Похождення та значення тризуба

ПОХОДЖЕННЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ТРИЗУБА (ТРИДЕНТА) 

Знак тризуб (або  тридент, трисуття) відомий у світі з нею пам'ятних часів. Його знають у Європі, Азії, Індії. З тризубом зображувалися Божества: грецький Посейдон, етруський (а пізніше римський) Нептун, індійські III і ва та Вішну, скіфський Тагимасад, слов'янські Перун та Водяник. 

На початку 1990-х  років серед істориків точилися дискусії про правомірність використання тризуба як державного герба. Противники тризуба твердили, що це був знак династії Рюрикович і в і ніякого  відношення до всього українського народу він не має. Українці ж самі видобули цей герб із глибини тисячоліть, повернувши його із небуття, з непам'яті. Чи випадково це? Адже Володимир  Шаян назвав тризуб "Великим Таїнством Української Душі"*4. 

Найдавніші писемні  згадки про золотий тризуб і блакитне вбрання царів Атланті іди  знаходимо у праці Платона "Тімен", яка була написана в 360-355 рр. до н. ч. Легенда, описана Платоном, за словами багатьох істориків різних часів, має цілком історичні особливості: істо ричною її також називав і сам Платон, який позначав жанр кожного свого твору, чи то був міф, чи казка, чи історична праця. 

Із часу загибелі Атлантиди минуло одинадцять з половиною  тисяч років. Припускають, що не всі  нащадки Посейдона загинули. Українські землі ніколи повністю не були затоплені морями і потопами, тому цілком імовірно, що давню символіку тризуба і жовто-блакитної барви наші Предки винесли з Атлантиди. 

Про те, що тризуб є  одним із найдавніших знаків нашої  землі, можна судити з наскельних малюнків, гончарних виробів, монет, прикрас. Так, на Поділлі знайдені наскельні рельєфи з тризубом, які зроблені у IV—III тис. до н. ч., в Ольвії — тризуби першого тисячоліття до н. ч., на монетах Босфорського царства карбувалися тризуби з V ст. до н. ч. і були успадковані царськими скіфами, які вважали себе нащадками атлантів. Тризубом був увінчаний шолом Урартського царя в VII ст. до н. ч. Відомо також, що сармати використовувані тамги-тризуби. Там-ги збереглися і досі в кримських татар. Знак, подібний до тризуба, мають також литовці. 

За Княжої доби тризуб почав набувати сучасної графічної  форми, хоча існувало багато різних варіантів  малюнка у різних князів. 

На певний час, а  саме: від монго-татарської навали до козацьких часів, тризуб зник із активного вжитку, витіснився християнськими хрестами, юдейськими шестикутними зірками та масонськими символами. Форми хрестів іноді біля підніжжя мали завитки з двох боків, які підіймалися вгору і разом з хрестом утворювали тризуб. Було багато зображень якорів, що нагадували тризуби і входили до складу родових гербів гетьманів війська Запорозького, зокрема Богдана Хмельницького, Івана Мазепи та ін. 

На деяких церквах  збереглися ще хрести, що формою нагадують  тризуби, тобто біля підніжжя мають  фігуру, схожу на омегу (при цьому  тризуб ніби зменшено в пропорції  до хреста). Такий хрест має іі Володи-мирський собор, поєднання хреста з тризубом є на маківці Золотих воріт у. Києві. Хоча часто пояснюють ці завитки як місяць і пов'язують цей символ із "перемогою християнства над мусульманством". 

Тепер зупинимося на символічному значенні тризуба, оскільки з цього приводу висловлюються  різноманітні, часом даіекі від істини, думки. 

Найпростіші з них  — це розшифрування тризуба як монограми "Володимир", "Василевс" або "воля"21. Визнати ці твердження означало б відмовитися від давності цього символу. 

Ми вже знаємо, що тризуб мав різні форми аж до найпростішої IV тис. до н. ч., яка аж ніяк не була монограмою. Вірогідно, такий  тризуб, що нагадуе спрощено дерево з трьома гілками догори, — один із найдавніших рунічних знаків (до речі, такі тризуби і двозубії були зображені на арійських печатках Могенджо-Даро в Індії). У слов'янській руніці цей знак мав свою від'ємну пару — перевернуту гілками донизу. Обидва знаки, як плюс і мінус, позначали Білобога і Чорнобога. 

Отже, головна ідея тризуба - це число три. поєднання  трьох основ буття, троїстість (тривимірність) життєвого простору. Це зв'язок трьох  сфер, такий самий, як і в Дереві Життя: світів Прави, Яви і На-ви. Але існує ще давніше, індоарійське філософське наповнення цього символу. 

