Ранні кочовики Північного Причорномор'я

                   МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

              МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

                          КАФЕДРА ІСТОРИЧНИХ ДИСЦИПЛІН  
 
 

          РАННІ КОЧОВИКИ  ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я

                              (КІММЕРІЙЦІ, СКІФИ, САРМАТИ)

                                                       Реферат

                        з курсу «Етнодемографічна історія Європи» 
 
 

                                                                                                 студента І курсу

                                                                                                 спеціальності «Історія»

                                                                                                 Литвиненка Віталія

                                                                                                                  

                                                                                                 Науковий керівник:

                                                                                                 ст. викладач 

                                                                                                 Забавін В. О. 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                   Маріуполь – 2011

                                                             Зміст

Вступ ………………………………………………………………………………... 3

Розділ 1. Кіммерійці ……………………………………………………………….. 5

Розділ 2. Скіфи ……………………………………………………………………... 7

Розділ 3. Сармати …………………………………………………………………. 11

Висновки  …………………………………………………………………………... 13

Список  використаної літератури ………………………………………………… 14 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                                                       3

                                                              ВСТУП

Як відомо, кіммерійці, скіфи і сармати - одні з найдавніших цивілізацій Стародавнього Світу. Культура та соціально-політичний устрій цих кочових племен в першому тисячолітті до н. е. продовжують дивувати кожного, хто стикається з їх історією. А землі, що перебували навколо їх державних утворень, просто засмоктувалися їх культурою та енергією. Однією з таких земель було Північне Причорномор'я, де вони змогли створити перші держави.  Дослідження їх історії, яка зараз поповнюється все новими і новими археологічними знахідками, що чекають своєї черги, щоб додати внесок в історію Північного Причорномор'я, є дослідженням історії первісної Русі, культури Русі, адже потім ці області будуть мати значний вплив на нашу країну, через них будуть вестися кровопролитні війни, і вони будуть вважатися з давніх-давен українською територією, яка має глибокі культурні корені, що виходять від кочовиків.

Про кіммерійців, скіфів і сарматів писали багато авторів. Серед таких можна виділити Грушевського М., Зайцева Ю., Толочко П., Кузнецова Т., Гавриленко О., Залізняка Л., Гуляєва В., Паркера В. та інших.

Всі ці автори розглядали спосіб життя, побут, культуру, релігію, чинники соціально-економічного та військово-політичного розвитку кочовиків, пробле- ми їх походження та багато інших проблем.

Щодо  джерел з цієї теми, то ними можуть слугувати  археологічні знахідки, пи-семні пам’ятки, Біблія та Авеста. Найбільш цікавими джерелами з цієї теми є праці античних авторів Гомера, Геродота, Каллімаха та Страбона. Слід виділи-ти також й ассирійські, урартські та перські клинописні таблички, які можуть багато про що нам розповісти.

Я обрав  саме цю тему для написання реферату, тому що на мою домку вона є однією з найцікавіших тем як у вітчизняній, так і світовій історіографії. Мені дуже подобається історія Стародавнього  Світу, в тому числі й історія  кочових племен раннього залізного  віку. Також ця тема представляє  для мене особистий 

                                                                                                                                       4

інтерес, тому що вона вивчається на стику двох наук, історії та археології, які  мене дуже приваблюють.       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                                                       5

                                              РОЗДІЛ 1. КІММЕРІЙЦІ

З середини II тис. до н. е. почалася нова епоха в історії України. У цей період було освоєно залізо - матеріал, з яким за міцністю не могли конкурувати ні мідь, ні бронза. Виділяється впливова племінна верхівка, посилюється її влада над общинниками. Починають формуватися етнічні спільноти людей.

Південними сусідами праслов'ян (предків слов'ян) в IX-VII ст. до н. е. були кіммерійці. Жили вони в степах Північного Причорномор'я, від Дону до Дунаю і були дуже войовничими. Це перший народ на території Україні, назва якого дійшла до нашого часу. Вперше про кіммерійців згадується у давньогрецьких поемах Гомера, зокрема в «Одіссеї».

Більше  і найвірогідніше розповів про кіммерійців грецький  історик V ст. до н. е. Геродот. Згадки про них знаходимо в ассирійських джерелах. Назва Ассирії «кімміраі» означає «велетні».

Існує три версії походження кіммерійців.

Перша - вони є древньоіранським кочовим народом, який прийшов на землі України через Кавказ.

Друга - кіммерійці з'явилися внаслідок  поступового історичного розвитку праіранських степових племен, а прабатьківщиною їх було Нижнє Поволжя. Третя - кіммерійці були місцевим населенням.

Археологи знаходять сліди перебування  кіммерійців у Північному Причорномор'ї, на Північному Кавказі, в Поволжі, в  нижній течії Дністра і Дунаю.

