Проблеми й перспективи громадянського суспiльства

Своєрідну точку  зору з цього питання має Е.Амбарнумов, -який підкреслює, що тенденція до формування громадянського суспільства реалізується через розвиток горизонтальних зв'язків,

шляхом перехрещування економічних звязкіз чисто госпо-дарськими  рамками". "Громадянське суспільство, - пише він, - арматурою горизонтальних зв'язків закріплює політичну  влад)"

Таке розуміння громадянського суспільства переплітається з точкою зору Ю.Красіна і А.Галкіна, які під громадянським суспільством розглядають стабільну систему горизонтальних со-ціальних зв'язків, суспільно-політичних орієнтацій і норм суспіль-ної поведінки, що виросла безпосередньо із відносин власності, але не зводиться до них. В цій системі концентруються і оформля-ються економічні, професійні, культурні, релігійні та інші повсякденні інтереси соціальних прошарків і груп.

Визначення суті громадянського суспільства мас важливе зна-чення. Але завжди слід пам'ятати, що громадянське суспільство - це таке суспільство, де іїтусси людини мають пріоритетне зна-чення. Адже людині за своєю природою притаманне прагнення жити в суспільстві людей, в якому вона прагне задовільнити, на-самперед, свої приватні інтереси. В той же час, звичайно, інститу-ти громадянського суспільства покликані забезпечити певний ба-ланс між соціальними та політичними силами, а за допомогою ^. правових норм регулювати відповідні відносини.

Таким чином, громадянське суспільство - це не якісь ізольо-вані індивіди, а комплекс соціальних відносин, система суспільних інтересів (економічних, соціальчо-політичних, релігійних, духовних, сімейних, культурних та інших), яка виражає різнорідні цінності, інтереси і потреби членів суспільства. Це сфера само-виявлення вільних громадян і добровільно сформованих асоціацій і організацій, обмежених відповідними законами від безпосеред-нього втручання та довічної регламентації діяльності цих грома-дян і організацій з боку державної влади., Такий підхід до аналізу громадянського суспільства дає змоі-у зробити висновок про те, що воно має відображати громадянські відносини, взаємозв'язок всіх сфер суспільного життя людини. В той же час громадянське суспільство - це не будь-яке суспільство, а сукупний індивід, який виступає через систему різних асоціацій, об'єднань своєрідним регулятором свободи людини. "" Іншими словами, громадянське суспільство - це сфера со-ціальної взаємодії, що складається зі сфери особистого, різно-манітних об'єднань, суспільних рухів і публічної комунікації. Його часто розуміють як місце соціальної діі, відносно автономної від держави.

Основою громадянського суспільства є поділ і різноманітність, механізм стримування та урівноваження. Політичні інституції відокремлені від культурних і позбавлені можливості отримувії іи економічний зиск; чиновники не мають змоги зловживати споїм службовим становищем; держава ие контролює культурне, релігійне та наукове життя; високий соціальний статус не може бути запорукою авторитету в культурній або політичній с-4)ері. Завдяки пресі, законодавчій ініціативі та іншим факторам вільне суспільство одержує можливість контролювати та стримувати державну владу. Словом, важливе місце у розумінні громадянського суспільства посідає асоціатичпий аспект, тобто наявність певної спільності соціальних суб'єктів, що прагнуть самоідентифікації. Проблематика громадянського суспільства є доволі складною. Вона не обмежується тільки аспектом надання соціальним суб'єк-там достатнього простору для реалізації їх вільного вибору у власних дзях на свою і суспільну користь. Але не слід забувати, що громадянське суспільство - це людське суспільство, взяте з точки

зору його конкретної якісної характеристики. Саме за таких  умов здійснюється його функціонування, коли встановлюється відносна рівновага між моментом самодіяльності і владної обумовленості поведінки конкретних соціальних суб'єктів, коли вплив централь-ної влади на життя суспільного організму є гнучким, коли і влада, та Її адресати діють взасмовідповідально і обмежують себе і одне одного в експансіоністських проявах.

Важливо, щоб  громадянське суспільство не тільки в теорії, але й на практиці стало  полем вільної життєдіяльності  людей і взаєм-ної волі народу. Воно може існувати і розвиватися  лише в умозах консенсусу між його силами з ряду суспільних цінностей (форм власності, моментів демократії та інше). Адже сутність грома-дянського суспільства - це поєднання економічного, політичного і культурного плюралізму, який знаходить своє відображення в багатстві форм власності, в запереченні ідеологічних стереотипів, "в розкритті духовного життя у всьому обсязі.

