Історія формування європейського інформаційного простору

Рада Європи активно займається проблемами правового регулювання  європейського інформаційного поля, про що свідчать міжнародні угоди з питань телерадіомовлення, які мають на меті сприяти розширенню європейського аудіовізуального простору, охороняти права інтелектуальної власності, забезпечити доступ до універсальних інформаційних послуг (Європейська угода про обмін програмами телефільмів, 1958 p.; Європейська угода про захист телемовлення, 1960 р. (з Протоколом 1965 р. та Додатковими Протоколами 1974 p., 1983 p.); Європейська угода про захист телерадіомовлення, що ведеться зі станцій поза національними територіями, 1965 p.; Європейська конвенція про інформацію щодо зарубіжного законодавства, 1968 p.; Європейська конвенція про авторське право та суміжні права в галузі транскордонного супутникового мовлення, 1980 p.; Європейська конвенція з транскордонного телебачення, 1989 р. та ін.).

Європейський суд із прав людини, створений згідно з протоколом № 11 до Європейської Конвенції про  права людини, функціонує на постійній  основі, його юрисдикція поширюється  на всі питання, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. - Рішення Європейського суду за статтею 10 Європейської Конвенції про права людини на вільне вираження поглядів та обмін інформацією як традиційними засобами, так і за допомогою нових технологій, стосуються свободи вираження поглядів у друкованих ЗМК (рішення у справі газет «Обсервер» і «Гардіан» (The Observer and Guardian Newspapers Ltd) від 26 листопада 1991 p.; свободи вираження поглядів у сфері телерадіомовления (суд у березні 1990 року у справі «Гроппера Радіо АГ» та інших проти Швейцарії ухвалив своє перше рішення стосовно електронних засобів масової інформації; свободи вираження поглядів у мережі кабельного телебачення (справа «Телесистем Тіроль Кабель-телевізьон» була вилучена з реєстру справ Суду в результаті дружнього врегулювання між урядом і заявником; свободи доступу до телетрансляціп (рішення у справі «Аутронік АГ» (Autronic AG) від 22 травня 1990 р. про відмову держави-транслятора надати дозвіл приймати незакодовані телевізійні програми; доступу до електронних ЗМК; доступу до урядової інформації (рішення у справі Леандера (Leander) від 26 березня 1987 р. (відмова заявникові в доступі до секретної інформації, що мала відношення до заявника); свободи вираження політичних поглядів (рішення у справі Лінгенса від 8 липня 1986 р., (на заявника, згідно зі статтею III Кримінального кодексу Австрії, було накладено штраф за дифамацію у пресі австрійського політичного діяча); висловлювання комерційного змісту (у справі «Маркт Інтерн Ферлаг ГмбХ» та Клауса Бєєрмана» проти Федеративної Республіки Німеччини; захисту суспільних інтересів (рішення у справі Хендісайда (Handyside) від 7 грудня 1976 p.; підтримання авторитету та безсторонності правосуддя (рішення у справі Де Хаса та Гейсельса від 24 лютого 1997 p.); захисту персональної інформації, а також поваги до приватного та сімейного життя. У більшості випадків судові рішення підтверджували порушення Європейської Конвенції з прав людини і зобов'язували країни-члени РЄ вжити заходів для врегулювання конфліктних ситуацій². Діяльність РЄ у галузі прав людини, демократії та засобів масової комунікації зосереджена в її директоратах, комітетах та робочих групах, які виносять на обговорення актуальні проблеми міжнародних інформаційних відносин, пропозиції щодо прийняття законодавчих актів про вплив нових технологій на права людини, демократичні цінності і суспільну свідомість, розробляють конкретні проекти міжурядового співробітництва щодо побудови інформаційного суспільства.

