Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

Князь Володимир встиг зробити дуже багато для зміцнення держави, посилення князівської влади та підняття її авторитету. На початок XI ст. Давньоруська держава простягалась на півночі до берегів Фінської затоки і Ладозького озера (озера Нево); на заході - середньої течії Західного Бугу, міст Дорогочин-Бересте-Червен-Перемишль і далі по середній течії Південного Бугу; на півдні - збудованих Володимиром оборонних споруд, міст і фортець на кордоні з печенігами; а на сході і північному сході - верхів'їв Дону, Сейму, Сули та межиріччя Оки, Клязьми й Волги. Укладення договорів з польськими королями забезпечували спокій на заході (в тому числі у прилучених до Києва "червенських міст"), спорудження захисних рубежів на півдні відчутно гальмувало руйнівний натиск неспокійних південного і південно-східного степів.