Стану розвитку теорії громадянського суспільства  на сьогодні відповідає і розвиток складових частин громадянського суспіль-ства. Спробуємо визначити суттєвий момент, який дає можливість віднести певні суспільні відносини до основних елементів грома-дянського суспільства. Елементи громадянського суспільства мають відповідати та-ким вимогам:

1) економічна  система діє за принципами  са»воорганізації, са-морегулювання, самоуправління;

2) соціальна  система має чітко виражене  структурне оформ-лення; 

3) політична  система виступає, з одного боку, в формі ме-ханізму узгодження  соціальних інтересів в суспільстві,  а з іншого.

Особливістю державного розвитку України є розвиток націо-нального руху після довгих років "пролетарського інтернаціо-налізму", який насправді мав на меті придушення національної самобутності українського та й інших народів імперії. При цьому, розвиток деяких національних звичаїв і традицій штучно вида-вався за свідчення дотримання прав на розвиток національної самобутності. Як наслідок - спалах національного руху з почат-ком демократичних перетворень. Тому одним із пріоритетних на-прямків розвитку громадянського суспільства в Україні е напов-нення національної ідеї нормативними регуляціями громадянського суспільства. Але при цьому слід пам'ятати, що національна ідея підносить колектив, а ідея громадянського суспільства - особу; різні тут і носії суверенності - нація і особа. Відмінним є відно-шення до держави. Національна ідея підносить державу як мету нації для власної реалізації, тоді як ідея громадянського суспіль-ства передбачає обмеження держави, аби вона не загрожувала. цінності і суверенності особи. Щоб залучити певною мірою національну ідею до розвитку суспільства, необхідно насамперед демократизувати національну ідею. Основний напрямок - це співпраця з державою, яка б га-рантувала не тільки звичайні економічні, громадянські та політичні права, але й забезпечувала якнайбільшу відкритість і свободу дискусій між максимально автономними індивідумами, а саме:

- гарантування  прав інтимності і приватності,  щоб індивіди та групи мали  простір на виявлення своєї самобутності;

- гарантування  прав доступу до публічної  сфери. 

Громадянське  суспільство, в свою чергу, має також  дбати про права індивідуму на різні форми колективної діяльності, всіляко підтримувати розвиток національної ідеї, наповнюючи її принци-пами демократії.

Адже відомо, що історія не знає жодного громадянської  о суспільства, яке жило б відповідно до декларованих принципів.

Зміцнення громадянського суспільства на сьогодні передбачає:

- фінансування  незалежних мас-медіа; 

- встановлення контактів не лише з урядом, але й з опозицій-ними силами;

- надання допомоги  задля зміцнення ключових інститутів  громадянського суспільства, органів  судочинства та охорони пра-вопорядку; 

- створення і  розвиток благодійницьких та  добровільних ор-ганізацій, за допомогою яких населення менше сподівалося б на ' допомогу держави і більше покладалося на власні сили;

- розширення  каналів обміну технічної та  гуманітарної до-помоги, обміну в  галузі освіти та культури.

Підсумовуючи  розмову, зазначимо, що проблема сутності та тенденцій розвитку громадянського суспільства надзвичайно ак-туальна, вона невіддільна від питань реформування суспільного життя в Україні. Адже наша держава пройшла складний шлях історичного розвитку. Тривала провінційна роль України, відсутність розвитку її державності стали причиною слабкого ро-звитку громадянського суспільства та його теорії.Тому проблема становлення громадянського суспільства безпосередньо пов'язана з необхідністю розбудови державності, оскільки вдосконалення суспільства і держави с необхідною умо-вою демократичного розвитку країни.

Вивчення  поглядів на громадянське суспільство  в політико-правовій думці, проведення порівняльного аналізу основних кон-цептуальних підходів до проблеми іромадянського суспільства дає  можливість визначити генетичний зв'язок між різними на-прямками вчення про громадянське суспільство, узагальнити їх спільні та виділити особливі риси, що стало принципово новим напрямком вивчення проблеми громадянського суспільства. Аналіз структурних елементів громадянського суспільства в умо-вах розвитку суспільних інститутів дає можливість глибше зро-зуміти їх природу на кошсретаоінсїшуційному рівні.

