План Маршалла

Міністерство  освіти і науки України

Івано-Франківське  ВХПУ № 3 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат на тему:

 «План Маршалла» 
 
 
 

                                          Виконав:

                                          Учень 9-Б групи

                                          Захарейчук Р.М. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Івано-Франківськ 2011

     ПЛАН 

    Вступ  …………………………………………………………………………...3  

    1. Промова Маршалла …………………………………………………………4  

    2. План Маршалла у зовнішній політиці США ……………………………...7  

    3. План Маршалла: погляд із сьогодення …………………………………...15  

         3.1 Лібералізація  торгівлі між слабкими економіками  за координації інвестицій …………………………………………………………………………..17  

         3.2 Організація й характер постачання ………………………………...19  

         3.3 Успіхи економічної політики ………………………………………20  

    Висновок  ………………………………………………………………………21  

    Список використаної літератури……………………………………………..22  

     ВСТУП 

    Перші роки після закінчення Другої світової війни, Європа особливо сильно страждала від її руйнівних наслідків. Це був час розвалу економіки, великої політичної нестабільності й численних особистих страждань. Таким був стан справ, коли на початку 1947 року армійський генерал Джордж Кэтлетт Маршалл став міністром закордонних справ Сполучених Штатів. На конференції міністрів закордонних справ у березні 1947 року Маршалл зустрівся з Йосипом Сталіним і зрозумів, що Росія не зацікавлена в наданні допомоги Європі. Він розумів, що єдиною надією для Європи залишається допомога Сполучених Штатів. Він твердо вірив, що допомога у відновленні Європи й у досягненні економічної стабільності в цьому регіоні якнайкраще відповідає інтересам США.

    У наступні місяці було розроблено план, який був би прийнятним для народів Європи й для американського народу. Ідеї цього плану знайшли відбиття в знаменитому виступі Марашалла на випускній церемонії в Гарвардському університеті 5 червня 1947 року. Маршалл сказав, що якщо не надати Європі допомогу, їй загрожує серйозне погіршення в "економічній, соціальній і політичній сферах". Ключовим елементом його пропозиції було те, що ініціатива відновлення повинна братии початок в країнах-учасницях.

    Результатом виступу в Гарвардському університеті була розробка в 1948 році Програми відновлення Європи. Згідно із цією програмою була створена Адміністрація економічного співробітництва, що надала західним країнам- учасницям 13.3 мільярда доларів.  

     1. ПРОМОВА МАРШАЛЛА («ПЛАН МАРШАЛЛА»)

    Державний секретар США Джордж К. Маршалл став ініціатором програми відновлення Європи, покликаної підняти зруйновану війною економіку Європи. Виступаючи на церемонії вручення дипломів у Гарвардському університеті в червні 1947 р., він виклав програму, пізніше названу "Планом Маршалла".

    Промова Маршалла ("План Маршалла"): Я глибоко вдячний керівництву Гарвардського університету й вражений повагою, честю й визнанням, які надали мені сьогодні зранку. Мене дійсно переповняють почуття, і я боююся, що не зможу виправдати таку високу довіру. Перебувати в цьому прекрасному історичному місці, у цей чудесний день і на цих чудових зборах, - усе це неймовірно вражає людину моєго становища.

    Говорячи  про необхідність відновлення Європи, ми можемо точно оцінити масштаби людських втрат, очевидне руйнування міст, заводів, шахт і залізниць , однак за останні місяці стало зрозуміло, що це очевидне руйнування, імовірно, носить менш серйозний характер, ніж зрушення в самій структурі європейської економіки. Умови останніх десяти років були найвищою мірою ненормальними. Підготовка до війни й зусилля по веденню війни поглинули всі ресурси національних економік. Устаткування стало непридатним або повністю застаріло. Під деспотичним і руйнівним правлінням нацистів практично всі підприємства були залучені в німецьку військову машину.

