Розвиток торгівлі у незалежній Україні

       Основні країни-інвестори:

       Інвестиції  в галузі економіки  України станом на 1.01.2001 р. У січні-грудні 2000 року з України в економіку інших країн світу спрямовано 2213,7 тис. дол. США . Одночасно резидентами вилучено капіталу на 1629,7 тис. доларів.

       Обсяг інвестицій з України на 1 січня 2001 року становив 98,5 млн. дол., у тому числі  в країни СНД та Балтії - 18,4 млн. дол.(18,7%), в інші країни світу - 80,1 млн. дол. (80,9%). Інвестиції здійснили 114 підприємств України .

       Основними інвесторами з України є підприємства, що належать до таких галузей економіки : транспорт - 65,5 млн. дол. (66,5%), машинобудування та металообробка - 7,5 млн. дол. (7,6%), охорона здоров'я, фізична культура та соціальне забезпечення - 4,0 млн. дол. (4,2%).

Прямі інвестиції з галузей економіки України станом на 1.01 2001 р.

ВИСНОВКИ

Таким чином, сучасна  торгівля розвивається під впливом радикальних змін, що відбуваються в Україні в цілому. Ця галузь в своєму розвитку відстає від рівня 1990 р.

Передумови розміщення продуктивних сил – це умови, без  яких розміщення й розвиток виробництва  неможливі. До передумов відносять  спосіб виробництва, технологічні особливості  виробничого процесу, зумовлені  науково-технічним прогресом, рівнем територіального поділу суспільної праці. Їх можна поділити на три великі блоки: природні, демографічні, економічні.

Одними з передумов  розміщення внутрішньої торгівлі є історичні передумови. Розвиток та виникнення внутрішньої торгівлі на території сучасної України сягає найдавніщих часів. На розвиток та розміщення внутрішньої торгівлі важливий вплив чинять також демографічні показники. На сьогодні демографічна ситуація є досить складною, що зумовлено складним соціально-економічним становищем у державі, зростанням урбанізації та пов'язаним із нею промисловим розвитком держави.

Торгівля, як і  інші галузі економіки України, переживає  соціально-економічну кризу починаючи з 1990 р. Тому, незважаючи на те, що в 2004-2005 рр. намітилася позитивна динаміка в розвитку торгівлі, ці досягнення не можна порівняти з масштабом падіння обсягу її діяльності в попередні роки. Роздрібний товарооборот підприємств (юридичних осіб) в Україні у 2003 р. складав всього 31,9 % порівняно з 1990 р.

В розрізі окремих  областей України спостерігалися суттєві  відмінності в каналах реалізації та їх питомій вазі в загальному обсязі роздрібного товарообороту регіонів. Так, порівняно з середнім показником по Україні в цілому (63,7%) найбільша питома вага роздрібного товарообороту, включаючи виручку фізичних осіб, що мають торгову мережу, спостерігалася в Сумській (73,0 %), Житомирській (72,6 %) Закарпатській (71,5 %), Чернігівській (70,1 %), а також в м. Києві (74 %) та в м. Севастополі (70,8 %).

Виходячи з  аналізу мережі роздрібної торгівлі України, можна зробити висновок про зниження забезпечення населення об’єктами торгівлі та торговельними площами, що належать підприємствам (юридичним особам). Якщо в 1990 р. на 10000 осіб припадало 28 об’єктів торгівлі, або 1998 кв. м торгової площі, то в 2004 р. ці показники складали 21 об’єкт і 1426 кв. м торгової площі відповідно.

Інституціональні  зміни в торгівлі стали найбільш суттєвими і вплинули на формування різних каналів реалізації товарів: безпосередньо через магазини, організовані ринки, неформальні ринки.

Регіональні відмінності  торгівлі відбиваються співвідношенням аграрного та індустріального розвитку областей, рівнем виробництва товарів народного споживання, доходів населення та умовами товарного самозабезпечення населення.

