Хрущов завоював необмежену владу
в партії і державі. Відкривалася
гарна перспектива поглибити
демократизаційні процеси в суспільстві,
викрити залишки сталінізму. Однак
цього не відбулося, що в остаточному
підсумку відбилося на долі самого Хрущова.
3.
Внутрішня та зовнішня
політика М. Хрущова
Великий вплив на міжнародні
відносини зробила “холодна війна”.
Після закінчення Другої світової
війни довіра друг до друга
союзників по антигітлерівській
коаліції стало невблаганно танути. Ріст
впливу Радянського Союзу в Східній Європі
й утворення там урядів на чолі з комуністами,
перемога китайської революції в Півдня
– Східної Азії привели до нового розміщення
сил на світовій арені, до поступової конфронтації
між учорашніми союзниками. Самим гострим
зіткненням двох сил на початку 50-х років
став корейський конфлікт. Він показав,
як легко “холодна війна може перерости
в збройне зіткнення. Нове керівництво
нашої країни, на чолі з Хрущовим, почало
ряд поїздок за рубіж з метою встановлення
особистих контактів з лідерами дружніх
країн. Обновляючи контакти з закордонними
країнами, Радянський уряд постійно пропонувало
розширювати торгові відносини. Це вітали
країни Західної Європи, що почали зазнавати
збитків від тривалого ембарго оголошеного
США.
Важливою віхою в зміцненні
відносин між соціалістичними
країнами було створення Організації
Варшавського Договору. Союзу –
що проголосив своєю метою
проведення оборонної політики.
Був укладений договір про
колективну безпеку в Європі за участю
США. Нові відносини з зовнішнім світом
не могли обмежуватися тільки економікою
і технікою, установлювалися контакти
і почався обмін делегаціями з парламентами
інших країн. Швидко росло число журналістів
акредитованих у Москві. Наша печатка
початку писати не тільки про те, що поганого
відбулося в інших країнах, але і про тім
корисному, що можна там знайти.
Важливою подією 1955 року з'явилося
примирення СРСР із Південнославією.
Радянське керівництво прийшло
до висновку, що Південнославський
режим не став “реставрованим капіталізмом”,
а що Південнославія випливає до соціалізму
другим шляхом. Велика заслуга у відновленні
відносин з цією країною належала Хрущову,
що прибув у Белград з візитом і підписав
угоду про взаємну повагу і невтручання
у внутрішні справи ні по яких мотивах.
Це було перше визнання різноманіття шляхів
до соціалізму, проголошеного на XX з'їзді
КПРС.
Під час “угорських” подій
1956 року усередині соціалістичної
системи обрисувалися три полюси:
Москва, Пекін, Белград. Південнослави
були супротивниками втручання в справи
угорців. Китайці – навпаки, вважали, що
треба рішуче втрутитися і “навести порядок”.
Позиція СРСР і Китаю зблизилася. Снову
почалася критика Південнославського
керівництва, знову виникла кризова ситуація.
Основною метою радянської дипломатії
була стабілізація ситуації в
Європі шляхом узаконювання положення,
що склалося після війни. Однак США
і їхні союзники виступили проти визнання
двох Германій. Це спричиняло і невизнання
блоком НАТО нових земель, що належать
Польщі після закінчення війни, між ріками
Одер і Нейсе. Іншою проблемою переговорів
зі США, було роззброювання.
Важливим аспектом дипломатії
Радянського Союзу була антиколоніальна
тема. Кінець 50-х років ознаменувався
різким посиленням боротьби колоній
проти монополій. Були змушені
піти з Африки Англія і Франція.
У 1955р. населення СРСР досягло
передвоєнного рівня. У 1959р. чисельність
міського населення зрівняла з чисельністю
сільського, а в 1969 році перевищило його.
В другій половині 50-х років СРСР виконала
задачі індустріалізації, однак, сільське
господарство давало тільки 16% національного
продукту, у той час як промисловість –
62% і будівництва – 10%.
У 1959 році на XXV з'їзді КПРС Хрущов
видумав саму авантюрну зі
своїх ідей: наздогнати і перегнати
США як у підвищенні промислового
виробництва, так і сільськогосподарського
на душу населення до 1970р.