Ідеологія глобального інформаційного суспільства, що є визначальною складовою  еволюційного розвитку цивілізації, передбачає стабільний політичний розвиток і економічне зростання країн світу, створює необхідні умови для діяльності особистості на основі нових технологій. Необхідність переходу до інформаційного суспільства (характерними ознаками якого є: формування глобального інформаційного середовища, міжнародне співробітництво в процесах інформаційної та економічної інтеграції регіонів, становлення інформаційної економіки, створення і розвиток ринку інформації і знань як чинників виробництва в доповнення до ринку природних ресурсів, праці і капіталів, перехід інформаційних ресурсів у реальні ресурси соціальноекономічного розвитку, фактичне задоволення потреб суспільства в інформаційних продуктах і послугах, створення ефективної системи прав людини і соціальних інститутів та забезпечення вільного доступу, поширення і використання інформації як умови демократичних перетворень, розвиток інформаційних обмінів (на міжнародному, регіональному і національному рівнях) визначає діяльність країн Центральної і Східної Європи, впливає на міжнародні відносини в регіоні, політичні пріоритети країн і стратегії економічного розвитку. Концепція і програма діяльності міжурядової регіональної організації Центральноєвропейська Ініціатива (до якої входять 17 країн - Австрія, Албанія, Болгарія, Беларусь, Боснія і Герцеговина, Італія, Республіка Македонія, Молдова, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія, Югославія), створеної у 1989 р. з метою багатостороннього співробітництва країн Центральної і Східної Європи, передбачає активну участь країн-членів у європейських інтеграційних процесах, зокрема, інтегрування до європейського та євроатлантичного економічного, політичного, правового та інформаційного простору, гармонійне входження до політичних та економічних структур ЄС. Реальними формами співпраці між державами регіону є спільні підходи країн ЦЄІ до вирішення проблеми міждержавних інформаційних обмінів, розвитку демократії і плюралізму вираження поглядів, забезпечення основних прав і свобод людини і засобів масової комунікації, створення об'єднаної центральноєвропейської інформаційної магістралі, становлення інформаційної економіки, впровадження нових технологій у всі сфери життєдіяльності суспільства ³.

Інформаційні стратегії  країн Центральної і Східної  Європи спрямовані на уникнення бар'єрів і нерівності між країнами та спільнотами, ліквідацію диспропорцій в регіональних інформаційних потоках, консолідацію інформаційних ресурсів, збереження національної самобутності та ідентичності. Інформаційна складова, що входить до пріоритетів міжурядового співробітництва країн ЦЄІ, враховує нові геополітичні реалії в Європі, специфіку регіону та забезпечує здійснення національних ініціатив на регіональному рівні. Для країн ЦЄІ характерні процеси фундаментальних політичних, економічних і соціальних перетворень, становлення нових форм транскордонного співробітництва, модернізація індустрії на основі інформаційних і комунікаційних технологій. Політика економічного зростання як чинник демократичного розвитку країн ЦЄІ сконцентрована на проблемах, пов'язаних із розпадом старої системи розподілу виробництва, трудових ресурсів соціального захисту, повільним прогресом країн «нової демократичної хвилі», нерівномірним станом взаємовідносин і відносин з європейськими країнами та інституціями. Країни ЦЄІ успадкували політичні та економічні важелі регулювання інформаційної сфери (телекомунікацій, телерадіомовлення, мас-медіа), які жорстко контролювали міждержавний і внутрішній обіг інформаційних масивів.

Регіональна інформаційна політика ЦЄІ тісно пов'язана як з національними  програмами розвитку, так і з глобальними  концепціями інформаційного суспільства, які визначають тенденції й перспективи  сучасних міжнародних відносин. У  документах ЮНЕСКО про розвиток регіональних програм інформаційного суспільства  зазначається, що позитивні зміни  у країнах Центральної і Східної  Європи мають створити підґрунтя  для забезпечення основних прав і  свобод у галузі інформації, функціонування незалежних і плюралістичних засобів  масової комунікації. Беручи до уваги  політичні, економічні та соціальні  умови країн центральноєвропейського  регіону, в тому числі й національні  відмінності, актуальною проблемою  є прийняття програм становлення  інформаційного суспільства, правове  регулювання міждержавних інформаційних  обмінів, впровадження європейських стандартів у застосування нових комунікаційних та інформаційних технологій, сприяння поширенню об'єктивної інформації про  політичні, соціальні та етнічні  процеси в країнах ЦЄІ, протидія монополізації засобів інформації. Використання нових інформаційних  та комунікаційних технологій відкриває  нові канали і можливості для вільного поширення інформації, для запобігання дискримінації за інформаційною ознакою, для розвитку толерантності і плюралізму. У рамках ЦЄІ підписані і діють міждержавні угоди про співробітництво у сфері телекомунікацій і зв'язку, науки і нових технологій (програми «Цезар» і «Глобалстар»), засобів масової комунікації, про впровадження та інтенсифікацію програми ЦЄІ—2010 (спільно з ЄС), угоди про створення і функціонування інформаційно-документаційного центру ЦЄІ і надання інформаційних послуг країнам-членам з питань діяльності Ініціативи, про зв'язки ЦЄІ з регіональними міжнародними організаціями та інститутами. Інформаційна політика є складовою таких документів, як Сараєвська декларація ЦЄІ (1997 p.), Заключний Загребський документ (1998 p.), Підсумковий документ Трієстського самміту країн-членів ЦЄІ (2001 p.), угоди про двостороннє співробітництво в рамках Ініціативи. Особлива роль у цьому контексті належить Європейському Союзу, який прийняв програму становлення інформаційного суспільства та інформаційної економіки (1994-2001 pp.) і через країни-члени ЄС, що входять до ЦЄІ, впливає на політичні пріоритети та інформаційні стратегії організації та її учасників.

