Україна в Першій світовій війні

3. Грушевський  М. Спомини / Пул. С. Білоконя. - Київ, 1989. - Ч. 2.

4. Рент О. Світова  війна і загострення суспільної  кризи в Україні // Матеріали  Міжнар. наук. конф. «Перша світова війна і слов'янські народи» 14 - 15 травня 1998 року. - К., 1998. 

     5. С.П. Пивовар, Я.Серіщев, С.Стельмах "Всесвітня історія ХХ ст." 1995 р.

     6. І.Коляда, Т.Ладиченко "Всесвітня історія вік ХХ" 1995 р.

      7.В.Ф. Салабай,  Я.А.  Титаренко,  Л.О.  Панчук,  М.П.  Чуб,  О.Ф.  Яхно

     8. "Політична історія ХХ ст."

     9. В.Король "Історія України"

     10. О.Субтельний "Україна. Історія" 
 
 

Загарбницькі  плани щодо українських земель.

Перша світова  війна, на порозі якої стояв світ, носила загарбницький характер з боку обох ворожуючих блоків. Українські землі були об"єктом їх експансії. На них претендували Росія, Австро-Угорщина, Німеччина, Румунія. 
Росія, яка на міжнародній арені виставляла себе захисником слов"янських народів, прагнула завершити справу російських царів, об"єднати всі землі Київської Русі під своєю зверхністю. В ході війни вона намагалася оволодіти Буковиною, чорноморськими протоками Босфором і Дарданеллами, Закарпаттям. Росія також прагнула приєднати Галичину. 
Загарбання цих земель переслідувало мету придушити гніздо "мазепинства", яке поширювало свій вплив на Наддніпрянську Україну. Всі плани російського генерального штабу вістрям наступу російської армії спрямовували в Галичину. 
Австро-Угорщина зазіхала на Волинь і Поділля. Напередодні війни австрійський імператор обіцяв українським політичним діячам, що на українських землях Австро-Угорщини і відторгнутих від Росії буде створено окрему адміністративну одиницю з широкими автономними правами під зверхністю Австро-Угорщини. 
Широкі плани щодо України розроблялись у Німеччині, як з боку військових, так і з боку промисловців і політиків. Так, один з найвпливовіших німецьких промисловців Август Тіссен заявляв: "Росія повинна віддати нам прибалтійські провінції..,частину Польщі і Донецький басейн з Одесою, Кримом і Приазов"ям..." 
У 1897р. німецький публіцист Пауль Рорбах писав: "Хто володіє Києвом, той має ключ від Росії". Особливо привабливою Україна з її сировинними і продовольчими запасами стала для Німеччини на завершальному етапі війни, коли власні ресурси були фактично вичерпані. Відразу після початку першої світової війни українські землі стали театром бойових дій між російською армією та військами австро-німецького блоку або прифронтовою зоною. На цій території діяв російський Південно-Західний фронт. На завойованій території російська влада встановила режим, який за словами голови російської адмінистрації Галичини генерал-губернатора графа Олексія Бобринського, мав запровадити "русские начала" у житті населення краю. 
Так, у Галичині запроваджувались російська мова і російське законодавство. Закривалися українські школи, інші навчальні заклади, культурні організації. 
Почалось повернення греко-католиків у православ"я. Майже всіх представників української еліти, що залишилась у краї, а також верхівку греко-католицької церкви на чолі з митрополитом А.Шептицьким, вивезено вглиб Росії. Відбулись єврейські погроми. Російська окупація тривала до весни 1915 р. 

Наслідки Першої світової війни

Негативні 
 
· Розорення західноукраїнських земель (зруйновано 40 % житлових і господарських будівель, близько 2 тис. підприємств, скорочено на третину видобуток нафти). 
 
· Значні людські втрати (понад 500 тис. загиблих). 
 
· Падіння виробництва, кризовий стан економіки (на початок 1917 р. у Наддніпрянщині скоротився видобуток залізної руди на 46 %, марганцевої — на 29 %, виплавка чавуну — на 32 %, сталі — на 33 % порівняно з 1913 p.; зростання залежності промисловості від іноземного капіталу. 
 
· Диспропорція у розвитку промисловості (швидке зростання галузей воєнного виробництва, занепад цивільного виробництва). 
 
· Скорочення посівних площ (на 1,88 млн десятин), зменшення збору зернових на 200 млн пудів, скорочення виробництва цукру (із 85 млн пудів у 1913 до 50 млн пудів у 1917 p.); загострення продовольчої проблеми в містах, поява черг. 
 
· Скорочення працездатного населення на селі (у 1917 р. залишилось 38,7 % працездатного чоловічого населення). 
 
· Загострення соціальних проблем, перебої в роботі транспорту. 
 
· Посилення страйкової боротьби робітників (загальна кількість страйкуючих склала у 1914 р.— 30 тис. осіб, 1915 р.— 50 тис. осіб, 1916 p.— 200 тис. осіб) і виступів селян (протягом 1914—1916 pp.— 160 виступів). 
 
Позитивні 
 
· Зростання національної свідомості населення. 
 
· Створення українських збройних формувань, набуття воєнного досвіду. 
 
· Підняття «українського питання» на міжнародний рівень. 
 
 
 

 
 

      Наслідки війни для України   та  українців,  змушених  з   обох  воюючих

сторін, були негайними,  безпосередніми  й  тяжкими.  Протягом  усієї  війни

Галичина  слугувала  ареною  найбільших  і  найкровопролитніших  побоїщ   на

Східному фронті. Її населення зазнавало страшних збитків  від  руйнувань  та

спустошень,  спричинених   воєнними   діями,   а   також   брутальністю   як

російського, так і австрійського командування.

