Особливості становлення феодальних відносин на українських землях. Розвиток ремесла і торгівлі

В основі феодального способу виробництва лежить власність феодалів на землю і їх неповна власність на працівників — кріпосних селян. Для феодалізму характерна система експлуатації особисто залежних від феодала безпосередніх виробників матеріальних благ. В умовах цього способу виробництва селяни наділялися землею і мали своє господарство, що забезпечувало поміщиків-феодалів робочою силою. Користуючись землею феодалів як наділом, селянин зобов'язаний був працювати на них, обробляти поміщицьку землю за допомогою своїх знарядь або віддавати йому додатковий продукт своєї праці. Хоча феодал на відміну від рабовласника не був повним власником селянина, економічна залежність селян від феодалів доповнювалася їх позаекономічним примусом.
Феодальний лад, будучи черговим ступенем в розвитку людського суспільства, виник в результаті розкладання рабовласницького, а в тих країнах, де не було рабовласницького способу виробництва, — первіснообщинного ладу. Перехід від рабовласницької соціально-економічної формації до феодальної мав прогресивне історичне значення. Феодальні виробничі стосунки з'явилися такою суспільною формою, яка зробила можливим подальший розвиток продуктивних сил. Селянин, що мав своє господарство, був зацікавлений в результатах своєї праці, тому його праця була ефективнішою і продуктивнішою в порівнянні з працею раба.
Початок формування феодальних відносин на Україні пов'язується з початком нової ери (вже в І ст. н.е. дослідники відзначають перші елементи феодальних відносин). Протягом V-VII століть у східнослов'янських племен відбувається становлення сільської громади. В період VIII-IX століття формується союз племен під назвою Руська Земля з центром у Києві. З того часу феодальні відносини на українських землях набувають дедалі більшого поширення