История украинского книгопечатания

Текст книги друкувався в рамці, іноді орнаментованій. Сторінки оформлялись  заставками, кінцівками. Лаврські видавці  намагались яскраво оформити сам  текст. Вони використовували двоколірний  друк — чорною та червоною фарбами, різноманітність шрифтів.

Оправу лаврських видань виготовляли з дощечок, обтягнутих шкірою, прикрашених тисненням, рамкою з орнаментом, в центрі вміщувався медальйон із зображенням євангельських  сцен.

З комерційного боку продаж друкованих книг, особливо призначених для церковного вжитку, був дуже вигідною справою  та давав видавцям значні прибутки.

Великі друкарські підприємства, такі як друкарні Львівського братства, Києво-Печерської лаври, завзято відстоювали  монопольні права на друк та продаж богослужбових книг. У 17—18 ст. збут книг відбувався кількома шляхами. Перш за все, проводився продаж книг в самих  друкарнях. Другим шляхом було розповсюдження книжок по інших регіонах. Книги  розвозилися по різних містах, особливо в ярмаркові дні. У добу Петра  Могили (20-ті — 40-ві рр. 17 ст.) видання  Києво-Печерської друкарні, крім України, розповсюджувались у Росії, Молдавії, потрапляли і в інші країни. Особливо жваву торгівлю з Росією друкарня Києво-Печерської лаври вела з другої половини 17 ст. Є дані, що в 1672 р. друкарські майстри Тимофій Кушка та Олексій  Мушин відкрили в Москві книгарню. Проте їхня торгівля не пішла жваво, що було зумовлено гострою конкуренцією з боку московських друкарень. Українськими книжками торгували в Москві також  і київські міщани. Розширювали свою книготорговельну діяльність і інші українські друкарні. Так, особливо з початку 18 ст. Чернігівська друкарня продавала багато книжок в інших містах. Дуже поширеним явищем був і продаж книг мандрівними торгівцями. Поряд з новими книгами вони пропонували так звану “букіністичну” літературу (старі книги та книги, які були у вжитку).  

Друкарня Єлецького монастиря

Виникнення друкарства безпосередньо  пов’язано з іменем церковного діяча  Кирила Транквіліона. Близько 1625 року його було призначено на посаду архімандрита Єлецького монастиря в Чернігові. Наприкінці життя він заснував у  Єлецькому монастирі друкарню і  в 1646 р. надрукував збірник своїх  віршів та прозаїчних творів під назвою “Перло многоцінне”. Ця книжка — єдиний відомий твір, який було надруковано  в Єлецькій друкарні. Вважається, що після смерті К.Транквіліона (1646 р.) вона припинила своє існування.

Новгород-Сіверська друкарня

Відродження друкарства відноситься  до часу, коли посаду архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського займав відомий  літературний та політичний діяч XVII ст. Лазар Баранович. У 1670-х роках  він відкрив друкарню в Новгороді-Сіверському.

Роботи з її створення і функціонування очолив безпосередньо Симеон Ялинський. Судячи з видань цієї друкарні, вона почала функціонувати близько 1675 року. Книги одразу почали друкуватись  українською і польською мовами. Друкувались богослужебні книги. Більшість  видань складали твори, написані власне Лазарем Барановичем та його друзями  — Іонакієм Галятовським, Дмитром  Ростовським. Живучи в Чернігові, Л.Баранович  не мав можливості приділяти друкарні належної уваги. Джерела засвідчують, що він був незадоволений її роботою, зокрема з великою кількістю орфографічних помилок у текстах та шахрайствами з боку С.Ялинського.