Історія стародавньої Греції та Риму

21. Цуканова  МА. Ареопаг до Солона // Вестник Ленинград, ун-та, 1972. - 1  

      8.- Вып. 2. - С. 59-65.

22. Яйленко В.П.  Греческая колонизация VII—III вв. до н.э. - М.: Наука, 

      1982. - 312с. 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Вивчення генезису держави в Афінах дає змогу  простежити процес виникнення найбільш розвинутої форми рабовласницького міста-держави (поліса) - демократичної республіки.

При підготовці до занять студент зобов'язаний розглянути розділи V і IX роботи Ф.Енгельса «Походження  сім'ї, приватної власності і держави», в яких аналізується процес виникнення держави у афінян, після цього необхідно перейти до вивчення джерел, враховуючи політичні погляди античних істориків (Плутарха, Аристотеля, Фукідіда та ін.). Вивчаючи суспільний лад Аттики, слід звернути увагу на масове розорення аттичного селянства, яке потрапило у торгову кабалу до землевласників-евпатридів (Аристотель. Афінська політія, II, 21), в руках яких у VII-VI ст. до н.е. знаходились політика і влада. Потрібно простежити процес поступового обмеження царської влади і заміни її виборними посадами - архонтами. Колегія архонтів і ареопаг стають основними знаряддями політичного панування аристократії (Аристотель. Афінська політія, II, 3-6).

Важливо правильно  з'ясувати причини крайнього загострення  соціальних протиріч в останній чверті VI ст. до н. е. Змову Кілона слід розглядати як невдалу спробу встановити тиранію.

Кодифікація законів, проведена архонтом Драконтом, зміцнила приватну власність і завдала нового удару родовим порядкам (Аристотель. Афінська політія, II, 12-13; Плутарх. Порівняльні життєписи, Солон, 17; Хрестоматія з історії Стародавньої Греції, с. 141-142).

Аналізуючи  письмові джерела, потрібно простежити 3 етапи боротьби за встановлення демократії в Афінах: реформи Солона, тиранію Пісистрата та реформи Клісфена.

У першу чергу  необхідно встановити, в інтересах  яких соціальних груп населення проводив реформи Солон (Аристотель. Афінська політія, IV, 11-12; Плутарх. Солон, 16), засвоїти їх мету (Плутарх. Солон, 13) зрозуміти зміст (Аристотель. Афінська політія, IV, 5-10; Плутарх. Солон, 13-24) і послідовність, з'ясувати значення реформ.

Політика Пісистрата була спрямована проти евпатридів (Геродот. Історія, І, 59; Аристотель. Афінська політія, VI, 14). Потрібно звернути увагу на заходи Пісистрата в інтересах селянства та заможних торгово-ремісничих кіл (Аристотель. Афінська політія, VI, 16 (1-10); Хрестоматія з історії Стародавньої Греції, с. 165-166). Зламавши панування родової знаті, він розчистив шлях для перемоги демократії в Афінах.

Велике історичне значення мали реформи Клісфена, які поклали початок зміцненню демократії в Афінах (Аристотель. Афінська політія, VIII, 20-22; Політика, III, 2, 10; VI, 2, 9-11, 6-27; Геродот. Історія, V, 66-73). При цьому необхідно наголосити на тому, що Клісфен не проводив економічних реформ, основним його нововведенням була адміністративно-територіальна реформа. По суті, реформи Клісфена ліквідували залишки родового ладу в Аттиці.

Наприкінці потрібно дати узагальнюючу характеристику Афінської  держави кінця VІ ст. до н.е. та з’ясувати суть рабовласницької республіки.

 

Семінарське заняття 3.

ТЕМА: АФІНСЬКА ДЕМОКРАТІЯ В ПЕРІОД ЇЇ РОЗКВІТУ

1. Політична боротьба в Афінах у першій половині V ст. до н. е.
2. Державний лад Афін у середині V ст. до н. е.
3. Афінська держава в період правління Перикла.
4. Експлуатація Афінами союзників.
5. Оцінка афінської демократії античними авторами.

РЕФЕРАТИ

1. Ефебія - шлях афінського громадянина.
2. Афінський театр - школа громадянства й арена суспільно-політичної 

