Проблематика виборчої системи та виборчого процесу в Хорватії (теоретико-практичні аспекти)

1

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

РЕФЕРАТ

на тему

„Проблематика виборчої системи та виборчого процесу в Хорватії (теоретико-практичні аспекти)”

Виконав:

студент 3 групи

І курсу

юридичного факультету

Орлов Артем Ігорович

Викладач:

ас. Вєрнік Олег Ігорович

Київ - 2008

План

1.     Загальна характеристика виборчої системи Хорватії (на базі проведення дослідження нормативної бази)

2.     Розгляд та аналіз проблемних аспектів функціонування виборчої системи Хорватії у практичному вимірі

3.     Формулювання та характеристика власних пропозицій стосовно вдосконалення виборчої системи Хорватії

Загальна характеристика виборчої системи Хорватії (на базі проведення дослідження нормативної бази)

Досліджуючи загальні риси виборчої системи Хорватії, необхідно, перш за все, відзначити основу такого дослідження та його рамки. Зокрема, за фундамент у такій роботі були обрані такі нормативні документи як Конституція (основний закон) та Закон про вибори (до парламенту). Рамками дослідження та його основним спрямуванням є опрацювання проблематики виборів саме до парламенту як вищого представницького органу республіки.

              З цією метою осягнемо основні суттєві моменти (на предмет виборчого процесу) Конституції та Закону про вибори до парламенту.

              Спершу проаналізуємо основні засади виборчої системи, що закріплені в Основному законі.

Так, відповідно до положень Конституції Хорватії від 22 грудня 1990 року (ст.1) Республіка Хорватія є єдиною та неподільною демократичною соціально державаю. Таким чином, виходячи із змісту даної норми, приходимо до висновку про визнання Хорватією народного суверенітету як основи організації та функціонування державного механізму в цілому. Відповідно до тієї ж ст.1 влада в Хорватіїї виходить з народу і нлежить народу; народ здійснює свою владу через вибори своїх представників та шляхом безпосереднього прийняття рішень.

Конституція Хорватії також закріплює перелік відповідних вимог, що висуваються до виборців (електорату). Так відповідно до статті 45, виборчим правом, всезагальним та рівним, володіють всі хорватські громадяни, що досягли 18 років.

Розглядаючи специфіку безпосередньо самого виборчого процесу, виборчої кампанії та методики реалізації виборчого права, то (згідно зі статтею 45 Конституції) виборче право здійснюється шляхом прямих виборів таємним голосуванням. При цьому, при виборах до Палати представників Сабору чи Президента країни Республіка Хорватія забезпечує здійснення виборчого права і своїм громадянам, які під час проведення виборів знаходяться за її межами. Ці громадяни можуть голосувати в державах, в яких вони перебувають, або іншим способом, передбаченим законом.

Узагальнюючи ключові положення Закону „Про вибори представників до парламенту Хорватії” (від 6 квітня 2003 року) відзначимо наступне.

Мандати представників обраних до Хорватського Парламенту є чинними протягом 4 років і можуть бути подовжені тільки у разі війни, або у інших випадках встановлених Конституцією Хорватії. Тобто, можна прийти до висновку, що каденція народних депуттів в Хорватії має тривалість 4 роки. Окрім цього (ствержує закон) мандати представників не є імперативними і вони не підлягають відміні.

Відповідно до статті 3 Закону „Про вибори до парламенту Хорватії” державою в процесі голосування гарантується свобода виборців та таємність голосування. А стосовно особистого та одноразового голосування закон позиціонує норму про його подвійне значення – забезпечити право лише на один голос є і правом, і обов’язком кожного виборця. У напрямку забезпечення таємності голосування закон стверджує, що ніхто не може звернутися до виборців з вимогою чи проханням проголосити їх партійно-виборчу орієнтацію; ніхто не вправі заважати виборцям у реалізації свого виборчого права.

Закон повторює положення конституції у контексті регламентації виборчих цензів.

Відповідно до ст.5 Президент Республіки Хорвватія особисто закликає народ до голосування на предмет вибору представників до Парламент на першу сесію. День виборів є неробочим.

