Нові релігії

Харизматичні громади. Особлива група нових релігійних течій, віровчення яких дуже близько до протестантського, особливо до п’ятидесятницького. Назва походить від поняття „харизма” (від грецьк. милість, благодать), що означає націленість якоїсь особи (харизматичного лідера – проповідника) особливими якостями надприродності, непогрішимості в очах прибічників. Зародився харизматичний рух в США в 1901р. в середовищі п’ятидесятників, від яких взяв догмат про „хрещення Святим Духом” і такий елемент культу як „глосолалія” (розмова на іномовах), яка досягається колективною молитвою, що вводить віруючого в стан крайньої екзальтації або трансу. Харизмати вважають, що харизму може отримати кожний хрещений при спілкуванні із Святим Духом – головне правильно молитися, а тому молитовна практика оволодіння „особливою” молитвою – найважливіший момент релігійного життя харизматів. Загальні молитовні збори проводяться, як правило, в орендованих приміщеннях. У харизматичних церквах майже не використовується символіка, працюють вони здебільшого „за місцем проживання”, що є одним із чинників їх швидкого зростання. Один із основоположних принципів – сімейна („домашня”) церква. Очолює громаду пастор, який проводить недільні молитовні зібрання. Сьогодні – це одна із деномінацій, що розвивається найбільш динамічно. В Україні у 2004р. діяло 1112 харизматичних громад, найбільше поширення вони мають у Південно-Східному регіоні.

Релігії орієнталістського  напряму

В Україні представлені неоіндуїзмом та течіями буддизму.

Неоіндуїзм виник в рамках індуїзму в першій половині ХІХ ст. як його сучасне прочитання для інтелектуалізованих верств Сходу і Заходу. Йому притаманні ідеї універсалізму, синкретизму, рівності всіх релігій, духовного базису в реконструкції суспільства; обов’язковим є наявність вчителя (гуру) як провідника вчення і проповідника духовних пошуків. В Україні представлений громадами і центрами руху „Харе Крішна”, Саї Баби, Шрі Чінмой, Омо-центру та ін. Найпоширеніший напрям – Рух „Харе Крішна”. Характерним для необуддійський течій є акцент на одній або декількох рисах буддійського вчення. Кожна з них претендує на ортодоксальне тлумачення вчення Будди, поєднуючи в своїх релігійних системах ідеї різних східних традицій, навіть християнства. Буддизм в Україні представлений громадами дзен-буддизму, нітірену, різних шкіл тибетського буддизму. В 2004р. в Україні діяло 45 буддійських громад[5].

Міжнародне Товариство Свідомості Крішни – модернізований варіант однієї із гілок вішнуїзму  – релігії чайтанітів. Утворення  його за межами Індії припадає на 60-ті роки ХХ ст. Лідери стверджують, що це універсальний релігійний і культурний рух, мета якого – пропаганда ведичного знання, поширення Свідомості Крішни та брахманічної культури, яка характеризується чесністю, контролем за почуттями, терпимістю. Основа релігійної догматики – віра в Крішну як Верховну Особу Господа. Кришнаїти – вегетаріанці, не вживають кави, тютюну, наркотиків. В 1990р. офіційно дано дозвіл на діяльність Товариства Свідомості Крішни в Україні. В 2004р. діяло 38 громад. Мають Духовну академію, яка готує священнослужителів та надає загальну вайшнавську освіту. Випускають часопис „Истоки”. Проводять соціально-важливі благодійницькі акції: їжа для життя, боротьба з наркоманією, реабілітація ув’язнених[6].

Також орієнталізм в Україні представлений бахаїзмом.

Всесвітня релігія  Багаї виникла в Персії в середині ХІХ ст. на основі розвитку одного з  модернізованих ісламських напрямків  – бабізму. Основними заповідями релігії стали визнання рівних прав, можливостей і привілеїв чоловіків та жінок, необхідності обов’язкової освіти, знищення крайнощів бідності і багатства, заборона рабства, аскетизму, чернецтва, вживання алкоголю та наркотиків. Багаї дотримуються принципу одношлюбності й подружньої вірності, невтручання в політику, поваги до свого уряду, шанування всіх релігій світу. У багаїв відсутній інститут священиків. Громадою керує місцева Рада Дев’яти (Духовні збори), на рівні країни – Національні духовні збори, у загальному масштабі – Всесвітній Дім справедливості. Головний догмат багаї – принцип „світової єдності людства”, який настане тоді, коли люди усвідомлять, що „світ – єдина країна, а всі люди – її громадяни”. В Україні офіційно діє 15 громад[7].

Синтетичні  релігії[8]

У догматиці та культовій  практиці ці релігії спираються на поєднанні різних традиційних релігій, створюючи свої власні вчення, систему обрядових дійств, сильну церковну організацію, претендуючи при цьому на статус надрелігій. Такі релігійні утворення характеризує розвинутий культ лідера, ідея богообраності їхніх послідовників.

