Розвиток торгівлі у незалежній Україні

Як видно з  попередніх даних, у структурі споживчого ринку провідну роль відіграє роздрібна  торговельна мережа. Саме в ній  підвищилася частка реалізації товарів  вітчизняного виробництва (табл. 1.9)

Таблиця 1.9  Частка продажу товарів вітчизняного виробництва в роздрібний торговельній мережі підприємств (юридичних осіб)

Як свідчать наведені в табл. 3.4 дані, частка товарів  вітчизняного виробництва, реалізованих через торговельну мережу, підвищилася на 0,8 пункти в 2004 р. в порівнянні з цим показником в 1998 р.

Частка вітчизняних  продовольчих товарів в 2004 складала 93,5 %, а непродовольчих – 60,7 %.

Серед продовольчих товарів значною залишається  частка імпортних в загальному обсязі роздрібного товарообороту таких  товарів, як чай, кава, плоди, ягоди, виноград, горіхи, кавуни і дині (42,7 – 44,8 %).

По реалізації непродовольчих товарів в 2004 р. частка вітчизняних товарів є найменшою у загальному обсязі реалізації через торговельну мережу по фотокінотоварах (4,1 %), обчислювальній техніці (12,5 %), телерадіотоварах (7,5 %), електротоварах (12,5 %). Але слід підкреслити, що за період 1998 – 2001 рр. у цілому спостерігається збільшення реалізації вітчизняних непродовольчих товарів. Однак така тенденція не підтверджується по таких товарах, як шкіряне, текстильне та комбіноване взуття, електротовари, телерадіотовари, обчислювальна техніка та фотокінотовари.

Підвищилася забезпеченість торговельних підприємств товарними  запасами: з 42 днів обороту в 1990 р. до 45 днів у 2003 році. Особливо збільшилися  запаси товарів тривалого користування: годинників з 30 до 98 днів, пральних машин - з 15 до 44 днів, швейних машин –  з 35 до 101 днів відповідно. При цьому продаж населенню годинників в 2004 р. складав всього 2,5 % рівня 1990 року.

Як наслідок, забезпеченість населення України  цими товарами за 1990 – 2004 рр. значно знизилася. Якщо в 1990 р. на 100 сімей забезпеченість годинниками складала 557 штук, то в 2004 р. – 156; пральними машинами – 66 і 39; швейними машинами – 55 і 26 відповідно.

Сфера торгівлі і громадського харчування в Україні до останнього часу знаходилася в тяжкому стані навіть після реформування. Зменшилися мережі торговельних закладів, погіршилося обслуговування населення. Не зважаючи на те, що торгові точки і заклади громадського харчування оснащені сучасними засобами, касовими апаратами, іншими обладнанням, вартість наданих послуг різко зменшилась.

Низька купівельна спроможність жителів України призвела до занепаду торгівлі, хоча останнім часом торгівля знов починає набирати обертів. Роздрібний товарооборот у 2004 році склав 35683,6 млн. грн. Оптовий товарооборот у 2004 році у порівнянні з попереднім роком знизився – 468794,4 млн. грн. проти 469253,4 у 2003 році.

Знизилась як торгівельна  площа магазинів так і кількість  об’єктів роздрібної торгівлі (див. таблицю 1.10) 

Таблиця 1.10 Показники розвитку соціальної сфери

В Україні у 1999 році 44,6% роздрібного товарообороту  припадало на підприємства колективної власності, 10,5% - змішаної власності, 4,9% - приватної власності. Протягом 2000-2001 років ситуація дещо змінилася. Так, у 2000 році на підприємства колективної власності припадало 18,8% загального обсягу роздрібного обороту, на підприємства комунальної форми власності – 63,3% і приватної – 17,9%. Спостерігається чітка тенденція до зменшення частки підприємств державної форми власності : з 53,4% у 1990 році до 16,8% у 2001 році. У порівнянні з іншими галузями матеріально-побутового комплексу приватизаційні процеси в торгівлі проходять активніше. На початок 2004 року було приватизовано майже 176 150 об’єктів торгівлі. Високі темпи приватизації спостерігались і в наступному році.

Особливості сучасного  стану внутрішньої торгівлі в України можна розглянути на прикладі Одеського морського порту, який займає важливе значення у внутрішній торгівлі України.

Одеський морський торговий порт є найбільшим в Україні, що спеціалізується на перевалці  сухих, нафтових і контейнерних вантажів. 2002 року 32% морських вантажів в Україні транспортовано саме через Одеський морторгпорт. 2004 року його чистий прибуток сягнув майже 148 млн грн.

На сьогодні діяльність Одеського морського  торговельного порту залишається  стабільною. В 2004 році порт переробив 25,9 млн. т вантажів, у т.ч. 16,4 млн.т -транзитних; оброблено 2200 суден. Перевезено 117,7 тис. пасажирів.

Наприкінці минулого року начальник ДП "Одеський морський торговий порт" Микола Павлюк представив генеральний план розвитку підприємства до 2008 року, розроблений фахівцями порту і затверджений Мінтрансзв’язку. Основна ідея плану - розвиток порту і його інфраструктури виходячи з перспективних вантажів.

Серед окремих  проектів плану - будівництво глибоководних  причалів, вирівнювання причальної лінії (з використанням території СРЗ  №1 і молу, який зараз займають морські  сили прикордонних військ), перевантажувальних комплексів для контейнерів і  металу, намивання більш як 80 га території  в районі Карантинного молу і будівництво  там глибоководних причалів для  перевалки контейнерів, загальна довжина  яких 1200 - 1300 метрів, будівництво додаткових складів для металу і реконструкція причалу №7 нафтогавані під перевалку зрідженого газу. Загальна сума необхідних інвестицій, поки що дуже орієнтовна, понад 1,5 млрд доларів.