Згідно зі статтею 6 закону вибори проходять шляхом проведення голосування на відповідних виборчих дільницях в межах території України, а також на території відповідних консульських установ Хорватії в інших країнах. На виборчих дільницях голосують ті виборці, що мають статус рездента в Республіці Хорватія. Виборці, які мають резиденцію в Республіці Хорватії, але на день виборів обслуговують Збройні сили Республіки Хорватії, а також виборці, які є членами морського і річкового екіпажу Хорватських суден, однак на день проведення виборів перебувають за межами Хорватії, а також виборці, що перебувають у місцях позбавлення свободи, повинні голосувати в спеціальних виборчих дільницях.

Стосовно виборців, які проживають за межами Республіка Хорватія однак прагнуть бути репрезентованими в Парламенті Закон встановлює досить чітке положення - виборці, які не мають резиденції в Республіці Хорватія повинні мати право бути представленим в Парламенті.

Стосовно територільної організації виборчої системи Закон встановлює наступні моменти.

140 представників в Парламенті повинні обиратись в порядку, згідно з яким територія Республіки Хорватії ділиться на десять виборчих округів, і, відповідно, в кожному виборчому окрузі, на підставі списків виборців, обираються по 14 представників до Парламенту.

Виборчі округи визначають відповідними актами. Виборчі округи не повинні відрізнятись один від одного за кількістю виборців більш ніж на 5%.

Порядок визначення кількості представників, що обираються від кожного списку виборчого округу передбачений ст. 37 Закону. Зокрема, число представників, що повинні бути обрані від кожного списку виборчого округу, визначається в наступній процедурі: повна кількість чинних голосів, яку кожен список (виборча маса списку) має отримати на виборах розподіляється між номерами з 1 до 14, при цьому звертається увага на десятковий залишок. З усіх одержаних результатів, представницькі місця отримують ті списки, в яких показані найвищі результати, зокрема десятковий залишок.

Відповідно до диспозиції статті 38 Закону „Про вибори до Парламенту Хорватії” право брати участь в розподілі представницьких місць у виборчому окрузі повинні мати ті списки, які отримали на виборах як мінімум 5% з чинних голосів. Таким чином ми можемо стверджувати про наявність відповідного виборчого бар’єру для кандидатів на посаду депутата в Хорватії.

Виборці, які не мають резиденції в Республіці Хорватія повинні обирати представників на підставі списків з 14 кандидатами в спеціальному виборчому окрузі.

Кількість народних представників, котру обирають виборці, що не мають резиденції в Республіці Хорватія в спеціальному виборчому окрузі, визначається в наступній формі: повне число дійсних голосів в десяти виборчих округах в Республіці Хорватії повинне ділитися з 140, який - те, скільки представників повністю було вибрано в цих виборчих округах. З придбаними результатами, число дійсних голосів в спеціальному виборчому окрузі повинне ділитися. Результат досяг в цій формі - число представників, вибраних в спеціальному виборчому окрузі. Якщо результат - не цілий номер, він повинен бути узагальнений до цілого номеру від 0.5 і нижче за 0.5 внизу.

Повна кількість народних представників, обраних виборцями, які не мають резиденції в Республіці Хорватії в спеціальному виборчому окрузі, розподіляється серед виборчих списків висунутих в цьому виборчому окрузі згідно закону.

Члени національних меншин обирають представників до Парламенту Хорватії індивідуальним голосом, у такій формі, відповідно до якої обраним є той кандидат, хто набрав більшість голосів виборців. Якщо двоє або більше кандидатів отримують одне й те ж число голосів, голосування повинне бути повторним.

Голосування здійснюється особисто. Ніхто не може голосувати замість іншої особи.

Голосування повинне проводитися постійно (тобто безперервно – відкрито, з метою забезпечення уникнення ситуацій фальсифікацій) від сьомої до дев'ятнадцятої години.

У дипломатично-консульських представництвах голосування повинне проводитись протягом останніх двох днів і закінчується в той же самий день, що й вибори по виборчих дільницях.

Виборці дільниці повинні припиняти свою роботу близько дев'ятнадцятої години. Однак при цьому, стверджує закон, голосування повинне бути можливим також і для виборців, хто перебувають на виборчій дільниці у момент закриття.

