - пригнічення, зниження) - поширена назва світової економічної кризи 1929-1933 pоків, яка розпочалася в жовтні 1929 р. із краху Нью-Йоркської біржі.

     Не існує єдиного тлумачення стосовно причин Великої Депресії. Погляди дослідників американської історії та економіки 30-х років неоднозначні. Так кейнсіанське пояснення пов'язує кризу з нестачею грошової маси. У той час гроші були прив'язані до золотого запасу, це значно обмежувало грошову масу. Водночас масштаби виробництва зростали, з'являлися нові види товарів, такі, як автомобілі, літаки, радіоприймачі.  
Товарна кількість, як валова, так і асортиментна збільшувалась у рази. Внаслідок обмеженості грошової маси й зростаючого надлишку товарної маси виникла сильна дефляція — ціновий спад, що викликав фінансову нестабільність, банкрутство багатьох підприємств, неповернення кредитів. Грандіозний сумарний ефект завдав шкоди навіть розвиненим галузям економіки.

     Прихильники марксизму пов’язують Велику Депресію із кризою надвиробництва, притаманною капіталізму.

     Теорія  біржової бульбашки стверджує, що інвестиції у виробництво були набагато більшими за реально необхідні.

     Теорія  стрімкого приросту населення пов'язує світову кризу з великою кількістю дітей у сім'ї. Така ситуація була характерною для аграрного способу виробництва (в середньому 3-5 дітей на сім'ю), однак на період кризи значно скоротився відсоток природної смертності від хвороб у результаті технологічного прориву в медицині та тимчасового підвищення рівня життя [4].

     Вчені висувають декілька теорій, але в той же час погоджуються, що виникненню кризи сприяла одночасна сукупність декількох факторів. Отже, на підставі вищезазначених теорій можна виділити основні причини Великої Депресії:

• Вигідна позиція США у Першій Світовій війні призвело до значного зросту економіки, особливо галузь ВПК. Ці галузі важкої індустрії і після війни мали значні прибутки але інші в цей же час зазнавали збитків.
• Шалений ріст обсягів виробництва у 20-их рр. значно перевищив зростання прибутків більшості американців. З цієї причини товари не розкуповувалися й осідали на складах виробників.
• Непомірно великі пільги монополіям призвели до того, що вони диктували ціни на сировину і на готову продукцію. При цьому не зважалося на ситуацію на ринку, а враховувалися лише інтереси монополій.
• Союзники, а також переможена Німеччина, заборгували США значні суми, які не могли сплатити.
• Надання дешевих кредитів, які були доступні «середньому» американцю, призвело до величезних спекуляцій ними й надмірного захоплення американцями покупками. В населення ж не було коштів, щоби розплачуватись за них.
• У відповідь на прийняті в США закони, спрямовані на захист американського виробника, європейські країни також закрили свої ринки для американських товарів і послуг. До того ж Європа не мала чим розраховуватись за американський імпорт.

     3. США під час Великої Депресії 

     1929 рік

     Кризі передувала низка подій, на які тоді не звернули особливої уваги. У 1928 році завершився будівельний бум. Продаж автомобілів знижувався упродовж дев’яти місяців року. Економіка США вступила у стадію рецесії в серпні – за два місяці до краху біржі.

     За  ці два місяці обсяги виробництва  впали на 20%, ціни роздрібної торгівлі знизилися на 7.5%, особисті доходи американців  – на 5%. У жовтні завалилася біржа: за місяць втрати склали $16 млрд. – астрономічна сума на ті часи. Влада США почала робити перші кроки для підтримки економіки, яка буксувала: Конгрес прийняв закон, покликаний надати фінансову допомогу фермерам.

     До  моменту початку кризи 1% американців  володіли надвисокими доходами, 42% — наднизьким. У 1929 році приблизно 100 великих корпорацій контролювали половину корпоративних фінансів Америки, а банківська система була в дикому стані — банки часто обіцяли своїм вкладникам 4-5% доходу на день.

     З середини 1920-х років фондовий ринок  США був повністю у владі "биків" — гравців, що грають на підвищення курсів акцій. У 1923 році фондовий індекс Dow Jones перебував на рівні 99. У серпні 1929 року він злетів на 400% і досяг 380, а 3 вересня індекс досяг рекорду 381,17 — однією з причин цього зростання була активність біржових спекулянтів.  
Різко зріс обсяг заощаджень, які жителі США зберігали в банках. Процентні ставки тоді були низькі, тому банківські кредити були доступні дуже багатьом американцям, які розраховували погасити їх у майбутньому. Спекулянти брали банківські кредити для того, щоб вкласти ці гроші в акції. Стан справ у промисловості, здавалося, був блискучим. Промислові компанії рапортували про прибутки і вважали за краще інвестувати їх у виробництво нових видів продукції. Це спонукало біржових гравців активно скуповувати їхні акції.

     Однак у 1929 році з'ясувалося, що акції не забезпечують високого рівня дивідендів, а прогноз прибутків багатьох компаній-емітентів виявився завищеним. Компанії-емітенти стикалися з падінням обсягів продажів, у той час, як курси їхніх акцій росли [4].

     24 жовтня 1929 тижневик «Нейшн» назвав поточний рік «роком процвітання бізнесу» і почав публікацію серії статей під загальним заголовком «Процвітання - хочете, вірте, хочете, ні». Саме в цей день американську біржу несподівано охопила паніка: ціни на акції почали катастрофічно падати (цей день увійшов в історію як «чорний четвер»). Це ознаменувало початок найбільшої в історії світової економічної кризи.