    боротьби.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Аристотель. Политика. Афинская полития / Пер. CA. Жебелева, СИ. Радцига. -М.: Наука, 1997. - 228с.
2. Аристотель. Політика / Передм. і перекл. М. Кислюка. - К., 2000. - 198с.
3. Арский Ф.И. Перикл. - М.: Молодая гвардия, 1971. - 220с.
4. Балух В.О., Макар Ю.І. Історія Стародавньої Греції. - Чернівці: Золоті литаври, 2001. - С 141-156.
5. Балух В.О. Історія античної цивілізації: У 3-х т. - Т.1. Стародавня Греція. - Чернівці: Наші книги, 2007. - С 193-212.
6. Годер Г.И. Изучение афинской рабовладельческой демократии // Преподавание истории в школе. - 1970. - № 5. - С. 74-87.
7. Гроссман Ю.М., Лісовий I.A. Історія стародавнього світу. Практикум. - Львів: Вища школа, 1985. - С 145-162.
8. Знаменитые греки / по Плутарху. - М.: Просвещение, 1968. - С. 79-100.
9. Кондратюк M.B. Архэ и афинская демократия //Античная Греция: В 2-х т. - М.: Наука, 1983. - Т.1. Становление и развитие полиса. - С. 327-365.
10. Корзун М.С. Социально-политическая борьба в Афинах 444-425 гг. до н.э. - Минск: Изд-во Белорус, ун-та, 1975. - 160 с.
11. Лурье С.Я. Эксплуатация афинских союзников // ВДИ. - 1947. - № 2. - С. 13-27.
12. Хрестоматия по истории древней Греции / Под ред. Каллистова Д.П. - М.: Мысль, 1964. - С. 210-238.
13. Хрестоматия по истории древнего мира / Под ред. Боруховича В.Г. - Саратов: Изд-во Саратов, ун-та, 1973. - С. 156-176.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Античная Греция / Под ред. Голубцовой Е.С.: В 2-х т. - М.: Наука, 1983. - Т.І. -С. 247-326.
2. Андреев В.Н. Афинская рабовладельческая демократия в западной историографии // ВДИ. - 1960. - № 4. - С. 131-146.
3. Бергер А.К. Политическая мысль древнегреческой демократии. - М.: Наука, 1966. - 359с.
4. Блаватский В.Д. Культура Афин времен Фидия // ВДИ. - 1971. - № 2. - С. 101-106.
5. Брунов Н.И. Памятники Афинского акрополя: Парфенон и Ерехтейон. - М.: Искусство, 1973. - 174 с.
6. Жураковский Г.Е. Очерки по истории античной педагогики. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1963. - С. 32-118.
7. Каллистов Д.П. Античный театр. - Л.: Искусство, 1970. - 176с.
8. Колобова K.M. Древний город Афины и его памятники. - Л.: Изд-во Лениград. ун-та, 1961. - 373 с.
9. Колпинский Ю.Д. Великое наследие античной Эллады и его значение для современности. - М.: Изобразит, иск-во, 1977. - 159с.
10. Корзун М.С. Социальная база оппозиции Периклу // Вопросы истории древнего мира и средних веков. - Минск: Изд-во Белорус, ун-та, 1970. - С. 78-88.
11. Корзун М.С. К вопросу о характере власти Перикла // Вестник Белорус, ун-та. Сер. история, философия. - 1973. - №3. - С. 3-25.
12. Никольская P.A. Государственное устройство афинской демократии // Учен, записки Белорус, ун-та. - 1966. - Вып. 30. - С. 3-25.
13. Паршиков А.Е. Аристотель (Афинская полития) и организация Первого Афинского морского союза // ВДИ. - 1971. - С. 76-88.
14. Паршиков А.Е. О статусе афинских колоний в V в. до н.э. // ВДИ. - 1969. - № 2. -С. 3-19.
15. Паршиков А.Е. Организация суда в Афинской державе // ВДИ. - 1974. - № 2. -С. 57-68.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Цю тему необхідно  розглядати у зв’язку з попереднім заняттям, присвяченим виникненню Афінської  демократії та розквіту господарства в Греції у першій половині V до н.е.

Основним джерелом з історії Афінської держави періоду її розквіту є «Афінська політія» Аристотеля. Слід враховувати, що її автор був прибічником поміркованої республіки, «політії» за його термінологією, і в творі досить чітко простежуються антидемократичні тенденції.

Аналізуючи  джерела та рекомендовану літературу, потрібно охарактеризувати політичну боротьбу в Афінах у період греко-перських війн, з'ясувати причини та передумови, які сприяли зростанню політичної активності демократичних сил та їхній перевазі над аристократами у V ст. до н. е., особливо виділивши при цьому діяльність Ефіальта (Аристотель. Афінська політія, IX, 25; X, 26-28).

Використовуючи  документальний матеріал, необхідно  проаналізувати державний лад Афін, її конституцію, яка була складена у середині V ст. до н.е. (Аристотель. Афінська політія, II, 42-62), внутрішню та зовнішню політику Афін при Периклі (Аристотель. Афінська політія, IX, 24; Плутарх. Перикл, 10-12); зрозуміти причини посилення опозиції Периклу з боку радикальної демократії, яка зміцніла у результаті дальшого зростання торгівлі, ремесла, сільського господарства, заснованого на рабстві.

У питанні про  ставлення Афін до союзників насамперед слід виділити економічні та політичні обмеження у правах, які афіняни їм нав'язували, а також причини утворення Першого Афінського морського союзу (Аристотель. Афінська політія, IX, 24; Фукідід. Історія, І, 97-99; Плутарх. Аристид, 24: Постанова про Халкідіку; Афінський грошовий закон V ст. до н.е.). Експлуатація союзників сприяла зміцненню внутрішнього та зовнішнього становища Афін, але водночас викликала зростаюче незадоволення серед населення союзних полісів.

