Похождення та значення тризуба

 Найґрунтовнішими видаються гіпотези, що шукають витоки тризуба в триєдності світобудови. Навколишній світ побудований на взаємодії трьох елементів: три типи кварків (елементарних частинок) утворюють атоми та молекули, що є основою всіх фізичних тіл; три кольори — жовтий, червоний, синій — взаємодіючи, утворюють спектр веселки, багатобарвність світу, три напрямки виміру — ширина, довжина, висота — характеризують об´єм і простір світобудови.

 Абстрактна ідея  Трійці, одним із графічних зображень  якої і став тризуб, лягла в  основу канонізованої християнської  доктрини про єдність Бога-Отця, Бога-Сина та Бога-Духа Святого.  Знак Трійці (тризуба) посідає  одне з перших місць серед  символів світобудови. Деякі дослідники  вбачають у ньому символічне  зображення Вогню, Води і Життя,  інші — єдність Мудрості, Знання  і Любові або ж Мудрості, Краси  і Розуму. Згідно з однією з  версій тризуб є символом Життя.  Тризуб має спільну основу (символ  Вакууму-Абсолюту), ліву фігуру (символ  позитивного батьківського полюсу), симетричну (дзеркальну) праву фігуру (символ негативного, материнського  полюсу) і центральну фігуру (символ  дитяти).

 Для більшості  гіпотез каменем спотикання ставала  давність тризуба як символу.  Задовго до появи християнської  церкви він зустрічався в трипільців  та інших народів, 59 відсотків  сучасних національних гербів  європейських держав вміщують  знаки Трійці (трикутні корони, тризубчаті вежі, потроєні знаки, трилисники тощо).

 Предметні, графічні  та філософські гіпотези утворюють  своєрідний трикутник, чи замкнуте  коло, що відображає рух людської  думки. Досі немає однозначної  відповіді на питання: що зумовило  появу та розвиток тризуба  як символу — конкретний предмет,  спрощене символічне зображення  чи філософське узагальнення? 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література

Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.

Грушевський М. Український  герб. Народна Воля. Київ 1917;

Модзалевський В., Нарбут Г. До питання про державний герб України, ж. Наше минуле, ч. 1. К. 1918;

Пастернак О. Пояснення  тризуба, герба Великого Київського Князя Володимира Святого. Ужгород 1934;

Скотинський Г. Український герб і прапор. Львів 1935;

Рыбаков Б. Знаки собственности в княжеском хозяйстве Киевской Руси X — XII вв., ж. Советская Архєология, ч. 6. М. — П. 1940; (рос.)

Андрусяк М. Тризуб. Мюнхен 1947:

Міллер М. Матеріали  до питання про тризуб, ж. Рід та знамено, ч. 1 — IV. Франкфурт 1947;

Січинський В. Український  тризуб і прапор. Вінніпеґ 1953.

Три́зуб (варіант - Тризу́б) — українське національне знамено у формі золотого тризубця особливої форми на синьому полі; у минулому — герб князів Рюриковичів і Київської держави.Зміст

1 Історія

2 Трактування

3 Гончарні клейма

4 Примітки

5 Література

6 Інтернет посилання

7 Дивись також 

[ред.]

Історія 

Про походження і  значення тризуба, як символу державної  влади, церковної чи військової емблеми  українців існують різні теорії, але жодна не дає задовільного пояснення. Найстаріші археологічні знахідки тризубів на українській території  сягають 1 століття. Правдоподібно він  був знаком влади, символом племені, яке пізніше стало складовою  частиною українського народу. З княжої доби збереглися тризуби на золотих  і срібних монетах князя Володимира Великого, який, мабуть, успадкував цей  родинно-державний знак від своїх  предків.

