Християнізація Русі

  Таким чином, авторитетне арабське джерело  подає таку схему подій: Русь і  Візантія домовляються про династичний  шлюб Володимира з сестрою Василя II, після чого князь посилає імператорові сильне військо, яке розбивав загони Фоки. Потім (Ях'я пише просто «згодом», не пояснюючи конкретніше, який проміжок часу він має на увазі) відбулося хрещення Володимира та його оточення й шлюб князя з грецькою царівною.

  Процес  хрещення киян викладений у «Повісті временних літ». Згідно з інформацією  викладеною в літописі, князь Володимир  наказав знищити усіх ідолів язичницьких  богів, загнати усіх жителів Києва  у Дніпро де їх і охрестити. 1-й Псковський літопис повідомляє таке датування хрещення: «В 9 лето княжения Володимира, купно же от Адама до крещения Рускаго 6496, индикта 1, в лето 6497, ключ границ Р, круг Солнца 28, вруцелето З, а Луне круг 17ј». Проаналізувавши даний текст вчені прийшли до висновку, що дана подія відбулася 1 серпня 988 року. Нестор у таких словах описує введення нової релігії серед населення столиці Русі «Посемъ же Володимиръ посла послы своя по всему граду, глаголя: «аще не обрящеться кто заутра на рЂцЂ, богать ли, убогъ, или нищь, или работенъ, противникъ мнЂ да будеть» («якщо хто не прийде завтра до річки буде мені ворог»). Наведений уривок «Повісті временних літ» свідчить, що хрещення киян проходило за наказом князівської адміністрації, під суворим наглядом державних урядовців, крім того є свідчення про те, що існувала загроза смертної кари тим, хто відмовлявся хреститися.

  Після того як були хрещенні кияни князь  Володимир зробив спробу навернути  й інші слов’янські міста в  християнську релігію. Це йому вдавалося  з перемінним успіхом. За словами  Євгена Евсігнійовича Голубинського, жителі Ростова не приймали нову релігію навіть наприкінці ХІ ст. Про це свідчить той факт, що єпископ Ісайя, який просидів у Ростові з 1077 по 1089 рік не зміг навернути місцеве населення в християнство, а його попередник Леонтій мало не загинув від рук язичника. 

   Розділ III.

   Наслідки  хрещення Русі

   Утвердження християнства на Русі мало негативні так і позитивні наслідки для всебічного розвитку суспільного життя.

  Серед негативу можна розглянути те, що християнство стверджувало феодалізм – систему, базовану на експлуатації однієї частини  населення іншої.  Також воно закріплювало певну небесну ієрархію, яка була подібною до земної, а отже закріплювала владу одних людей над іншими. Навіть більше того, незабаром після свого утворення давньоруська православна церква сама перетворилася на феодального землевласника і експлуататора, ставши таким чином безпосереднім елементом панівної соціально-економічної системи. Основним джерелом церковного землеволодіння були бенефіції - пожалування з боку державної влади та приватних осіб з числа вищих феодалів. Запровадження християнства супроводжувалося введенням церковного податку, так званого «десятинного», що також збагачувало церкву й збільшувало її вплив. Підтвердженням того, що церква була великим феодальним землевласником можна знайти  у творі Нестора Літописця «Житіє Феодосія Печерського», у якому згадується села, належні Печерському монастирю. Лаврентіївський літопис розповідає про дарування Печерському монастирю кількох сіл у Суздальській землі.

  Освячуючи приватне володіння і приватні багатства, християнська церква активно сприяла  майновому розшаруванню давньоруського суспільства і утвердженню влади  імущих. Перетворившись на великого феодала-землевласника, одержуючи презенти від світських  феодалів-землевласників, давньоруська церковна організація стала могутньою  опорою феодального ладу, найактивнішим  чином сприяючи його утвердженню  й розвитку. Отже зі своїм розвитком християнська церква на Русі лише збільшувала визиск з простого люду.