      Але поряд  із  фізичними   втратами  війна  ще  більше  погіршила  долю

українців, котрі  не мали власної  держави,  що  захищала  б  їхні  конкретні

інтереси.

       Війна  негативно  вплинула  на  стан   промисловості   і   сільського

господарства  України. Вже в  перші  місяці  війни  було  закрито  майже  400

промислових підприємств, а в 1915-1917 роках - понад  1400.  На  десятках  і

сотнях заводів  і фабрик обсяг промислового виробництва  скоротився  на  30-5-

і  навіть  75  %.   Розвалювався   транспорт,   що   викликало   загострення

продовольчої  кризи. Зросли ціни.

      У сільскому господарстві не  вистачало робітників,  реманенту,  робочої

худоби. Посівна  площа у 1916 р. скоротилась на  1  млн.  900  тис.  Десятин,

валовий збір зерна  у порівнянні з 1913 р. впав на 200 млн. пудів. 
 

            Підсумки першої світової війни. 
 

      Перша  світова  війна   стала  для  Європи  першим  жахливим   досвідом

сучасного ведення  воєнних дій. Вона тривала з серпня 1914 року по  листопад

1918 рік і була  однією з найкровопролитніших   в  історії  людства  -  в  ній

загинуло  понад  10  млн.  осіб  і  20  млн.  було  поранено.  Жертви  серед

цивільного населення  були майже такими ж. Війна набрала  не лише масового,  а

й тотального характеру.  Щоб  підтримати  величезні  армії,  що  воювали  на

фронті, цілі суспільства  з їхніми економіками впрягалися у колісницю  війни.

Зростаючі втрати призводили до страшного  напруження  сил  на  фронтах  і  в

тилу, оголювали  й поглиблювали  фатальні  політичні  й  соціально-економічні

вади старих імперських порядків Європи.

      У воєнних діях взяло участь 38 держав з населенням понад  1 млрд. осіб.

Основні воюючі  сторони:  на  боці  Німеччини  й  Австро-Угорщини  виступила

Болгарія, створивши  Четверний союз; до  країн  Антанти  приєднались  Італія,

Португалія, Румунія, Сербія, США, Греція, Японія; війну  Німеччині  оголосив

Китай і 14 держав Латинської Америки.

Війна так чи інакше вплинула на положення всіх країн світу, в тому числі й

на нейтральні. Таким чином весь світ приймав участь у війні.

У війну були залучені колонії європейських держав. Під час війни колонії

набули великого значення  як постачальники сировини та продовольства. Крім

того, сотні тисяч  місцевих мешканців цих колоній  було вивезено до Європи

для робіт у  тилу і були використані як солдати  на самих важких ділянках

фронтів, часто  для прикриття європейських військ.

Для робіт у  тилу  Франція використала 200 тис. осіб, вивезених з її

колоній. Англія з однієї Індії вивезла з такою  ж метою більше 400 тис.

осіб. Англія получила зі своїх заокеанських володінь майже 1 млн. солдат,

Франція -  біля 300 тис.

      У ході війни була повалена  монархія і відбувся більшовицький  жовтневий

переворот  у  Росії.  Військова  й  економічна  могутність Німеччини   була

підірвана, і  вона на довгий час опинилася в  міжнародній ізоляції.  Наслідком

поразки  Австро-Угорщини  став  розпад  однієї  з  найбільших   европейських

імперій і утворення  на її уламках нових національних держав.

Після війни  сформувалася нова система міжнародних відносин, відбувся

перерозподіл  світу. 
 
 

 
Українські землі в стратегічних планах ворогуючих держав набули важливого  значення. Напередодні Першої світової війни вони знаходились у складі Австро-Угорської і Російської імперій. 

Воєнні дії на території України в 1914 р.  

 

 

Мирне населення  Галичини і Буковини не чинило опору російським військам і часто зустрічало їх хлібом-сіллю Настрій людей почав змінюватися, коли на цих землях було створено Галицько-Буковинське губернаторство на чолі з графом Бобринським і генералом Треповим. Почалися репресії: арешти, закриття громадських організацій, переслідування українофілів. Вводилися обмеження на викорис тання української мови. Було заарештовано і вивезено до Суздаля митрополита греко-католицької церкви Андрія Шептицького. Цю політику царату щодо українців відомий російський громадсько-політичний діяч, де путат Державної думи П.МІлюков назвав "європейським скандалом".

Австро-Угорщина проводила ще більш жорстоку політику на українських землях. Чинилися розправи без суду та слідства, тільки за підозрою в державній зраді, співчутті до Росії.

Воєнні дії на території України в 1915-1917 pp .

В роки Першої світової війни українська інтелігенція очолювала  різні громадські товариства і комі тети допомоги постраждалим від війни. На територіях України, що знаходились під владою Росії, діяли "Союз міст" (Міський союз), "Земський союз", "Товариство допомоги населенню Півдня Росії, що постраждало від воєнних дій. 

План.

Передумови Першої світової війни:

а) політичні;

б) соціально-економічні.

2. Участь України  в Першій світовій війні:

а) загарбницькі плани держав щодо українських земель;

б) ставлення  українських політиків до війни;

в) воєнні дії  на території України;

г) українці в  Першій світовій війні;

д)війна, як каталізатор  соціальних і політичних проблем.

3. Наслідки Першої світової війни для України: