Роль жінки в історичному розвитку країни

Саме в тому часі виникла  побудова засік, замків, твердинь Запорозької  Січі, організаційна і політична  діяльність основника козацького лицарства, князя Дмитра Вишневецького, його дипломатичні заходи привернути Україні міжнароднє становище завдяки відродженій  військовій силі в союзах з Туреччиною й Польщею, згодом з Московщиною. Досі наука не висвітлила його подорожі до Стамбулу й намагань порозуміння  з Туреччиною. Відомо натомість, що нічого не вийшло ні від Польщі, ні Московщини. Проте султанський двір і політика Туреччини були явно зацікавлені  в тому, щоб в Україні втримати спокій. В листах Сулеймана до польського короля Жигмонта Августа ІІ є погрози  й домагання покарати "Деметраша" (князя Вишневецького), але й вимога спокійного життя для мешканців  України: ...aby Ukraina... w sрokoju zostawała... aby wzdy poddani ubodzy w pokoju siędzieli.

         Але не лише краса і розум  допомогли Роксолані досягти  такого становища і стати впливовою і авторитетною правителькою імперії.

Насильство, терор, гекатомби  жертв росли на вівтарі імперії. В ім'я її потуги султани вбивали  братів, синів, батьків. Тим легше, що освячував ці криваві вчинки мусулманський закон, а св. його письмо завжди доставляло потрібний текст і вияснення для нього.

Роксоляна знала, що хто вдарить  перший, житиме довше. Для її материнських почуттів обставини були трагічні: її три сини були суперниками Мустафи, вже самим своїм правом до наслідства влади. Найстарший Селім, найздібніший Баязед, наймолодший Ціянгір, з них  остався в живих Селім, якого  прозвано "пяницею" за надмірну любов  вина.

Ще й досі не встановлено  безспірно, як у тому клубовищі жорстокостей, зрад і заговорів діяла Роксоляна. Певне одне: вона захищала синів. Щоб  у таких обставинах устоятись, потрібні були великий такт, обережність, мудрість змії, щоб непомітно перевести  свої пляни. Для правдивого висвітлення  ролі Роксоляни західні джерела  недостатні, а турецькі ще досі повністю не використані.

   Якщо дивитися очима нашого часу її методи можна б назвати негуманними, але в часи Роксолани це був єдиний спосіб вижити та само реалізуватися.  

    Опріч молодості, здоров'я і краси привезла бранка з України її волелюбний дух, яким вона найбільше виріжнялася з-поміж усіх красунь, що були власністю султана. Поняття свободи, людської гідности, почуття прекрасного, відчуття щастя, а разом з тим свідомість власної вартости. "Я руці, що била, не пробачу", цю строфу можна віднести до Лісовської. Як християнка, вона визнавала глибоко вкорінений погляд про рівність жінок і мужчин. Так було в її народі, в її батьківщині впродовж історії. Тільки в обіймах улюбленця вона годилася бути рабинею. Такою не була ніяка інша з невільниць Сулеймана. Зате він її прагнув і нікого поза нею "Золота Дорога" повела Настю Лісовську на престіл першої імператорки Туреччини.

 

 

 

 

Висновоки

 

Отже, на мою думку постать історичної особи Насти Лісовської (Роксолани) досить суперечлива.   Державі  потрібні національні герої, які  консолідують , обєднають націю.

     Стверджувати, що Роксолана була символом держави – це мабуть буде досить гучно. Булоб краще зазначити, що Роксолана, скоріше уособлювала дух нації, його характер, незламну волю, спроможність вижити під гнітом чужоземного панування. Можна також сказати, що доля Роксолана – це уособлення трагічної долі України тих часів, яка не мала своєї державності.

          На сьогоднішній день серед українців Роксолана – постать незаперечної жінки-лідера, яка поряд з власними інтересами ставить інтереси нації.

          Слід також підкреслити, що процес академічного аналізу жіночого символізму має значні перспективи, як в науковому сенсі, для того, щоб заповнити прогалини у розумінні механізмів створення ідеального, так і у моральному контексті, оскільки такий аналіз допоможе жінкам і чоловікам тверезо оцінювати ідеологічну реальність і давати свідомий опір штучним стереотипним конструкціям.       

       В уявленні наших співвітчизників вона залишиться символом української жінки, яка ні заяких обставин не пропаде і навіть у найбезнадійніших  ситуаціях знайде свое місце під сонцем.

       І мабуть саме ця якість і дозволяє сучасній жінці, характер якої вихований, на прикладі таких «Роксолан» здійснювати значний вплив на політичне життя держави.

       І напевно нам усім так хочеться вірити у ідеал і знати, що Османською

імперією, хоч трішки, нехай  і опосередковано, керувала українська жінка...

         У цьому контексті риторичними залишаються питання: чим пишається влада, називаючи українських жінок «нашими Роксоланами»? І якими саме «Роксоланами» пишається народ?