 Особисті знаки  князів династії Рюриковичів 

Далі тризуб став спадковим геральдичним знаменом для  нащадків Володимира Великого — Святополка І (1015 — 1019), Ярослава Мудрого (1019 — 1054) й інших князів. Двозуб бив знаменом Із'яслава Ярославича (1054-1078), Святополка II Із'яславича (1093 — 1113), галицького князя Льва І Даниловича (1264 — 1301). Крім монет, знак тризуба знайдено на цеглі Десятинної церкви в Києві (986 — 996), на плитках Успенської церкви у Володимирі Волинському (1160), на цеглі і каменях інших церков, замків, палаців, на посуді, зброї, перснях, медальйонах, печатках, рукописах. 

Поширений по всіх князівствах  Київської держави протягом кількох  століть, тризуб зазнавав змін включно  з переходом до двозуба, але зберігав свою первісну Володимирову структуру. Серед інших змін класичного Володимирового тризуба можна назвати додавання  хреста на одне з рамен чи збоку, півмісяця, орнаментальних прикрас  тощо. Досі віднайдено близько 200 відмін тризуба. Його використовували також  як символічний і релігійний знак в українському фольклорі і церковній  геральдиці. Хоч тризуб окремі панівні  роди вживали як своє родинно-династичне знамено аж до 15 століття, але вже  з 12 століття, його почав заміняти герб з святим архангелом Михаїлом. У індійському пантеоні богів тризуб зброя бога Шиви з допомогою якого він відправляе світ у хаос, а потім із хаосу створює новий світ.(і так повторюється десятки тисяч років). 

По відродженні  української держави в 1917 році Мала Рада (12 лютого 1918 року у Коростені), а згодом і Центральна Рада (22 березня 1918 року), на пропозицію Михайла Грушевського, прийняли Володимирів тризуб за державне знамено УНР як великий і малий  герб у відповідному орнаментальному  обрамуванні. Автором проектів був  Василь Кричевський. Тоді ж (22 березня) схвалено велику й малу печатки УНР  зі знаком тризуба. Він фігурував  на державних кредитових білетах (банкнотах) УНР, згодом Української Держави (автори проектів Георгій Нарбут, О. Красовський, І. Модзалевський, В. Кричевський й ін.). 

Як герб Української  Держави тризуб залишився за гетьманату (1918), а далі й за Директорії. Емблемою Українського чорноморського флоту (закон  від 18 липня 1918) був тризуб з хрестом  угорі. 15 березня 1939 року Сейм Карпатської  України теж визнав тризуб з хрестом  за державний герб Націоналістичні  середовища вживають тризуб, в якому  середній зуб замінений мечем, деякі  українські католики і гетьманці  тризуб з хрестом. 

Після відновлення  української національної державності, Верховна Рада України, своєю постановою «Про державний герб України» від 19 лютого 1992 року затвердила тризуб як малий  герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України. Тризуб став офіційною емблемою нашої  держави. Нині за Конституцією України, прийнятою 28 червня 1996 року, головним елементом  великого Державного Герба України  є Знак Княжої Держави Володимира Великого (тризуб) — малий Державний  Герб України.

[ред.]

Трактування 

Нині існує понад  сорок версій, які пояснюють походження та тлумачать суть тризуба. Залежно  від того, що саме автори цих версій кладуть в основу свого обґрунтування, їх умовно можна поділити на три  групи — предметну, графічну та філософську. 

Бачення в зображенні тризуба конкретних рис живих  і неживих предметів навколишньої дійсності лежать в основі предметних гіпотез. Дехто вбачає в тризубі  відтворення форм верхньої частини  скіпетра візантійських монархів, скіпетра скіфських царів, зображення корони, тобто предметів, що символізують державну владу. Інші дослідники вважають, що тризуб нагадує обриси птаха, уособлюючи норманського крука, норманського сокола або голуба Святого Духа. Значна частина фахівців припускає, що цей символ — емблема, пов'язана з конкретним предметом  людської життєдіяльності — якорем, норманським шоломом, сокирою, прапором, рибальським знаряддям, луком зі стрілою, колоском тощо. 