Велике Біле Братство (ВББ) – неорелігійна течія, що започаткувала  свою діяльність у Києві у 1990р. Засновником  і керівником її став Ю.Кривоногов. Церква має ще одну назву – ЮСМАЛОС, де ЮС - Юан Свамі(сам Кривоногов), МА – Марія Деві (в минулому його дружина М.Цвигун), ЛОС – логос (Христос). Як свідчить науковий аналіз, ВББ основні свої ідеї запозичило із стародавньої ведичної релігії, буддизму, християнства, еклектично з’єднаних наукоподібною термінологією. Наголос робився на зображення нашого суспільства сатанинським, позначеним „числом звіра”, та на неоапокаліптичних віщуваннях про кінець світу (у листопаді 1993р. з епіцентром у Києві). Особливу ставку засновники, які проголосили себе божествами, робили на молодь, які під впливом новоявлених „месій” кидали навчання, цуралися батьків. В кінці 1993р. діяльність ВББ набула анти суспільного характеру і була припинена правоохоронними органами. На сьогоднішній день офіційна статистика подає його як незареєстровану організацію.

Церква об’єднання – одна із найпоширеніших новітніх релігійних течій, в якій поєднано риси східних релігій та християнства. За іменем засновника Сен М’ян Муна, прибічників називають мунітами. Теологія Муна пропонує вчення про трьох Адамів і трьох Єв. У церкві діє сувора регламентація взаємин, чітке підпорядкування її членів керівництву. Церква надає великого значення масовим колективним вінчанням, роботі з кадрами, підтримці різних наукових, соціальних, навчальних проектів. В Україні незареєстровані громади діють в Києві, Донецьку та інших містах.

Неоязичництво

Неоязичництво (рідновірство) Україні представлено течіями Рідної віри, РУНвіри, Ладовіри, Ягновіри, орантійців, Собору Рідної української віри, Великого Вогню та ін., всього близько 77 громад. Для всіх них притаманна ідея відродження праслов’янських вірувань, які вважаються єдино автентичними для українця. Неоязичницькі громади діють в інших країнах де компактно проживають українці. Неоязичників можна поділити на дві категорії: ті, які зберегли вірність пантеїзму, і ті, які сповідують монотеїзм на основі модернізації витокового українського язичництва. Як правило, цю течію сприймає частина національно орієнтованої інтелігенції, котра розглядає відродження язичництва як домінанту відродження українства[9].

Рідна віра – неоязичницький напрям, започаткований у 1934р. професором В. Шаян. Максимально зберігаючи язичницьку обрядовість „Рідна віра” підпорядковує  своє вчення вдосконаленню людської особистості, піднесенню її національної свідомості. Ґрунтується на язичницькому розумінні Бога як багато проявної сутності, що реально постає у вигляді багатьох імен богів. Українські рідновіри використовують автентичні язичницькі молитви і співи, мають свої вчення „Воловик” та „Православ”, обрядовий календар „Коло Свароже”.

РУНвіра (Рідна Українська Національна віра) – одна із форм сучасної релігії українців. Засновник  – Лев Силенко, якого віруючі  вшановують як посланого самим Богом  Вчителя і Пророка. Силенко пропонує нову монотеїстичну систему поглядів на світ, згідно якої Бог українців – Дажбог, який є свідомістю світу, вічною енергією, святою правдою. Християнство у Силенка – релігія рабів, яка спричинила гірку долю колонізованої країни, яку мала Україна протягом століть. РУНвісти не визнають зображення Дажбога, символом віри є Тризуб на сонячному диску, наявні свої обряди вінчання, освячення дитини, поховання, специфічні молитви і свята. Основні заповіді РУНвіри орієнтують своїх прибічників жити і діяти заради добра Вітчизни, любити і розуміти Бога по-рідному, обороняти скарби свого народу, шанувати духовність своїх предків; викладені у Святому Писанні РУНвіри – „Мага Віра” й катехізисі „Повчання. Пісні. Молитви”. Основна культова споруда - собор святої Матері України – в США. В Україні зареєстровано 49 громад. Запорізька громада видає часопис „Світло Оріяни”.

Собор Рідної української  віри – виник в 1994р. на Вінниччині. Послідовники Собору признають Силенна  и Шаяна своїми попередниками, але  вважають що ті не змогли відродити  „Рідну віру”. Їхні праці, доповнюючи одна одну, в сукупності утворюють цілісне віровчення, поєднати і поширити яке і покликаний Собор Рідної віри. Така його місія зумовлена тим, що Поділля – серце України – оскільки саме тут найдовше Болохівські князі до 1620р. боронили рідну віру. Також, на березі річки Буг була головна святиня скіфів – Ескамній (Божа дорога), було віднайдено збруцького Святовита, найдавніший символ Дажбога – Тризуб. В Україні діє 5 громад цієї течії, які толерантно ставляться до інших рідновірських громад.

Ладовіра – неоязичницька течія, ідейно оформлена у працях О.Шокала та Ю.Шилова. В основі її лежить концепція українського світу як духовно-природної та геоетнічної цілісності. Ладовірство – політеїстично-монотеїстична релігія, в якій разом з вірою у Всеєдиного Духа Світла – Оря – існує віра в інших богів і богинь, які іманентні світу. Засобом гармонізації людського життя з ритмами космічної енергії тут виступають спеціальні обряди. Небесним і земним тотемом – першопредком України, згідно з Ладовірством, є журавель і явір. Організаційно Ладовіри в Україні не об’єднані, частина з них – незалежні, інші відвідують які-небудь неоязичницькі громади[10].