Наприкінці  заняття необхідно порівняти  оцінки афінської демократії античними авторами. Основну увагу варто звернути на позиції Аристотеля (Афінська політія, X, 26), Перикла у викладі Фукідіда (Історія, II, 36-41) та невідомого автора «Афінської політії» (І, 1-16; III, 1,10) і на основі порівняння встановити розбіжність у поглядах античних істориків.

Студентам слід правильно розібратись у суті афінської демократії як демократії рабовласницької, чітко визначити, в чому її обмеженість. Разом із тим, підкреслюючи обмежений характер афінської демократії, потрібно пам'ятати, що це була передова форма політичного ладу на той час.

 

Семінарське заняття 4.

ТЕМА: ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ГРЕЦІЇ В V ст. до н.е.

1. Джерела рабства.
2. Застосування рабської праці в господарстві та становище рабів.
3. Аграрні відносини та ремісниче виробництво. Становище селян і вільних ремісників.
4. Грецька торгівля та лихварство.
5. Особливості розвитку економіки Греції.

 

РЕФЕРАТИ

1. Розробка Лаврійських копалень та її значення для розвитку афінської економіки.

2. Грошовий обіг Аттики в V ст. до н. е.

 

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Андреев В.Н. Аттическое общественное землевладение V—III вв. до н.э. // ВДИ. -1967. - № 2. - С. 66-76; 1972. - № 4. - С. 7-18.
2. Античная Греция / Под ред. Голубцовой Г.С. - М.: Наука, 1983. - Т. I. - С. 247-326.

3.  Балух В.О., Макар Ю.І. Історія Стародавньої  Греції. - Чернівці: Золоті литаври, 2001. - С. 157-176.

4. Балух В.О.  Історія античної цивілізації: У 3-х т. - Т.1. Стародавня Греція. - Чернівці: Наші книги, 2007. - С. 213-231.

5. Валлон А.  История рабства в античном  мире. - М.: Госполитиздат, 1958. - С. 53-156.

6. Гроссман Ю.М., Лісовий I.A. Історія стародавнього  світу. Практикум. - Львів: Вища шк., 1985. - С. 145-154.

7. Знаменитые  греки /по Плутарху. - М.: Просвещение, 1966. - С. 79-100. Практикум по истории  древнего мира. / Сост. H.A. Просина,  И.С. Свенцицкая. - М.: Просвещение, 1972. - С. 137-146.

8. Хрестоматия  по истории Древней Греции / Под ред. Каллистова Д.П. - М.: Мысль, 1964. - С. 310-340.

 

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Андреев В.Н. Аграрные отношения в Аттике V-IV вв. до н. э. //Античная Греция: В 2-х т. - М.: Наука, 1983. - Т. 1. Становление и развитие полиса. - С. 247-326.
2. Андреев В.Н. Лаврийские серебряные рудники как источник частного обогащения в V-IV вв. до н. э. // Герценовские чтения. Научн. докл. Ист. науки. - Л.: Изд-во Ленинград, ун-та, 1977. - С. 103-107.
3. Андреев В.Н.Структура частного богатства в Афинах V-IV вв. до н.э. // ВДИ. -1981. - № 3. - С. 21-48.
4. Глускина Л.М. Афинские метеки в борьбе за восстановление демократии в конце V в. до н.э. // ВДИ. - 1958. - № 2. - С. 70-89.
5. Грей С.Э. Что такое род и искусство управления «людьми» // ВДИ. - 1970. - № 1. - С. 49-66.
6. Дильс Г. Античная техника. - М.-Л: Изд-во иностран. лит., 1934. - 214 с.
7. Доватур А.И. Рабство в Аттике в VI-V вв. до н.э. - Л.: Наука, 1990. - 135с.
8. Ельницкий Л.А. Рабы в древних Афинах // ВДИ. - 1970. - № 2. - С. 186-187.
9. Ельницкий Л.А. О роли рабов и отпущенников в некоторых формах управления государством в Греции V-IV вв. до н.э. // ВДИ. - 1972. - № 4. - С. 100-107.
10. Казакевич ЭЛ. О рабах в Афинах // ВДИ. - 1961. - № 3. - С. 3-21.
11. Казаманова Л.И. Введение в античную нумизматику. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. - 302 с.
12. Клячко И.Б. Стелы гермокопидов как исторический источник сведений о рабах V в. до н.э. // ВДИ. - 1966. - № 3. - С. 114-127.
13. Колобова K.M., Озерецкая ЕЛ. Как жили древние греки. - Л.: Учпедгиз, 1959. -С. 98-110.
14. Ленцман Я.А. О древнегреческих терминах, обозначающих рабов // ВДИ. -1961.-№2. -С. 47-69.
15. Ленцман Я.А. О возникновении товарного производства в древней Греции // ВДИ. - 1953. - №3. - С. 46-64.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При підготовці до практичного заняття особливу увагу слід звернути на джерела, що характеризують розвиток грецької економіки в V ст. до н. е. Вони представлені наративними (уривки з промов ораторів, схолії, праці істориків, літературні твори), епіграфічними (надписи на камені, кераміці, металі), археологічними та нумізматичними джерелами.