Основні етапи, форми та методи підкорення країн Південно-Східної Азії та перетворення їх на колонії європейських держав (XVII – сер. ХІХ ст.)

.

 

 

 

 

 

 

Методи підкорення та руйнівні наслідки колоніальної політики європейців

Одним з головних об'єктів грабіжницької колоніальної політики європейських держав в XVII — XVIII вв. стали країни Сходу. Пануючим суспільним устроєм в цей час в Азії залишався феодалізм на різних стадіях його розвитку. Колоніальна експансія європейців порушила самостійний розвиток багатьох країн Сходу. Вони позбулися політичної незалежності — основної передумови нормального економічного і культурного зростання, їх господарство було знекровлене колоніальною експлуатацією і грабежом, їх продуктивні сили були підірвані, а культурне життя в більшості випадків прийшло до занепаду. Така була доля народів Філіппін під владою іспанців, народів Індонезії і Цейлону під п'ятою Голландії, народів значної частини Індії, де в кінці XVIII ст. утвердились англійські колонізатори.¹⁰

Якими ж методами проходив даний процес колонізації?

Першопочатково, як уже зазначалось, відбувалось формування звичайних торговельних угод на доволі вигідних цінах для обох сторін, але фактично методом подальшого тиску, майбутні колонії мусили надавати все більші і більші привілеї. І найгіршим у становищі було те, що такого вимагало одразу кілька іноземних компаній, і кожна карала по своєму. Це доречі активно і використовувалось. Ост-Індські компаній на перебій обіцяли захистити населення одне від одного.

Наступним методом було залишення  військових гарнізонів на території  островів які цікавлять, зокрема, будівництво  фортець та укріплень, які фактично наглядали за правильним виконанням всіх умов домовленостей. Це уже ставило  населення у економічну залежність від майбутніх колонізаторів. У  випадку не задоволення, відбувалось  використання військової сили, так  маємо згадати винищення населення багатьох островів, щоб придушити партизанський рух. Це стало своєрідним еталоном ведення політики в Південно-Східній Азії. Одним з таких островів був острів Банда, населення якого у 15 тисяч чоловік було винищене і заморене голодом, фактично зник цілий народ, на його місце завезли рабів з сусідніх островів.

Що до такої політики генерал-губернатор Кун зазначав: З момент утвердження єдиного генерал-губернатора починається жорстка політика по відношенні до населення островів Банда, змінюється відповідно і ставлення: «мусульмани чи язичники, члени проклятого роду Хама, як вороги Бога та християнської віри, народжені для рабства. Стало бути вони повинні бути задоволені тим, що їм дають голландці. І навіть якщо ці «тубільці» взагалі всі вимруть від голоду, теж не біда. Їхнє місце займуть голландські колоністи, які будуть вирощувати прянощі за допомогою рабів, а рабів в Індонезії дістати неважко».¹¹

Однак не слід забувати, ще один, не менш улюблений метод, ведення  переговорів – це підкуп та шантаж. Відомі безліч випадків, коли старійшин  тих чи інших народів брали  у полон і змушували підписувати  не вигідні домовленості. Або давали величезний підкуп султанам і феодалам, які ставали ярими прихильниками колоніальної політики і всіляко старались придушувати виступи своїх ж співвітчизників. . ¹²

Одним з важливих елементів  колонізації є асиміляція та переселення, значна кількість людей з метрополій потягнулася на нові території, оскільки держава створювала для них усі  умови, надавалися земельні участки і право на безмитну торгівлю, а також безкоштовний перевіз. Дійсно цілі ремісничі родини вирушили туди. Також активно заохочувалась праця рабів, які стали основою плантаторського та домашнього хазяйства.¹³

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Колоніальна експансія на території Південно-Східної Азії об’єднала у собі  інтереси кількох держав: Голландії, Великої Британії, Португалії, Іспанії, а пізніше і Франції.

Дані інтереси поширювались на торгівельні зв’язки на азійському морі, що забезпечувало торгівлі, не тільки з країнами регіону, але і  з більш далекими, такими як Китай  та Японія.

Захоплення цих країн  відбувалося у кілька етапів, форми  колонізації еволюціонували: так  від союзників держави визнавали  протекторат, а вже потім мусили ставати фактично частиною європейської держави, і частиною далеко не рівноправною. Країнами правив генерал – губернатор з широкими повноваженнями, а пізніше почали назначатись чиновники з метрополій на мілкі адміністративні посади.

Методи, якими діяли метрополії були стандартні фактично уже для  територій Індії та США. Це методи і військового і економічного та навіть демографічного втручання.

 

 

Список використаної літератури та джерел

 

Джерела:

1. Политика европейских держав в Юго-Восточной Азии (60-е годы XVIII – 60-е годы XIX в.): Док. и мат-лы / Сост. А.А.Губер и др. - М., 1962.

2. Политика капиталистических держав и национально-освободительное движение в Юго-Восточной Азии (1871 –1917): Док-ты и мат-лы.: В 2-х ч. /редкол. А.А.Губер. - М., 1965.

 

Література:

1. Берзин Э.О. Юго-Восточная Азия и экспансия Запада в XVII – начале XVIII века. - М., 1987.
2. Дементьев Ю.П. Колониальная политика Франции в Китае и Индокитае (1844 –1862). - М., 1958.
3. Холл Д.Дж. История Юго-Восточной Азии. - М., 1958.
4. Всемирная история в десяти томах. –Т.5. – Издательство социально-экономической литературы. – Москва, 1958.

¹ Берзин Э.О. Юго-Восточная Азия и экспансия Запада в XVII – начале XVIII века. - М., 1987.

² Холл Д.Дж. История Юго-Восточной Азии. - М., 1958.

 

³ Холл Д.Дж. История Юго-Восточной Азии. - М., 1958.

 

⁴ Политика европейских держав в Юго-Восточной Азии (60-е годы XVIII – 60-е годы XIX в.): Док. и мат-лы / Сост. А.А.Губер и др. - М., 1962.

⁵ Берзин Э.О. Юго-Восточная Азия и экспансия Запада в XVII – начале XVIII века. - М., 1987.

⁶ Берзин Э.О. Юго-Восточная Азия и экспансия Запада в XVII – начале XVIII века. - М., 1987.

⁷ Холл Д.Дж. История Юго-Восточной Азии. - М., 1958.

⁸ Дементьев Ю.П. Колониальная политика Франции в Китае и Индокитае (1844 –1862). - М., 1958.

⁹ Всемирная история в десяти томах. –Т.5. – Издательство социально-экономической литературы. –  Москва, 1958.

¹⁰ Политика капиталистических держав и национально-освободительное движение в Юго-Восточной Азии (1871 –1917): Док-ты и мат-лы.: В 2-х ч. /редкол. А.А.Губер. - М., 1965.

¹¹ Всемирная история в десяти томах. –Т.5. – Издательство социально-экономической литературы. –  Москва, 1958.

¹² Политика европейских держав в Юго-Восточной Азии (60-е годы XVIII – 60-е годы XIX в.): Док. и мат-лы / Сост. А.А.Губер и др. - М., 1962.

¹³ Политика европейских держав в Юго-Восточной Азии (60-е годы XVIII – 60-е годы XIX в.): Док. и мат-лы / Сост. А.А.Губер и др. - М., 1962.