Той факт, що співвідношення
носіїв української та російської мов
не відповідає співвідношенню етнічних
українців та росіян, свідчить про деформованість мовної ситуації.
Причини такої деформації не є предметом
даного дослідження, хоча зрозуміло, що
в основі її лежить політика мовно-культурної
асиміляції неросійських народів, що її
проводила Російська імперія, а згодом
і Радянський Союз з теорією єдиного радянського
російськомовного народу. Наразі ця політика
проводиться і в Російській Федерації,
що тим більше є темою іншого дослідження.
Якщо виходити з того, що в
Україні все ж таки існує дискримінація
за мовною ознакою, то статистика дає значно
більше підстав твердити про дискримінацію
україномовних громадян, ніж російськомовних.
Процес відродження та поширення
української мови в різних сферах громадського
життя тим не менше є очевидним, як і факт прискорення цього
процесу протягом останніх років.
Українська мова стала домінуючою в сфері
освіти, при цьому в східних та південних
регіонах збережено потужну інфраструктуру
російськомовної освіти. Зростає частка
української мови на телебаченні. Збільшилася
кількість україномовного музичного продукту
в шоу-бізнесі, на телебаченні та на радіо.
Пройдено точку падіння на книжковому
ринку, вкрай повільно, але оживає україномовна
література. Зрушено з мертвої точки питання
щодо поширення української мови в кінотеатрах
та відеопрокаті.
Повільний характер формування україномовного
середовища турбує й радикалізує тих,
хто хотів би миттєвих змін ситуації, яка
складалася сторіччями. Водночас сам факт
відродження української мови, поява її
в тих сферах, де ще нещодавно безроздільно
панувала російська, дратує тих, хто звик
до російськомовної монополії і повної
свободи від української мови в Україні.
Однак в цілому громадяни
не вважають мовне питання пріоритетним.
У загальному переліку тридцяти найгостріших
проблем, які стоять сьогодні перед країною,
питання статусу російської мови громадяни
України поставили на 26 місце, а української
– на 24.
Мовний баланс не охоплює
окремі регіони України, хоча наявна відкрита
інформація не залишає сумнівів у тому,
що в східних та південних регіонах
України, де найбільш поширеними є уявлення
про утиски російської мови в Україні,
якраз українська мова знаходиться на
межі зникнення і потребує захисту.
Відповідь на питання щодо
шляхів вирішення мовної проблеми в Україні
залежить від категоричності його постановки
та кількості варіантів відповіді. Найчастіше
соціологи надають вибір між двома варіантами:
українська єдина державна, українська
та російська – дві державних.
Держава повинна активно втручатися в
ті сфери громадського життя, в яких склався
найбільш кричущий диспаритет на користь
російської мови, і де є найсерйозніші
порушення прав україномовної частини
громадян. Держава повинна забезпечити
історичний дисбаланс між забезпеченням
прав та можливостей мовних спільнот.
Державі також слід особливо
сприяти розвиткові тих мов національних
меншин, які опинилися під загрозою зникнення
та запроваджувати заходи т. зв. позитивної
дискримінації щодо української мови
в деяких регіонах України, де вона опинилася
на межі зникнення.
Щоб змінити існуюче мовне
становище, треба невідкладно розв'язати
три першочергові завдання: розробити
Концепцію державної мовної політики
України, яка б дала основу для формування
всього масиву мовного законодавства
і практичний механізм його втілення;
прийняти новий Закон про мови в Україні,
який би зміцнював позиції української
мови - важливого чинника єднання народу;
створити орган державної виконавчої
влади з питань мовної політики, який би
став центром розробки і реалізації державних
мовних програм, здійснював упровадження
мовного законодавства.
Обидві мовні спільноти мають
визнати, що у приватному спілкуванні
кожен громадянин України є вільним в
у виборі мови.
Список використанної літератури
- Копиленко О.Л. "Українська ідея" М. Грушевського: Історія і сучасність. – К., 1991; Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української Конституції. – К., 1993.
- Ткаченко О. Б. Українська мова і мовне життя світу. – К.: Спалах, 2004. – 272 с.
- Селігей П. О Мовна свідомість: Структура, типологія, виховання. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2012. – 120 с.
- http://old.niss.gov.ua/Monitor/Monitor_4/03.htm
- Кравців Б. Прогресування русифікації в Укр. РСР// Сучасність, ч 10.;