Перші відомості про Японію

Коли  в 1791 р. в Петербурзі вирішено було зав'язати  торгові стосунки з Японією, користуючись нагодою, що доводилося надсилати на батьківщину декількох японців, які потерпіли аварію у російських берегів, вироблення настанови експедиції доручена була Е.Лаксману, а послати в це відрядження було наказано одного з його синів.

20 травня 1792 р., За приписом генерал-губернатора, А.Лаксман виїхав в Охотськ, 1 серпня того ж року туди ж прибув з Петербурга Е.Лаксман з японцями. Не без труднощів споряджений був тут Галіот "Свята Катерина", ще скрутніше було набрати для нього екіпаж; нарешті, 13 вересня 1792 р., А.Лаксман вийшов у море з екіпажем до 40 чоловік. Головна мета експедиції була комерційна - встановлення торговельних зносин Росії з Японією.

Лаксман віз із собою листа від іркутського  генерал-губернатора, подарунки від  його ж імені, листи і кілька подарунків від свого батька до трьох японським  ученим. - 9 жовтня 1792 російська Галіот пристав біля держави Кімура, на південному краю о-ва Мацумі або Езо. Тут вирішено було перезимувати. Підозрілість японців затримала тут Лаксмана на цілих вісім місяців. Браку ні в чому росіяни не терпіли, але будь-які стосунки затягувалися японцями надмірно; на перше письмове прохання Лаксмана про те, щоб губернатор найближчого міста повідомив уряд про його прибуття, відповідь була отримана лише через два місяці. Після декількох відвідин різними японськими чиновниками, тільки 29 квітня 1793 в Кімура прибуло численне посольство, в складі 200 чоловіків, з відповідним листом від імператора. Дозволялося тільки в супроводі цього посольства доставити привезених японців у м. Мацумай.

Лаксман, за порадою одного з колишніх супутників Бенковского, заявив, що він все одно сам поїхав би морем в Хакодате, найближчий до Мацумаю порт. Як не старалися японці спонукати його до відправлення на японському судні, Лаксман відправився 4 липня 1793 р. на своєму, і під час цього шляху, і раніше в Кімура він збирав різні предмети, скільки було можливо це робити, не порушуючи надмірно підозрілості японців. 4 липня Лаксман прибув в Хакодате і був прийнятий японською владою дуже люб'язно. 13 липня посольство рушило всередину країни, оточене як і раніше люб'язністю і всіма можливими способами ізольовувалось від будь-яких стосунків з жителями. 17 липня прибули до Мацумай. Тут кілька днів тривали переговори про церемоніалі для подання; пред'явлена була вимога, щоб Лаксман з'явився босоніж і говорив лежачи на животі; ці вимоги йому вдалося відхилити; але в допущенні до імператора було рішуче відмовлено.

Ведучи  постійно суперечки з японцями, вислухавши безліч докорів за те, що він з'явився всупереч законам країни в гавань, куди доступ іноземцям заборонений, Лаксман тим не менше встиг досягти деяких результатів; до певної міри це було наслідком того, що він встиг вселити японцям особисті до себе симпатії:

По самому предмету своєї місії він встиг  отримати дозвіл одному російському  кораблю щорічно приставати в  Нагасакі. Потім, щедро обдарований, 24 липня він вийшов з Мацумі, колишнім порядком досяг 30 липня Хакодате, 5 серпня перейшов на своє судно і тільки 11 серпня, через супротивні вітри, зумів вийти в море. Зворотнє плавання було швидким; 8 вересня "Свята Катерина" кинула якір біля Охотська. Вся експедиція обійшлася в 23217 руб., А асигновано було на неї 36 тис. А.Лаксман був викликаний з батьком в Петербург, отримав чин капітана. Він призначався до участі в експедиції до Японії, яку передбачалося спорядити в 1795 р., але спочатку справа дещо сповільнилася, а потім смерть Е.Лаксмана і Шеліхова, і самої імператриці Катерини зовсім припинили підготовку до нього

Експедиція  М.П.Рєзанова (1803-1805).

10-го  червня 1803 М. П. Рєзанов був  нагороджений орденом св. Анни 1-го ст., підвищений до звання камергера Найвищого двору і призначений посланником до Японії. При цьому він отримав наступний Найвищий рескрипт: " Избрав вас на подвиг, пользу отечеству обещающий, как со стороны японской торговли, так и в рассуждении образования Американского края, в котором вам вверяется участь тамошних жителей, поручил Я канцлеру вручить вам грамоту, от меня Японскому императору назначенную, а министру Коммерции по обоим предметам снабдить вас надлежащими инструкциями, которые уже утверждены Мною. Я предварительно уверяюсь по той способности и усердию, какие Мне в вас известны, что приемлемый ваш отличный труд увенчается отменным успехом, и что тем же трудом открытая польза отечеству откроет вам новый путь к достоинствам, а сим вместе несомненно более еще к вам же обратит и Мою доверенность ".