    Давні комерційні зв'язки, приватні організації, банки, страхові й транспортні компанії зникли через втрату капіталу, поглинання в ході націоналізації або просто були знищені. У багатьох країнах  серйозно похитнулася довіра до місцевої валюти. Економічна система Європи за час війни була повністю зруйнована. Відновлення було сильно вповільнене через те, що через два роки після припинення воєнних дій умови миру з Німеччиною й Австрією усе ще не погоджені. Але навіть при більш швидкому рішенні цих складних проблем відновлення економічної структури Європи, очевидно, займе набагато більше часу й зусиль, ніж очікувалося

    Тому  уряди змушені використовувати  наявну іноземну валюту й кредити, щоб  імпортувати товари першої необхідності з-за кордону. Це виснажує фінансові ресурси, настійно необхідні для відновлення. У результаті швидко розвивається надзвичайно серйозна ситуація, яка не обіцяє світу нічого гарного. Сучасна система поділу праці, на якій заснований обмін продукцією, перебуває під загрозою повного руйнування.

    Правда  полягає в тому, що на найближчі  три або чотири роки потреби Європи в іноземному продовольстві й  інших необхідних товарах - в основному  з Америки - настільки перевищують  її нинішню платоспроможність, що їй необхідна буде значна додаткова  допомога, або вона зіштовхнеться з досить серйозним загостренням ситуації в економічній, соціальній і політичної сферах.

    Рішення проблеми полягає в тому, щоб розірвати  порочне коло й відновити впевненість  європейських народів в економічному майбутньому їхніх країн і Європи в цілому. Необхідно створити широкий простір, де промисловці й селяни будуть мати можливість і бажання обмінювати свою продукцію на гроші, вартість яких у довгостроковій перспективі не підлягає сумніву.

    Крім  деморалізуючого ефекту для світу  вцілому й можливості безладу, викликаного розпачем народів, що бідують, усім повинні бути очевидні наслідки для економіки Сполучених Штатів. Зрозуміло, що Сполучені Штати повинні зробити все можливе, щоб надати допомогу в оздоровленні світової економіки, без чого не може бути ні політичної стабільності, ні гарантій миру.

    Наша  політика спрямована не проти якої-небудь країни або доктрини, а проти голоду, убогості, розпачу й хаосу. Її метою  повинне бути відродження працюючої  світової економіки, щоб забезпечити  поява політичних і соціальних умов, у яких можуть існувати незалежні суспільні інститути. Я впевнений, таку допомогу не слід робити вроздріб у міру розвитку різних криз. Будь-яка допомога, яку буде надавати наш уряд, повинна бути рішенням проблеми. Я впевнений, що уряд будь-якої країни, що бажає брати участь у відновленні, знайде повне розуміння з боку уряду Сполучених Штатів. Ніякий уряд, що маневрує з метою заблокувати відновлення інших країн, не може очікувати на допомогу від нас. Більше того, уряди, політичні партії або групи, які намагаються увічнити людську вбогість для того, щоб одержати політичні або інші дивіденди, зіштовхнуться із протидією Сполучених Штатів.

    Уже очевидно, що до того, як уряд Сполучених Штатів зможе спрямувати свої подальші зусилля, на поліпшення ситуації й допоможе європейському світу встати на шлях відновлення, країни Європи повинні досягтися деякої згоди із приводу вимог ситуації й участі, яку самі ці країни приймуть у цьому процесі, щоб дії, які може розгорнути наш уряд, дали належний ефект.

    Наш уряд не має можливостей і не може ефективно в однобічному порядку  взяти на себе відповідальність за розробку програми, спрямованої на те, щоб поставити на ноги економіку  Європи. Це справа європейців. Я думаю, ініціатива повинна виходити з Європи. Роль нашої країни повинна проявитися в дружній допомозі в складанні європейської програми й наступній підтримці цієї програми, настільки, наскільки це може бути для нас доцільно. Програма повинна бути спільною, схваленою декількома, якщо не всіма, європейськими країнами

    Важливою  умовою будь-яких успішних дій з  боку Сполучених Штатів є розуміння  народом Америки сутності проблеми й необхідних засобів її вирішення. Тут немає місця політичним пристрастям  і упередженням. За умови далекоглядності  й готовності нашого народу витримати величезну відповідальність, яку історія, мабуть, поклала на нашу країну, труднощі, які я описав, можуть бути й будуть переборені.

