Так, скажімо, коли в 1947 р. утворилася держава  Ізраїль, то її державотворці стали перед проблемою державної мови. Оскільки розпорошені до того часу по всьому світу євреї втратили свою мову, то вихід був один — воскресити мертву впродовж майже двох з половиною тисячоліть давньоєврейську мову іврит. Сьогодні це мова єврейської держави, мова консолідації громадян цієї країни і євреїв усього світу.

     Наступ  шовіністично налаштованих політиків  в Україні на українську мову —  це боротьба проти української державності; мовний чинник використовується як засіб  дестабілізації українського суспільства, оскільки без української мови не буде української держави.[5]

Розділ 7. Вмираючі мови –  чи буде українська однією з них?

     До  кінця століття кількість мов  на Землі скоротиться у 10 разів, із нинішніх близько 6 тисяч до 600, –  попереджають учені. Але кожна мова – це свій унікальний погляд на світ, який людство втратить, якщо не вжити  негайних заходів для їхнього  порятунку, – говорить відомий британський  вчений Дейвід Кристал. В інтерв’ю радіо “Свобода” він особливо вказав на ту велику роль, яку можуть відіграти радіо і телебачення  для врятування мов, котрі зникають.

     Дейвід  Кристал – один з найбільш відомих  у світі фахівців-лінґвістів. Серед  його книжок – “Кембриджська енциклопедія мови”, “Кембриджська енциклопедія англійської мови” і дослідження під промовистою назвою “Смерть мови”. Остання проблема найбільше непокоїть британського вченого. Але чому його, носія англійської мови, яка захоплює дедалі ширші горизонти, непокоїть доля зникаючих мов? Говорить Девід Кристал:

     “Головна  причина, на мою думку, в тому, що багатство мов подібне до людського  різноманіття. Людство тому й стало  таким розвиненим, що вміло пристосовуватись до різних обставин. А мова – це інтелектуальний  еквівалент біологічних здібностей. Наш розум повинен працювати, і працює він завжди по-різному; кожна  інша мова має своє бачення світу, і ми можемо кожен раз по-новому його сприймати носієм іншої мови. Кожного разу, коли втрачається якась  мова, ми втрачаємо унікальний погляд на світ”, – наголошує британський професор.

     “Кожна  мова вбирає у себе тотожність громади, народу. Це його історія і розуміння  свого місця в нинішньому світі. Щоразу, коли ми втрачаємо якусь  мову, світ якоюсь мірою втрачає  свою різнобарвність”, – зауважує Дейвід Кристал.

     Серед 30 мов, якими веде передачі радіо  “Свобода” і радіо “Вільна  Європа”, є мови, які за класифікацією  ЮНЕСКО належать до зникаючих мов. Це – білоруська, башкирська і кримськотатарська  мови. Що ж до таких мов, як українська, то британський професор вважає, що “кількість людей, яка користується тою чи іншою мовою, не має вирішального значення. Мова може бути вимираючою, навіть якщо нею говорять сотні тисяч  людей. Все залежить від обставин, мотивації самих людей і мотивації  влади, яка хоче чи не хоче підтримати національну тотожність”. Головне  для мови – громадське зацікавлення в ній і як наслідок цього присутність  її в громадському житті.

     Радіо, телебачення, Інтернет можуть зробити  дива для відродження мови – стверджує  британський вчений. “Є конкретні  приклади, коли мови вижили завдяки  присутності у засобах масової  інформації. Візьміть хоча б приклад  Уельсу, де я мешкаю. Валійська мова була на шляху до зникнення у 60х  роках, але у 70х з’явився новий  телеканал, і він практично сам  змінив долю валійської мови. Люди почали дивитися програми валійською мовою, побачили, що все, що є в англійській наявне і у валійській. Ця мова набула того, чого раніше в ній не було, тепер  з’явилось, бо в цьому настала  життєва потреба”.

