Проблеми й перспективи громадянського суспiльства

МIНIСТЕРСТВО ОСВIТИ I НАУКИ УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ЕКНОМIЧНИЙ IНСТИТУТ

ДВНЗ  «КИЇВСЬКИЙ НАЦIОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМIЧНИЙ УНIВЕРСИТЕТ iм. ВАДИМА ГЕТЬМАНА» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ

З дисциплiни «Iсторiя українського суспiльства»

На тему «Проблеми й перспективи громадянського суспiльства» 
 
 
 
 
 
 

Виконала

студентка 1-го курсу

групи ЕП-13

Халiтова З. Р. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Сiмферополь 2010

Зміст:

Розділ I. Концептуальні  підходи до проблем громадянського суспільства.

1.Особливості  основних напрямків розвитку  громадянського суспільства.

2.Поняття, зміст  і структура громадянського суспільства. 

Розділ II. Проблеми та шляхи розвитку громадянського суспільства  в Україні.

Розділ I. П.1.

Процес становлення  громадянського суспільства складний і суперечливий, аналіз його потребує конкретно-історичного підходу.

Зародження та розвиток громадянського суспільства  відбувається протягом тривалого періоду  еволюції сучасної цивілізації. Цей  процес має багато закономірностей, спільних для багатьох країн. Але  кожна держава, розвиваючи громадянське суспільство, вносила щось особливе, характерне саме для неї.

Досить специфічний  досвід його побудови мала Україна. Адже феодальний устрій тривалий час носив  потворні форми кріпосництва, щ обмежувало з рабством. Це зумовило і характерний  розвиток суспільства, наклало певний відбиток на взаємовідносини між верствами населення, на їх психологію. За таких умов основою соціально-економічного ладу стає сільська община, яка, з одного боку, сприяла єднанню і взаємодопомозі селян, з іншого - культивувала дух покори.

Протягом всього періоду суспільного розвитку все  частіше інтереси колективу домінували над інтересами особи. В таких  умовах усвідомлення себе як громадянина, як повноправної особистості не могло  відбутися. Вся історія ідеї громадянського суспільства - це історія перетворення самої колективності, організованої за законами спільного життя в розвиток людини, що вийшла із природнього стану необмеженої свободи, в громадянина цього суспільства.

Власне, кожна  держава має бути зацікавлена  в створенні, всебічному розширенні і поглибленні громадянського суспільства, якщо воно прагне до задоволення потреб громадян, до своєї адап-тації в загальнолюдський цивілізований процес. Для держави стає життєво необхідним розвиток всіх елементів громадянського суспільства. Чи відповідає таке суспільство досягнутому рівню світової цивілізації, має засвідчити рівень задоволення інтересів і потреб, громадянський мир на основі дії прийнятих державою за-конів.

В сучасних умовах одним із вимог громадянського суспільства  виступає фактор соціальної відповідальності в усіх сферах суспільного життя (економічній, політичній, соціальній, еко-логічній, національній), на всіх рівнях суспільних організацій (соціальної групи, суспільної організації, держави, свпоаого. співтовариства), пов'язаних з висуненням на перший план загаль-нолюдських цінностей. Адже соціальна орієнтація може утверд-жуватися в якості принципу суспільних відносин лише тоді, коли задоволені всі необхідні потреби і створюються умови для реалі-^ зації системи історично обумовлених інтересів членів суспільства.

Важливе місце  в цьому процесі належить державі. Вона по-винна стати арбітром у  вирішенні конфліктних питань. Це пояс-нюється насамперед тім, що на сьогоднішній день держава має в  своїх руках переважне гграво застосування примусу, різного роду санкцій, виступаючи власником матеріальних благ, вона може, якщо побажає, спрямовувати свої зусилля на покращення соці-ально-економічного становища людини, задовольняти інтереси та потреби певних соціальних груп (працівники бюджетних організа-цій, базових галузей промисловості, студенти, пенсіонери і т.п.). Та на жаль, переформована державна машина не завжди го-това взяти на себе таке завдання. Має спрацювати механізм взаємодії громадянського суспільства і держави, який знаходить свій прояв у взаємодії через партії, вибори, представницькі органи влади.

