Літній цикл свят українців

Зажинки і обжинки.

Перед тим, як зрізати  перші колоски жита або пшениці. Селянин у чистому одязі виходив  на поле, дякуючи Богу, що дочекався  цього великого свята, й просив: «Господи-Боже, поможи легенько, щоб вижати хутенько».

Збирання хліба намагалися починати в «легкі» дні — у  середу, п’ятницю, суботу (дні тижні  з жіночими назвами). Зажинав звичайно хто-небудь з господарів поля або «легка на руку» весела, моторна жінка.

При дожинанні залишали на полі трохи незжатого збіжжя «на  бороду Іллі або Спасові». Іноді  «бороду» обсипали зерном або клали  під неї шматок хліба і трохи  солі, в жертву польовим духам, з  вдячністю за врожай.

Шанували перший обжинковий сніп, як символ врожаю. Сніп (дід, дідух) вносили в хату і ставили на покуті, де він стояв до кінця жнив, потім зберігався до Свят-вечора. Змайструвати дідух не просто. Як тільки наллється колос, треба вчасно зжати нивку, щоб стебло не почорніло, не пожовтіло, інакше зерно осиплеться. Оберемки пшениці, ячменю. Льону очищують від зайвих листочків, вносять у добре провітрюване місце, щоб підсохли. Потім складають і прив’язують попід дахом. Важливо, щоб на них не потрапили сонячні промені.

З останнього снопа робили обжинковий вінок, який вважався передвісником наступного врожаю. Вінок зберігали в коморі до весни, коли зерном з нього селянин, за традицією, розпочинав сівбу на власному полі.

У деяких місцевостях  вінок спершу одягали на голову одній  із кращих жниць (її ще називали царівною, княжною). Це могла бути лише красива дівчина з хорошою репутацією, обов’язково незаймана. Потім все товариство йшло до господаря. Царівна вітала його з обжинками і віддавала вінок. Господар бажав їй, щоб на неї в церкві зложити вінок, і запрошував усіх на колективну трапезу, що супроводжувалася пісня, музикою, забавами.

2 серпня (20 липня за  старим стилем) Святого Іллі. Якщо  проводили паралелі з язичницькою  міфологією, Ілля — це Перун,  тому він вважається володарем  дощу, грому і блискавиць.

Після цього дня не купаються в річках — вважається, що їх вже заполонила на зиму нечисть.

Не можна збирали  рої бджіл.

Настають «горобині  ночі» — коли такі грози, що не спиться  навіть горобцям.

9 серпня (27 липня за  старим стилем). Паликопа, або Св. Пантелеймона Палія.

В цей день заборонялося жати чи возити снопи, бо за таку неповагу до свята їх спалить Паликоп. Цього  дня зазвичай ходили на толоку до священика, який в свою чергу молився за женців.

14 серпня (1 серпня за  старим стилем). Маковія (Маковея, перший Спас, Спас на воді).

‘ Збирають і святять у церкві мак, хліб нового врожаю, перші плоди, мед. А ще святили вінки, які називали «Маковійки». Вони складалися з певної кількості квітів маку (3, 7 або 9) з додаванням васильок, м’яти, чорнобривців, любистку, мальви, майорів, льону, кропу та ін.. З польових квітів до маковійки додавалися деревій, Петрів батіг, полин, буркун, німиця, стріполох, сокирки, драголюб, нехворощ, чорнобиль тощо. У «Маковійці», зав’язаній червоною стрічкою, були й колоски жита, пшениці, ячменю. Звичайно їх носили по церквам діти, частіше — дівчата. Освячені квіти і трави зберігали за іконами як помічне зілля.

Традиційна страва в  цей день — коржі з маком  і медом.

Святили воду у водоймах, купалися самі і купали худобу, щоб позбутися нечистої сили.

Від Маковія починався  піст — Спасівка, який тривав до Успіння  Пресвятої Богородиці.

19 серпня (6 серпня за  старим стилем). Великий Спас (Преображення  Господнє). Другий — і головний  — із трьох Спасів.

До цього дня, як правило, закінчували збирати хліб і починали копати картоплю, збирати садовину. Тому його ще називають Яблучним Спасом. Останній день збирання лікарських трав.

На столі обов’язково  мали бути всі дарунки природи  — новий хліб, овочі, фрукти, гриби, мед.

Також Спас — день поминання мертвих, за віруванням, це третій вихід душ, померлих після Зелених свят.

28 серпня (15 серпня за  старим стилем). Третій спас (Успіння  Пресвятої Богородиці, Перша Пречиста).

Називається успінням, тобто  засинанням, тому що Матір Божа померла тихо, наче заснула.

Від Першої Пречистої  дозволялося заготовляти калину. Шанували її не лише за плоди, вона виконувала символічну роль у багатьох обрядах, зокрема весільних. Калина символізувала  дівочу цнотливість.

Народні приказки про  Пречисту говорять:

«Перша Пречиста жито засіває, Друга дощем поливає, Третя  снігом покриває».

«Третій Спас — хліба  припас»

«Післяуспення прийшло  — сонце на осінь пішло»

«Прийшов третій Спас — пішло літо від нас».

Отже, цим днем можна  завершити розгляд літнього циклу свят українців.

Література:

1. Ковернець І. Українці: Свята, традиції, звичаї / І.Ковернець. – Донецьк «Альфа-прес», 2004. – 304 с.
2. Чубинский П.П. Календарь народных обычаев и обрядов / П.П.Чубинский. – Киев, «Музична Украина», 1993. – 79 (1) с.
3. Наулко В.І. Культура і побут населення України / В.І.Наулко та ін.. – Київ «Либідь», 1993. – 284 (1) с.
4. Мацюк В.Я. Українознавство // Посібник / В.Я. Мацюк, В.Г. Пугач. – К.: «Зодіак-Еко», 1994. – 400 с.