Радянська цивілізація: міф чи реальність?

Щодо радянської соціальної культури, то тут варто відмітити  унікальний її зразок, приклад аналогу якому важко навести. В словнику суспільно – політичних термінів унікальність радянської соціальної культури пояснюється наступними тезами: зникли такі класи, як буржуазія, поміщики, торгівці та куркулі. Радянське суспільство з цього часу починає складатися з двох дружніх класів: робітничого класу і колгоспного селянства, а також робітничої інтелігенції. Остання в свою чергу не є окремим класом, а представляє собою суспільний шар робітників розумової праці.  Отже, говорячи про радянську соціальну культуру важко не погодитися з її унікальністю та своєрідністю.

Радянському суспільству  притаманна була також наявність  освіченої еліти, здатної генерувати ідеї, які були спрямовані на подальший  розвиток країни. Слід відмітити той  факт, що в радянському союзі зникає поділ освіти на два коридори: для народу та для еліти, що було характерним для царської Росії. Окрім того, щоб зробити освіту загальнодоступною вводилися різного роду пільги для дітей з робітничих сімей. Таким чином, інтелектуальний потенціал країни не вбивався в зародку, а отримував шанс для самореалізації. Нерідко геніями були саме вихідці з простих  робітничих сімей. Наука СРСР стала однією з передових в світі, а науковий прогрес допоміг вивести країну протягом ХХ ст. з позицій другорядної напівфеодальної держави  на рівень передових промислових.

Для Радянського Союзу характерною була командна або планова економіка. Управління нею було централізованим і здійснювалося державою на основі пятирічних планів, які необхідно було не те, що виконати, а перевиконати. Позитивний результат заохочувався преміями, негативний – розглядався, як саботаж, а винуватці підлягали покаранню.

Карл Маркс так висловлював  своє ставлення до релігії: "Религия  – это вздох угнетённой твари, сердце бессердечного мира, подобно тому как она – дух бездушных порядков. Религия есть опиум народа".  Російський дослідник О. Лазаревич у своїй праці "Советія" стверджує, що Біблією радянської людини став "Моральний кодекс будівника комунізму", в основі якого лежав так званий принцип радянського гуманізму – несприйняття такого стану суспільства, коли "людина людині – вовк" натомість "людина людині – друг, товариш  і брат".

Парадоксальним є той  факт, що країна, в якій православ'я  мало багатовікову традицію і, здавалося, навіки міцно вкорінилося в свідомості людей, раптом стало об'єктом перслідувань, нищівної критики.  Вищезазначений автор вважає, що православ’я впало в Росії разом з останньою жертвою "кривавої неділі", коли похитнулася віра в "доброго царя, вустами якого говорить Бог". А події Першої світової війни принесли загальне розчаруваня, народ втратив віру і, як пише В. Розанов, це дійсно було апокаліпсисом, але для російського православ'я. Релігія була підмінена ідеологією. Таким чином, цілком справедливо можна говорити про існування в Радянському Союзі морально – філософського вчення, як творця цивілізації в соціокультурному відношенні.

Отже, підставивши критерії (або ознаки) цивілізації можна  сказати, що те радянська цивілізація  дійсно існувала. 

Однак, особисто я з цим твердженням не погоджуюся. Між російською цивілізацією і так званою радянською є дуже багато спільних рис:

• надзвичайно сильна роль держави, часто не обмежена, жорстка централізація управління, яка була властива для обох, антипатія значної кількості населення до влади: її боялися, подекуди, навіть, намагалися боротися з нею. Як зазначає дослідник О. Лазаревич російська традиція монархізму з такими методами боротьби, як каторга та заслання заслужено чи й без причин призвела до появи такого явища, як сталінізм.  Та, незважаючи на це, держава була Батьківщиною, яку радянський, як і російський народ захищав, незважаючи на свої вчорашні ідеї про злого ворога в образі держави.
• щодо релігії, то тут, на мою думку, відбулася підміна понять: замість царя – партія, замість заповідей – принципи будівника комунізму. Обидва суспільства виховувалися на основі високих моральних ідей.
• соборність та патріотизм, безмежна любов до рідної землі. Тут достатньо навести приклад тих героїчних вчинків солдат Червоної армії, коли вони настільки самовіддано боролися з фашистською загрозою.
• общинність була притаманна і радянському суспільству: колгоспи, фабрики, заводи. В спогадах колишнього очільника ЦК КПУ Петра Шелеста можна знайти тези про його відношення до колективу заводу, де він працював. Діяч пише про те, що це дійсно була сім'я для кожного робітника, вони, об'єднані спільною метою – процвітання цього промислового об'єкту, практично горою стояли один за одним, а у випадку хвороби чи нещастя піклувалися не лише за постраждалого, а і його сім'ю.
• месіанська ідея, яка полягала в тому, що саме руському (в даному випадку радянському) народу призначена доля створення справедливого суспільства (в даному випадку прагнення до "світлого комуністичного майбутнього").

В книзі "Советія" О. Лазаревич наводить цікаву головоломку: чи можна зігнути зі шматка дроту таку фігуру, яка, якщо дивитися на неї зверху виглядатиме як буква "О", спереду – "Т", збоку – "Г" ?  На перший погляд це не можливо, але якщо зігнути провід в кільце і відігнути "хвостик" перпендикулярно кільцю, ми отримаємо бажаний результат, який помітно на цьому малюнку

Далі О. Лазаревич проводить  паралелі з історією, вказуючи на той  факт, що те, як ми її розуміємо залежатиме від того з якої точки зору ми її розглядатимемо. Я цілком погоджуюся з ним відносно факту, що протилежні моєму погляди на цю проблему можуть бути цілком достовірні. 

Російській цивілізації  завжди були притаманні радикалізм, недовіра до плюралізму. Тому, недивним є той  факт, що російське суспільство пройнялося ідеями марксизму. Та слід відмітити, що західноєвропейські ідеї марксизму і практична його радянська форма дещо відрізнялися, вони були видозміненими відповідно до грунту, на якому реалізовувалися. Окрім того, Росія не могла піти капіталістичним шляхом після революції хоча б тому, що його ідея не виросла серед широких мас, а спробувала підкорити російське суспільство в особі білого руху. Він нісся в суспільство не руками самих росіян, а руками західноєвропейських держав, із за кордону, а отже ворогами, проти яких росіяни завжди мужньо боролися.

 Так, більшовицька  Росія ззовні втратила свою  православну Святість, але це  не означає, що вона не жила  всередині людей. Показовим є  хоча б той факт, що народ  все одно продовжував охрещуватися, незважаючи на заборони. Робилося це тайком, вночі, але факт залишається фактом. Крім того, незмінними залишилися ті моральні принципи, які сповідували православні.  Багатовікова традиція віри вкорінилася надзвичайно глибоко в суспільстві і вивести її не можливо жодними методами. Інакше, як пояснити той факт, що після розпаду Радянського Союзу народ натовпом ринув до церкви.

Інше питання: чим є  Росія сьогодні?  На мою думку, це продовження тієї ж російської цивілізації. Цікавим залишається  те, який шлях розвитку вона вибере цього  разу? В соціалізм дороги немає. Капіталізм сьогодні так яскраво показує  всю свою вульгарність і недосконалість. Достатньо лише поглянути на те, що пропагує західноєвропейське суспільство сьогодні: пізні шлюби, що руйнують репродуктивну функцію людського організму, внаслідок народжуються кволі і хворі діти, які в майбутньому повинні стати фундаментом суспільства; нівелювання цінності сім'ї, що призвело до частих випадків розлучень, адже шлюб давно вже не укладається на небесах, а всього лише штамп у паспорті; жорстка конкуренція, коли кожен за себе і навіть найкращий друг може завтра підставити тебе заради власних інтересів.

З цього приводу я погоджуюся з думкою Олега Платонова, директора  організації  "Інститут російської цивілізації": "Русский человек должен стать во главе духовного развития всей мировой цивилизации. И создать новое качество жизни. Русский народ выведет человечество из того тупика, в который его завела западная цивилизация."