 Інструкція  була складена дуже докладно: В ній описаний був, так би мовити, кожен крок, кожне слово Посольства, яке мало ціллю отримати дозвіл від Японського імператора для проходу російських торгових суден у Нагасакі або домагатися установи мінової торгівлі на Матсмае (острів Езо), дізнатися, кому належить частина островів Лікейського і, "Буде оні від власних царів залежать, то не можливо буде вам до них досягти і тамо Наш торг поширити".

 З  Н.П Резановим відправлялися і подарунки Японському імператору і його найголовнішим сановникам; йому доводилося запастися й товарами для початку торгових зносин. 27-го липня 1803 Рєзанов виїхав з Кронштадта на суднах "Надія" і "Нева".

Згідно  з інструкцією, головним начальником  експедиції був Рєзанов, під час же подорожі І.Ф.Крузенштерн, який у донесеннях до Головного Правління Російсько-Американської Компанії неодноразово писав, " что он, Крузенштерн, призван по Высочайшему повелению командовать над экспедицией, и что оная вверена Резанову без его ведения, на что он никогда бы не согласился; что должность его не состоит только в том, чтобы смотреть за парусами...". На суднах незабаром стався бунт, і Рєзанову довелося витерпіти багато неприємностей і образ, так що він змушений був піти в свою каюту, з якої і не виходив до приходу в Петропавловськ. Тут він звернувся до представника адміністративної влади, генерал-майора Кошелева, який почав формальне слідство. Так як справа стала приймати для Крузенштерна несприятливий оборот, то він вибачився публічно перед Резановим і просив Кошелєва не давати подальшого ходу цій справі.

26-го вересня 1804 російські суда прибули в Японію; тут Рєзанов оточений був увагою і всілякими знаками пошани і поваги, але по суті його перебування там було не що інше, як почесний полон, який японці намагалися замаскувати ввічливістю і посиланням на стародавні звичаї. Зав'язати торгові стосунки Рєзанова не вдалося, і в відповідній грамоті, наданій йому, між іншим, читається: " Могущественный государь Российский присылает посланника и множество драгоценных подарков. Приняв их, властитель Японский должен бы, по обычаям страны, отправить посольство к Императору России с подарками, столь же ценными. Но существует формальнее запрещение жителям и судам оставлять Японию. С другой стороны, Япония не столь богата, чтобы ответить равноценными дарами. Таким образом, властитель Японский не имеет возможности принять ни посланника, ни подарков ".

6-го  квітня 1805 Рєзанов залишив Японію  і, відвідавши Американські селища, в 1806 році прибув до Охотського порту; відправивши корабель, він сам поїхав до Петербурга сухим шляхом. Підірване здоров'я змушувало Рєзанова робити зупинки для лікування і, не доїхавши до Петербурга, він помер у Красноярську 1-го березня 1807 року.

Після Рєзанова експедицію в Японію здійснив Н.А.Хвостов. Його експедиція супроводжувалась постійними локальними сутичками, але все ж після посольства Рєзанова та експедиції Хвостова у Японії посилились тенденції до зближення з Росією. Це було викликано кризою сьогунату та економічною ситуацією у країні.

Експедиція  В.М.Головніна (1811-1813) сприяла поширенню в Японії відомостей про Росію і ліквідації конфлікту між обома країнами, що породило надії на встановлення офіційних російсько-японських стосунків.

З 1814 – 1845 спроби налагодити торгівельні відносини з Японією були прийняті іншими посольствами. Лист губернатора Іркутська Трєскін відправив листа з потерпілими корабельну аварію японцями до японського уряду про надії на співпрацю, але несприятливі умови завадили встановленню добрих відносин.

Тоді  російський уряд поклав завдання на встановленню відносин з Японією на Російсько-американську компанію, котра засновувала землеробські факторії на Південному Сахаліні і Курильських островах. Компанія справлялась із своїм завдання, заселяючи Курили, сприяючи розвиткові економіки на Курилах.

У 1835 р. уряд дав наказ компанії відправити з Охотська на Ітуруп трьох японців. Капітанові ж потрібно було запевнити  власті Японії в тому, що це лише дружня допомога і уникати підозр японців.

Схожа ситуація повторилась і 1841 р. Врятовані  японці мали передати прохання росіян про торгівельну співпрацю.

26 червня 1843 р. була споряджена експедиція  під командуванням Е.В.Путятіна, який пропонував налагодити і  відносини з Китаєм, але експедиція  була скасована через страх  розірвати дружні стосунки з  Англією.

Так ж  доля спіткала і ініціативу Крузенштерна, який наполягав на випередженні англійців у справах з Японією, але марно.

Хоч усі  намагання були невдалими, але Міністерство закордонних справ впевнилось у  тому, що стосунки налагоджувати потрібно, і лише небажання сьогунату стоїть на заваді розвиткові рівноправних міждержавних стосунків.⁶

Список  використаної літератури.

1. Кабузан В.М. Дальневосточный край в XVII – начале ХХ в. (1640 – 1917): Историко-демографический очерк. - М., 1985.
2. Накамура Синтаро Японцы и русские. Из истории контактов. - М., 1983.
3. Файнберг Э. Русско-японские отношения в 1697 – 1875 гг. - М., 1960.
4. Черевко К.Е. Зарождение русско-японских отношений 17-19 вв. – М. – 1999. – С. 8-13.