Іван Федоров як фундатор постiйного книгодрукування в Украiнi

5 травня 1581 року з Острозькій друкарні Івана Федорова вийшла (без вказівки імені друкаря) « Хронологія» білоруського поета - кальвініста Андрія Римши.  Це однолистка великого формату; на двох сторінках надруковані двовірші на кожен місяць року -  своєрідний віршований календар [3] .

Справжнім шедевром друкарського мистецтва Івана Федорова являється знаменита Біблія Острозька. Хоча існують два варіанти титульних листів з вихідними даними - на одному вказана дата 12 липня 1580 року, на іншому - 12 серпня 1581 року, все ж, як передбачають фахівці, було випущено лише одне видання Біблії. Це було доведено у 1947 р. А.С. Зерновим у його ґрунтовній роботі «Початок книгодрукування у Москві і на Україні». [] Подвійне датування цього видання було викликане тим, що спочатку розраховували повністю віддрукувати весь тираж книги до 12 липня 1580 року. Але переконавшись, що до цього строку не встигнуть, припинили в слідуючих екземплярах книги друкувати вихідний, останній лист з цією датою, замінивши його іншим вихідним листом, з датою 12 серпня 1581 року. Для Біблії Іван Федоров узяв український напівустав, що стояв на межі переходу в скоропис. У Острозі Федоров створив не менше п'яти шрифтів. Намалювати всі літери п'яти шрифтів - велика робота, як і виготовлення пунсонів, відбиття матриць, відливання самих шрифтів, треба було виготовити гравюри в'язі для назви книг Біблії, вирізувати дошки для ініціалів. Деякі з останніх мають велике число варіантів [7]. 

Із заставок Апостола в Біблії використана лише одна, її довелося з прямокутної, шляхом нарощування внизу і з боків, перетворити на «покоєобразную». Нею відкривається перша книга Біблії -  «Книга Буття». Нових заставок було вирізано 15, кінцівок - 12. Крім того, був вирізаний герб князя Острозького і друкарський знак самого друкаря. Для книги Нового заповіту були вирізані рамка титульного аркуша, шість заставок, дев'ять ініціалів, герб князя Острозького і декілька кінцівок.

Підготовка тексту і редагування  розкрили масу несправностей в присланому з Москви рукопису Біблії; були використані інші тексти біблейських книг. Були від відправлені уповноважені в різні країни, до патріарха Константинопольського і навіть в  «римські межі», щоб вони розшукали так і привезли звідти «зводов добрих неправлених». Можна вважати, що серед цих уповноважених знаходився і Іван Федоров. Думають, що він брав участь і в редагуванні текстів, отриманих з закордону [6].

Острозька Біблія приголомшує своїм об'ємом. У ній 628 листів або 1256 сторінок, віддрукованих в два стовпці красивим, убористим друком шістьма різними шрифтами. Дуже майстерно виконано заставки і заголовні букви. Титульний аркуш Біблії обрамувала рамка, в яку в московському Апостолові було поміщено зображення Луки. Книга має герб князя Острозького і друкарський знак Івана Федорова. У передмові від імені князя Острозького говориться про зв'язок  початої в Острозі справи з Москвою, зі всім історичним минулим російського народу. Наклад книги приблизно 1000-1200 екземплярів. Збереглося до нашого часу близько 250 екземплярів.  І це зрозуміло - книга великого  об'єму і формату, поводилися з нею вельми дбайливо. Все ж велика частина накладу - близько 1000 екземплярів -  не дійшла до нас. Рідкість книги наголошувалася вже в XVII  столітті в передмові до Московської Біблії 1663 року  [2].

З боку друкарського Острожзька Біблія бездоганна. Це перша Біблія, надрукована кириличним шрифтом. Вона «послужила оригіналом і зразком для подальших російських видань Біблії». Дошки ініціалів разом з однією з федоровських друкарень було придбано львівським братством, і відтиснення з них зустрічаються в їх виданнях і в XVIII столітті. Малюнок рамки Острозької Біблії був скопійований для двох литовських «постіл» і однією польською.

Наклад Біблії на ті часи був великий. Після її видруку князь Острозький прислав її Івану Грізному, очевидно, не в однині, тому що Грізний зміг подарувати екземпляр англійцеві, що знаходився тоді  в Москві. Виїжджаючи з Острогу, Іван Федоров вивіз з собою 4  Біблії.

У НБУВ міститься вісімнадцятипримірникове зібрання видання Острозької Біблії 1581 р.

