Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Ноября 2011 в 23:21, доклад
Авторитет Сталіна у післявоєнному радянському суспільстві не мав меж. Ставлення до Сталіна, яке після його смерті почали характеризувати спеціально винайденим терміном "культ особи", являло собою дивну суміш всенародної любові, ненависті і страху.
Та Сталін не заспокоювався на досягнутому. Найбільше турбували настрої інтелігенції, яка могла у майбутньому кинути виклик його владі. Тому у перші повоєнні роки у центрі суспільно-політичного життя опинилися ідеологічні кампанії, спрямовані проти діячів науки, літератури і мистецтва. Особливою увагою компартійних ідеологів користувалися гуманітарні і суспільні науки.
Паства УГКЦ
сягала 4,3 млн. віруючих. Це була
потужна церква, в якій налічувалося
3040 парафій. У 1939 р. вона об'єднувала
2950 священиків, 1610 монахів і монахинь,
520 богословів, утримувала 10336 різних
шкіл, серед них 56 вищих. Кампанія
проти УГКЦ розгорнулася за
безпосереднім наказом Сталіна
у березні 1945 р. Вона почалася
із звинувачень її священиків
у пособництві гітлерівцям і
"українським буржуазним
Знаряддям для
знищення УГКЦ була обрана
Московська патріархія. Сталін створив
раду у справах РПЦ при уряді
СРСР, на чолі якої поставив
полковника державної безпеки
Г.Карпова. Реалізуючи
Новий глава
УГКЦ митрополит Йосип Сліпий
під тиском влади розпочав
переговори з адміністрацією
патріарха Алексія. В ході