З метою забезпечення нагляду за дотриманням законодавства при проведенні виборів, на виборчій дільниці повинні бути присутніми хоча б 3 представника від виборчої комісії. Однак вони не мають права безпідставно втручатись у процес голосування. Президент виборчої комісії зобов'язаний і уповноважений гарантувати злагоду і мир на виборчій дільниці в процесі голосування, а також після закриття виборчих дільниць.

Розгляд та аналіз проблемних аспектів функціонування виборчої системи Хорватії у практичному вимірі

В повному обсязі дослідити весь спектр проблем, що є характерними для виборчої системи та виборчого процесу Хорватії можливо лише за умови:

1) виявлення відповідних недоліків (протирічь, дублювань, суперечностей тощо) в законодавстві Хорватії;

2) виявлення негативних чинників та тенденцій в практиці реалізації положень виборчих нормативно-правових актів.

Аналіз проблемних аспектів функціонування виборчої системи Хорватії необхідно перш за вче починати з надання характеристики партійній системі.

В Хорватии насчитывается ок. 60 партий, причем основную роль в политической жизни страны играют полтора десятка из них. В парламенте представлены 9, а в правительстве – 6 партий.

Социал-демократическая партия (СДП) Хорватии – преемница Союза коммунистов Хорватии, образована в 1990. В мае 1994 произошло объединение Социал-демократической партии Хорватии Антуна Вуича и Социал-демократической партии Ивицы Рачана. СДП – полный член Социалистического интернационала. СДП – самая многочисленная в стране и вместе с Хорватской социально-либеральной партией образует правящую коалицию. Председатель СДП Ивица Рачан с 2000 является председателем правительства.

Хорватская социально-либеральная партия (ХСЛП) – умеренная правоцентристская партия, основанная в 1989. В ее программе первоначально сочетались либеральные, демократические и националистические требования. Позже она отошла от националистических позиций и стала поддерживать право хорватских сербов на автономию в составе Хорватии. В 1992–1995 сильнейшая оппозиционная партия в стране, с 1999 входит в состав правительственной коалиции. Председатель – Дражен Будиша.

Хорватское демократическое содружество (ХДС) основано в 1989. Со временем трансформировалась в националистическое движение Франьо Туджмана. Находилась у власти в 1990–1999. Председатель – Иво Санадер.

Хорватская крестьянская партия (ХКП), созданная в 1990, преемница крупнейшей довоенной партии Югославии, основанной в 1904. Стоит на позициях умеренного консерватизма, сторонница традиционных семейных ценностей, социальной и экономической стабильности. Лидер – Златко Томчич.

Хорватская партия права (ХПП) – основана в 1990, проповедовала националистические идеи. Лидер – Анте Дьяпич.

«Истарский демократический сабор» (ИДС) – региональная партия, выступающая за федерализацию Хорватии и либеральные ценности. Имеет подавляющее большинство мест в региональном парламенте Истрии. Председатель партии – Иван Яковчич.

Либеральная партия (ЛП) создана в 1997 в результате раскола ХСДП. Лидер – Владимир Готовач.

Хорватская народная партия (ХНП) – центристская партия, укрепила свои позиции в 1997, когда в нее перешел из партии Хорватские независимые демократы будущий президент Хорватии Стипе Месич (р. 1934). Выступает за европеизацию Хорватии и мирное решение национальных конфликтов. Лидер ХНП – Радимир Чачич.

Хорватский христианский демократический союз (ХХДС) – придерживается консервативной ориентации и христианских ценностей. Его лидер Марко Веселича в годы правления Тито 11 лет провел в тюремном заключении.

Менее значительную роль в политической жизни страны играют следующие партии.

Хорватские независимые демократы (ХНД) – центристская партия, основанная Иосипом Маноличем и Стипе Месичем в апреле 1994 после их выхода из ХДС (поводом для выхода послужила политика Хорватии в Боснии, лидер – Иосип Манолич).

Акция социал-демократов Хорватии (АСДХ), созданная в 1990, ратует за многонациональную Хорватию, способную интегрироваться в ЕС.

Социал-демократический союз (СДС), сформированный в 1992, выступает за социальную справедливость, против военного решения национальных проблем.