Ліга Арабських Держав

Ліга Арабських Держав

 

Передумови  створення політичного блоку

 

Яскравим прикладом  міжурядової організації, що представляє  Близькосхідній регіон, є Ліга Арабських  Держав (ЛАД). Площа членів Ліги Арабських  Держав становить близько 14 млн. км²  і охоплює вона два континенти: Захід Азії, а також Північ і Північний схід Африки.

Можна вважати, що свій початок  ЛАД бере з підписання договору "Про дружбу та союз" між Саудівською Аравією та Іраком 2 квітня 1936 року.

В преамбулі договору сказано: "Обидві високі договірні сторони працюватимуть у напрямку об'єднання ісламської та арабської культур, а також військових організацій їхніх країн шляхом обміну науковими та військовими місіями". Цей договір був відкритий до підписання для інших арабських країн. 29 квітня 1937 року до нього приєдналась Народно-демократична Республіка Ємен.

Наступним кроком на шляху  до зближення арабських країн  було підписання 7 травня 1936 року "Договору про дружбу" між Єгиптом і Саудівською Аравією, яким було вперше встановлено дипломатичні відносини між цими двома країнами.

Початок другого етапу  утворення арабського союзу пов'язаний з виступом британського міністра закордонних  справ Ентоні Ідена в Палаті громад 29 травня 1941 року. У своїй промові  він висловив підтримку арабським  країнам у створенні такої організації, яка б об'єднала їхні інтереси. Через рік після цього ініціативу створення арабського об'єднання взяв у свої руки єгипетський прем'єр-міністр Мустафа Паша Нахас. "Його Величність запросила сирійського прем'єр-міністра ЖаміляМірідіна і президента Ліванського національного пакту відвідати Каїр з метою проведення тристоронніх переговорів під назвою "Створення Арабської ліги з  метою розширення співпраці арабських країн"

Це стало першим обговоренням ідеї створення Арабської ліги.  Після цього була проведена серія двосторонніх переговорів між Єгиптом з однієї сторони і представниками Іраку, Сирії, Лівану, Саудівської Аравії, Йорданії та Ємену - з другої. Результатом переговорів стали два основні проекти арабського утворення:

— майбутнє об'єднання могло мати назву "Субрегіональне об'єднання" під опікунством "Великої Сирії";

— другий проект мав загальніший  характер об'єднання, яке охопило  всі незалежні арабські країни.

З 2 серпня до 7 жовтня 1944 року підготовча комісія проводила зустріч між представниками Сирії, Лівану, Йорданії, Іраку, Єгипту та Ємену. І саме тоді комісія вирішила назвати майбутнє об'єднання "Лігою Арабських Держав".

У результаті переговорів  між арабськими країнами на підготовчій  конференції, яка проходила з 25 серпня до 7 жовтня 1944 року в замку Антонядес у м. Александрія (Єгипет) під головуванням Паші Нахас, єгипетська, сирійська, йорданська, іракська та ліванська делегації підписали Александрійський протокол.

 

Основні його тези:

• Створення ЛАД, до складу якої входили б усі незалежні арабські держави. Водночас повинна бути створена Рада Ліги, в якій були б представлені всі держави-члени на рівних умовах (ст. І).

• Рада ЛАД повинна слідкувати за дотриманням попередньо укладених  договорів між країнами-членами, очолювати періодичні зібрання, сприяти зміцненню зв'язків між країнами-членами, координувати їхні політичні дії, захищати їхню незалежність і суверенітет проти будь-якої агресії і будь-якими політичними методами (ст. І).

• Резолюції, прийняті Радою Ліги, є обов'язковими для тих країн-членів, що їх прийняли. Якщо дві країни-члени звернулись до Ради за допомогою по вирішенню конфлікту між ними, тоді резолюція, схвалена Радою, буде обов'язковою лише для тих двох країн-членів (ст. І).

• Не дозволено використовувати  силу як засіб вирішення конфлікту (ст. І).

• Визнання суверенітету і незалежності всіх країн-членів ЛАД, повага їхньої територіальної цілісності (ст. І).

• Для тіснішої співпраці з економічних, культурних, національних, соціальних, а також з питань комунікації  та охорони здоров'я повинні бути створені постійні комітети.

 

До протоколу додано дві резолюції:

• Країни зобов'язуються поважати кордони, суверенітет і незалежність Лівану.

• Країни-члени стверджували права  палестинського народу на самовизначення, висловили побажання, щоб Велика Британія дотримувалась своїх зобов'язань і сприяла припиненню єврейської імміграції і продажу землі євреям. Вони пропонували створити "Національний арабський фонд" для купівлі земель у Палестині.

