Самоврядування в XVI - XVIII ст

  Розкриваючи співвідношення самоврядування та держави в період 1497-1785 рр.., Дослідники відзначають, що воно не мало стійкого характеру, тому що була відсутня власна чітка модель побудови суспільства і управління ім. Центральна влада мало приділяла уваги відновлення колишньої могутності земщини.  

   У подальшому, за царювання Петра I, спостерігається підпорядкування місцевого самоврядування адміністрації, що знову призвело до розриву держави і суспільства, самоврядувальні початку були віддалені від державних справ.

  

   Перші прояви затвердження павової основи самоврядування з’явилися наприкінці  XVIII ст. Саме тоді самоуправління на місцях затверджувалося у спеціальному законодавстві. А саме: розвиток дворянського і міського самоврядування забезпечувала « Грамота на права вольності і переваги благородного російського дворянства» та ще один нормативний документ «Грамота на права і вигоди містам Російської імперії». Ці правові акти були видані указами Катерини ІІ в 1785 р. 

   Представницьким органом дворянського самоврядування, стали Збори. До його складу входили всі дворяни, що мали маєтки на даній території і досягли 25-річного віку. Збори обирало ватажків дворянства строком на три роки; їх кандидатури підлягали затвердженню губернатором (на рівні повіту) або представником царської влади в губернії при обранні губернського предводителя дворянства. Дворяни отримали право обговорювати і давати уявлення по "питань суспільної користі" місцевій владі, центральним державним органам, государю імператору. Збори також обирало засідателів у станові суди губерній і поліцейських посадових осіб земської поліції. Відносини органів дворянського самоврядування з органами державної влади будувалися виходячи з принципу адміністративного контролю з боку держави за організацією та діяльністю органів дворянського самоврядування.  

   Жалувана грамота містам визначала основним суб'єктом міського самоврядування міські збори - "суспільство Градське", до складу якого входили міські обивателі. Воно збиралося один раз на три роки з ініціативи губернатора для розгляду найбільш важливих пропозицій, пов'язаних з розвитком міста та напрямками діяльності губернської адміністрації.  

   Поточні питання життя міста вирішували виборні органи міського самоврядування: міська загальна дума і міська шестигласна дума. До складу міської загальної думи входили представники всіх шести "розрядів" міського населення (справжні обивателі; гільдії; цехи; іногородні та іноземні гості - купці; імениті громадяни; посадські). Загальна міська дума була представницьким органом. Виконавчо-розпорядчі функції передавалися обирається загальною міською думою шестигласної міській думі. Виборча система враховувала як станову структуру міста, але і майновий ценз. Суттєво обмежувалися права малозабезпечених. 

  Функції міського самоврядування визначалася вирішенням питань місцевого значення, в тому числі: спостереження за міцністю публічних міських будівель і побудова всього того, що необхідно городянам, в тому числі торговельних площ, пристаней, комор, магазинів; розвиток системи громадського піклування; діяльність щодо збільшення джерел місцевих доходів, забезпечення жителів міста необхідними засобами для "прогодування і змісту"; охорона міста від сварок і позовів з навколишніми містами і селищами, збереження між жителями міста "світу, тиші і доброї згоди"; поліцейські функції; вирішення суперечок і конфліктних ситуацій між гільдіями і цеховими організаціями ремісників.  

Жалувана грамота містам надавала певні гарантії діяльності органам місцевого самоврядування. Зокрема, так само, як дворянські збори, міські збори, як було зазначено Катериною II, "на суд, та не постане, але так захищається своїм стряпчим". Скарги на роботу міського загальних зборів та міської шестигласної думи подавалися в губернський магістрат. Держава виступала арбітром у вирішенні конфліктних ситуацій між органами міського самоврядування і городянами.  

   У цілому в XVIII ст. була підготовлена основа для розвитку російського місцевого самоврядування в другій половині XIX ст.  

4.Функціонування органів міського самоврядування  на прикладі фінансової діяльності Єлисаветградської міської думи за 1800 р.

   У цьому розділі описуеться фінансова діяльність Єлисаветградської міської думи, а саме  прихід(дохід) та розхід міської казни. Нижче буде приведений детальний список приходу та розходу казни за 1800 р. а також приклади використання коштів міською думою.  