     «Биків» змінили «ведмеді» — гравці на зниження. Інвестори почали масово продавати акції, спроби утримати курси акцій не увінчалися успіхом. Вартість цінних паперів впала на 60-70%, різко знизилася ділова активність, був скасований золотий стандарт для основних світових валют.  
Найсолідніші акції — Американської компанії телефонів і телеграфу, Загальної електричної компанії і Загальної компанії двигунів — втратили протягом тижня до двохсот пунктів. До кінця місяця власники акцій втратили понад 15 млрд доларів. До кінця 1929 падіння курсів цінних паперів досягло фантастичної суми в 40 млрд доларів. Закривалися фірми і заводи, тріскалися банки, мільйони людей стали безробітними.

     Промислове  виробництво під час цієї кризи  скоротилося в США на 46%, у Великобританії на 24%, у Німеччині на 41%, у Франції  на 32%. Курси акцій промислових  компаній впали в США на 87%, у Великобританії на 48%, у Німеччині на 64%, у Франції на 60%. Колосальних розмірів досягло безробіття. За офіційними даними, в 1933 році в 32 розвинених країнах налічувалося 30 млн безробітних, у тому числі в США 14 млн. [6]

     1930 рік

     Федеральна  Резервна Система США вперше за свою історію різко скоротила кредитну ставку: з 6% до 4%. Крім того, були зроблені перші спроби підживити економіку, що буксувала, бюджетними грошима.  
Економісти центрального банку США вважали, що економіка повинна виправитися самостійно. Певні причини для подібного оптимізму існували: річ у тому, що економіки країн Європи також обвалилися, і американські інвестори перестали вкладати гроші в Старий Світ – зберігалася надія, що ці засоби почнуть працювати у США. Тоді ж був прийнятий перший протекціоністський закон: митні ставки на імпортні товари були значно підвищені.  
         Аналогічні протекціоністські заходи прийняла всі інші країни світу, що намагалися захистити своїх виробників. США охопила банківська паніка – вкладники кинулися вилучати внески, що зробило негативний вплив на стан фінансової системи. В кінці року розміри ВВП США скоротилися на 9.4% порівняно з 1929 роком, рівень безробіття виріс із 3.2% до 8.7% [4].

     1931 рік

     Конгрес США не прийняв жодного закону, покликаного боротися з Великою Депресією. Весна ознаменувалася черговою хвилею банківської паніки. Розміри ВВП США скоротилися на 8,5% порівняно з попереднім роком, безробіття виросло до 15,9%.

     1932 рік

     Цей рік вважається одним із найважчих  років Депресії: розміри ВВП США скоротилися на рекордні 13.4% (31% порівняно з рівнем 1929 року), рівень безробіття досяг 23.6%. Акції промислових компаній США втратили 80% вартості, порівняно з рівнями 1930 року.

     Обсяги  інвестицій у 1929 році складали $16.2 млрд. – у 1932 році вони впали до 340 млн. Обсяги міжнародної торгівлі скоротилися на дві третини порівняно з докризовим рівнем. Конгрес прийняв низку антикризових законів і створив низку спеціалізованих організацій, покликаних боротися з Депресією. Заодно були підвищені податки (подібний крок уперше був зроблений у мирний час): верхня ставка виросла більше, ніж удвічі – з 25% до  63%.

     Цього ж року відбулися чергові вибори президента, які Герберт Гувер провально програв демократові Франкліну Рузвельту [4].  

4. Виборча кампанія 1932 року

     Вибори президента 1932 р. проходили в складній внутрішньополітичній обстановці.

     Найбільш  важко в сформованих умовах доводилося республіканській партії. Саме на неї виборці покладали відповідальність за всі нещастя, що обрушилися на країну з настанням кризи. Але найбільше відштовхнув населення від республіканців відмову уряду Гувера від реальної допомоги безробітним. Республіканці вважали, що необхідно строго дотримувати «істинно американські» принципи «твердого індивідуалізму». Крім того, згадані принципи не завадили республіканцям систематично субсидіювати великі монополії. Виборча програма республіканців, прийнята в червні 1932 р. на з'їзді в Чикаго, показала, що вони не мають наміру вносити будь-які істотні зміни в свою політику. У програмі не було нічого, що хоч в якось могло б полегшити тяжке становище робітників і фермерів. Вирішення проблеми безробіття як і раніше ставилося виключно під «відповідальність штатів і муніципалітетів». Ні слова не говорилося, ні про введення соціального страхування, ні про рішення проблеми фермерських боргів. Навпаки, своїми закликами до економії державних коштів і до підтримки бездефіцитного бюджету республіканці ще раз підтвердили негативне ставлення до всіх вимог збільшення соціальних витрат федерального уряду. По суті справи, вони обмежили виборчу кампанію вихвалянням «заслуг» президента Гувера і агітацією за його переобрання.

     Положення демократичної партії в ході виборчої кампанії 1932 р. було набагато сприятливішим. Перебуваючи в опозиції, лідери демократів могли звалити всю відповідальність за кризу і викликані ним лиха на правлячу партію. І, звичайно ж, демократи користувалися цим засобом. Але все ж однією лише критики бездіяльності республіканської адміністрації Гувера було мало для залучення на свою сторону виборців, тим більше що після проміжних виборах 1930 р. демократична партія значно посилила свої позиції в конгресі, завоювала більшість у палаті представників і, отже, теж несла відповідальність за становище в країні. Для того щоб розширити свою соціальну базу, демократам потрібно було запропонувати альтернативну соціально-економічну програму. А для цього було необхідно визнати необхідність активного державного регулювання. Тільки така програма могла залучити велику кількість виборців в даних умовах. Найбільш далекоглядні діячі демократичної партії розуміли необхідність вироблення більш гнучкого політичного курсу, для того щоб завоювати симпатії виборців і забезпечити перемогу на виборах. Цій меті і служив висунутий Ф. Д. Рузвельтом гасло «Нового курсу».