Війна позбавила даху мільйони родин,
люди жили в землянках, у бараках, у коммуналках.
Одержати вибільну упоряджену квартиру
для багатьох було майже не сбиточной
мрією. Темпи ведення житлового будівництва
в першій половині 60-х років наша країна
не знала ні до, ні після цього періоду.
У результаті вжитих заходів з 1956 по 1963
роки в СРСР було побудовано більше житла,
чим за попередні 40 років.
У 1957 – 1958 роках Хрущовим було
проведено 3 реформи. Вони стосувалися
промисловості, сільського господарства
і системи утворення. Хрущов прагнув
до децентралізації керування промисловістю,
тому що ставало усе сутужніше керувати
підприємствами, що знаходяться на периферії.
Було вирішено, що промислові підприємства
повинні керуватися не міністерствами,
а місцевими органами – совнархозами.
М.С. Хрущов сподівався в такий спосіб
раціонально використовувати сировинні
ресурси, усунути ізольованість і відомчі
бар'єри. У дійсності ж совнархози стали
просто багатогалузевими міністерствами
і зі своїми задачами не справилися. Реформа
звелася до бюрократичної реорганізації.
Набагато значніше на структуру
виробництва вплинули перетворення
в сільському господарстві. М.С.
Хрущов, всупереч опору, змінив
критерії планування в сільському
господарстві. Тепер колгосп одержував
тільки обов'язкові завдання по заготівлях
замість твердої регламентації діяльності.
Він уперше міг вирішувати сам, як використовувати
власні ресурси й організувати виробництво.
Відбулося скорочення числа колгоспів
і ріст числа радгоспів. Характерною рисою
було укрупнення господарств за рахунок
не перспективних сіл. Цими рамками й обмежилася
нова реформа М.С. Хрущова. Поспішність
у здійсненні реформи не дала бажаних
результатів.
Третя реформа Хрущова торкнулася
системи освіти. В основі реформи
лежали два заходи. Хрущов ліквідував
систему “трудових резервів”, тобто мережа
воєнізованих училищ, що існували за державний
рахунок. Їх замінили звичайними професійними
училищами, у которі можна було вступати
після 7-го класу. Середня школа одержала
“політехнічний” профіль, що припускав
сполучення утворення з трудовою діяльністю,
для того, щоб учень одержав представлення
про одній чи декількох професіях. Однак
недолік засобів не дозволив обладнати
школи сучасним устаткуванням, а підприємства
не могли повноцінно нести педагогічне
навантаження.
У промисловості 1958/59 – 1964/65 років
були відзули відзачним збільшенням
капіталовкладень і швидким ростом
кредитів, що превишали можливості
державного бюджету; різким і
неконтрольованим ростом промисловості,
що робить засобу виробництва;
n непередбаченим масовим припливом низько
кваліфікованої робочої сили із сільської
місцевості, що усилили плинність кадрів,
що так і не удалося перебороти прийнятим
у 1960 році законом проти “літунів”; відчутним
зниженням темпів економічного росту;
збільшенням дефіциту, зв'язаним зі зниженням
інтенсивності розвитку промисловості
засобів споживання.
Будучи з візитом у США в
1957р. Хрущов побував на полях
в американського фермера, що
вирощує гібридну кукурудзу. Хрущов
був буквально осліплений нею.
Він прийшов до висновку, що підняти
“м'ясну цілину” можна лише вирішивши
проблему кормопроизводства, а та у свою
чергу спирається в структуру посівних
площ. 22 травня 1957 року на зборах представників
колгоспників Хрущов кинув знаменитим
гасло, що стало: “Наздогнати і перегнати
Америку!”. Мова в даному випадку йшла
про змагання з цією країною в двох конкретних
областях: у виробництві м'яса і молочних
продуктів. Замість травопілля вирішено
було перейти до широких і повсюдних посівів
кукурудзи, що “і зерно дає і зелену масу
на силос”. Там же, де кукурудза не росте,
“рішуче змінювати керівників, которие
самі засохли і кукурудзу сушать”. Хрущов
з великою запопадливістю став упроваджувати
кукурудзу в радянське сільське господарство.
Її просували аж до Архангельської області.
Це було наругою не тільки над віковим
досвідом і традиціями ведення селянського
сільського господарства, але і над здоровим
глуздом.
Експерименти з кукурудзою й
освоєнням нових земель привели
до падіння середньої врожайності
і подорожчанням виробленого на
цих територіях зерна. Крім того, практично
цілком припинився розвиток традиційних
зернопроизводящих регіонів.
Сільське господарство виявилося
на грані кризи. Символом науково-технічного
прогресу СРСР став штурм космосу.
Перші космічні успіхи з'явилися
результатом діяльності блискучої групи
вчених, очолюваних академіком Коралевим.
Він і запропонував випередити американців
у запуску супутника. Хрущов гаряче підтримав
його. У жовтні 1957р. був запущений перший
штучний супутник Землі. Почалася космічна
ера. Потім космічні ракети понесли в космос
тварин, облетіли Луну. Перші тимчасові
невдачі аналогічних експериментів у
США підсилили враження переваги радянської
науки. А в квітні 1961р. у космос ступнула
людина, перша людина планети, радянський
юрію-людин-юрій Гагарін. Радянський Союз
відтепер володів не тільки ядерною зброєю,
але і міжконтинентальними ракетами, здатними
доставити його в задану крапку світу.
З цього моменту США втратили невразливість
через океан. Якщо раніш у світі існувала
одна наддержава, то тепер з'явилася друга,
більш слабка, але имеющая достатню вагу
для визначення усієї світової політики.
На американців, що недооцінив можливості
свого “супротивника”, це зробило шокове
враження. З Радянським Союзом США відтепер
довелося вважатися і вважатися серйозно.
Однак. Скорення космосу зажадало колосальних
засобів. За ціною не стояли. У цьому був
не тільки науковий, але і військовий інтерес.
Вірили, що недалеко час, коли радянські
космонавти як привітні хазяїни будуть
зустрічати в далекому космосі посланців
інших країн, у тому числі і США. Здавалося,
Радянський Союз надовго і міцно став
лідером науково-технічного прогресу
людства .
4.
Припинення повноважень
М. Хрущова
Найважливішою внутрішньополітичною
подією періоду, що обдивляється,
був і XXII з'їзд КПРС. Він став одночасно
і тріумфом усієї політики, зв'язаної з
ім'ям Хрущова, і початком його кінця.
На з'їзді Хрущов почав нове
настання на Сталіна, що знову
придбало особистий характер. Після
з'їзду стало можливим публікувати
в печатці трагічні сторінки сталінського
правління, назвати імена жертв репресій.
У діяльності Хрущова почалася друга хвиля
реформ. Насамперед, він змусив партію
ще більше зосередиться на економічній
роботі. У березні 1962 року він провів реорганізацію
всього керівного апарата сільського
господарства. Це була прелюдія до самої
незвичайної хрущовської реформи. Відповідно
до проекту реформи, уся партія зверху
до низу змінювала територіальну структуру
на виробничу. Ніколи колись з'їзди не
збирали такого числа делегатів: у 1956р.
– їхній було 1430, а в 1961-м – 4800, хоча чисельний
склад партії збільшився лише на 28 %.
Дуже важливим новим пунктом,
включеним на цьому з'їзді в
Статут КПРС, був пункт, відповідно
до якого ніхто не міг займати
виборну посаду більш трьох
термінів підряд, а склад керівних органів
повинний обновлятися щонайменше на одну
третину. Однак, не допускаючи виключень
для первинних і регіональних організацій,
ці правила передбачали виключення для
ЦК і Президії. Обновляючи керівний склад
на низах, Хрущов прагнув залучити якнайбільше
громадян до участі в роботі органів влади.
Після з'їзду Хрущов спробував
обійти опір консерваторів за
допомогою інтелігенції. Восени 1962
року, борючи за зм'якшення цензури,
він домігся дозволи на публікацію
епохального добутку “ один день
з життя Івана Денисовича”, написаного
тоді ще невідомим письменником – Солженициним.