Острозька Біблія належить до визначних зразків не тільки українського, а й світового друкарства.

Деякий час Біблія зберігалася  у Жировицькому монастирі під  Слонимом, а наприкінці ХVІІІ ст. поповнила багате на стародруки зібрання останнього польського короля А.С. Понятовського, у складі якого перебувала в бібліотеках Кременецького ліцею та Київського університету.

Біблія належала до приватної бібліотеки російського вченого та бібліофіла В.О. Вітта,  російському комісіонеру і збирачеві стародруків С.Ф. Севастьянову. Був свій примірник і у Видубицькому монастирі,і у бібліотеці Софійського собору. Сучасне факсимільне видання Острозької Біблії підготовлене 1983 р. у Вінніпезі та віддруковане у Лондоні. [8]

Віддрукувавши Біблію, Іван Федоров за причинами, недостатньо виясненими, розійшовся з князем Острозьким і повернувся на початку 1583 року у Львів. Мабуть, князь вже не дорожив російським першодрукарем і тому легко розстався з ним. Там Іванові Федорову вдається з великими труднощами облаштувати типографію і приступити до набору нової книги. Одначе випустити її в світ йому уже не довелося. Обтяжений турботами і багато численними боргами, Іван Федоров тяжко захворів. Останні дні життя першодрукаря були затьмарені нахабними посяганнями жадібних лихварів. Дізнавшись, що російський першодрукар при смерті, вони поспішили представити йому свої позови, його боргові зобов’язання. 5 грудня 1583 р. перестало битися благородне серце першодрукаря, талановитого майстра друкарської справи, видатного просвітителя. Поховали його на кладовищі Василіанського монастиря, де була його перша львівська типографія. На могилі його син Іван Друкаревич і помічник Гринь Іванович поклали кам’яну чотирьох кутню плиту двохметрової довжини. Рукою майстра різьби Гриня на плиті був вирізаний типографічний знак першодрукаря, а під знаком – надпис: «Друкарь книг пред тым невиданных». Кругом, по краях плити, інший надпис: «Иоан Федорович, который своим тщанием друкование занедбалое обновил, преставися в Львове року афпг декембр. S». [2]

ВИСНОВКИ

 

Таким чином, зерна книгодрукування, посіяні визначним українським першодрукарем Іваном Федоровим, попали на добрий грунт. Видання першодрукаря та його послідовників розповсюдилися по Україні, в Росії, в Білорусії, Болгарії, Сербії, Молдавії. Записи, зроблені в Англії та Німеччині, ілюструють значення кириличних першодруків як джерел інформації про писемність східних слов'ян.

Видавнича і друкарська діяльність Івана Федорова стала внеском  у демократизацію культури і пожвавлення  літературного життя українського народу.

Видання Івана Федорова засвідчують  посилення зв'язку літератури з суспільно-політичним рухом. Значною була роль цих видань у ідейній консолідації антикатолицького табору на Україні.

Небуденні досягнення Івана Федорова у видавничій справі і літературній творчості стали потрібними тому, що вся його діяльність відповідала  назрілим потребам суспільного розвитку. Саме завдяки цьому Іван Федоров , його співробітники і послідовники вписали яскраву сторінку в історію  України.

Заснування книгодрукування на Україні Іваном Федоровим було подією величезного історичного значення. Розвиток друкарства на Україні в найближче століття після нього був швидкий і неперервний в усьому: ідейному спрямуванні, могутньому світському струмені у виданнях, мистецтві оформлення книги. Наступні покоління пішли шляхом, указаним Іваном Федоровим.

Значна популярність острозького  видання у багатьох країнах світу  стала важливим чинником міжнародних  культурних взаємин. Високий авторитет  Острозької Біблії визнавали видавці ХVI - ХІХ ст., які не змогли протиставити їй більш досконалий текст. 1663 р. вийшло перше видання Біблії в Москві.

Таким чином, для багатьох поколінь острозька Біблія залишалась неперевершеним зразком досконалості філологічного опрацювання тексту і майстерності полігамічного виконання.

Отже, острозька Біблія стала одним  з найважливіших факторів нормалізації церковнослов'янської мови як засобу міжслов'янського єднання. Той факт, що таке видання було здійснене саме при Острозькій школі, свідчить про  її визначну роль у культурному житті  не лише України, але й усієї східної і південно-східної Європи. Участь Івана Федорова, який вніс у мовне оформлення острозьких видань певні риси, полегшила наступне поширення розроблених на Україні мовних норм також і на Росію. Популярності за межами України варіанта церковнослов'янської мови, усталеного острозькою Біблією, сприяла і орієнтація острозьких вчених на граматику грецької мови, яка для них "виконувала роль моделі-еталона".

