Автор: Пользователь скрыл имя, 12 Марта 2012 в 17:24, контрольная работа
Рубіж ХІХ і ХХ ст. характерний в Україні завершенням промислового перевороту і переходом до індустріалізації, суть якої полягала в розбудові крупної машинної індустрії ,якісній зміні структури господарства . Промисловість повинна була переважати над сільським господарством , а важка промисловість переважати над легкою промисловістю .Ці широкомасштабні кардинальні зміни відбувалися в надзвичайно складних умовах ,адже Російська імперія ,як і більшість країн світу , у 1900-1903 рр. переживала економічну кризу.1904-1908 рр. позначені розладом соціально-економічної системи , і лише в 1909-1913 рр. почалося промислове піднесення.
ВСТУП
1.Соціально-економічний та політичний розвиток України напередодні
Першої світової війни:
а ) утворення та діяльність українських політичних партій
на початку XХ ст. ; б) соціально-економічний розвиток України на початку ХХ ст. Столипінські реформи ; в) Україна напередодні і в роки Першої російської революції (1905-1907 рр.).
2.Українські землі в період Першої світової війни.
3.Західноукраїнські землі на початку ХХ ст.
ЛІТЕРАТУРА
Війна принесла українським землям руйнацію господарства , гальмування поступального розвитку , деформацію структури виробництва , посилення залежності від іноземного капіталу . У Галичіні за воєнні роки було зруйновано понад 40% господарських та житлових будинків, понад 1,5 тис. промислових споруд. Навіть стратегічно важлива нафтова промисловість зменшила виробництво на 1/3 .На Буковині у цей час поголів′я коней та свиней зменшилося на 60% ,овець на 47%. В Наддніпрянській Україні ,становище було не на багато краще. Якщо 1913 р. функціонувало 3381 підприємство , то 1915 р. лише 2849.
Посилилась глибока економічна криза, падав життєвий рівень населення , насамперед робітників і селян. Країна опинилася напередодні тотальної катастрофи.
Західноукраїнські землі на початку ХХ ст.
На початку ХХ ст. провідне становище у промисловості Галичини , Буковини , Закарпаття посідали великі промислові об′єднання . у Галичині на 1903 р. налічувалось 24 акціонерні об′єднання , а в 1912 р. їх уже було 30. На Закарпатті діяло дев′ять промислових акціонерних товариств .Динамізувався процес концентрації виробництва : з 1902 по 1910 рр. кількість робітників Галичини збільшилась на тритину , а число підприємств зменшилося майже вдвічі . Нові явища спостерігалися у сфері фінансів і кредиту ,банківській справі. Розгортався кооперативний рух. Важливу роль у розвитку економіки краю відігравав не тільки український капітал а й іноземний – австрійський , румунський , молдавський.
Сільське господарство західноукраїнських земель було малоефективним ,розвивалося на екстенсивній основі і працювало в режимі самозабезпечення , а не розширеного товарного виробництва.
Колоніальний характер господарювання офіційних австро-угорських властей ,нестерпима сваволя та грабунок іноземних капіталістів призвели до варварського ,нераціонального використання природно-ресурсного потенціалу краю.
Намагаючись втримати промисловий розвиток західноукраїнських земель у межах колоніальної провінції , айстро-угорська влада не тільки не заохочувала , а й гальмувала впровадження технічних новацій у промисловості цього регіону.
Більшість політичних партій Західної України вважали за необхідність політичну самостійність країни , але між тим по-різному вбачали шляхи досягнення кінцевої мети : РУРП і УНДП були переконані , що до державної незалежності слід йти через виборювання національно-теріторіальної автономії, а УСДП першочерговим завданням вважала змагання за культурно-національну автономію .
Загострення соціально-економічної та політичної ситуації на цих землях виявлялося також у зростанні страйкового руху. Найбільших масштабів сягнув страйк 1902 р. у Галичині , у якому взяли участь до 200 тис. сільських робітників і який був підтриманий всіма партіями краю.
Важливою складовою суспільно-політичного руху на західноукраїнських землях початку ХХ ст. була діяльність спортивно-молодіжних організацій. Львівська організація «Сокіл» стала провідною у Східній Галичині і функціонувала аж до 1939 р. Не менш популярним було товариство «Січ» засноване К. Трильовським , юристом за фахом.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бойко О. Історія України: Посібник. – К.,2002.
2. Гайдуков Л. Ф., Крушинський В. Ю. Історія України: Навчальний посібник. – К.,1999.
3. Король В. Ю. Історія України : Навчальний посібник. – К.,1999.
4. Субтельний О. Україна:Історія. – К.,1992.
1