Культура Галицько-Волинської держави

Культура Галицько-Волинської держави

 

§19. КУЛЬТУРА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

1. АРХІТЕКТУРА І МІСТОБУДУВАННЯ

Фортеця Тустань

У ХІІ-ХШ ст. сформувалися дві архітектурні школи: Волинська і Галицька. На волинських будівничих відчутний вплив мала київська школа. Галицькі архітектори використовували традиції Подніпров'я і надбання західноєвропейських будівничих.

В 1160 р. за повелінням князя Мстислава Ізяславича майстрами з Подніпров'я було споруджено Успенський собор у Володимирі-Волинському, який зберігся до нашого часу. Це чудова однокупольна споруда, форми якої прості і величні. Внутрішнє приміщення храму шістьма стовпами розділене на три приміщення (нефи).

Великим містом був Галич, який мальовничо розташувався на пагорбах над притокою Дністра  Луквою. В добре укріпленій ділянці знаходився князівський двір, далі на південь — оточена валами торговельна площа, на якій стояв Успенський собор.

В Галичі будували не з цегли, а з місцевого  природнього каменю, використовували  різні породи алебастру і вапняку. На території Галича та його околиць вчені відкрили до 30-ти руїн давніх кам'яних будівель. Рештки Успенського собору досліджувалися археологами. До наших днів зберігся храм Пантелеймона (ХІІ-ХШ ст.).

Залишки князівських палаців досліджені археологами в Галичі, Звенигороді, Луцьку та деяких інших містах. Масова забудова представлена наземними і напівземлянковими житлами стовпової та зрубної конструкцій. Відомі й дерево-глинобитні двоповерхові будинки.  

 

2. ЖИВОПИС ТА ХУДОЖНІ РЕМЕСЛА

Реконструкція Церкви

Художня культура Галицько-Волинської держави  сформувалася на місцевому ґрунті під впливом художньої культури Києва, Візантії та центральноєвропейських країн (Польща, Угорщина, Чехія).

Важливим  центром художньої культури був  Галич. Цікавою пам'яткою галицького живопису XIII ст. є ікона "Покрова  Богоматері", що тепер зберігається у Державному музеї українського образотворчого мистецтва. В Галичі широко застосовували різьблення по каменю. Підлоги в галицьких будинках і храмах були вкриті керамічними плитками з кольоровою поливою.

Про багатство  галицько-волинських храмів дає уявлення опис церкви Івана в місті Холмі, вміщений у літописі: склепіння спиралися на капітелі у вигляді людських голів, у вікна були вставлені різнокольорові скляні вітражі, купол церкви було прикрашено "зірками золотими на лазурі". Скульптурні прикраси були пофарбовані усіма кольорами і золотом. Зовнішні фрески були надзвичайно добрі. Ікони в церкві — "диву подібні".

На  території Галицько-Волинської держави  виявлено багато речових скарбів. До скарбів входять такі предмети: сережки, колти, рясна, привіски, підвіски, браслети-наручі. Ці речі свідчать про те, що галицько-волинські ювеліри добре знали різні технічні прийоми: лиття, кування, чеканку, позолоту, інкрустацію та ін. 

 

3. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС

Знахідки Галича

Ще  в XI ст. деякі міста вели свої літописні  записи. Починаючи з середини XII ст. в зв'язку з процесом роздроблення Русі, відбувається уособлення літописання окремих князівств. У цих літописах проступають місцеві риси і особливості, місцеві літературні манери. "Повість минулих літ", як правило, вміщували на початку всіх літописів. Далі у місцевому літописанні продовжувалася розповідь у зв'язку з конкретними подіями того чи іншого регіону.

Галицько-Волинський літопис — один з найвизначніших. Він відрізняється, крім певних художніх засобів, своїм змістом. У епізодах історії Галицько-Волинської землі літописці уміло передають риси епохи, деталі неспокійного часу. Вони із захопленням описують військові події: іноді як очевидці та майже завжди як сучасники. Особливо цікава центральна частина літопису — життєпис князя Данила Романовича. В літописі детально подані військові промови князя, в яких йдеться про честь воїна і любов до Батьківщини.

Події в Галицько-Волинському літописі викладаються іноді досить коротко, а іноді — з залученням цікавих  деталей. Літопис закінчується кінцем XIII ст. Вчені вважають, що над цим  літописом працювало не менше  п'яти літописців. Перші два належали до оточення Данила Романовича і жили, напевно, у Холмі. Наступні два літописці належали до оточення князя Володимира Васильковича.