Основою світобудови  є повна врівноваженість усіх енергій, тобто Абсолют. Порушення  цієї рівноваги пробуджує два  протилежні полюси: позитивний і негативний, чоловіче і жіноче, батьківське і  материнське начало. Поєднання цих  протилежних сил породжує третю, синівську силу. Отже, неприпустимо на "синові" ставити хрест, як це іноді роблять занадто "набожні" християни. Володимир Шаян дає таке значення трьох ідей Тризуба: "1. Батько — Бог. 2. Мати — Добро. 3. Син - Правда"*1. 

Тризуб є вираженням найдавніших, найархаїчніших культів багатьох народів. Це насамперед культ Великої Праматері-Родоначаль-ниці, культ Вогню (який є життєдайною силою), культ мудрого Змія (а в деяких народів - Дракона). Всі ці символи знаходимо в давній арійській міфології. Арії на своєму шляху з Подніпров'я до Індії залишили багатьом народам цей життєдайний знак — тризуб. В індійському вітаті Джаму далеко в горах і нині існує Храм Великої Богині Матері. Цікаво, що розміщений він у надрах триглавої гори, яка зветься суто українським словом Три кута. Велетенська бронзова скульптура Богині з піднятим тризубом у правій руці завжди охороняється жерцями20. Побожне ставлення індійців до тризуба свідчить про те, що цей знак аж ніяк не випадковий. Його давність не потребує доведень. Показово і те, що самі індійці усвідомлюють, що цей знак не місцевого походження, а принесений давніми аріями в Індію. 

Тризуб є одним  із найстародавнішнх українських оберегів. Про це писав Володимир Січинськпй: "народний звичай не зв'язує ці знаки з християнськими емблемами та християнською догматикою, тільки трактує як талісман, що зв'язаний зі старими міфологічними поняттями"**. У глибинну ж таємницю Тризуба воістину проник український мислитель Володимир Шаян, який вважав, що саме з Тризубом українці досягнуть перемоги. Ця перемога має прийти через потрійну самопожертву: "Жертва — це не є самознищення, як нам підказує обмежена егоїстична думка; жертва — це радісна перемога над життям і смертю. І тому з понадсвітньою впевненістю перемоги носили знак Тризуба натхненні індійські віщуни, що перемогли смерть ще за життя. Потрійне Самовідречення і Жертва означає жертву Мислі, Почувань і фізичної Енергії (Життя і Тіла) у службі Перунові - Богові Космічної Творчості... Благословенна хай буде нація, що вибрала своїм символом Тризуб — Символ Потрійної Жертви і Потрійної Влади... Тризуб є тією Космічною Силою, що нищить світи старі, і творить нові і кращі... Тризуб — це високий релігійний символ Великої Божественної Троїстості, Вічного Джерела Буття і Існування"28. Ця натхненна праця В. Ша-яна написана 2 серпня 1953 року в день його народження на чужині, де він змушений був жити, переховуючись від НКВС. Віра у повернення Тризуба ніколи не залишала цього великого українського теософа. 

Більшість символів виникло ще на світанку історії людства. Символ — це ідея, яка відображає найглибинніші знання наших Пращурів. Саме стародавність цих знань і є найвищою цінністю для нащадків. Це є той таємничий код, який маємо прочитати, щоб відчути себе спадкоємцями великого і мудрого народу, щоб вийти на шлях правильного життя. 
 
 

2.11. Походження і суть  національного символу  — тризуба 

Український національний символ тризуб, чи триденс, тридент, сягає своїм корінням у сиву давнину, коли людина тільки-но почала своє самоусвідомлення та самоствердження. Деякі фахівці схильні бачити в цьому символі тавро, своєрідний знак власності, тобто один з продуктів процесу розпаду роду та переходу до общинної, а згодом і приватної власності.

 Одне з перших  зображень тризуба на нашій  території зафіксоване на кам´яній  застібці періоду Трипільської  культури (IV—III тис. до н. е.), знайденій  біля дніпровського острова Шанця.  У V ст. до н. є. — IV ст. н.  є. цей символ охоче карбували  на своїх монетах правителі  Боспорського царства. Згодом  його сприйняли і почали активно  використовувати пращури сучасних  українців. Археологічні розвідки  на Полтавщині та Київщині  підтверджують, що на землях  Центральної України тризуб був  відомий як символ влади, знак  родових старійшин або племінних  вождів ще задовго до Рюриковичів  у VI—VIII ст.

 Перша літописна  згадка про тризуб як князівський  знак Київської Русі датована X ст. Вона збереглася в болгарському  рукописі «Хроніка Манасії» (XIV ст.), де зображені воїни-дружинники Святослава, у руках яких прапори увінчані тризубом. Згодом князівський знак Рюриковичів У вигляді літери «Ш», тобто тризуба, зустрічається на печатках, монетах, цеглі, з якої будували тогочасні церкви та ін. Спочатку цей знак не був офіційним гербом, а виступав лише в ролі родового знака князів. Проте з часом він передається в спадок як символ влади та знак єднання східних слов´ян, тобто набуває статусу герба.