У заключній частині протоколу  підкреслено необхідність створення перехідного комітету для підготовки плану дій Ради Ліги і обговорення всіх політичних питань, які б сприяли швидкому підписанню договору між арабськими країнами про створення ЛАД.

 

7 жовтня 1944 року був підписаний Александрійський протокол головами делегацій, які брали участь у роботі підготовчої комісії, за винятком Саудівської Аравії та Ємену, які згодом приєдналися до нього, відповідно 3 січня 1944 року і 5 лютого 1945 року.

Після 16-ти зустрічей, проведених з 17 лютого до 3 березня 1945 року представниками Єгипту, Лівану, Сирії, Ємену, Іраку, Йорданії і Саудівської Аравії на чолі з міністром закордонних справ Єгипту в Каїрі в палаці Ал-Заафарам був підписаний

 При його ратифікації був присутній і представник Палестини. Представники Ємену не зразу підписали статут ЛАД, вони зробили це лише 10 травня 1945 року.

 

 

Мета створення  і функції ЛАД

 

Уперше мету Ліги офіційно закріплено в преамбулі Александрійського  протоколу і сформульовано таким  чином: "укріплення і консолідація тісних зв'язків між всіма арабськими країнами, спрямування їх в напрямку об'єднання арабського світу, покращення умов в майбутньому і реалізація надій і побажань народів арабських країн".

Метою створення Ліги було "сприяння тіснішим відносинам і розвитку широких зв'язків між арабськими країнами; спрямування всіх зусиль в напрямку забезпечення добробуту і процвітання всіх арабських країн; вираження їх спільної волі; реалізація їх цілей і бажань; представлення інтересів арабських країн на міжнародній арені; координація дій держав-членів для захисту національної безпеки, забезпечення їхньої незалежності і суверенітету". Так записано в преамбулі Статуту ЛАД.

В Александрійському  протоколі і в Статуті Ліги визначено також її завдання і  функції:

• Контроль за дотриманням договорів, укладених державами-членами ЛАД.

• Проведення періодичних зібрань, які б укріпили стосунки між країнами-члена  ми.

• Координація їхніх політичних планів з метою забезпечення їх співпраці.

• Захист інтересів країн-членів.

• Координація відносин держав-членів з регіональних та міжнародних питань.

• Посередництво в диспутах і  конфліктах між країнами-членами.

• Вирішення спірних питань мирним шляхом.

• Сприяння забезпеченню тісних політичних, культурних, економічних та інших  зв'язків між державами-членами.

• Представництво інтересів арабських  країн в інших міжнародних  організаціях.

 

Членство

 

У міру здобуття незалежності до ЛАД вступали й інші держави: Лівія (1953), Судан (1956), Марокко і Туніс (1958), Кувейт (1961), Алжир (1962), Південний Ємен (1967), що пізніше об'єднався з Єменом, Бахрейн, Катар, Оман і Об'єднані Арабські Емірати (1971), Мавританія (1973), Сомалі (1974), Джибутті (1977), Коморські острови (1993). У 1976 до складу ЛАД увійшла Організація визволення Палестини (ОВП).

Членство Єгипту було припинене в 1979 році після підписання єгипетсько-ізраїльського мирного договору, і штаб-квартира Ліги була перенесена з Каїра до Тунісу. У 1987 році арабські країни відновили дипломатичні стосунки з Єгиптом, і країна знов увійшла до Ліги в 1989 році, штаб-квартирі Ліги повернулась назад в Каїр. У вересні 2006 року, Венесуела була прийнята спостерігачем, а Індія в 2007 році. Ізраїль не є членом, не зважаючи що 20% його населення арабського походження і арабська мова є офіційною мовою. Також Чад не є членом, хоча і арабська мова використовується в офіційних і місцевих органах влади.

На даний час кількість  членів ЛАД зросла з семи країн-засновниць до двадцяти двох. У результаті збройного  конфлікту у Лівії, що розпочався 16 лютого 2011 року, ЛАД тимчасово відсторонила Лівію від участі у своїх засіданнях.

Всі члени Ліги Арабських  Держав також є членами Організації  «Ісламська конференція».  Окрім  цього,  держави - члени утворюють  в рамках Ліги менші об'єднання  на кшталт РСЗ і Союз арабського Магрибу.

 

Організаційна структура ЛАД

 

Для забезпечення ефективного  виконання і реалізації визначених завдань і функцій у ЛАД  були створені три головні органи, якими є Рада Ліги, Постійні комітети і Генеральний секретаріат. Усі вони забезпечують виконання "Угоди про колективну безпеку", що була ратифікована в 1950 році.