Повість була присвячена подіям происходившим
у сталінських таборах. Поема Евтушенко
з зухвалим назвою “Сталінські спадкоємці”
була надрукована 21 жовтня в “Правді”.
Підтримка цих публікацій залишилася
одиничним актом.
Положення Хрущова стало особливо
складним після розриву радянсько-китайських
відносин. Вони настільки загострилися,
що виливалися часом у прикордонні
конфлікти. Цей розрив згубно
відбився і на міжнародному комуністичному
русі. Розбіжності були викликані розходженнями
в оцінці рішень XX з'їзду КПРС. Китай негативно
поставився до оцінки діяльності Сталіна.
Хрущовські починання усе більше
і більше ставали судорожними
спробами утекти від дійсності
в дозвільній надії домогтися консенсусу
або усередині партії, або поза нею.
У 1964 році завершилася політична
діяльність М.С. Хрущова, що
очолював протягом десяти років
Радянський Союз. Його десятиліття
реформ було дуже важким часом.
Космос і цілина, кукурудза і “хрущовки”,
ядерна енергія і дисиденство, прикордонні
конфлікти з Китаєм і гоніння на художників-абстракціоністів,
усе це відбулося за це десятиліття. І
все-таки в жовтні 1964 року Хрущов був звільнений
від усіх займаних посад і відправлений
на пенсію в повній ізоляції. Хоча це і
здивувало увесь світ, його падіння було
лише фіналом тривалого процесу. Хрущов
так і не оправився від поразки кінця 1962
– першої половини 1963 років: карибська
криза, невдачі в сільському господарстві,
ідеологічне протистояння і конфлікт
з Китаєм. Формально, у цей період, усі
його дії сприймалися з належною шанобливістю,
але мовчачи і завзято саботувалися як
у центрі, так і на периферії. Популярність
Хрущова у всіх шарах суспільства різко
упала. Президія ЦК зібралася в його відсутність
на розширене засідання 12 жовтня, що б
вирішити питання про його зсув. Відставка
Хрущова була результатом змови за всіма
правилами. Хрущов відпочивав на Чорноморському
узбережжі, у той час, як у Москві готувалося
його усунення. Хрущова викликали в Москву
13 жовтня, коли основні резолюції були
вже прийняті. Його доставили в Москву
на військовому літаку, привезли прямо
в зал, де ще засідала прези_'ebа презиовідомили
йому про погоджене рішення звільнити
його від основних посад. Обвинувачення,
що пред'явили Хрущову, стосувалися внутрішньої
і зовнішньої політики, а так само його
стилю керівництва, що вважали занадто
авторитарним. Основним автором нападок
був Суслов. Як і в 1957 році, у перший момент,
мали намір залишити його в складі ЦК на
другорядних посадах, однак відмовлення
Хрущова підкоритися вироку змусило Президію
підписати заявку про його відставку.
14 жовтня в Москві був скликаний пленум
ЦК КПРС, що заслухав доповідь Суслова.
Обговорення практично не було і засідання
тривало лише кілька годин. Обидві посади,
сполучені Хрущовим з 1958 р. (Перший секретар
ЦК КПРС і Голова Ради Міністрів), були
розділені і було прийняте рішення, що
їх не повинна більше займати одна людина.
Посада Першого секретаря ЦК КПРС була
віддана Брежнєву, а посада Голови Ради
Міністрів СРСР – Косигіну. Ця новина
стала відома 16 жовтня 1964 року. В офіційному
повідомленні говорилося про відставку
через похилий вік і погіршенні стану
здоров'я. Зняття Хрущова з великою радістю
зустріли китайські керівники. Вони спробували
налагодити контакти з новим керівництвом,
однак це їм не удалося. Листопадовий Пленум
ЦК КПРС 1964 року першою справою ліквідував
хрущовську реформу, що розділяла партію
на аграрну і промислову частини. Були
ліквідовані й іншої реформи М.С. Хрущова.
Совнархози знову були замінені міністерствами.
Поступово були ліквідовані зачатки політичного
плюралізму.