Галицько-Волинський літопис складається з двох частин: Галицького літопису, в якому розповідається переважно про події в Галичині до 1260 р. та Волинського літопису, що розповідає про Волинь і волинських князів у 1261-1292 pp.

 

	На відміну від інших регіонів Русі, де внаслідок монгольської навали культура переживала занепад, у Галицько-Волинській державі XIII - першої половини XIV ст. спостерігалося її піднесення. Значною мірою цьому сприяли розвиток економіки й розбудова міст, в яких переважно й зосереджувалося культурне життя. У міському житті виразно простежувалася тяглість культурних традицій Руської держави. Водночас виразно виявлялися риси самобутності й оригінальності. При цьому Галицько-Волинська держава залишалася відкритою для культурних запозичень з країн Центрально-Східної Європи. Самобутність культури Галицько-Волинськоїдержави зумовлю валась особливостями її розвитку.
	Початкова освіта в Галичині й на Волині зберігала риси, що сформувалися в попередні часи. Про поширення письменності серед населення свідчать численні знахідки археологами бронзових і кістяних «писал» для письма на воскових табличках у Галичі, Звенигороді, Перемишлі та інших містах. З розбудовою міст, церков і монастирів зростала кількість початкових шкіл. У них навчали читання, письма, церковного співу, інколи іконопису. Учнів виховували в християнській моралі, навчали молитов, основ православної віри. При дворах князів у Галичі, Володимирі-Волинському, Холмі існували освітні заклади вищого ступеня, в яких, вочевидь, викладалися елементи риторики,

План

1. Вступ

2. Усна народна  творчість, освіта і писемність.

Галицько-Волинський літопис.

3. Архітектура і містобудування.

4. Живопис, художні  ремесла.

5. Висновки

Вступ

Західноукраїнські землі, Галичина і Волинь, за перших князів належали до Києва. Коли ж після  смерті Ярослава Україна поділилася на князівства, над Бугом виникло  Волинське князівство з столицею у Володимирі, а над Дністром – Галицьке князівство. Спочатку сильніша була Галичина. Значної сили Галичина набула за князя Володимира (1124-1153 рр.). Коли помер останній князь з роду Ростиславичів, Галицьке князівство перейшло під владу волинського князя Романа Мстиславича (1199-1205 рр.). Роман наслідував свого прадіда Володимира Мономаха і всіма силами старався знищити степового ворога – половців. Князь Роман злучив Галичину і Волинь в одну Галицько-Волинську державу.

Галицько-Волинське  князівство, не дивлячись на сильне наслідування культури Київської Русі, встигло за період свого існування залишити свої особливі риси в мистецтві, архітектурі, усній та письмовій творчості тощо.

Усна  народна творчість, освіта і писемність.

Галицько-Волинський літопис.

Життя Галицько-Волинських мешканців в деякій мірі знайшло  своє відображення в давньоруських  літописах.

Найцікавішим  в цьому плані є драматичне оповідання про осліплення теребовлянського князя Василя Ростиславича братами  Святополком і Давидом. Це оповідання можна вважати одним з перших художніх творів, що виник в ХІ столітті на території Галичини.

Період феодальної роздробленості як закономірний етап в історії Київської Русі був  періодом дальшого культурного розвитку Прикарпаття і Волині.

Значного поширення набула грамота, про що свідчать написи ХІІ - ХІІІ століть на стінах храмів в Галичі і Рогатині, на побутових предметах. Розвивалась шкільна освіта. Серед місцевих князів багато уваги приділяли розвитку освіти князі Володимирко та Ярослав Осмомисл. Особливість шкільної політики останнього полягала в тому, що він "монахов же и их доходьі к научению детей определил", тобто розгортав мережу шкіл коштом неоподаткованих прибутків монастирів. Ще в період правління князя Володимирка в Галичі, ймовірно, було відкрито й бібліотеку. Адже при Ярославі Осмоммислі ця бібліотека була однією з найкращих на Русі.

Піклуючись про  освіту, князь спонукав бояр і двірцеву знать посилати своїх дітей для  навчання в училища.

Потяг до освіти був тоді настільки великий, що міська влада стала утискувати учнів. На вимогу галицьких міщан в 1301 році князь Лев Данилович змушений був грамотою підтвердити надані раніше привілеї школярам.

Про значне поширення  писемності серед населення краю свідчать і археологічні знахідки. Важливу групу таких знахідок становлять, зокрема, писала, що виготовлялись із бронзи, заліза або кістки у вигляді гострокінцевих стрижнів з лопатками у верхній частині.