В країнах Заходу існує ціла система представництва інтересів. Основні її учасники з  боку грогладяпського суспільства - це групи і об'єднання за інтересами, з боку держави - органи виконавчої влади. Окрім згаданих сформувались специфічні представництва -консультативні комітети і комісії, що існують при міністерс вах, відомствах, уряді, в роботі яких беруть участь групи і об'єд-нання за інтересами. Такі інститути займаються виробленням ре-комендацій і відповідних державних рішень, деякі з них викону-ють угіравганські функції, інші діють па "недержавній" основі.

В Західній Європі дискусія про те, чи є держава  функцією суспільства, чи суспільство  в міру розвитку держави має перетво-ритися в контролюючу ним функцію, можна віднести до XVIII ст., коли в працях англійських і фраїкузьких філософів таТеоретичні аспекти дискусії зводились до визначення долі вла-ди, функцій і повноважень, які громадянське суспільство доручає державі на тому чи іншому етапі свого розвитку. Відповідно визначалась роль держави в розвитку суспільства.

У взаємодії  громадянського суспільства та держави  можуть існувати два напрямки. По-перше, держава є і залишається функ-цією іромадянського суспільства. Серед  представників цього на-прямку е і теорії переважаючої ролі держави ("державники"), рівного партнерства ("суспільний договір"), його пасивної ролі ("нічний сторож"). По-друге, держава носить тимчасовий харак-тер. Утвердження в теорії постулат}' про швидке відмирання дер-жави з поступовою заміною її суспільним самоуправлінням при-звело б до повного знищення громадянського суспільства.

Кожна з цих  теорій має свої переваги та недоліки. Однак про-тиставлення держави  громадянському суспільству призводить до виникнення негативних факторів, які знаходять своє виявлення в тому, що держава та громадянське суспільство перебувають в по-стійному процесі боротьби.

Справді, специфіка  сучасної ситуації в Україні зводиться  до того, що відбувається двоєдиний процес формування і грома-дянського суспільства, і правової держави, де громадянські права людини підпорядковуються нормам міжнародного права. А це означає, що:

- має місце виключення будь-якої дискримінації за націо-нально-етнічними, політичними, релігійними, статевовіковими ознаками;

- має місце  надійний законодавчий захист  особистості і гідності і-ромадянина, недоторканість його житла і  майна, свобо-да вибору проживання, виїзду або в'їзду в країну, таємниця листу-вання і телефонних  розмов, свобода слова, преси,  інформації; - людині дано право вільно виявлятисвій світогляд та ду-ховні інтереси;

- має місце  всебічний захист громадянських  прав з боку судових органів  та громадський організацій. 

Попередній розвиток нашої країни засвідчує, що крізьскладалася  практи-ка ототожнювання реального стану справ з програмними наста-новами. Мала місце невідповідність між реальним і формальним узагальненням виробництва. Таким чином поглиблювалась супе-речність між існуючими суспільними відносинами і декларованими в документах гаслами. Ця суперечність стала важливим фактором деформації правової системи, системи інтересів і цінностей. Необхідно, щоб будівництво нашого законодавства відбува-д лося цілеспрямовано, поступово. Адже справжнього демократичного, передового законодавства у нас не склалося, зате виросла величезна маса урядових і відомчих актів, мета яких - забезпе-чення тоталітарної системи. Законодавство не може створюватись саме собою, у вищих сферах політики, а життя розвиватись саме по собі, в зворотньому напрямі. Така ситуація існує лише тоді, коли немає громадянського суспільства. "Норми права народжу-ються не зверху, а в самому громадянському суспільстві, в процесі спільної дії людей при постійному зіткненні їх інтересів, правила, які відмірюють "зону волі" цих інтересів. Ці правила і є нормою права як міра волі". Норма права тільки в тому випадку буде діяти, коли е механізм її реалізації.

Специфіка законодавчої діяльності нашого суспільства на нишшньому  етапі полягає в тому, що:

- вона носить  базисний характер, оскільки створюються  якісно нові суспільні відносини, нові парадигми суспільного жит-тя;

- цей процес  здійснюється в умовах, коли життя  здебільшого спирається на старі  структури і в ньому немає  об'єктивно нових, спроможних  реалізувати вимоги закону;

- ця діяльність  виходить з принципу повної її суверенності, коли законодавчий процес може бути незалежним від реального стану даного суспільства.

В нашій державі  ще існують суперечності між законом  і дійсністю, що веде до примноження  конфліктів в суспільстві. Вихід  із такого становища - у форсуванні реалістичного характеру за-конодавства, спроможного враховувати конкретні ситуації, не-"іобхідні для формування громадянського суспільства.

