Мелетій Смотрицький – публіцист, вчений, патріот

Деякі історики української літератури, не заперечуючи значення "Граматики" як такої, докоряють авторові у тому, що він зайнявся саме церковнослов'янською граматикою, а не уклав подібний підручник живої народної мови. Іван Франко писав: "Для нашого письменства книга Смотрицького мала скоріше шкідливий, аніж корисний вплив, бо, нехтуючи літературну мову, яка так гарно вироблялася у репрезентантів міщанства в кінці XVI і в початку XVII століття, розпочала реакцію на користь мертвого церковнослов'янського язика". Важко не погодитися з Іваном Франком і не подивуватися на Мелетія Смотрицького. Зважаючи на те, що протестантський рух дійсно мав (як йому докоряли) неабиякий вплив на світогляд Смотрицького. Між тим ще за сто років до "Граматики" Мартін Лютер переклав Біблію на народну німецьку мову і кинув гасло "Німецьку Біблію - в кожну німецьку родину".

Неочікуваний  фінал.

Останні роки життя  Мелетія Смотрицького були трагічними. Він був втягнений у протиборство православних з унійним віленським єпископом Йосафатом Кунцевичем, а також у протистояння з урядом, який не визнавав Смотрицького правдивим єпископом. Почалися репресії, грізні урядові універсали, арешти серед православних братчиків. Смотрицький пише і анонімно видає памфлет "Виправдання невинності" (1621), апелюючи до гуманності і справедливості короля, захищає віру батьків, критикує Унію. Як і завжди, реакція на його твір була активною - на "Виправдання невинності" того ж року було написано три книги-відповіді. Смотрицький відповів "Обороною Виправдання" (1621). Там є дуже важливі слова: "Ми не стоїмо на тому, щоби унія знесена була, бо ж у країні цій вільно кожному, як він хоче вірити. Отож народ наш руський Короля його Мосць просить, аби нас при правах наших і вольностях як світських, так і духовних залишити велів". На цьому полеміка не закінчилась - на "Оборону виправдання" негайно вийшли "Екзамен оборони", "Спростування" і "Антиспростування"...

На превеликий жаль, протистояння не обмежилося публіцистикою. 1623 року вітебські православні міщани (єпархія Смотрицького) вчинили самосуд  над унійним єпископом Йосафатом Кунцевичем - його було вбито. Реакція уряду Речі Посполитої і Ватикану була негайна, жорстока і кривава. Вбивство Кунцевича, звинувачення, погрози, братовбивчі змагання, а також особиста небезпека мали на Мелетія Смотрицького важке враження, і згодом у нього залишається тільки одна ідея - "Русь примирити з Руссю" (православних із прихильниками унії) і досягти національної єдності. Він їде до Києва, аби порадитися з Іовом Борецькими та Петром Могилою, яких він вважав своїми однодумцями,- думки про конфесійне возз'єднання турбували не тільки Смотрицького. Сталося, однак, інакше: православні владики, відчуваючи категоричний спротив мирян і козаків будь-якому союзу з унійною церквою, рішуче відкинули цю ідею і засудили пропозиції Полоцького єпископа. Собор 1628 року, де мали розглядатися шляхи єднання, перетворився на духовний суд над Мелетієм Смотрицьким.

Так, наприкінці життєвого шляху (у 53 роки Смотрицький  вважав себе дуже старим і немічним) він опинився в безвихідному становищі. Православна Київська митрополія піддала його остракізму, до своєї єпархії шлях був закритий, і Мелетій Смотрицький, який все життя пристрасно воював з Унією, переходить до унійної церкви. Зробив це він аж занадто послідовно: публічно відмовився від своїх попередніх творів, якими зачитувалася "вся Литва" (Україна і Білорусія). Зрікся також "Треносу".

Помер Мелетій  Смотрицький 1633 року - архімандритом  унійного Дерманського монастиря, титулярним ієраполітанським єпископом, наданим  йому Римським папою Урбаном VIII.

Ідею церковної єдності Мелетій Смотрицький плекав до самої смерті. В творі "Умовляння" він висловлює нову думку - пропонує утворити українсько-білоруський православно-унійний патріархат, незалежний як від Константинополя, так і від Риму, як це зробила Москва 1589 року. Тим самим, вважав просвітитель Смотрицький, легше буде досягти громадського спокою, а також прилучитися до західної культури й шкільництва.

Мелетій Смотрицький  посів в історії нашої культури незаслужено скромне місце (може, тому, що його образ "заплямований" прийнятім унії). Між тим він належав до плеяди провідних гуманістів свого часу і був патріотом своєї вітчизни. Попри те, однак, що Мелетій Смотрицький, як істинний гуманіст, був утопістом і що його мрії про єдність "Русі з Руссю" належним чином не реалізовані й сьогодні, життя його може слугувати символом примирення двох конфесій - православної й греко-католицької.