Поява друкованої книжки мала величезний вплив на пожвавлення культури, сприяла активізації культурного життя. Саме цим зумовлено загальнокультурне значення діяльності першодрукарів і видавців.

У наші дні , коли друковане слово  відіграє величезну роль в житті  людей, з особливою вдячністю  згадуємо імена творців стародруків, першопрохідників друкарської справи. Основоположники друкарства східних  слов'ян Швайпольт Фіоль, Франциск Скорина, Іван Федоров, Петро Мстиславець  поправу займають почесні місця  у плеяді європейських першодрукарів.

Для розвитку української культури виняткове значення мала видавнича  діяльність Івана Федорова - засновника друкарства на Україні.

Іван Федоров став високою історичною постаттю в українській історії та залишив велику літературну спадщину майбутнім поколінням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 

1. Баренбаум И.Е. История книги: учеб. пос. – 2-е изд., пер. – М.: Книга, 1984. – С. 26 -32.
2. Березов П. Первопечатник Иван Федоров / П. Березов // Шк. б-ка. – 2003. – № 10. – С. 155 – 161.
3. Запаско Я. Мистецька спадщина Івана Федорова. — Львів: Вища школа, 1974. — С.35-40.
4. Зубач В. Загадка слов’янського друкарства. Першодрукарем був не Іван Федоров, а ... грушівські ченці // Дзеркало тижня. – 2001. - №27.
5. Ісаєвич Я.Д. Літературна спадщина Івана Федорова. — К.: Вища школа, 1989. — С.129 – 140.
6. Ісаєвич Я.Д. Літературна спадщина Івана Федорова. - Львів, Вища школа, 1989р. - 191с.
7. Ісаєвич Я.Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. - Львів, Вища школа, 1989р. – 153 с.
8. История книги / под. ред. А.А. Говорова, Т.Г. Куприяновой. – М.: Светотон, 2001. – С. 120-128.
9. Ковальчук Г. Острозькій Біблії – 420 / Г. Ковальчук, Бондар Н., Р. Кисельов // Бібл. вісник. – 2001. - № 6. – С. 48 – 51.
10. Колосова В.П. К биографии Ивана Федорова (неизвестный документ) // Книга : Иссследования и материалы. – М., 1991. – Сб. 62. – С. 159 – 164.
11. Мацюк О. Чи було книгодрукування на Україні до Івана Федорова? // Архіви України. - 1968. - № 2. - С. 3-14.
12. Мацюк О. Ще про початки книгодрукування на Україні // Архіви України. - 1971. - №1. - С.26-32.
13. Мельников О. Чи було книгодрукування в Україні до Івана Федорова: огляд публікацій останніх років // Вісн. Кн. палати. - 2006. - № 4. - С. 10 -13.
14. Немировський Е.Л. Жизнь и деятельность первопечатника Ивана Федорова в свете новейших иследований: (к 400-летию со дня кончины) // Книга: Исследования и материалы. – М., 1983. – Сб. 47. – С. 73 – 102.
15. Немировський Е. Л. Иван Федоров (около 1510-1583) / отв. ред. А.А. Чеканов. – М. : Наука, 1985. – С. 117 – 189.
16. Немировский Е.Л. Начало книгопечатания на Украине: Иван Федоров. — М.: Книга, 1974. — С.134-149.
17. Низовый Н. Иван Федоров (Федорович):Кому принадлежит его печатное наследие? // День. - 2010. - № 172-173.
18. Низовий М. Чи було книгодрукування в Україні до Івана Федорова? (Хто ставить це питання і як на нього відповідають) // Вісн. Кн. палати. - 2006. - № 9. - С. 32-37.
19. Орос О., Никифорук Б. Витоки українського книгодрукування // Друкарство. - 2003. - №1. - С. 78-80.
20. Першодрукар Іван Федоров та його послідовники на Україні (XVI — перша половина XVIII ст.): з6. док. — К., 1975. — С. 80—82.
21. Савка М. До історії книгодрукування на Україні // Архіви України. - 1972. - № 2. - С. 26-34.
22. Самин Д. К. Самые знаменитые эмигранты России. - М.: Вече, 2000. - С. 14.
23. Тимошик М. Стародавня рукописна книга в світі: попередники, ранні осередки, роль у суспільному поступі // Вісн. Кн. палати. - 2002. - № 4. - С 22-27.