Крещение Руси. Период.

Зміст:

1. Хрещення Русі.

2. Причини прийняття християнства.

3. Роль церкви.

4. Християнський світогляд. 

5. Двовірство.

6. Значення прийняття християнства  на Русі.

7. Список використаної літератури.

Прийняття Руссю християнства.  
Прийняття Руссю християнства - визначна подія в її історії, багато в чомузумовила подальший розвиток політичної, громадської ікультурного життя. Хрещення Русі приділено велику місце в «Повісті временнихроків ». У ній докладно розповідається про прийняття християнської вірикнязем Володимиром Святославичем, хрещення киян, новгородців. Конкретнимактом прийняття православ'я є знамените хрещення на  
Дніпрі населення міста Києва князем Володимиром у 988 року. Однако прийняттяправослав'я не обмежується цим актом. Воно має тривалу історію:поширення християнства на Русі почалося задовго до хрещення на Дніпріі тривало ще протягом півтора століття.  
Православні джерела пов'язують проникнення християнства на терито -рію Київської Русі з місіонерською діяльністю апостола Андрія  
Первозванного в 1 столітті н. е.., пішов проповідувати вчення Ісуса Христав  
Візантію, а потім «і пройшов Чорним морем до Дніпра і Дніпром вгору до Ки -ева, а від Києва далі до Великого Новгорода ». Історичних джерел,підтверджують версію місіонерської діяльності апостола Андрія неіснує. Однак існують джерела, які вказують, що баба Володимира,княгиня Ольга, була християнкою. Християнами були і деякі видні дру -жіннікі князя Володимира.

Православна версія прийняття християнства стверджує, що цій подіїпередувала  процедура «вибору вер». Київська Русь за своїм геополі -тичного стану перебувала в тісному контакті з Хозарський каганат, вякому панував іудаїзм, арабо-мусульманським світом, у якому іспове -дова іслам, православною Візантією і католицькими державами Західної  
Європи. У всі ці регіони Володимир нібито послав своїх послів для визначенні -ня найкращою віри. Виконавши завдання Великого князя, посли повернулися і од -нозначно віддали перевагу православ'ю через красу його храмів і того ду-

Шевня підйому, який вони в них відчули.

Причини прийняття християнства:  
Перед істориками завжди стояли питання: у чому причина християнізації Русі ічому князь Володимир вибрав саме православ'я? Відповідь на ці питання сле -дует шукати як в особистості князя Володимира, так і аналізу соціально-політи -чеських і духовних процесів, які відбувалися в той час в Київській  
Русі. P>

Язичництво не було релігією у сучасному  розумінні. Це була досить ха-

отічная сукупність різних вірувань, культів, але не ученіе.Ето сполуки 

ня релігійних обрядів і цілої купи об'єктів релігійного шанування. По-

цього об'єднання людей різних племен, чого так нуждалісьвосточние слов'янив 10-12 століттях, не могло бути здійснено  язичеством.Между тим прагнення 

вирватися з-під пригноблюючого впливу самотності серед редконаселеннихлісів, боліт і степів, боязнь грізних явищ природи, змушувала людейшукатиоб'єднання.

Час і події вимагали пізнання світу  та історії в широких масштабах.  
Достойно особливої уваги, що ця тяга до більш широкого розуміння світу, ніжте, що давалося язичництвом, позначалося перш за все з торговельних тавій -вим дорогах Русі, там, де виростали перші державні утворення.  
Прагнення до державності не було, зрозуміло, принесена ззовні, інакшевоно не мало б на Русі такого феноменального успіху, яким ознаменувався  
10 століття. P>

Князь Володимир був великим  державним діячем свого часу. Вінвже давно усвідомлював, що язичницький  політеїзм не відповідає політичнимі  духовним потребам государства.В 980 році Володимир здійснив першурелігійну реформу, суть якої полягала у спробі злиття різнорідних бо-

гов всіх племен Київської Русі в  єдиний пантеон на чолі з княжим богом  
Перуном.Однако спроба повсюдного поширення культу Перуна потер- 
Співала невдачу. Язичницькому богу протистояли інші язичницькі боги, якимпоклонялися слов'янські і неслов'янські племена Київської Русі.Язичество НЕзабезпечувало етнокультурного єдності всіх племен і земель Київської Русі.Іс-

торіческіх практика показала, що цю єдність краще за інших забезпечуютьтакзвані світові релігії: християнство та іслам.

Вирішальним фактором звернення до релігійно-ідеологічного досвіду  Візан -критті з'явилися традиційні політичні, економічні, культурні зв'язки Кі -евской Русі з Візантією. У системі  візантійської державності духовнавлада займала підлегле становище від імператора. Це відповідало політичним устремлінням князя Володимира. Не останню роль зіграли і дина -стіческіе міркування. Прийняття православ'я відкривало дорогу для шлюбу Воло -димира з сестрою візантійського імператора принцесою Анною - і, такимчином, ще в більшій мірі закріпило дружні відносини з такою впливовий -ною державою, як Візантія. Дружба з Візантією не тільки відкривала дорогу дорозширення торгово-економічних і культурних зв'язків, але і в якійсь мірізахищала Русь від набігів численних кочових племен, що населяли Великустеп на північ від Чорного моря, яких Візантія постійно викорис -зовано у боротьбі зі своїм північним сусідом.