Логічним продовженням предметних гіпотез, що пояснюють походження тризуба, є графічні. Проте, якщо фахівці, що належать до першої групи, вбачають у цьому знакові майже тотожне  відтворення конкретних рис того чи іншого предмета, то дослідники другої групи — лише спрощене, умовне, стилізоване  зображення. Графічні гіпотези пропонують широкий спектр варіантів пояснення  походження тризуба. Одні науковці вбачають у цьому символі монограму, тобто  сплетіння кількох початкових літер  у вигляді вензеля для позначення імені, слова або ж виразу. Авторство  цієї монограми приписують не тільки власне українцям, а й візантійцям, скіфам, грекам та ін. Інші дослідники пов'язують зображення тризуба з  орнаментом, тобто візерунком, побудованим  на ритмічному чергуванні та поєднанні  геометричних елементів або стилізованих зображень живих і неживих  предметів. Вважається, що цей орнамент міг мати візантійське, східне, слов'янське або ж варязьке походження. Існує  ще одна думка: тризуб — це літера «Ш», яка раніше означала цифру 3. 

Цікаві варіанти розв'язання проблеми походження і  суті тризуба пропонуються філософськими  гіпотезами. Вони трактують цей знак не як дзеркальне чи стилізоване позначення предмета, а як символічне зображення ідеї, поняття або явища. Є думка, що тризуб Володимира — це символ ідеї державної влади. За іншими версіями — символ влади над трьома світами  — небесним, земним і підземним, або ж символ-ключ до розуміння  алфавітів земної писемності. Дехто  припускає, що тризуб це знак «Шу» («Шукання»), тобто нагадування про закони природи з метою підвищення людської активності та відповідальності за свій розвиток. 

Найґрунтовнішими видаються гіпотези, що шукають витоки тризуба в триєдності світобудови. Навколишній світ побудований на взаємодії трьох елементів: три типи кварків (елементарних частинок) утворюють атоми та молекули, що є основою всіх фізичних тіл; три кольори — жовтий, червоний, синій — взаємодіючи, утворюють спектр веселки, багатобарвність світу, три напрямки виміру — ширина, довжина, висота — характеризують об'єм і простір світобудови. 

Абстрактна ідея Трійці, одним із графічних зображень  якої і став тризуб, лягла в основу канонізованої християнської доктрини про єдність Бога-Батька, Бога-Сина та Бога-Духа Святого. Знак Трійці (тризуба) посідає одне з перших місць серед  символів світобудови. Деякі дослідники вбачають у ньому символічне зображення Вогню, Води і Життя, інші — єдність  Мудрості, Знання і Любові або ж  Мудрості, Краси і Розуму. Згідно з однією з версій тризуб є символом Життя. Тризуб має спільну основу (символ Вакууму-Абсолюту), ліву фігуру (символ позитивного батьківського  полюсу), симетричну (дзеркальну) праву  фігуру (символ негативного, материнського  полюсу) і центральну фігуру (символ дитяти). 

Для більшості гіпотез  каменем спотикання ставала давність тризуба як символу. Задовго до появи  християнської церкви він зустрічався  в трипільців та інших народів, 59 відсотків сучасних національних гербів європейських держав вміщують знаки  Трійці (трикутні корони, тризубчаті вежі, потроєні знаки, трилисники тощо). 

Предметні, графічні та філософські гіпотези утворюють  своєрідний трикутник, чи замкнуте коло, що відображає рух людської думки. Досі немає однозначної відповіді  на питання: що зумовило появу та розвиток тризуба як символу — конкретний предмет, спрощене символічне зображення чи філософське узагальнення?[1] Існують  думки, що тризуб був релігійним виявом вірування Яв-Прав-Нав. Дійсно така версія має підтвердження у Ведах . Найчастіше носієм тризуба (трішула на санскриті) є Рудра- Шива - Хара і шанувався цей символ на Русі завдяки характерникам (санскрит. - шайва, послідовник культу Шиви - Хари). Характерників з Харою повязує не лише назва, а часто і зображення де наявні атрибути останнього - кобза, люлька, зброя, крім того зачіска як у брахманів.