 У X—XIII ст. зображення  тризуба було поширене на великій  території — від Криму до  Новгорода, від Кавказу до Франції  та Швеції, що закономірно, оскільки  на цей час припадає пік  могутності та активної міжнародної  діяльності Київської Русі, державним  символом якої був саме тризуб. Паралельно процесам посилення  використання цього знака в  побуті (орнаментах тканин, карбуванні, різьбярстві, писанкарстві тощо) та розширення географічних меж  його вживання відбулися значні  зміни в графічному зображенні  тризуба. Суть цих змін полягала  в ускладненні елементами плетінкової форми, що могло бути пов´язано з ускладненням структури давньоруського суспільства. Саме ці графічні зміни і зумовили своєрідність та оригінальність української геральдики.

 Занепад Київської  Русі призвів до тимчасової  втрати тризубом ролі загальнодержавного  символу. Фактично аж до початку  XX ст. він використовувався лише  в дворянських гербах, геральдиці  міст, книжкових заставках тощо. Нове життя для цього державного  символу настає після проголошення  Центральною Радою в січні  1918 р. IV Універсалу, коли було визнано  за необхідне використати знак  князівської влади київських  князів — тризуб як герб  УНР, що символізувало б спадкоємність  державної традиції в українських  землях.

 Нині, коли тризуб  знову став уособленням української  Державності, абсолютно логічним  є звертання не тільки науковців,  а й широкого загалу до витоків  національної символіки, що має  на меті з´ясувати її походження  і суть. Проте це не просте  завдання. Будучи своєрідним ключем  Для усієї системи української  національної символіки, тризуб  навіть наприкінці XX ст. не розкрив  усіх своїх таємниць та значень.

 Існує понад  сорок версій, які пояснюють походження  та тлумачать суть тризуба.  Залежно від того, що саме автори  версій кладуть в основу свого  обґрунтування, їх умовно можна  поділити на три групи —  предметну, графічну та філософську.

 Бачення в зображенні  тризуба конкретних рис живих  і неживих предметів навколишньої  дійсності лежать в основі  предметних гіпотез. Дехто вбачає  в тризубі відтворення форм  верхньої частини скіпетра візантійських  монархів, скіпетра скіфських царів,  зображення корони, тобто предметів,  що символізують державну владу.  Інші дослідники вважають, що  тризуб нагадує обриси птаха,  уособлюючи норманського крука,  норманського сокола або голуба  Святого Духа. Значна частина  фахівців припускає, що цей  символ — емблема, пов´язана  з конкретним предметом людської  життєдіяльності — якорем, норманським  шоломом, сокирою, прапором, рибальським  знаряддям, луком зі стрілою,  колоском тощо.

 Логічним продовженням  предметних гіпотез, що пояснюють  походження тризуба, є графічні. Проте, якщо фахівці, що належать  до першої групи, вбачають у  цьому знакові майже тотожне  відтворення конкретних рис того  чи іншого предмета, то дослідники  другої групи — лише спрощене, умовне, стилізоване зображення. Графічні  гіпотези пропонують широкий  спектр варіантів пояснення походження  тризуба. Одні науковці вбачають  у цьому символі монограму,  тобто сплетіння кількох початкових  літер у вигляді вензеля для  позначення імені, слова або  ж виразу. Авторство цієї монограми  приписують не тільки власне  українцям, а й візантійцям,  скіфам, грекам та ін. Інші дослідники  пов´язують зображення тризуба  з орнаментом, тобто візерунком, побудованим на ритмічному чергуванні  та поєднанні геометричних елементів  або стилізованих зображень живих  і неживих предметів. Вважається, що цей орнамент міг мати  візантійське, східне, слов´янське  або ж варязьке походження. Існує  ще одна думка: тризуб —  це літера «ПІ», яка раніше  означала цифру 3.

 Цікаві варіанти  розв´язання проблеми походження  і суті тризуба пропонуються  філософськими гіпотезами. Вони  трактують цей знак не як  дзеркальне чи стилізоване позначення  предмета, а як символічне зображення  ідеї, поняття або явища. Є думка,  що тризуб Володимира — це  символ ідеї державної влади.  За іншими версіями — символ  влади над трьома світами —  небесним, земним і підземним,  або ж символ-ключ до розуміння  алфавітів земної писемності. Дехто  припускає, що тризуб — це  знак «Шу» («Шукання»), тобто нагадування про закони природи з метою підвищення людської активності та відповідальності за свій розвиток.