Польські землі у II Світовій війні

Підписання Угоди викликало  кризу в польському уряді, але  незважаючи на опір цих кіл, 14 серпня 1941 р. у Москві була підписана Військова угода між головними командуваннями СРСР і Польщі. Вона передбачала формування у найстисліші строки на терені СРСР польської армії, яка повинна була стати частиною ПЗС, присягне на вірність суверенній Польщі, брати участь у війні з Німеччиною, її командування й офіцерський склад призначалися польською стороною. СРСР надавав можливу матеріальну допомогу та озброєння, решта питань постачання брав на себе еміграційний уряд. Після підписання угод до СРСР прибули посол Польщі Станіслав Кот, командувач Польської армії генерал Владислав Андерс.

Проте на початку 1943 р. почався перелом на радянсько-німецькому фронті, під Сталінградом було оточене і розгромлене велике німецьке угруповання фельдмаршала Ф. Паульса. Західні союзники домоглися успіху в Півнійчній Африці та на Тихому океані. Усе свідчило про наближення розгрому гітлерівського блоку. У березні 1943 р. Ф. Рузвельт і У. Черчілль узгодили своє становище в польській справі, прийшовши до висновку, що союзники мусять задовільнити інтереси СРСР не тільки стосовно Польщі, але й цілої Центрально-Східної Європи, як "сфери впливу" Радянського Союзу. На їхню думку, такий поворот справи дозволяв не допустити відродження в майбутньому німецького реваншизму.

Висновок

Восени 1943 р. Червона  Армія розвинула наступ і почала визволення теренів України та Білорусі. Ставало зрозумілим, що слід готуватися до розв'язання питань післявоєнного  устрою Європи. Наприкінці липня 1943 р. на зустрічі у Квебеку У. Черчілль і Ф. Рузвельт схвалили загальний план відкриття другого фронту в Європі, який передбачав висадку союзних військ на атлантичному узбережжі Франції. На зустрічі обидва західні лідери дійшли висновку, що в результаті війни СРСР буде домінувати в Європі, тому слід йти на поступки Сталіну, в тому числі в польському питанні. У жовтні 1943 р. в Москві відбулася нарада міністрів закордонних справ Великої Трійки, на якій обговорювалися питання післявоєнного устрою. Спроби західних дипломатів переконати Москву у необхідності відновлення стосунків з польським урядом наштовхнулися на глуху стіну непорозуміння. 28 листопада - 1 грудня 1943 р. керівники Великої Трійки зустрілися на конференції в Тегерані для обговорення питань завершення війни і розв'язання післявоєнних проблем. Найважливішим підсумком Тегеранської зустрічі Сталіна, Черчілля і Рузвельта було визначення сфер впливу СРСР і західних союзників: до СРСР відходила уся Центрально-Східна Європа до р. Ельби (Лаби). Після тривалих дискусій було ухвалено, що майбутня Польща буде перебувати в кордонах між Одрою і "лінією Керзона". Це була перемога сталінського підходу до проблеми і початок реалізації планів встановлення радянського диктату на сході континенту.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Дильонгова Г. Історія Польщі 1795-1990/ Пер. З пол.. М. Кірсенка. К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 239с.
2. Зашкільняк Л. О., Крикун М.Г. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2002. - 752 с.
3. Яровий В. І. Історія західних та південних слов’ян у ХХ ст.: Курс лекцій: Навч. Посібник. – К.: Либідь, 1996. – 416 с.
4. Дыбковская А. История Польши с древнейших времен до наших дней. – В.: ПВН, 1995. – 512с.