                                                     Прихід¹

   По предписанням Єлисаветградської міської думи до приходу записані 

1. 2-го січня  ті, що залишилися від минулого 1799 року – 19 рублів 75 копійок.

  Внесенні місту Єлисаветграду  громадянами з добровільних податків

2. 5-го березня на міські витрати - 150 руб.
3. 20-го березня на міські витрати - 300 руб.
4. 29-го березня на міські витрати - 50 руб.
5. 16-го травня на міські витрати - 580 руб.
6. 4-го липня на міські витрати - 650 руб.
7. 28-го липня на міські витрати - 430 руб.

  Всього 2179 руб. 75 коп.

8. 24-го серпня Єлисаветградським купцем Андріем Набоковим, за самовільне володіння суспільною вигонною землею , занятою ним під миття та складання шерсті з вівць та побудову амбару  відібрати за минулий та цей рік п’ятсот рублів – 500 руб.
9. 29-го вересня на міські витрати -  755руб.
10. 28-го листопада на міські витрати -  1437руб.
11. 29-го листопада на міські витрати -  2429руб. 74 коп.
12. 30-го листопада взяти в єлисаветградського купця Івана Шегарцова  документ на рахунок добровільного складання тисячу семисот дванадцяти рублів трьох копійок трьох четвертей та одніеї третьої копійки – 1712 руб. 3 ¾ і 1/3 коп.

   Взагалі за 1800 рік до приходу записано 9013 руб. 52 ¾ і 1/3 коп.

_{1-Державний  архів Кіровоградської  області; фонд  № 18; опис №1 ; справа  № 32; ст.1.} 

   Отже з цього можна випливає, що основна частина доходів міста – це добровільні внески громадян, та в меншій мірі доходи від накладення штрафних санкцій на тих чи інших осіб. Це є важливою ознакою самоврядування, адже свідчіть про те, що держава фінансово не допомагала містам і мало втручалась в їхнє життя, цим самим полишаючи їх соц.- економічний розвиток на них самих – тобто давала їм право на самоврядування. Можна сказати, що місто не лише самостійно збирало кошти на своє самоуправління, а й самостійно, через виборні органи влади( міська дума та ін.) вирішувало куди їх витратити: чи то на ремонт вулиць, чи на освітлення міста, чи на отоплення будівель, чи виплату платні (жалованья) громадським працівникам і т. д. Нижче будуть зазначені деякі приклади міських витрат на ті чи інші потреби за той же 1800 рік:

 

                                              Розхід(витрати)²

   По предписанням Єлисаветградської міської думи записано в витрати взятої з суми міста Єлисаветграда… 

1. 31-го  березня взяті  на канцелярські  потреби міських  магістрата,  думи, та міських судів:

• Міщанину Івану Старичкову за бумагу…всього – 72 руб. 56 коп.

• Купцю Якову Васильєву за четверть з половиною пуди сальних свічок – 19 руб. 35коп.
• Міщанину Степану Бичкову для зварення чорнил – 1 рубиль 75 коп.
• Купцю Петру Машукову за два підсвічники, по рублю п’ятдесят копійок кожен та троє щіпців по сорок копійок кожна – 4 руб. 20 коп.
• Селянину Івану Чорному за сто п’ятдесят  возів дров… і того – 172 руб. 50 коп.
• Міщанину Царенку за двадцять дев’ять возів соломи – 31 руб. 90 коп.
• Міщанину Івану Орлову за п’ять столів по три рублі та за вироблення ящика вартістю один рубль тридцять  п’ять копійок .
• Купцю Матвею Турченінову за два зроблені стовби для кардігардії – 5 руб.
• Купцю Ільї Чімєніну на лагодження печі в кардігардії дано тисячу спаленого кірпічу та – 7 руб.
• Купцю Петру Петрову за взяті, на лагодження даху в лазареті, тисячу цвяхів – 6 руб.
• Міщанину Степану Кудрявцеву за лагодження конюшень та лазарету – 35 руб. 4 коп.
• Міщанину Івану Пєрєплєтчику за переплетення в магістраті восьми книг – 4 руб.
• Єлисаветградській поштовій конторі за календар та доставку газет – 4 руб. 20 коп.

 

2. 4-го  липня виплата  платні, за цьогорічну  січневу третину,  чинам в городській поліції. Поліцмейстру титульному раднику Осипу Алєєву – 83 руб. 33 1/3 коп.