Спільні підходи ЦЄІ та ЄС до міждержавного співробітництва  в інформаційній сфері, особливо у сфері розвитку інформаційної  інфраструктури, телекомунікацій, високих  технологій, розглядаються як головні  засади економічного регіонального  розвитку, обумовлюють можливість вагомого внеску країн-членів ЦЄІ в діяльність ЄС, спрямовану на забезпечення зростаючої інтеграції в Європі. Країни-члени  Центральноєвропейської Ініціативи виступають за активний обмін інформацією з  ЄС у галузі зовнішньої політики, включаючи  можливе приєднання країн Ініціативи до заяв і спільних позицій країн  ЄС, у тому числі щодо інформаційного суспільства. ЦЄІ також підтримує  програми інформаційного співробітництва  з ОБСЄ, Радою Європи, Європейською Економічною Комісією ООН, ОЧЕС, Радою  країн Балтійського моря. Програма становлення інформаційного суспільства  в Європі, яку реалізує через політичну та економічну стратегії, інформаційні програми і проекти Європейський Союз, створює фундаментальну базу для розвитку інформаційного сектору, моделей нової економіки, суспільної еволюції країн ЦЄІ. Інформаційна революція охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства, впливає на демократичні процеси і права людини. Розвиток науки та інформаційних технологій, вплив нових технологій на соціальні процеси потребують спільних підходів країн-членів ЄС та країн Центральноєвропейської Ініціативи і централізованих дій з метою створення нової суспільної моделі. Ця модель на основі економічних і політичних чинників має забезпечити створення сприятливого духовного середовища, бо, як зазначив у своєму посланні до Всесвітнього економічного форуму в Давосі-2000 Папа Римський Іоан Павло II, «Глобалізація без урахування етичних та духовних цінностей спричинить подальшу поляризацію у світі: країни з різним рівнем економічного розвитку будуть розвиватися окремо. Без відчуття солідарності мільйони людей почуватимуться обмеженими у своїх правах на сучасні інформаційні технології і нові знання, якщо прагнутимуть використати розвиток та прогрес заради свого добробуту» .

 Ще в 1994 році Європейський  Союз організував відкриті дискусії  для країн-кандидатів та країн-партнерів  із політичних, економічних, соціальних  і культурних аспектів інформаційного  суспільства під егідою незалежного  консультативного органу ЄС «Форум інформаційного суспільства», який розробляє і впроваджує інформаційну політику в європейському регіоні. Головною метою Форуму інформаційного суспільства є гарантії збалансованого розгляду всіх аспектів і проблем, пов'язаних зі становленням інформаційного суспільства в Європі, забезпечення можливостей залучення до діяльності Форуму країн-членів ЄС, країн-членів ЦЄІ, представників фінансових, ділових кіл, громадськості Центральної і Східної Європи для формування суспільного розуміння глобальних інформаційних процесів, визначення пріоритетних напрямів для діяльності та реалізації проектів.

Тенденції глобального розвитку, динаміка міжнародних інформаційних  відносин, багатовекторність міжнародної  інформаційної політики, історичні  демократичні традиції європейських інститутів обумовлюють діяльність підсистем  – численних міжнародних спеціалізованих (МСО) та неурядових організацій (НУО) європейського  регіону. Політичні дискусії, пов'язані  з революційним впливом нових  технологій на систему міжнародних  відносин, розвитком нових форм діяльності МСО та НУО, відображають компромісні  та альтернативні позиції національних держав, універсальних міжнародних  організацій щодо створення змішаних структур, які б виступали гарантами  плюралізму і різноманітності в  новому цифровому середовищі, інструментом соціального і культурного прогресу, сприяли б побудові нової архітектури  відносин та багатогранному функціонуванню всієї системи.