Езотеричні  об’єднання та сайєнтологічні рухи

Езотеричні об’єднання, як правило, поза віросповідні містичні течії, що виникли на межі ХІХ – ХХ ст.(теософія, антропософія, вчення Гурджієва, екстрасенсорика) як опозиція традиційним релігіям. Ці напрями включають в себе віру в існування надприродного світу, містичні уявлення про нього, магічні засоби спілкування з ним, підкорення його своїм інтересам. Всі засновники езотеричних течій переконані, що тільки вони дають надзвичайно глибокі позитивні знання про світ, приховані від „непосвячених”.

Теософія – релігійно-філософське  вчення про можливість містичного та інтуїтивного пізнання Бога шляхом безпосередніх контактів із надприродними силами. Найбільш відомий теософ – О. Блаватська, уродженка України, яка розробила свою езотеричну систему, що претендує на універсальну релігію, є синтезом буддизму, ламаїзму, каббали і має на меті розкрити тотожність таємного змісту всіх релігійних символів. Сьогодні послідовники Блаватської є в багатьох країнах світу, в 1995р. в Україні при Київському коледжі ім Муравйова-Апостола відкрита школа теософії[11].

Сайєнтологічні рухи (наукологічні) – також одна з  форм нетрадиційної релігійності. Сайєнтологічні вчення прагнуть поєднати в собі науку і релігію, адекватно віддзеркалити проблеми сучасного індустріального суспільства. Більшість сайєнтологічних рухів, які існують в Україні (Діанетика – Фонд Хаббарда, Наука розуму, Християнська наука), мають іноземне походження.

Церква сайєнтології в Україні організаційно не оформлена, в світі має понад 6 млн. послідовників  в 33 країнах. Заснована в 1954р. Л.Р.Хаббардом. Теорія Хаббарда викладена в його книзі „Діанетика: сучасна наука розумового здоров’я” і являє собою суміш уривчастих відомостей про комп’ютерну технологію з поверховим уявленням про буддизм та індуїзм і з практикою психоаналізу.

Сатаністи

Демоністичний культ, до якого належать прихильники обожнення  сил зла, поклоніння Сатані (Дияволу чи Люциперу). Цей напрям не можна вважати виключно модерновим явищем, оскільки в нього досить тривала історія. Сатанізм як культ зародився у Стародавньому Іраці, а в Європі особливе поширення набув у середні віки. Під сучасним сатанізмом слід розуміти різновид напіврелігійного руху, заснованого Е.Кроулі на рубежі ХІХ – ХХ ст. і реанімованого в 60-ті рр в Америці.

За світоглядною суттю, типом об’єднання, формами  діяльності сатаністські громади дуже різноманітні. Найвідоміша сатаністські група – родина Менсона, найорганізованіша – Церква Сатани Е.Лавея (США).

Сатаністи вшановують не Бога, а Сатану, читають Біблію „навпаки”, проводять так звані  чорні меси з використанням чорних свічок, перевернутих розп’ять, ритуальних жертвопринесень (тварин, відомі випадки жертвопринесень людей). Моральна програма сатаністів відзначається крайнім індивідуалізмом, прагматизмом, егоїзмом, що утверджує особистісні пріоритети, перевагу над всіма, культ сили.

В Україні сатаністи  з’явилися у 80-ті роки ХХ ст. як своєрідний антипод християнства. Нечисленні прихильники є й сьогодні. Умовно їх можна поділити на теоретиків („ідейних одинаків”) та практиків („груповиків”). Інші організаційно слабо об’єднані і діють як молодіжні екстремістські угруповання, чиї світоглядні пристрасті є віковим зацікавленням, яке з часом проходить. В нашій країні сатаністи офіційної реєстрації не мають[12].

ВИСНОВОК

Отже, ознайомившись  в ході роботи з найбільш відомими новими релігійними течіями, спробуємо  підсумувати вищесказане.

За роки незалежності в Україні набули поширення новітні  релігійні течії та культи. Поширення  їх відбувалося з певною особливістю  – найчастіше нові релігії приходили  в Україну з учнями, послідовниками.

Серед офіційно зареєстрованих державними органами нових релігійних течій є й такі, які діяли в Україні ще в минулі століття. В часи масової атеїзації (за радянських часів) вони припинили своє існування, відродили їх місіонери, які прибули з-за кордону в перші роки демократизації України.

Власних українських новоутворень серед них майже немає, окрім Великого Білого Братства та деяких рідновірських течій. Більшість нових релігій привнесені в Україну з-за кордону шляхом активної місіонерської роботи на українських теренах їхніх адептів. Всі нові релігії виникли як відповідь на той духовний вакуум, який утворився в Україні після краху марксистсько-ленінської ідеології та неприйняття застарілих, заформалізованих форм роботи традиційних конфесій.