    Я шкодую, що щораз , коли я говорив  привселюдно про нашу міжнародну ситуацію, обставини змушували мене вдаватися до досить спеціальної дискусії. Але, на мою думку, дуже важливо, щоб наш народ прийшов до деякого загального розуміння існуючих реальних проблем, а не реагував, виходячи з почуттів, упереджень або скороплинного настрою. Як я тільки що сказав більш формально, ми перебуваємо вдалині від місця цих нещасть.

    На  такій відстані практично неможливо, просто читаючи або слухаючи або  навіть бачачи фотографії або фільми, усвідомити всю серйозність сформованої  обстановки. Більше того, від правильного рішення залежить майбутнє всього миру. Я думаю, у значній мірі воно залежить від усвідомлення американським народом того, які в дійсності найважливіші фактори існуючої ситуації. Як реагують народи? Які мотиви цих реакцій? Які страждання? Які потреби? Що можна зробити найкраще? Що необхідно зробити?  

    2. ПЛАН МАРШАЛЛА В ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ США 

    Яскравим  прикладом економічної дипломатії є план Маршалла, виражений у зовнішній  політиці США у формі Програми відновлення Європи після Другої світової війни, зовнішньополітична історія якого викликає чималий інтерес. Він займав найважливіше місце в стратегії США в початковий післявоєнний період і являв собою історичний етап розвитку американської зовнішньої політики. Надалі план Маршалла знайшов своє успішне продовження в інших програмах економічної допомоги, механізм якої використовується й донині .

    Уінстон Черчилль назвав його "найбезкорисливішим актом в історії". Йосип Сталін вбачав у ньому змову з метою  експансії американського імперіалізму в Європу, спустошену війною й — як сподівалася Москва, і побоювався Вашингтон — дозрілу для комунізму. Білл Клінтон у своєму виступі із приводу п'ятдесятиліття плану назвав його "початком шляху, який привів до економічного дива".План Маршалла представляється своєрідним "пам'ятником" епохи "холодної війни", який безпосередньо вплинув на її генезис і в значній мірі визначив сам розвиток міжнародних відносин у наступні роки. Американську ініціативу пам'ятають за її безкорисливість, але вона не була ні наївною, ні такою, що зневажає власні інтереси. Навіть найперші пропозиції Маршалла були явним втіленням політики, що проводиться в інтересах США. Тому план Маршалла іноді називають "акцією, продиктованої надзвичайно освіченим розумінням власних інтересів". Уілл Клейтон, бізнесмен і дипломат, якому, як уважають, належала ця ідея, ратував за неї у світлі "потреб і інтересів народу Сполучених Штатів — нам потрібні ринки, великі ринки, щоб купувати й продавати… а тому дешевше захистити себе економічними засобами, яких у нас цілком достатньо "

    У період з 1948 по 1952 р. план Маршалла був  основою всієї європейської політики США й сприяв продовженню реалізації цілей, закладених у доктрині Трумена, були концептуальною й практичною підготовкою  до здійснення плану й створенню  в 1949 р. НАТО.

    Він послужив першим важливим щаблем атлантичної інтеграції, у якій США міцно зайняли домінуючу роль, і подальшого розвитку європейської й атлантичної інтеграції. Слід також урахувати в цьому зв'язку, що вже до 1951 р. план Маршалла фактично перетворився в програму надання західноєвропейським країнам американської військової допомоги — програму "Взаємного забезпечення безпеки".

    Протягом  усієї американської історії  економічні фактори традиційно відігравали  помітну роль у визначенні національних інтересів США, формуванні зовнішньополітичних завдань і пріоритетів, а також у використанні різних елементів національної потужності на міжнародній арені. В американській зовнішній політиці домінування економічних інтересів завжди проявлялося більш яскраво, ніж у зовнішній політиці більшості інших країн.

    Цьому сприяв цілий ряд умов і обставин: тривала ізоляція США від основних світових центрів сили, гарантований географічним положенням високий рівень безпеки, традиційно властивий американцям  прагматизм, що виявився й у зовнішній політиці. Якщо в Європі політичні відносини нерідко йшли попереду економічних зв'язків, створювали фундамент для просування економічних інтересів тих або інших країн, то для США, навпаки, характерна була випереджальна економічна експансія, результати якої пізніше закріплювалися у вигляді відповідних політичних і юридичних відносин.