Автор: Пользователь скрыл имя, 31 Марта 2013 в 15:15, реферат
В означений період гетьманська влада, суди, громади й суспільні верстви Війська Запорозького використовували велику кількість джерел права — різних за походженням, за формою і змістом та історичним значенням. Наприклад, порядок виборів і заміщення сотенної та полкової адміні¬страції, судочинства, а також заїмка землі, користування лісами, продаж і купівля різного майна тощо значною мірою регулювалися звичаєвим правом. Царський уряд зобов'язу¬вався берегти звичаєве право і гетьману та старшині наказував діяти і судити «по давнім правам і обичаям». Суди, ухвалюючи вироки, нерідко посилалися на давні права і звичаї.
З обмеженням гетьманського управління в Україні став поширюватися новий вид покарання — заслання на каторгу (довічно або на зумовлений термін).
Широко застосовувався і такий вид покарання, як заковування в колодки, кайдани або прикуваннядо стовпа, гармати, воза тощо.
Переважали різні майнові покарання. Штрафи в урядових документах Гетьманщини називалися «вина». При цьому вони поділялися на «вину рядову», «панскую», «до шкатульї вой-сковой», «вину злодейскую» та ін.
Матеріальна компенсація моральної шкоди називалася нав'язкою.
Перелічені покарання могли бути як основними, так і додатковими. Від покарання звільнювали розумово відсталих осіб або тих, хто мав фізичні вади, осіб похилого віку. Страта не застосовувалася до вагітних жінок, хлопчиків до 16 років, дівчат до 13, старих людей. На остаточне рішення суду могла вплинути громадська думка. Це стосувалося, зокрема, суворих вироків відносно людей доброї слави. Наприклад, від покарання стратою на прохання полтавчан було звільнено відому народну піснярку Марусю Чурай, яка отруїла з ревнощів свого коханого.
У XVII— XVIII ст. в Україні існував самосуд. Так, 18 червня 1668 р. під час повстання козаків самосудом було страчено гетьмана І. Брюховецького. Позасудівській розправі піддали велику групу козацької старшини, що воювала проти Росії на боці Карла XII.
За судовою практикою,
яка склалася на середину XVII ст., усі
жителі України вважалися
Результати судового процесу завершувалися судовою постановою — «декретом». У XVIII ст. судовий вирок у кримінальних справах став називатися «мнение». А постанова за цивільними справами — «решение». Судові постанови приймалися більшістю голосів членів суду. Сторона, не згодна з рішеннями, могла клопотати про їх відміну. Це робилося шляхом подання скарги або апеляції.
Право, закони і суд Війська Запорозького, з одного боку, були демократичними, бо випливали з інтересів усіх станів, а з іншого — вищі стани приймали такі правові акти, які часто робили старшину й шляхту непідсудними. Як уже зазначалося, право і суд періоду Гетьманщини мали яскраво виражений становий характер.
І насамкінець додамо, що суспільний, державний устрій і право України у другій половині XVII— XVIII ст. були переважно феодально-демократичними. Наявні правові джерела, система управління й суду закріплювали і захищали цей устрій.
Информация о работе Право України в другій половині XVII—XVIII ст