  Частним приставам:

• Титулярному раднику Петру Каніболотському – 50 руб.
• Губернському секретарю Пантелеймону Карейшє – 50 руб.

 

3. Магістрат:

 

• Секретарю Василю Зеленому – 166 руб. 66 2/3 коп.
• Протоколісту колежському реєстратору Роману Жданову – 66 руб. 66 2/3 коп.
• Начальнику столу, колежському реєстратору Олексію Жуповському  66 руб. 66 2/3 коп.
• Колежському регістратору Івану С… - 35 руб.

 Реєстраторам:

• Роману Жежурову – 25 руб.
• Корнію Панковському – 25 руб.
• Павлу Дрюнову– 25 руб.
• Михайлу Погребнову – 20 руб.
• Івану Сосновському – 25 руб.

     Писцю Афанасію Красінському – 15руб. 

4. Судам:

 

• Словесному  колежському регістратору  Ігнату Чурсіну – 30 руб.
• Сиротськом у регістратору Дорофію Руденкову  - 30 руб.
• Регістратору міської думи Петру Шевченкову – 30 руб.
• Регістратору Михайлу Лубенському, що знаходиться при канцелярії його превосходительства пана таємного радника новоросійського громадянського  губернатора Івана Яковлєвича… реєстратору михайлу Любинському – 25 руб.
• Приставу Федору Якушенку – 15 руб.

 

 Всього  за 1800 рік витрачено 9013 рублів 52 ¾\1/3 копійки.

  Ми  бачимо, що зібрані кошти місто витрачало на забезпечення нормальної роботи органів самоуправління, а саме міської думи , магістрату, судів; на впорядкування господарчих справ, на ремонт громадських закладів, таких, як лазарет та конюшні. На утримання та виплати платні працівникам думи, магістрату, судів, міської поліції та ін. органів виконавчої влади. В цілому, дивлячись на приклад фінансової діяльності органів влади міста Єлисаветграда, можна сказати що міське самоврядування велося доволі активно, з невеликим втручанням державної верхівки, і це складало позитивний вплив на соціально-економічний розвиток міст.

_{2 - Державний архів  Кіровоградської  області; фонд  № 18; опис №1 ; справа  № 32; ст.4, 5, 8.}                                                                                                                                               

                       5.ВИСНОВКИ 

   Розглянувши питання міського самоврядування в Російській імперії, можна сказати, що самоврядування пройшло довгий шлях розвитку. Зародившись ще в часи додержавних утворень воно пройшло певні етапи свого розвитку, одним з яких і був період до другої половини XV-ХIX ст. або дореформенний період.Під час цього періоду сформувались правові засади розвитку самоврядування. 

  Цей період відзначався поширенням загально-європейських тенденцій розширення самоврядування в Російській імперії.  Тут воно також розвивалось, поступово відокремлюючись від дежавной влади. Хоча влада в тогочасній імперії й залишилась централізованою самоврядування дійшло певного прогресу, коли  Катерина II впровадила « Грамоту на права вольності і переваги благородного російського дворянства» та«Грамоту на права і вигоди містам Російської імперії». Ці правові акти були видані указами Катерини ІІ в 1785 р.

 

   Можна сказати так, що самоврядування  у дореформений період почало  міцно ставати на ноги, сформувались  конкретні органи міської влади,  сформувались чіткі процеси у  їх діяльності. Утворились сталі  зв’язки між ними самими та  між ними та державою. Життя  та благополуччя  міст забезпечували  такі органи міської влади,  як міська дума, магістрат та  ін. головне в цьому є те що ці органи були виборними, тобто через них діяв народ, і вони насамперед мали задовольняти його вимоги, і у своїх діях мали керувалися насамперед ними. Нажаль, тогочастна централізована влада імперії не давала самоврядуванню  розвиватись на повну потужність. Але не дивлячись на це можна впевнено констатувати, що самоврядування займало поважну нішу у тогочасному управлінні державою, що справляло позитивний вплив на її розвиток. 

  Підсумовуючи усе вищесказане можна сказати, що в XVIII - початку XIX ст. була підготовлена правова, соціальна основа для розвитку місцевого самоврядування в Російській імперії в другій половині XIX ст.