І ще один момент зіграв своє значення при виборі православ'я. Укатолицизмі богослужіння відбувалося латинською мовою, тексти Біблії іінших богослужбових книг-на цьому ж язике.Православіе не пов'язувало себемовними канонами. До того ж у цей період православ'я стверджувалося в сла-

Вянскя Болгарії. Таким чином, богослужбові книги і весь обряд вмовномувідношенні були споріднені населенню Київської Русі. Через болгарські бого -службові книги і болгарських священнослужителів православ'я початок утверж -датися в духовному житті російського суспільства.

Завдяки болгарської писемності християнство відразу виступило на Русі ввигляді високоорганізованої релігії з високою культурою. Та церковна писма-

ність, яка була передана нам Болгарією, - це найважливіше, що дало  
Хрещення Русі. Християнство в цілому сприяло виникненню свідомостіедин -ства людства. Прийняття християнства з Візантії відірвало Русь відмагом -танськой і поганської Азії, зблизивши її з християнською Європою. Болгарська пис-

менность відразу дозволила  Русі не починати літературу, а продовжити її іство -вать в першому ж століття християнства твори, якими ми маємо правопишатися.  
Сама по собі культура не знає початкової дати. Але якщо говорити про умовнуда -ті початку російської культури, то можна вважати самої обгрунтованої 988 рік.  
А. С. Пушкін так сказав про християнство: "Історія є новітня історіяхристиянства. "Роль і значення християнства на Русі були дуже мінливіякмінливо було наРусі і саме православ'я. Однак, зважаючи на те, щоживопис,музика, значною мірою архітектура і майже вся література в Стародавній  
Русіперебувала в орбіті християнської думки, ясно, що О. С. Пушкін був правий,якщошироко розуміти його думку.

Роль церкви.  
На Русі з'явився новий громадський інститут-православна церква. З тихпір і до наших днів вона зберегла єдину систему управління: митрополит  
(З 1589-патріарх)-єпархії (області) на чолі з архієреями  
(архієпископами і єпископами) - парафії (парафіяльні храми зі штатомсвященнослужителів - кліром) та монастирі (громади відреклися від світу іно -ков-монахів, які взяли обіти нестяжанія, безшлюбності і слухняності). Появи -вшісь в патріархальному суспільстві, церква, як більш зріла структура,помога -ла становленню Давньоруської держави і взяла на себе частину йогофункцій.  
В її руках був суд з сімейно-шлюбних і спадковим справах, порядз  
«Руською Правдою» діяв перекладений з грецького кодекс церковногоправа-Номоканон або Керманич книга. У віданні церкви знаходилися визначено -ные категорії населення: лікарі, клірошане, паломники. Там же оголошувалиукази, зберігалися документи, еталони мір, ваг. Духовенство як носійзна -ний і грамотності виступало в якості шкільних вчителів. У свою чергукнязівська влада забезпечувала церкву матеріально: в 10-11 століттях - за рахунокде -Сятиня (відрахувань від княжих доходів - штрафів, зборів і т.д.), а пізнішепе -редавала єпископам і монастирям села з селянами.

 
Важливою функцією церкви стала  турбота про бідних і знедолених: «... Жебраківгодування і чад мног, страньним старанність, сиротам  і убогим промислові,вдовам посібник, дівчатам потреби, образливою заступництво, в спокусах поможенье,у пожежі і в потоп, полоненим спокутування, в гладь прекормленье, в худизнувмираючи покриви і труни », - так характеризує ці обов'язки пам'ятник 13століття «Пра -вило про церковних людей ». У цій сфері церковна влада заохочували милості -ню, влаштовували богадільні; в «церковному домі» могла знайти притулок Незамужем -няя жінка з дитиною; під особливим покровительством перебували паломники,  
«Хромця і сліпці».  
Наступаючи на традиційні громадські права і звичаї, церква посилювала кон -троль за поведінкою людей в найбільш консервативної і важкодоступним длядержавного втручання сфері сімейного побуту. Грамоти новопостав -ленним пастирям наказували їм неухильно виконувати свої повсякденні

обов'язки в гущі мирського життя: «... завтрені і вечірні, годинники  і молитвиспівати, і діти духовні держати, і весілля венчаті, і до породіллям ходити, імолитви давати ... і хворих маслом свящаті, і мертвих похоронити ».  
Священики вмовляли панів «милувати свою челядь» і терпляче при -учалі до виконання християнських заповідей своїх парафіян, які «без сти-

та й сорому» мали по кілька дружин і наложниць, грали весілля без  вінчаннязбуйними танцями, «гудінням  і плескання», не визнавали постів, влаштовуючи -Чи язичницькі «ігрища», і «творили насильство» прямо в храмі.