     Для врятування мови, на думку британського лінгвіста, потрібно запровадити її до освітньої системи, піднести престиж  її носії, заохочувати використовувати  мову в літературі. Однак найголовніше – три умови, які обов’язково  повинні бути забезпечені. “По-перше, це інтерес знизу. Люди самі мають  бути зацікавлені в збереженні своєї  мови. Це вкрай необхідно! Без цього  мова не матиме майбутнього. По-друге, потрібен інтерес згори. Хтось із уряду, місцевої влади, міжнародних  організацій повинен довести, що світ високо цінує кожну з мов. І третій фактор – потрібні гроші, бо досить дорого утримати життєдіяльність  приниженої мови. Згодом це може навіть давати прибутки, наприклад, у вигляді туризму”.

     Якщо  цього не зробити, попереджає британський  дослідник, витрати коштів можуть набагато зрости. “Можливі соціальні вибухи, коли громадяни вимагають задоволення  своїх мовних інтересів, бо вони хочуть, щоб їхня мова жила і, зрештою, можуть навіть взяти справу до власних рук  – почати марші, голодування, інші можливі  акції протесту. В історії це вже  траплялось не раз”, – завершує своє інтерв’ю по радіо “Свобода” Девід  Кристал. [6]

     Розділ 8. Цікаве про мови

     За  інформацією професора К.Тищенка, розбіжність між болгарською  і македонською мовами – в межах 10%. Між сербською і хорватською, між данською і норвезькою – дo 5%. Словацька відрізняється від  чеської на 15% лексичного складу. Дистанція  між українським і білоруським  лексиконами – 16%. Не більшу віддаль  відчує кожен, коли опановує норвезьку  і шведську мови: вчити варто зразу  обидві разом із данською.

     Від професора також дізнаємося, що польська й українська мови розбігаються на 30% лексики (так само як і французька та італійська мови), російська й  болгарська – на 27%, українська й  російська – на 38%. Відстані між  деякими іншими мовами такі: іспанська  і португальська – 25%, німецька і  голландська – 25%, чеська і польська – 26%, сербська і болгарська – 26%, іспанська  й італійська – 33% [7] 

Висновок

     Без мови немає народу. Без мови не існує  нація. Мова - це характер і духовна  могутність народу. Нас, українців, знають інші народи по безсмертних творах наших співвітчизників - Т.Г. Шевченка, Лесі Українки, Олеся Гончара та ін. Краса української мови привернула до себе уваги фольклорних знавців, і в нас на Батьківщині, і за кордоном. Я пишаюсь і плекаю кожне  слово рідної мови, передане нам  у спадок від наших предків. Треба  розвивати та вивчати, берегти нашу рідну мову, бо без неї не може існувати країна.

     Мова  – найсуттєвіша і визначальна  частина людської особистості, чинник її поведінки, мислення, усвідомлення рівня буттєвості у світі та виокремлення у світі цивілізованих народів. Саме мова постає вирішальним та основним чинником ідентифікації себе до їй подібних. Мова за своєю сутністю не вкладається у кілька десятиріч  двадцятого сторіччя нав'язувану їй формулу спілкування, оскільки це об'єднана духовна енергія народу, вона є  відбиттям духу людського і засобом  для творчого перетворення матеріального  світу у світ духовний (за В.фон  Гумбольдтом).

Список  використаної літератури

1. М.П. Кочерган. Вступ до мовознавства. К., 2001. С 7-8[1]
2. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К, 1994. [2]
3. А. П. Загнітко, І. Р. Домрачева. Основи мовленнєвої діяльності. Д. 2001. [3]
4. Лозко Г. Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект. К., 2001. [4]
5. Кузнецов С. Н. Теоретичні основи інтерлінгвістікі.— М., 1989.[5]
6. Марія Щур стаття Радіо “Свобода” [6]
7. В.Радчука стаття "Мовознавство" [7]