ЛИТЕРАТУРА

1. Барулін В. Российский человек в ХХ веке. Потери и приобретения себя. – СПб.: Алетейя, 2000.
2. Козлова Н. Социально-историческая антропология. – Издательский дом «Ключ», 1999. – С. 26-27.
3. Леви-Строс К. Структурная антропология. – М., 1985.
4. Усманова А. Женщины и искусство: политики репрезентации // Введение в гендерные исследования: Учебное пособие / Под ред. И. Жеребкиной. – Ч. 1. – Харьков; СПб: Алетейя, 2001. – С. 465-492.
5. Агеєва В. Поетеса зламу століть. – К.: Либідь, 1997; Гундорова Т. ПроЯвлення слова. Дискурси раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. – Львів, 1997. – 266 с.; Гендер і культура: Зб. статей / Упоряд. В. Агеєва, С. Оксамитина. – Київ: Факт, 2001. – 117 с., Зборовська Н., Ільницька М. Феміністичні роздуми: На карнавалі мертвих поцілунків. – Л.: Літопис, 1999. – 336 с.
6. Забужко О. Хроніки від Фортібраса. Вибрана есеїстика 90-тих років. – Київ: Факт, 2001. – С. 168.
7. Загребельный П. Роксолана. Серия «Народный роман». – М.: Эксмо-пресс, 2001; Загребельний П. Роксолана. Історія України в романах. – Київ, 2001. – 640 с.
8. Гуревич А.Я. Личность в средние века. Лекция четвертая // История мировой культуры. Наследие Запада / Под ред. С.Д. Серебряного. – М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 1998. – 280 с.
9. Кононенко А., Щеткина Е. Плач Роксоланы // Зеркало недели. – 1997. – № 24. – 14-20 июня.
10. Жінки України: Біографічний енциклопедичний словник / Укладачі: Л.Г. Андрієнко та ін. – К.: Фенікс, 2001. – С. 3.
11. Народні пісні згадують містечко Чемерівці на Поділлі, і Самбір, і Стрий...
12. Осип Назарук, Роксоляна, Львів, 1933.
13. «Вітчизна", Київ, 1966, травень, С. 213-217.
14. Українська Радянська Енциклопедія. Київ, т. ХІІ. С. 338.
15. Осип Назарук: "Роксоляна...", друге незмінене видання, накладом Української Книгарні "Говерля", 41 E 7th St. N.Y.C., 1955, С. 302. (Передрук із пропусками 81-90 .).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тези до роботи: «Роль жінки в історії країни. Роксолана.»

1.У роботі проаналізовано процеси формування жіночого символізму в сучасній історії України. В якості об’єкту дослідження були обрані стратегії створення образу ідеальної жінки – історичної та літературної героїні Роксолани.

2.  Уявлення про те, якого була Роксоляна, у масовій свідомості складаються винятково на основі легенд та художніх творів (популярний твір П.Загребельного «Роксолана»), що не відображають справжні, тобто історичні реалії. Фактично єдиними першоджерелами залишаються повідомлення тогочасних послів у Стамбулі, передусім венеціанських. Серед наших дослідників найбільше попрацював у цій царині видатний український тюрколог і сходознавець Агатангел Кримський, котрий у 1924 році видав книгу «Історія Туреччини».

3. Серед науковців немає єдиної думки з приводу того, яке з дев’яти нині відомих портретних зображень Роксоляни є документальним, бо кілька з них — апокрифічні, тобто уявні.

4. Про її походження по нині достеменно не відомо , за основне джерело , про неї ,прийнято вважати архівні документи правління Сулеймана Великого. Де вказувалося її походження та життя до полону.

5. Походження Роксолани було поділено на дві версій Польську та Українську. В цій роботі ми використовуватимемо версію Станіслава Ржевульського. Бо в ній чітко зазначено походження та родовід Майбутньої султанші.

6. Українка-бранка Настя Лісовська потрапила в султанський гарем в час, коли могутність оттоманської держави досягла зеніту. Необмеженим паном усіх тих просторів був Сулейман Величавий.

           Настя Лісовька відзначалася врівноваженою вдачею, гострим розумом, розсудливістю та здоровим глуздом. Вона пильно приглядалася до свого нового довкілля й поволі зживалася із ним. Українська диво-пісня, гумор, дотепність, живий темперамент зробили її незвичною для оточення. Вона була усміхнена, весела, жартівлива, радісна. За що й отримала турецьке ім'я "Хуррем": "Та, що приносить радість". Пізніше, через слов'янське походження, за нею закріпилося ймення Роксолана.

7.  Поняття свободи, людської гідности, а разом з тим свідомість власної вартости - ось риси, які вирізняли її з поміж інших. "Я руці, що била, не пробачу", цю строфу можна віднести до Лісовської. Як християнка, вона визнавала глибоко вкорінений погляд про рівність жінок і чоловіків. Такою не була ніяка інша з невільниць султана.

8. За її правління засмучений гарем перетворився в центр краси та просвітництва , а її саму почали признавати правителі других держав.

9. Для Насті Лісовської, першої імператорки Туреччини було ясне, що в Україні одною з основних проблем була татарська загроза, яка вимагала негайної відсічі. Султанський двір і політика Туреччини були явно зацікавлені в тому, щоб в Україні втримати спокій.

10. Не лише краса і розум допомогли Роксолані досягти такого становища і стати впливовою і авторитетною правителькою імперії. Жорстокі реалії того часу змусили її діяти в   клубовищі жорстокостей,  заговорів і зрад.

  11.  Опріч молодості, здоров'я і краси привезла бранка з України її волелюбний дух, яким вона найбільше виріжнялася з-поміж усіх красунь, що були власністю султана. Поняття свободи, людської гідности, почуття прекрасного, відчуття щастя, а разом з тим свідомість власної вартості.

12. Риторичними залишаються питання: чим пишається влада, називаючи українських жінок «нашими Роксоланами»? І якими саме «Роксоланами» пишається народ?