Кіммерійці  були іраномовними. Ранні кіммерійці вели осілий спосіб життя. Пізніше, у зв'язку з настанням посушливого клімату, вони стали кочовим народом і почали розводити, в основному, коней.

Племена кіммерійців об'єднувалися у великі союзи племен, які очолював цар-вождь. У них було велике військо. Воно складалося з рухливих загонів вершників, озброєних  залізними мечами і кинджалами, луками і стрілами, бойовими молотами  і  булавами. Багато  років  кіммерійське військо наганяло

                                                                                                                                       6

страх на середземноморські міста в  Малій Азії, вело воїни з царями Урарту та Ассирії.

Кіммерійці  будували тимчасові поселення, в  основному - табори і зимівники. Там  у них були свої кузні і ковалі, які виготовляли залізні і  сталеві мечі й кинджали, кращі  в ті часи. Самі вони метал не добували, а використовували залізо, здобуте  іншими племенами. Кіммерійські майстри  виготовляли кінські вудила, наконечники  стріл, прикраси. Вони досягли високого рівня у виробництві кераміки. Особливо гарними були кубки з  лощеної поверхнею, прикрашені геометричним орнаментом.

Кіммерійці  вміли чудово обробляти кістка, про  що свідчать знайдені археологами кістяні  прикраси. Крім цього, до нашого часу збереглися виготовлені кіммерійцями кам'яні  могильні плити з зображеннями людний.

Жили  кіммерійці патріархальними родами, що складалися з родин. Поступово, в ході грабіжницьких воєн у них виділилася військова знать.

Знатних людей ховали в великих курганах. Поділялися чоловічі та жіночі поховання. У чоловічі поховання клали кинджали, вуздечки, набір наконечників для  стріл, кам'яні бруски, жертовну їжу, коня. У жіночі поховання клали  золоті та бронзові кільця, золоті намиста, глиняний посуд.

Серед пам'яток мистецтва особливо були поширені жіночі, прикраси, зброю, кам'яні стели, що зображували людей, але без  голови. На них чітко зображений кинджал, сагайдак зі стрілами й обов'язково - могильний брусок.

У VII ст. до н. е. в українських степах з'явилися племена скіфів. Вони переважали кіммерійців кількістю і військовим мистецтвом. Війна зі скіфами закінчилася для кіммерійців невдало. Багато з них загинули. Частина кіммерійців, що залишилася в живих, потрапила під вплив скіфів і незабаром розчинилася серед них. Інша частина відступила через Кавказ вздовж Чорноморського узбережжя і осіла в Південному Причорномор'ї. 
 

                                                                                                                                       7

                                                   РОЗДІЛ 2. СКІФИ

У першій половині VII ст. до н. е. на території України з'явилися північно-східні древньоіранські племена під назвою скіфи. Скіфами (або скитами) їх називали греки, самі ж вони називали себе сколотами. Вони прийшли зі сходу, із степів між Кавказом, Уралом і Каспієм.

Скіфи підкорили місцеві племена, і в кінці VII ст. до н. е. завершилося політичне об'єднання нової держави - Скіфії.

Давньогрецький  історик Геродот близько 450 р. до н. е. побував у Причорномор'ї і описав скіфів у своїй відомій праці «Історія». У четвертій книзі «Історії» Геродот наводить кілька варіантів походження скіфів. Один з них говорить про те, що скіфи прийшли з Азії і вигнали кіммерійців.

Основними племенами Скіфського держави були царські скіфи, що жили між Дніпром  і Доном, і скіфи-кочівники, які  жили в причорноморських степах. Ці два племені панували над усіма  іншими. Племена скіфів-хліборобів проживали в лісостепу на лівому березі Дніпра, скіфи-орачі заселяли територію над Бугом.

У VI ст. до н. е. до складу Скіфії входило три царства, кожне з яких мало свого царя, але одне царство зі своїм царем було головним над усіма трьома. Цар користувався необмеженою владою.

Життя скіфів було пронизане військовими законами, так як основним джерелом збагачення для скіфів були військові походи. Військо в походах очолював сам цар. У скіфського воїна обов'язково був кінь, захисні обладунки або звичайна шкіряна куртка. На голові воїн носив бронзовий шолом, основною зброєю був невеликий складний лук зі стрілами й щит. Збереглося свідчення про те, що стріла, випущена із скіфського лука, пролетіла 521 м. Воїни користувалися також списами, дротиками, сокирами, кинджалами і короткими мечами. Суворі традиції наказували воїну випити кров першого вбитого ним ворога, знімати скальпи з ворогів і прикрашати ними кінську збрую.

У скіфському суспільстві існувало соціальне  і майнове розділення. До знаті  належали військові вожді і царські  дружинники. Всю іншу частину дорослого 

                                                                                                                                       8