Таким чином, спостерігаються  значні регіональні відмінності  в каналах реалізації споживчих  товарів. Це пояснюється, з одного боку, різним співвідношенням промислового і аграрного виробництва по регіонах, з другого – різним товарним забезпеченням торгівлі і умовами самозабезпечення споживчими товарами населення. Крім того, велике значення має і матеріальний стан торгівлі в кожній окремій області, її роль та місце в економіці регіонів та житті кожної людини.

За видами економічної  діяльності збільшується кількість  магазинів, що реалізують пальне та автомобілі.

В ресторанному господарстві скоротилася частка основного  типу підприємств – їдалень, що також свідчить про значні трансформації в цій галузі.

В зв’язку з  поширеністю торгівлі на ринках було б доцільним проводити вибіркові та суцільні обстеження цього виду торгівлі, які б дали можливість оцінити її наслідки: соціальні втрати чи вигоди для суспільства і громадян.

Виходячи з  соціального і економічного значення внутрішньої торгівлі споживчими товарами, було б доцільним посилити державний контроль за її функціонуванням та підвищити роль і відповідальність місцевих органів влади за реалізацію державної стратегії і тактики в галузі внутрішньої торгівлі.

       Основною  тенденцією розвитку зовнішньої торгівлі України на початку поточного 2001 року є збереження додатнього сальдо. Очевидно, Україна збереже додатнє сальдо за підсумками всього року, хоча воно в порівнянні з попереднім повинне зменшитися. Основними позиціями українського експорту залишаться: продукція чорної та кольорової металургії, продукція хімічної промисловості. Уряд навіть після відставки провадить активні переговори з метою максимально зберегти позиції українських товарів на зовнішніх ринках.

       За  даними Державного комітету статистики України, додатнє сальдо зовнішньої торгівлі товарами за січень 2001 року становило 78,3 млн доларів США, тим часом як у січні 2000 від'ємне сальдо становило 335,4 млн доларів СШа. Обсяг зовнішньої торгівлі товарами на січень 2001 року зріс на 7,1% в порівнянні з рівнем на січень 2000 року і склав 2,236 млрд доларів США. Експорт становив 1,157 млрд доларів США, що є більшим на 10,9% за рівень січня 2000 року, імпорт - 1,079 млрд доларів. Але, знов-таки, зміна економічного курсу, а саме відмова від політики реформ, яку здійснював уряд Віктора Ющенка, може призвести до яких завгодно наслідків, у тому числі і різко негативних. Крім того, авторитет України серйозно зіпсований у зв'язку з політичними скандалами, нестабільністю у політичному житті країни та зміною уряду, в діяльності якого були зацікавлені зовнішньоторгівельні партнери України на Заході. Україна втрачає привабливість для інвесторів, дедалі більше західних країн відмовляються від тих чи інших торгівельних угод з українськими підприємствами. В результаті можлива різка зміна балансу у зовнішній торгівлі на користь Росії та країн СНД. Вже зараз Туреччина та Китай вийшли на одні з перших місць у торгівлі з Україною, хоча їй вочевидь набагато вигідніше було б розвивати зовнішню торгівлю з країнами ЄС, США та іншими розвиненими країнами світу. Питання «Чи хоче Україна до Європи?» та «З ким Україні йти до Європи?» стають ключовими у визначенні зовнішньоекономічного курсу нашої країни, так само як і політичного. Орієнтація на Росію може не тільки згубно вплинути на економіку країни, а й прив'язати в кінцевому підсумку Україну до колишньої метрополії новим економічним та політичним союзом, як це сталося з Білоруссю. Це надовго закриє Україні шлях до Європи, прив'яже її до політичних та економічних інтересів Росії, зрештою, становитиме загрозу для існування самостійної української держави.

       Водночас  Україні не випадає відмовлятися від зовнішньоекономічних зв'язків  з країнами СНД: до них нас прив'язує суміжне географічне положення, деяка культурна спільність та комплекс економічних зв'язків, що збереглися після руйнації СРСР та були трансформовані під час розвитку колишніх радянських республік у якості незалежних держав. Розрив цих зв'язків позначав би грандіозний спад в українській економіці, втрату величезних ринків, майже повну переорієнтацію цілих галузей промисловості. Навіть часткове здійснення таких змін вимагає величезної фінансової допомоги з-за кордону, а отже – збільшення зовнішнього боргу країни.