Розділ ІІ. Після розвалу Союзу та перших років незалежності, спроб визначити напрямок розвитку економіки та державності більшість аналітиків дійшли висновку, що альтернативи західним моделям суспільного розвитку практично не існує. Не заперечуючи в цілому слідування шляхом цінностей, вироблених людством, хотілось би застерегти від того, щоб новий підхід, як справедливо відмічається науковцями, не затінив "споконвічні обереги українського способу життя, якщо ці цінності сприяють утвердженню державності України, розвитку системи розумних потреб особи й суспільства, формуванню освіченої й високоморальної особистості"³³.

Сьогодні гостро постала теоретична і практична  проблема вироблення перспективного підходу  до оцінки української історії і  незалежної, самостійної ідеологічної та політичної позиції щодо оцінки шляхів і засобів розвитку України. Демократизація створює можливості для прогресивного розвитку України. Але постає запитання: як найкраще скористатися цими можливостями, зберігши позитивну спадковість розвитку, подолавши одночасно негативну? Перед суспільною думкою України постало завдання - розробити концепцію нової історії України, спроможну дати відповіді на всі ті основоположні запитання суспільного розвитку.

В Україні iснують групи політиків, які вважають, що лише національна ідея "вивезе" Україну на магістральні шляхи цивілізаційного розвитку. Справді, національна ідея - могутній локомотив історії. Національна ідея спроможна стати потужним мотивом і стимулом дій особистостей, соціальних груп і цілих народів. Але слід мати на увазі, що за революційним періодом завжди настають часи копіткої, наполегливої праці для налагодження нової системи господарювання, формування нової політичної системи суспільства, коли регулятивний вплив національної ідеї значно знижується, а на передній план виходять організаційні завдання, вирішувати які, щоправда без національне орієнтованої держави, неможливо.

Досі в Україні  тривають дискусії про вплив держави  та про баланс сил державної влади  й суспільства. Значна частина населення  вбачає в державі чужу, корумповану  силу, не довіряє державній владі, хоча і дотримується утопічного погляду, ніби винятково державними засобами можна створити нове громадянське суспільство. Між іншим, це типова утопія, поєднана з надією на мудрого вождя, авторитетного правителя, який, прийшовши до влади, владнає все справедливо й демократично. Державна влада дійсно може сприяти встановленню громадянського суспільства, але без ініціативи народу "знизу" її можливості обмежені.

Суть стратегії  конструктивних сил України може бути зведена до необхідності переходу від залишків пострадянського "тимчасового  авторитаризму" центральної (особливо виконавчої) влади до "постійної демократії", в яку будуть інтенсивно втягнуті регіони та більшість населення.

Особливістю і  суперечливістю перехідного суспільства, яким є сучасна Україна, є те, що складнощі перехідних процесів, з одного боку, зумовлюють зміцнення регулюючої ролі держави, тобто самої держави, а, з другого - розбудова громадянського суспільства пе-редбачає роздержавлення суспільних інститутів, зменшення дер-жавного впливу на них. Ця обставина і підкреслює необхідність наукових розробок ролі держави в перехідному суспільстві, роз-робки механізмів її впливу на соціальні процеси, визначення шляхів перетворення держави на правову, а перехідного суспільства - на громадянське.

Hе відзначити, що у нинішній Конституції  і згадки немає про громадянське суспільство, на формування якого зрештою має бути спрямований весь держав-но-правовий механізм. Цей, м'яко кажучи, недолік нинішньої Консти-туції, безумовно, негативно відбиватиметься на процесі формування громадянського суспільства, серцевини правової держави. Прого-лошуючи своє прагнення досягти ідеалів правової держави, не пов'я-завши це на конституційному рівні з формуванням громадянського суспільства, не є просто нелогічним, а й стратегічно неприпустимим. Адже неможливо донести до людей сутність переваг правової дер-жави, не пов'язуючи це із громадянським суспільством, яке є га-рантом захисту його членів від втручання державних інститутів в їх приватне і особисте життя, особливо у тих випадках, коли ці інститути при певних обставинах перетворюються на самодостатні і діють для самих себе, а нерідко й проти суспільства. Oднією з перших змін до Конституції України має бути її доповнення новим розділом про громадянське суспільство.