Втім Микола Павлюк упевнений в тому, що інвестори будуть. За його словами, щодо ряду проектів вже йдуть переговори, а компанія "ЗІМ" (що входить до складу ізраїльської "Офер груп", найбільшого світовогоо судновласника) вже виявила готовність вкласти близько 1 млрд доларів у будівництво двох терміналів в ОМТП. За затвердженою Мінтрансзв’язку схемою взаємовідносин, порт братиме на себе будівництво гідротехнічних споруд, інвестори - облаштування територій, наповнення їх технікою. 
 
У разі реалізації плану розвитку ОМТП буде створено додатково 2 тисячі робочих місць; прямі відрахування в держбюджет становитимуть приблизно 416 млн грн, до міського бюджету Одеси - 104 млн грн. 

РОЗДІЛ 2. Зовнішня торгівля в  Україні

1. РОЗВИТОК ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ В 1991-1999 РОКАХ

       Як  уже було сказано вище, після розпаду СРСР та розриву всіх господарчих зв'язків з колишніми союзними республіками Україна, що проголосила незалежність, зіткнулася з серйозними проблемами як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Енергоджерела, що перетворилися на іноземні з закупівельними цінами на рівні світових, соціально-економічна криза, швидке зростання тіньової економіки – всі ці негативні фактори не дозволяють швидко реформувати виробничий комплекс України. На розвиток зовнішньоекономічної діяльності негативно впливає падіння обсягів виробництва та розрив господарчих зв'язків, недосконалість законодавства та валютно-фінансової політики. Нестабільність – основна причина того, що підприємства не зацікавлені в розвитку зовнішньоекономічної діяльності та орієнтації на експорт.

       Одна  з цілей, що ставить перед собою  Україна – економічна інтеграція до європейських структур та співпраця  у зовнішній торгівлі з міжнпродними економічними та фінансовими організаціями. На сьогодні свою зовнішньоекономічну діяльність Україна здійснює з більш ніж 184 країнами світу (тобто, порівняно із станом зовнішньоекономічних зв'язків УРСР у складі Радянського Союзу Україна розширила географію своєї зовнішньої торгівлі), поступово збільшуючи свій торгівельний обіг. Зовнішньоторгівельний обіг України зріс з 1993 до 1997 року з 17,3 млрд доларів США до 31,3 млрд. Одначе за 1998 рік знизився до 27,3 млрд доларів за рахунок падіння експорту та імпорту України.

       В експортних поставках домінували метал  та металопродукція (42,2%), хімічна продукція (10,1%), мінеральні продукти (9,2%). В імпорті  переважали енергоносії (40,5% припадає на Росію), обсяг яких знизився на 5% порівняно з 1997 роком, позаяк було припинено подання природного газу з Туркменістану. Починаючи з 1992 року, в географічній структурі експорту відбувалися значні зміни. Скоротився обсяг експорту, що припадав на країни колишнього СРСР (з 60% до 35,6%), в тому числі Росію. Зросли обсяги експорту до країн Європейського співтовариства, Китаю, США. Серед імпортерів слід виділити Росію, Німеччину та США. Таким чином, за період 1994-1998 років намітилася тенденція зниження частки країн СНД в українському експорті та імпорті та збільшення частки країн ЄС.

       Зовнішньоторгівельний обіг товарів в 1999 році становив 23,4 млрд доларів США, скоротившися на 14% в порівнянні з 1998 роком. Це зниження відбулося за рахунок зменшення як експорту України (до 11,6 млрд доларів США), так і імпорту (до 11,8 млрд доларів). В результаті склалося від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами – 256 млн доларів США, хоча ситуація значно поліпшилася відносно цього ж показника минулого року.

       В складі експортних поставок відбулися  структурні зміни: обсяги експорту зернових клуьтур зросли на 62%, деревини та продуктів  з неї – на 60%, палива – на 35%, алюмінію та товарів з нього – на 31%. Разом із тим скоротився експорт засобів наземного транспорту – на 22%, хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості – на 20%, продукції легкої промисловості – на 9% і металургійної – на 8,7%.

       Скорочення  зовнішньоекономічної діяльності України  викликане негативним впливом ряда внутрішних та зовнішніх чинників. Як наслідок фінансової кризи зменшилися обсяги торгівлі з Росією – основним партнером України (на неї припадає 37% зовнішньоторгівельного обігу країни). Це, звичайно, значною мірою відбилося на скороченні загального зовнішньоторгівельного обігу України. Крім того, металургійна та хімічна продукція стає неконкурентноспроможною на світовому ринку. Високі витрати на виробництво та низька якість в порівнянні зі світовими вимогами обмежують можливості цієї продукції для експорту. Що стосується послуг, то їх зовнішньоторгівельний обяг в 1999 році становив 4,6 млрд доларів США – на 12% менше, ніж у попередньому році. Експорт послуг з країни зменшився до 3,6 млрд доларів США, а імпорт в Україну – до 1 млрд доларів США. Таким чином, у 1999 році в торгівлі послугами склалося додатнє сальдо в 2,6 млрд доларів США. Зменшення обсягів експорту послуг відбулося насамперед за рахунок скорочення подорожей та туризму, послуг з будівництва, послуг залізничного транспорту, а також фінансових послуг. Як і раніше, головним споживачем послуг залишається Росія, на яку припадає 60% українського експорту послуг. Тим часом спостерігається тенденція скорочення експорту послуг на 4,3% до країн СНД, в тому числі Росію та Молдову, і збільшення – в інші країни світу: Великобританію, Ірландію, Бельгію, Індію тощо.