Аналіз політичного співробітництва  визнаних міжурядових інститутів з  МСО та НУО дає можливість зробити  теоретичні та практичні висновки про  фактичну і потенціальну роль МСО/НУО  в демократичних процесах, ефективність їх впливу на прийняття політичних рішень, виконання представницької  місії інтересів широкої громадськості  в універсальних організаціях, де МСО та НУО виступають як асоційовані  члени з правом дорадчого голосу, експертами нормотворчої процедури, спостерігачами парламентських слухань та ініціаторами судових розглядів з прав людини та свободи вираження. Наприклад, офіційні правила РЄ (відносини з МСО  та НУО встановлено з 1951 року), які  регламентують зв'язки з неурядовими  інституціями, було ухвалено Комітетом  Міністрів РЄ 1993 року у Резолюції (93)38. Вони ґрунтуються на визнанні того, що діяльність РЄ потребує постійного зважання на громадську думку і що «ініціативи, ідеї та пропозиції, які  надходять від громадського сектору, потрібно розглядати як дійсне волевиявлення  громадян Європи». За ініціативою НУО  у 1997 році було створено Комітет РЄ у зв'язках з НУО, який проводить  політику активного партнерства  з Відділом зовнішніх зв'язків  Політичного Директорату РЄ, Директоратом із прав людини та мас-медіа, іншими структурними підрозділами інформаційно-комунікаційної компетенції, визначає конкретні проблеми співробітництва з НУО за напрямом «інформаційне суспільство», зокрема, для країн Центральної та Східної Європи (на сьогодні консультативний статус при РЄ мають понад 350 міжнародних неурядових організацій). Консультативний статус НУО, найбільш представницький у галузі комунікації та інформації, передбачає: 1) адекватність стратегій і програм діяльності МСО та НУО загальним принципам міжнародного співробітництва; 2) поглиблення і конкретизацію визначених напрямів політичної, практичної і науково-дослідницької  роботи; 3) впровадження окремих міжнародних та регіональних проектів у національному інформаційному середовищі.

Отже, аналізуючи вплив європейських міжнародних організацій на становлення  інформаційного простору Європи, можна  зробити такі висновки:

1. Міжнародні інститути  Західної Європи - Рада Європи, Європейський  Союз, Організація з Безпеки і  Співробітництва в Європі, Організація  Північноатлантичного Договору та Центральноєвропейська Ініціатива - здійснюють активну міжнародну політику в галузі інформації та комунікації, орієнтуючись на співробітництво з окремими державами, міжнародними організаціями, альянсами та неурядовими інституціями. Пріоритетними сферами інформаційного співробітництва країн і міжна-родних організацій Західної Європи є створення регіональних інформаційних мереж, конвергенція засобів комунікації, формування науково-технічного потенціалу в галузі комунікації та регіональних інформаційних ресурсів, інтенсифікація досліджень та створення правової і регулятивної бази для інформаційної діяльності в регіоні.

2. Діяльність Ради Європи  спрямована на інтеграцію європейського  інформаційного простору, побудову  інформаційного суспільства, створення  європейських правових норм у  галузі комунікації, забезпечення  принципів свободи слова та  обміну інформацією, розвиток  засобів масової комунікації  на основі новітніх комунікаційних  технологій. В умовах становлення глобального інформаційного суспільства Рада Європи утверджує свою роль у міжнародному співробітництві як організація, що захищає стандарти Європейської Конвенції з прав людини, соціальні пріоритети європейського суспільства, плюралістичні принципи ЗМК, європейський зміст інформаційної революції.

3. Інформаційні програми  ЄС включають широкий спектр  співробітництва європейських країн  для розвитку передових інформаційних  та комунікаційних технологій, стимулювання  політики глобальних інновацій,  адаптацію європейських ринків  до нових соціально-економічних  умов і подальший розвиток  наукових інтерактивних досліджень.

4. Інформаційні стратегії  країн Центральної і Східної  Європи спрямовані на уникнення  бар'єрів і нерівності між країнами  та спільнотами, ліквідацію диспропорцій  у регіональних інформаційних  потоках, консолідацію інформаційних  ресурсів, збереження національної  самобутності та ідентичності. Зміна геополітики в центральноєвропейському регіоні обумовила прогресивний поступ країн ЦЄІ до європейської інтеграції, однак суспільні процеси в різних країнах залежать від обраної політичної моделі, доктрини економічного розвитку, загального суспільного усвідомлення необхідності новацій.