Оригінальною  високохудожньою писемною пам’яткою  ХІІІ століття є Галицько-Волинський літопис, перша частина якого була складена в Галичі. Він охоплює події з 1201 по 1292 рік і має світський характер. Автор поетично, образно розповідає про князювання Романа і Данила, про життя князів і бояр, воєнні походи, боротьбу проти монголо-татар, польських і угорських загарбників. Він звертається з закликом до єднання руських земель, проводить ідею міцної висококнязівської влади, яка могла забезпечити захист від іноземних поневолювачів.

В Галицько-Волинському  літописі серед багатьох цікавих  історичних подій та імен згадуються три тодішні галицькі діячі культури - "премудрий художник" Тимофій, "хитрець" Авдій і "словутний співець" Митуса.

Архітектура і містобудування

У зв’язку з  розвитком торгівлі з Заходом  починається в ХІІІ ст. в Галичині й на Волині ріст городів (міст). Ще за київських часів через західноукраїнські землі провадилася жвава торгівля з середньою й західною Європою. З упадком Києва посередницька роль в торгівлі між Заходом і Сходом переходить до Галичини. Сюди приїздять купці з Польщі, Німеччини, Угорщини, Греції, з Балкан й закуповують продукти місцевого господарства та привозять свій крам. Все це впливало на розвиток і збагачення міст, на розвиток міської культури, прикладних мистецтв, закріплення і урізноманітнення народних обрядів, звичаїв тощо.

У рукописних згадках того часу яскраво змальовано, як були збудовані у той час і пишно прикрашені холмські церкви. Справжнім меценатом в ділі будування й прикрашання храмів став Володимир Василькович.

З усієї будівничої діяльності Данила, Василька, Володимира та інших князів збереглися до наших часів лише руїни, але й на основі цих руїн та різних випадкових знахідок можна бачити, що мистецтво в Галицько-Волинській державі було розвинуто дуже високо. Можна бачити в ньому впливи візантійського, романського й готичного стилів в архітектурі й орнаментиці.

В цей час  тут існували такі міста, як Галич, долина, Городенка, Коломия, Рогатин, Рожнятів, Снятин, Тисмениця, Тлумач та інші. З  розширенням міст будувалися міські укріплення, різні цивільні і культові споруди: князівські і боярські палаци, церкви тощо. Лише в Галичі археологи виявили залишки близько 30 кам’яних переважно культових будівель кінця ХІІ-ХІІІ століть.

На березі Дністра (зараз с.Шевченкове) до нашого часу збереглася церква Пантелеймона (близько 1200 р.)

Найбільшим храмом стародавнього Галича був згаданий Успенський собор, виявлений українським археологом Я. Пастернаком в 1936 - 1938 роках.

Живопис, художні ремесла

Археологами виявлено ряд цікавих знахідок, які свідчать про те, що у VІІІ - ІХ століттях на території Прикарпаття високого рівня досягли ковальська справа, деревообробне і костерізне ремесла, ткацтво і лимарство. Певного поширення набуло гончарське ремесло. Згодом в краї зявляються перші рукописні книги, призначені для церковного богослужіння, житія святих тощо.

В Галицько-Волинському  літописі серед багатьох цікавих  історичних подій та імен згадуються три тодішні галицькі діячі культури - "премудрий художник" Тимофій, "хитрець" Авдій і "словутний  співець" Митуса.

Про першого  з них літописець повідомляє: "А був у Галичі Тимофій, премудрий книжник родом із Києва". В Галичі Тимофій наблизився до княжого двору. Він засуджував міжусобиці галицьких бояр, підтримував престиж великокнязівської влади і тісно співпрацював з Данилом Галицьким та його союзником в боротьбі з угорськими феодалами - новгородським князем Мстиславом Удатним, вів літературні записи тогочасних історичних подій, що лягли в основу Галицько-Волинського літопису. Однією з найбільш ймовірних, як слушно відзначив академік В.В. Грабовецький, є гіпотеза, що "премудрий книжник" Тимофій міг бути автором "Слова о полку Ігоревім".

Другим відомим  діячем культури часів Данила галицького був скульптор Авдій. Літописець називає його "хитрець" - тобто "умілець" - так тоді називали восококваліфікованого  майстра. Творчість Авдія можна умовно поділити на галицький і холмський періоди. В Холмі він прикрасив, зокрема, своїми мистецькими роьотами церкву Іоанна.