На сучасному  етапі розвитку принято говорити про попий суспільний устрій, процес становлення якого відбувається в ба-^ гатьох країнах, як про суспільство змішаного типу, що проходить різні етапи на шляху до суспільства соціальної злагоди.

Результатом і  внутрішнім джерелом розвитку систем нової о типу є соціальна орієнтація на реалізацію потенціалу людської особистості, забезпечення вигідних умов й життєдіяльності.

Соціально-економічна політика, що проводиться нині в  Україні, на жаль, не забезпечує стабільних умов для реалізації можливостей  переходу до суспільства такого типу.

Та все ж  не варто говорити так категорично, адже певні умови для побудови суспільства соціальної злагоди у нас створюються. Це насамперед реформування відносин власності, створення си-стеми політичної демократії. Обидва завдання іюрозривно пов'я-зані між собою, але зміни в економічній і політичній сферах часто мають різну спрямованість.

Приватизація  державної власності здійснюється в умовах інфляції, різкого зниження стимулів виробничої діяльності, за-гального погіршення фінансового становища  підприємств. З цього приводу  професор В.Даниленко писав: "Приватизація швидше буде саме бюрократичною. Ринок буде вводитися зверху, не покладаючись на самоорганізуючі основи громадянського суспіль-ства, втримуючи максимальний контроль за розвитком ситуації. А це буде стримувати економічну реформу в цілому, продовжуючи та поглиблюючи тяготи народу".

Таким чином, історичний розвиток України має багато ознак  модернізації, здійснюється поряд із розвинутими країнами. На сьогоднішній день відбувається процес приведення всіх суспільних інститутів та процесів у відповідність до норм розвинутої ци-вілізації, що знаходить свій прояв у формуванні засад правової держави та громадянського суспільства.

Від темпів і  напрямків розвитку громадянського суспільства залежатиме можливість нової інтеграції, передумовою якої є близькість процесів і ступінь зрілості національних громадянських суспільств.

П. 2.

На сьогодні наше суспільство перебуває в  стані системної кри-зи. Особливо загострюються політичні, економічні, соціальні відносини. Тому так важливо  дбати і про розвиток нашої держав-ності і про формування громадянського суспільства.

Після проголошення незалежності України і вибору демокра-тичного  шляху розвитку держави з'явилося  достатньо наукових праць, присвячених  теорії громадянського суспільства. А  це засвідчує, що теорія громадянського суспільства знаходить своїх прихильників в нашій державі. Біда тільки в тому, що ідеї грома-дянського суспільства залишаються ще мало відомими широкому загалу, слабо задіяними в нашому суспільному розвитку.

На сучасному  етапі розвитку проблема суспільства мас прак-тичне значення, як питанзія становлення і функціонування грома-дянського суспільства. Осмислення загального поняття грома-дянського суспільства полягає у прагненні систематизувати при-таманні даному терміну відмінні ознаки.

В юридичній  науці деякі вчені до громадянського суспільства відносять систему  недержавних відносин (А.П.Кочетков), інші - всі суспільні зв'язки, що виникають  поза сферою політики (А.В.Одинцова, О.Самородний), а треті - сукупність виробничих відносин, що зв'язують громадян. Суттєвим є те, що громадянське суспільство повинно бути основою політичного життя, вносити в останнє демократичні риси і якості, сам дух звільнення особи від державного диктату - основу основ громадянського суспільства.

Одинцова А.В. звертає увагу на те, що ". більшість існуючих підходів до визначення громадянського суспільства, незважаючи на наявність у них розбіжностей, мають загальний недолік: у них суспільство, що підлягає аналізу, пов'язується з якимись конкрет-ними інститутами держави або їх сукупністю".

Група авторів  першого в Україні "Політологічного  словника" вважає, що "громадянське суспільство - сукупність неполігичнпх відносин (економічних, національних, духовно-моральних, релігійних і т.ін.), галузь спонтанного самовиявлення інтересів і воді вільних індивідів і їх асоціацій. Таке визначення грома-дянського суспільства має свої позитивні риси, оскільки більш чітко (через сучасне розуміння суті правової держави) зв'язує гро-мадянське суспільство з державою, вказує на вторинність держав-ності, підкреслює службові обов'язки державної влади захищати своїх громадян і тим самим регулювати їх життєдіяльність.