       Подальший розвиток зовнішньої торгівлі України, його тенденції та напрями напрямо залежать від того, який саме уряд буде керувати країною, які політичні сили будуть у ньому представлені, якою буде його цінова, кредитна, митно-тарифна політика, на яку групу країн він передусім орієнтуватиметься.  

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Заставний Ф.Д. Географія України. - Львів: Світ, 1994.- 472 с.
2. Заставний Ф.Д. Фізична географія України. - Львів, 1996.- 231 с.
3. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил. - Київ: Укр-Фінський ін-т менеджменту і бізнесу, 1997 - 82с.
4. Качан Є.П., Ковтонюк М.О., Петрига М.О., Пушкар М.С. та ін. Розміщення продуктивних сил України. - Київ: Вища школа, 1997.- 375 с.
5. Омелянович Л. Внутрішня торгівля України: динамічні реалії та їх оцінка // Галицькі контракти. – 2003. - №6. – С.18.
6. Сорока И.В., Омельянович Л.А., Яркова Н.И. Торговля в период рыночной трансформации экономики Украины – Донецк, ДонГУЭТ, 2001, - 238 с.
7. Соціально-економічна географія України (За редакцією О.Шаблія) - Львів: Світ, 1994.- 608 с.
8. Статистичний щорічник України за 2000 рік. –т К.: “Техніка, 2001, - 598 с.
9. Україна у цифрах у 2004 році – короткий статистичний довідник – К.: “Техніка”, 2005 – 262 с.
10. Перспективи розвитку зовнішньої торгівлі України. Матеріали конференції. – Київ, 2000.
11. Основи економічної теорії. – Тернопіль, 1993.
12. Звіт Державного комітету статистики за січень-грудень 2000 року.
13. Україна і світове господарство. – Київ, 1999.
14. Зовнішня торгівля України в 2000 році. – http://korrespondent.net
15. Cтраны мира. Статистический справочник. – Москва, 1997.
16. Мирохозяйственные связи Украины:вчера, сегодня, завтра. «Зеркало недели», апрель 1999.
17. Тимочко Н.О. Тексти лекцій з курсу "Економічна історія України" / Київський національний економічний ун-т. Кафедра історії економічних учень і економічної історії. — К.: КНЕУ, 2002. — 131 с.
18. Україна і світова економіка: оцінка ризиків та рекомендації щодо економічної політики / Інститут економічних досліджень та політичних консультацій; Німецька консультативна група з питань економічних реформ при Уряді України. — К.: Альфа-Принт, 2002. — 85 с.
19. Царенко О.М., Захарчук А.С. Економічна історія України і світу: Курс лекцій:Навч. посіб.. — Суми: Університетська книга, 2001. — 308 с.

20. Чухно А.А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України. — К.: Логос, 2003. — 631 с.

21.   Злупко С.М. Економічна історія України: Метод. матеріали для викладачів і студ. ун- ту / Львівський держ. ун-т ім. І.Франка. — Львів, 1996. — 405 с.

22. Кісь Я.І., Педич В.П., Шокалюк О.І. Історія України: Курс лекцій (у запитаннях і відповідях) / Інститут менеджменту та економіки. — Івано-Франківськ, 2002. — 316 с.

23.   Клочко В.П., Гаркавко В.К. Історія економічних вчень. Історія економічних вчень в Україні і українська економічна думка: Курс лекцій для студ. ф-ту "Економіка і менеджмент" / Національний держ. ун-т харчових технологій. — К.: НУХТ, 2002. — 83 с.

24. Геєць В.М., Александрова В.П., Барановський О.І., Близнюк  В.В., Богдан І.В. Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання / Інститут економічного прогнозування НАН України / В.М. Геєць (ред.). — К.: Форт, 2000. — 422 с.