 

Крім головних органів, Ліга створила спеціалізовані установи з метою об'єднання економічної і соціальної політики, щоб таким чином відокремити себе від політичного впливу країн-членів. У системі Ліги існують урядові ради з питань охорони здоров'я, туризму тощо.

 

Рада Ліги

 

Згідно із статутом Рада є найвищим органом в структурі  Ліги. Установчим договором визначається її склад, компетенція, процес прийняття  рішень і процес голосування. При  роботі Ради Ліги можуть бути присутні представники інших органів ЛАД.

У статті III Статуту ЛАД  зазначено, що "Ліга матиме Раду, яка  складатиметься з представників  усіх країн-членів". Представниками можуть бути міністри закордонних справ  або їхні представники. Кожна країна-член може самостійно визначати рівень свого представництва, що ніяк не може змінити саму природу організації.

Рада засідає двічі  на рік — у березні і в  жовтні. її штаб-квартира в Каїрі (Єгипет), але зустрічі Ради можуть проводиться  і в інших визначених напередодні місцях (ст. II). Надзвичайні сесії Ради скликаються за необхідністю або за вимогою двох країн-членів (ст. XI). На кожній звичайній сесії делегати повинні обирати за ротацією голову Ради (ст. XV). У випадку агресії однієї країни проти іншої країни-члена, країна, якій загрожує небезпека, може вимагати негайного проведення позачергової зустрічі Ради. Якщо агресія вчинена країною-членом ЛАД, ЇЇ голос при голосуванні не буде врахований (ст. VI).

Кожна країна-член має  лише один голос незалежно від  кількості представників. Рішення Ради, прийняті одноголосно, є обов'язковими для всіх країн-членів Ліги, а ті, які були прийняті більшістю, є обов'язковими лише для тих країн-членів, які проголосували за них. Посередницькі чи арбітражні рішення повинні прийматися більшістю.

Якщо будь-яка з  країн-членів захоче вийти з Ліги, вона мусить попередити Раду про своє рішення за рік (ст. XVIII).

Якщо Рада вважатиме, що якась країна-член не виконує  зобов'язань, вказаних в установчому  договорі, Рада може припинити її членство в Лізі шляхом одноголосного голосування, не враховуючи цю країну.

Згідно з пунктом III статуту ЛАД, Рада Ліги повинна реалізовувати  свої мету і завдання, слідкувати за виконанням укладених домовленостей  і угод. Вона повинна визначати  шляхи співпраці з іншими міжнародними організаціями в сфері забезпечення миру і безпеки, а також в економічній і соціальній галузях.

Отже, основними функціями  Ради Ліги можна назвати:

• Слідкування за виконанням договорів, підписаних країна-ми-членами  в різних галузях.

• Мирне врегулювання конфліктів шляхом посередництва та арбітражу.

• Необхідні заходи для  запобігання агресії з боку країни-члена.

• Прийняття країни в  організацію і припинення її членства.

• Визначення шляхів співробітництва  з іншими міжнародними організаціями для забезпечення миру та безпеки.

• Визначення внутрішньої  організації Ради, Комітетів і  Генерального секретаріату.

• Затвердження на посаду Генерального секретаря Ліги.

• Визначення і затвердження внесків кожної країни-члена в  бюджет ЛАД (ст. XIII).

• Схвалення бюджету ЛАД (ст. XVI).

• Оголошення закінчення сесій.

Рада Ліги повинна  втручатися в конфлікт, який може призвести  до війни між країнами-членами  чи між країною-членом і третьою  державою з метою його запобігання 

Постійні комітети

 

Договір 1950 року про колективну безпеку передбачає створення Постійних комітетів (їх є десять), які збираються хоча б раз на рік.

У статті IV статуту ЛАД йдеться про створення комітетів, кількість яких залежить від кількості форм співпраці між країнами-членами Ліги, а діяльність комітетів повинна "йти в ногу" з розвитком міжарабських відносин. Прикладом є політичний комітет, що з'явився як наслідок тривалої практики.

Згідно із статтею II "для тіснішої співпраці між країнами-членами Ліги" ЛАД створює спеціальні комітети з таких питань:

— економічних і фінансових, куди належить сфера торгівлі, споживання, фінансів, сільського господарства;

— питання сфери комунікації: залізниці, дороги, авіаперельоти, навігація, пошта, телеграф;

— питання національності, видачі паспортів і віз, шляхів екстрадиції;