Не менш важкою справою для духовенства  було змусити вчорашніхязичників «молвіті своя гріхи» духовному отцю - білому або чорному священний-

нику, покликаною контролювати повсякденне  життя своїх пріхожан.Надобуло домогтися сорому і каяття (і звички усвідомлювати свої гріхи),НЕвідлякуючи при цьому суворістю покарання, щоб грішник «у відчай не впав  
».  
За гріхів і «за силою» кожного після сповіді призначалася покута, а приог -ласці будь-якого побутового «гріхопадіння» винуватці поставали передзакритим єпископським судом, «мирян НЕ пріпущая».

Активно брала участь церква і в  процесі розповсюдження християнства:з  розширенням меж князівських  володінь будувалися нові храми, а в  містахгрунтувалися єпископські кафедри. У свою чергу, князі прагнулизабезпечити собі підтримку з боку впливових церковних корпорацій іборолися за право заступництва вітчизняним святинь - таким, наприклад,як мощі князів Бориса і Глеба.В період роздробленості єпископи втручаючись -лись в політичну боротьбу на боці «своїх» князів. Так, володимирськедухо -венство допомогло Андрію Боголюбському в утвердженні патрональні культу Бо -городіци перенесенням з Києва на північ шанованої ікони Богоматері - буду -щей Володимирській-і введенням несанкціонованого Константинополем ікиївським митрополитом свята Покрова. Траплялися (у того ж Андрія іінших князів) і конфлікти з церковними ієрархами і монастирями, та все жчерез 200 років після хрещення Русі православна церква стала важливим івпливовим інститутом у феодальній суспільній структурі: вже в кінці 11століття Києво-Печерський монастир прийняв «волості» від князя Ярополка Ізясла -вича і обзавівся «рабами», а в 12 столітті земельні володіння отримують ієпископи.  
Монастирі з'явилися на Русі в середині 11 століття. У монастирях готувалися кад-

ри священнослужителів, відбувалося  осмислення віровчення, формувалисядуховно-моральні основи нової обрядовості, християнського побуту і т.д.  
Монастирі відігравали істотну роль у поширенні грамоти, булизберігачами та передавачами культурної спадщини. З монастирів здійснювала -ся місіонерська діяльність по всіх містах та сільській місцевостідавньоруської держави. До середини 13 століття на Русі функціонувало око -ло 80 монастирів.

За допомогою розробленого віровчення і стрункої організації Російськаправославна церква намагалася освятити і зміцнити суспільний лад. Алеякби справа була тільки у насадженні зверху на догоду вузької правлячоїпрошарку системи цінностей, чужою переважній більшості населення, товоно було б приречене на провал: впровадити силою ніяку ідею не можна. Утвер-

ганізацій нової релігії означало і переворот в світогляді людей, якимхристиянство запропонувало іншу в порівнянні з язичництвом систему  цінностей.

Християнський світогляд.

Князя і його дружину цілком влаштовував затверджуваний нової вірою принцип бо-

гоустановленності влади і всього існуючого на землі порядку. Прийняттяхристиянства  було обумовлено і розширенням міжнародних  зв'язків Русі. Але 

хрещення Русі не тільки відповідало  інтересам верхівки суспільства.  
Нова релігія принесла з собою і не відому язичеству ідею рівностілюдей:по-перше, виключила племінні та етнічні відмінності, по-друге, кожному-откнязя до землероби-треба відповідати за свої земні справи на страшному су-

де: ні високе положення, ні багатство не рятували грішника і лиходія відгеєнивогняної, яка дохідливо зображувалася художниками на західній стіні хрис-

тіанского храму; праведника ж за терпіння і добрі справи очікував рай.В  новоїсистемі цінностей походження і соціальний статус людини не мали зна -чення: на страшному суді смерд цілком міг виявитися більш гідним, ніж бо -ярину або князь. При цьому нова віра не зазіхала на земні порядки ( «Кііждобо раб свого пана хвалить », - писав знаменитий проповідник 12 століття Кі -рілл Туровський), хоча й засуджувала різкий розрив між євангельськими нормамиі реальністю грішного світу. Але саме визнання рівності - хоча б тількипе -ред Богом - і впевненості у майбутньому вирішенні всіх земних протиріч до

певною мірою стримувало пристрасті і пом'якшувало гостроту соціальних конф  
- Ліктов. P>

Християнство підносило особистість  чоловіка, створеного за образом і  подобою  
Божим (тобто людини-творця, творця, що вибирає своїм розумом свійшляхі відповідав за свої вчинки), на відміну від язичницьких традицій підпорядкування

окремої людини роду і долі-року.На християнство не тільки урівнювалолюдей  перед Богом, воно виривало їх з кругообігу сліпий космологічної за-