  Але не варто розглядати християнство лише з негативного боку. Необхідно  згадати, про умови формування та розвитку Русі. Всередині слов’янської держави часто виникали конфлікти, зокрема й на релігійному підґрунті. Володимир Святославович зробив спробу покращити ситуацію, запровадивши адміністративну реформу, що базувалася на централізації влади, але вона не сприймалася усіма племенами  позитивно, а отже збройні конфлікти  не вдалося зупинити. З введенням  християнства єдиновладдя закріплювалося релігією, що змогло змусити людей  визнати та підкоритися князівській  владі та владі церкви. Хоча, як вже  зазначалося в попередньому розділі  навернення в нову релігію супроводжувалося повстаннями. Зокрема, можна виділити виступ в Суздальській землі в 20-х  роках ХІ ст. та в Ростовський  у 1070-1071 роках. Ці обидва виступи були спровоковані політичними та соціальними  причинами, але оскільки їх очолювали  волхви (язичницькі жерці), то й проходили  вони під релігійними гаслами.

  Також позитивним у християнстві є те, що офіційно воно пропагувало гуманні  засади. Незважаючи на те що, християнство досить часто впроваджувалося за допомогою сили, насилля, як таке, церква засуджувала. При церква засновувались  школи, де люди могли здобувати певну  освіту, де у них виховувалися принципи добра та моралі. Безпосереднім наслідком  християнізації був переворот у поглядах на життя та переоцінка духовних цінностей. Язичество пригноблювало людську душу, виховувало страх перед силами природи. Християнство звільнило людину від того страху. Дмитро Сергійович Лихачов писав: «Страх перед стихійними силами природи, типовий для язичества, в основному пройшов. З'явилась свідомість того, що природа дружня людині, що вона служить їй».

  Запровадження християнства сприяло розвитку писемності, образотворчого мистецтва, музики, живопису, архітектури тощо. Деякі дослідники вважають, що саме християнство дало початок  розвитку руської культури, але це перебільшення. Існує багато доказів того, що руська культура була досить розвиненою. Зокрема, як зазначалося вище, за часів Аскольда та Ольги на території Русі вже будувалися християнські храми.  

   Висновки

   Підсумовуюче  усе вище сказане, можна зробити  висновок, що впровадження та розвиток християнських ідей на Русі в різні  періоди часу мало свої особливості. Так, за правління Аскольда християнство було прийнято князем, його оточенням  та частиною народу. Інша ж частина  не прийняла нової релігії, утворила опозицію князеві та допомогла скинуту  його з київського престолу. Подальший  розвиток християнства (до 988 року) визначався особистим ставленням князя до релігії. Наприклад, за часів Святослава Ігоровича  християни переслідувалися а  церкви знищувалися, в той час  коли його мати, княгиня Ольга, була християнкою.

   Після реформи 988 року розпочалося примусова  впровадження християнства. На початкових етапах для його насадження застосовувалось  насилля, в  той час коли основним принципом християнства було і є  гуманне ставлення до інших людей. Хоча й позитивні риси в тогочасному  християнстві також були.

   Отже,  не можна однозначно оцінювати впровадження християнства на Русі протягом Х-ХІ ст., оскільки в ті часи воно могло бути обтяжливим для народу, але в той  самий час відіграло надзвичайно  важливу роль в подальшому розвитку всіх слов’янських народів.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Список  використаних  джерел

1. Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Русі. - К., 1988.
2. Котляр М. Ф. Русь язичницька. Біля витоків східнослов'янської цивілізації. - К., 1993.
3. Моця О. Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства. - К., 1996.
4. Дмитро Дорошенко: Історія України, Київ “Освіта”, 1993 р.
5. Історія релігії в Україні : Навчальний посібник/ А. М. Колодний, П. Л. Яроцький, Б. О. Лобовик та ін., Т-ва “Знання”, КОО, 1999 р.
6. http://pravoslavu.narod.ru/ligend.htm
7. http://izbornyk.org.ua/pvlyar/yar.htm
8. http://risu.org.ua/ua/library/periodicals/lis/lis_1999/lis_99_01/37294/